Заплющіть очі та уявіть ситуацію.
Середа, робочий день. Ваша улюблена команда грає товариський матч проти середняка Першої ліги у селищі за 50 кілометрів від вашого міста. Початок гри о 17:00, тобто ще під час робочого дня. Уявіть собі, що на такий матч приїжджає близько тисячі вболівальників команди, і вони несамовито підтримують своїх улюбленців.
Уявили? А тепер розплющуйте очі та видихніть. В Україні такого ніколи не буде.
А от в Чехії подібна ситуація цілком правдива.
***
Чемпіон Чехії, празька Славія, яка набирає – і набиратиме – популярності серед українських вболівальників завдяки підписанню Руслана Ротаня продовжує підготовку до старту нового сезону. Продовжує буденно, як і завжди розминаючись на більш слабких командах. Кульмінацією передсезонної підготовки будуть домашні матчі проти Селтіка та Ніцци, але поки проходять ігри зовсім іншого рівня – проти представників Другої чеської ліги та різних словацьких клубів.
Але навіть такі матчі збирають на трибунах пристойну кількість вболівальників. Більше, ніж середньостатистичний матч УПЛ.
Поєдинок проти Динамо з Чеського Будейовіце Славія проводила не в Празі, а Бенешові, містечку за 50 км від столиці. Бенешов, в основному, живе за рахунок Праги – більшість жителів щодня їздять на роботу до столиці. Головною ж окрасою містечка є пивний завод Ferdinand, хоча в Чехії цим нікого особливо не здивувати: у кожному населеному пункті є якийсь відомий пивзавод.
Чому саме в Бенешові Славія вирішила проводити гру? У клубі таке місце проведення матчу пояснюють просто. По-перше, це містечко знаходиться на півдорозі між Прагою та Чеським Будейовіце, що дозволяє доволі швидко дістатися до місця призначення обом командам. По-друге, Бенешов – не так далеко від Праги, тож столичні вболівальники зможуть приїхати на цю гру, окрім того місцевим фанам, які підтримують Славію, теж напрочуд зручно. По-третє, стадіон в Бенешові вміщує більше людей, ніж тренувальна база в Празі, що є ще однією перевагою для вболівальників.
Куди перейшов Ротань? Що треба знати про Славію
Подібне рішення однозначно виправдало себе. Величезна кількість машин на підходах до стадіону, велика гвардія фанів з Праги, які приїхали на поїздах, та навіть декілька десятків прихильників Динамо – усі ці люди зібралися у вівторок посеред робочого дня на товариську гру.
І хоча в самому містечку ажіотажу не відчувалося, уже неподалік від стадіону нікуди не можна було дітися від наближення свята. Уболівальників не відлякувала навіть ціна квитка – 100 крон (еквівалент 115 гривень). Для жінок, щоправда, знижка – всього 50 крон.
На самій території стадіону розташувалися три стенди з пивом, а також одна точка з ковбасками. Як можна зрозуміти, зона навколо усього «фудкорту» було заповнена вщент. Про щось розмовляючи з друзями, люди апетитно наминали ковбаски, запиваючи їх холодним пивом.
Але були й такі, що чекали на вихід команди навіть на передматчеву розминку: під гучні оплески та підбадьорення гравці Славії вперше з’явилися на полі. «Дивись, оце Ротань», – тикали пальцем на Руслана деякі фани червоно-білих, які уже встигли запам’ятати як виглядає українець.
Сам ж Руслан ще не дуже вільно почувається в команді. Проблема у мовному бар’єрі – на передматчевій розминці футболіст для того, аби виконати вправу, дивився, що саме роблять його партнери. Відсутність комунікації позначалася й під час самого матчу: Ротань інколи біг не туди, або ж не встигав змінитися, залишаючи вільного гравця команди-суперника.
Сам ж Руслан ще не дуже вільно почувається в команді. Проблема у мовному бар’єрі.
