– Ти тільки нікому не кажи, що ми з Винників, — попереджає мене вболівальник Руху з досвідом. – У Соснівці на ці матчі завжди збирається повен стадіон, тож атмосфера така, трохи напружена. Ну сам розумієш, дербі, як не як.
Цей фанат винниківської команди уже не вперше приїхав в Соснівку, аби підтримати свою команду, тож про атмосферу на трибунах розповідає завзято.
– Це ж шахтарське містечко, оце й люди приходять на футбол розслабитися, трохи випити. Як приїздили минулого разу, то запах від шашликів заполонив увесь стадіон.
Яскраві спогади з минулих вояжів, однак, не означають ідеального знання місцевості, тож довелося запитувати у місцевих, де тут знаходиться стадіон. На щастя, кожен у Соснівці знає, як краще дійти до головної точки в місті, тож пройшовши через подвір’я школи, таки вдалося опинитися біля одного з входів на стадіон. Ну як, одного з входів, просто біля відчиненої хвіртки. Як потім вдалося з’ясувати, таких «входів» на стадіон є зразу декілька, а головний з них – це брама для в’їзду машин.
Роздивлятися по сторонах, втім, завадив один зі стюардів, який попросив показати вміст сумки. Побачивши, що нічого забороненого у ній нема, пропустив мене всередину. А от уже в наступного бажаючого зайти на стадіон, виникли проблеми:
– Зі скляними пляшками не можна, — схрестивши руки на грудях, грізно заявив стюард. – Викидайте, або ж допивайте тут. Усередину не пропущу.
– Та як так. Усього лиш пиво, — обурювався один з місцевих вболівальників.
– Я розумію, що пиво. Якби воно було в пластику, то пропустив би без проблем, але скляні пляшки заборонені.
– Ай, — сказав цей чолов’яга, розвернувся і пішов в іншу сторону.
Грішним ділом вже подумав, що він не повернеться на стадіон, але ж ні – у перерві вдалося побачити цього «порушника» з дволітровою пляшкою пива в руках. Попиваючи прохолодний хмільний напій, він про щось говорив з друзями.
Повертаючись, втім, до передматчевих подій варто виділити ще декілька моментів. По-перше, господарі вирішили проводити розминку ледь не до самого початку матчу: ще за дві хвилини до стартового свистка гравці Гірника відпрацьовували удари по воротах. Футболісти Руху, що незадовго до цього вийшли з роздягальні і очікували виходу на поле, лише здивовано переглядалися. Суддя теж не знав, як правильно вчинити у даній ситуації, але соснівці самі вирішили проблему: як виявилося, вони і не планували повертатися в роздягальню для переодягання та налаштування на гру. Скинувши маніжку та одягнувши свіжі футболки прямо на лаві для запасних, основний склад Гірника виявився абсолютно готовим до початку матчу.
Такими ж готовими, а це вже по-друге, виявилися і всі вболівальники на трибунах. Звісно, стадіон в Соснівці невеликий – сидячих місць тут не більше 500, але все ж людей було настільки багато, що яблуку, по суті, ніде було впасти. Що цікаво, ще за півгодини до початку гри вболівальників практично не було, а один з керівників Гірника уже посилав когось зі стюардів за місцевими ультрас, яких він люб’язно називав «вівцями». Бігти за «вівцями» не знадобилося, хвилин за двадцять до гри на крайньому секторі уже висів банер Гірника, а лідер ультрас-групи забирав з адміністративних приміщень барабан та палички.
Підтримувати свою команду в Соснівці вміють, причому, як показали перші хвилини гри, шум створював не лише ультрас-сектор, але й усі присутні на стадіоні. Щоправда, звучало це трохи незлагоджено, адже через сильний вітер на одній половині поля було абсолютно не чути того, про що кричать з іншого боку. А уже ближче до середини першого тайму, коли Рух остаточно прибрав м’яч під свій контроль, вболівальники притихли, лише інколи викричуючи якісь нецензурні слова на адресу судді або ж когось з гравців. До слова, футболісти теж за словом в кишеню не лізли – лайки на полі було чимало, час від часу діставалося навіть арбітру, однак той не попереджав за нецензурну лексику, тим самим дозволяючи гравцям лаятися.
Негативний результат першого тайму (1:0 на користь Руху) не дуже сильно розчаровував вболівальників Гірника, які оплесками провели команди на перерву. А за п’ятнадцять хвилин відпочинку більшість фанатів встигла поповнити (або ж розпочати) колекцію фото зі знаменитостями – подивитися на гру приїхав Мирон Маркевич, який протягом усього матчу не відмовляв бажаючим у фотографії.
У другому таймі соснівці гнали свою команду вперед, але задовго до кінця поєдинку практично усі присутні на стадіоні зрозуміли, що шансів у Гірника обмаль. Хтось порівнював гру місцевої команди з грою збірної України на Євро-2016, яка теж могла перепасовуватися лише на своїй половині поля, зразу ж втрачаючи м’яч біля чужих володінь. Трохи іншої думки притримувалися двоє панів з Червонограда, які взялися заспокоювати колоритного уболівальника у синій футболці Гірника:
– Слухай, у вас взагалі тут все прекрасно. У нас в Червонограді і близько нема ні такого рівня команди, ні такої підтримки. Ми наче й райцентр, але відчутно програємо вам у футбольному плані. Нам би таку команду.
– Отож бо, — перебив свого колегу інший чоловік. – Ми б з задоволенням забрали Гірник до себе, дали команді кращий стадіон, аби лише у нас був такий рівень, тому радійте.
Два пропущені голи в ендшпілі поєдинку точно не додали оптимізму прихильникам Соснівки, які покидали стадіон розбитими. Абсолютно інші емоції переживали вболівальники, гравці і керівники Руху: президент команди радів, обіймав усіх гравців, і дякував за гру. На думку Віталія Козловського, ця перемога стала ефектним способом сказати «прощай» аматорському футболу, адже Рух влітку перейшов у статус професійних клубів. І що може бути приємніше, ніж в першій офіційній зустрічі у статусі професіоналів перемогти свого принципового суперника?
Источник: sportarena.ua
Добавьте «sportarena.ua» в свои избранные источники ⟶ Google News Подписаться