Супряга ще не став основним у Дніпрі. Чи варто йому йти у Динамо?

Що наробив мадридський Реал з українським футболом!

Навіть консерватори повірили, що молоді вітчизняні гравці коштують грошей, та притому ще й значних. А якщо додати сюди виступи на міжнародних змаганнях, непогане (а як для юного віку — блискуче) CV, а також істерію в пресі з переліком всіх провідних чемпіонатів — то вуаля! Почесний президент типу «народний депутат» уже може називати цінник, який претендує на друге місце в списку найдорожчих всіх внутрішніх трансферів чемпіонату України за історію.

Влад Супряга опиняється у ситуації, коли у молодого гравця може запаморочитися голова. З одного боку, він дійсно здібний — і він про це знає. Це той унікальний випадок, коли порівняння з Андрієм Шевченком доречні — кожен, хто бачив молодого майбутнього Bambino d’Oro, погодиться — дніпрянин так само добре використовує простір, передачі на хід йому — як якісне пальне для спорткару, а досвідчені захисники — наче старі бочки на шляху з перешкодами.

З іншого боку, складається ситуація, коли перед ним відкривається «зелене світло». У Динамо дійсно проблема з форвардами, вона настільки очевидна, що півтора чистих центральних нападників, які є в розпорядженні Хацкевича, створили на обох аж один гол. Також давно очікують забивних атакерів і в усіх збірних України. Супряга на прямій магістралі до слави — йому треба тільки робити те, що він уміє. Чи може бути щось приємніше для гравця?

Хто такий Владислав Супряга і чому про нього стільки говорять

Однак клубна ситуація у Владислава, попри всі аванси та існуючі й неіснуючі інтереси, насправді непроста. Він не провів жодної хвилини в клубному сезоні Першої ліги — й справа не тільки у відрядженні на юнацький чемпіонат Європи. У СК Дніпро-1, віце-чемпіона Другої ліги та лідера Першої ліги, відразу після підвищення у класі стоїть завдання виграти медалі й перейти в УПЛ.

Команда під завдання просто не має часу панькатися з молодими гравцями й терпіти їхню природню нестабільність, двох інших героїв юнацького Євро вже визначили під оренду. І Супряга навряд чи матиме особливе ставлення — багато забиває значно більш досвідчений Куліш, відновився після травми й вимагає ігрового часу не менш талановитий і трішки старший Кожушко, чекає своєї ротації Войцеховський, у якого першолігових виступів більше за всю молодь разом узяту.

Отже, виникає парадокс — найталановитіший форвард України свого покоління опинився лише у ротації. Як і минулого сезону, до речі. Йти з СК Дніпро-1 прямо зараз, на піку інтересу, було б розумним рішенням.

Однак іти — куди? У те саме Динамо, де все ж є Бесєдін та пресингувальний футбол «без вістря»? У те Динамо, яке в погоні за лігочемпіонівським авансом та чемпіонським титулом апріорі не має права на помилку? У те Динамо, де сотні талантів приходили перспективними, а йшли вічними орендовцями? Так, саме туди — і питання тут у психологічній стійкості та спортивній конкурентності самого Владислава.

Те, що він талановитий — очевидно. Але наскільки він борець і боєць, чого вимагає щоденна боротьба за місце в основі? От тут ми й побачимо, якщо такий перехід відбудеться. Високий старт передбачає високі вимоги й загрозу падіння з не менш великої висоти. Можливо, значно простішим варіантом була б оренда в умовну Зорю чи закордонні клуби. Само собою, можна лишатися й доводити свій рівень у Першій лізі, яка сама по собі дуже непроста і також ламала багатьох, хто думав взяти її з приступу.

Я не буду стверджувати, що для молодого гравця перехід у Динамо — погано.

Це не так. Він дає йому славу, гроші, шанс про себе заявити.

Я не буду стверджувати, що він там заграє.

Він — молодий «пластилін». із нього можна будь що ліпити, був би «ліпник» хороший.

Я не буду стверджувати, що він Динамо не потрібен — там армагеддон із форвардами.

І форвард типу Супряги вписався б у концепцію дуету з Бесєдіним.

Але Динамо для Супряги — це все одно що найвища хвиля для молодого серфера. Опанувати її — означає приплисти на берег зіркою. Але не можна спробувати це зробити й вийти сухим із води.