Утім, ці фактори не особливо сильно впливали на рівень гри українця. Ротань, який відіграв першу половину поєдинку, відзначився чималою кількістю вдалої чорнової роботи, граючи на позиції опорного півзахисника, йому часто вдавалося грамотно підчищати за партнерами. Окрім того, Руслан виконував усі-усі стандарти, що уже говорить про його значення для команди. Ці стандарти, зрештою, і залишалися чи єдиними підключеннями Ротаня до атак – у позиційних атак він намагався тримати позицію, не особливо біжучи вперед. Очевидно, краще вдало зіграти на своїй позиції, ніж забити гол і привезти два.
Не набагато більше атакувала й вся Славія: у першому таймі команди грали фактично без воріт, а найцікавішими залишалися вболівальники. Ультраси Славії, які зайняли одну з трибун по центру, посеред тайму запалили піротехніку, що викликало несамовитий гул на стадіоні.
Оживилися глядачі уже після перерви – два удари в перекладину від чемпіонів та два неймовірні шанси у Динамо буквально змушували фанів підриватися зі своїх місць. Намагалися усі не сидіти мовчки й в інші моменти, а переклички між ультрасами та звичайними вболівальники звучали дуже потужно.
– Червоно-біла, – кричали одні.
– Сила, – відповідали тим інші.
У підсумку, Славія не змогла забити хоч одного м’яча. Але цей факт навряд якось засмутив фанів. «Ми тільки входимо в сезон, зараз головне награвати нові схеми та готуватися до Ліги чемпіонів. Ну а нам (фанам) залишається лише показувати, що ми підтримаємо команду завжди», – попиваючи чергове пиво, розповідав 22-річний Ярослав дорогою до вокзалу. Прихильник Славії також розказав, як він відпрошувався з роботи заради цієї гри: «Та усе було просто, – сміючись, стверджував Ярослав. – Я просто підійшов до боса і сказав, що поїду. Не можна пропускати жодного матчу. Тим більше, коли він так поряд. Бо що я тоді за фанат?»
На вокзал Ярослав пішов не одразу після свистка. Він підійшов до виходу з поля та дав п’ять кожному гравцеві Славії, який йшов у роздягальню. Близькість між гравцями та уболівальниками – те, чим характеризуються не тільки червоно-білі, але й увесь чеський футбол.
Декілька фанів постукали по плечу Ротаня, хоча автографів у нього в Славії ще не просять. Не той поки рівень. Розмовляти, втім, з Sport Arena капітан національної збірної відмовився. «Я ще не підписав контракт, тому жодних розмов», – сказав Руслан та швидко пішов у роздягальню.
Ймовірно, це правильно, невпинно дотримуватися своєї позиції. Але це уже не Дніпро і не Україна. Якщо Руслан Ротань хоче здобути популярність та стати одним з лідерів Славії, він повинен опуститися на один рівень з вболівальниками та журналістами, а не бути вище них. Тут так нічого не працює.
***
Дізнавшись, що перед ним журналіст з України, Ярослав разом з декількома своїми друзями-фанатами ледь не півдороги до Праги розпитував про Ротаня. «Він наче розумний гравець, але у нас є кращі», – переконував Лукаш, шкільний друг Ярослава.
Залишалося хіба посміхатися. Сумнівів у профпридатності Руслана немає, він й справді може допомогти цій Славії. Але для того, щоб стати тут своїм, він повинен бути одним з них, а не звичайним віковим легіонером. Бо людям, які здатні посеред робочого дня їздити в інше місто на товариську гру команди, недостатньо бачити просто хорошого гравця на полі. Їм потрібен якийсь контакт з людиною, адже він такий самий як вони. І Руслану краще засвоїти цей факт якомога швидше, допоки ним ще цікавляться.
Источник: sportarena.ua
Добавьте «sportarena.ua» в свои избранные источники ⟶ Google News Подписаться