Свого часу Дмитро Фоменко став частиною україно-китайських футбольних взаємин – столична федерація відправила його в числі найперспективніших своїх молодих фахівців у місто Ухань, де він працював з місцевими школярами, навчаючи їх футболу. Древнє місто з багатомільйонним населенням послідовно розвивало спорт, де мало всі шанси стати відомим на весь світ.
Натомість, всесвітню «славу» Ухань здобув на новорічні свята сезону 2019/20, «завдяки» коронавірусу 2019-nCoV, який розпочав свою ходу саме в цей час із цього міста. Дмитро, до певної міри, щасливчик – його відрядження завершилося якраз напередодні спалаху, що призвів у підсумку до епідемії.
Читайте також: Українець в Піднебесній
«Спершу ніхто не розумів, що про Ухань заговорять по всьому світу через коронавірус»
– Ви опинилися в Ухані в 2016 році. Скільки там пропрацювали й де саме?
– Перший мій візит у 2016-му був знайомством із особливостями Китаю та футболу в регіоні. Він був коротким – лише три місяці. А от другий приїзд в Ухань у 2017-му виявився значно тривалішим – фактично, пропрацював я там три роки, аж до грудня минулого року.
Мій китайський досвід розпочався як експеримент – з роботи в школі. Я став першим іноземним вчителем фізичної культури в уханьській мережі закладів шкільної освіти. В рамках спеціальної освітньої програми ми відбудовували урок футболу та створили шкільну футбольну команду. Вона мала свій логотип і форму, об’єднала багато школярів і стала відкриттям в школі здобувши третє місце серед усіх третіх класів у змаганнях асоціації футболу міста Ухань.
Нині цей проект вважається завершеним. З початку грудня я знав, що школа припиняє експеримент з іноземним вчителем фізкультури, тож налаштовувався, допрацьовував і почав шукати нову роботу. Зараз всі, хто залишився, працюють, наскільки мені відомо, дистанційно. З метою запобігання зараженню дітей залишили по домівках, навчання буде йти через інтернет. Якраз перед початком епідемії я поїхав спершу на відпочинок на Таїланд, а звідти – на батьківщину.
– На момент початку епідемії (грудень 2019 року) в місті хтось розумів істинні її масштаби?
– У міста за останні півроку було багато іспитів (чемпіонат світу з баскетболу, урочистості до 70-річчя КНР, VII всесвітні воєнні ігри…). Тепер цей іспит з вірусом…
Чому вірус вибрав саме це місто – складно сказати, це вже науковці визначать збудник і дадуть оцінку тому, що відбулося. Місто Ухань, за різними даними, має 11-мільйонне населення, тож там може бути всяке. Коли стільки людей щільно живуть на одній території, для розповсюдження вірусу сприятливі умови та багато можливостей, все відбувалося дуже швидко.
Я спілкувався зі знайомими – думаю, мало хто розумів, наскільки часто про Ухань почнуть говорити в світі. Ніякого розуміння про масштаби на той час не було. До того ж, в Азії періодично виникають сезонні спалахи застудних, скажімо так, хвороб – людині без спеціальних знань важко оцінити, наскільки небезпечною буде чергова хвороба.
«Життя в Ухані завмерло 23 січня о десятій ранку»
– Коли вперше почалися карантини, відміна масових (у тому числі спортивних) подій?
– Місто зачинили для в’їзду та виїзду 23 січня, напередодні китайського нового року. Припинено сполучення всіма видами транспорту. У підсумку в провінції Хубей (населенням близько 60 млн. чол.) залишили під карантином 13 величезних міст і 2/3 населення. До речі, як мені розповідали місцеві, це вдруге в історії міста – таке бувало при спалахах атипової пневмонії півтора-два десятиліття тому. З того часу і всі справи, пов`язані з футболом, призупинені.
– У якому стані зараз місто? Що розповідають ваші місцеві друзі?
– Ухань немов завмерла 23.01.2020 з 10-ї ранку. Обслуговування міського транспорту зупинено. Офісних співробітників залишили по домівках, як і школярів і службовців. Люди виходять хіба що за продуктами чи ліками, причому, в громадських місцях є детектори температури для виявлення потенційно заражених.
Мої місцеві знайомі сумують вдома, так як їм обмежено знаходження на вулиці. Намагаються допомогти, хто як може, місту в боротьбі вірусом. Чув, що там багато молодих людей вступають волонтерами в служби допомоги та контролю. Всі хвилюються, як скоро місто зможе повернутися до нормального функціонування.
Загалом, моє враження від китайців – це дуже дисципліновані люди. Вони з розумінням ставляться до ситуації та намагаються бути корисними, допомагати. Треба бути в масках – вони будуть у масках. Треба сидіти вдома – будуть сидіти. Треба перевірятися – будуть перевірятися. Я впевнений, що вони контролюють ситуацію і роблять все, щоб спинити вірус.
Читайте також: Українець в Піднебесній. Дмитро Фоменко про життя в Китаї та місцевий спорт
– А що з іншими іноземцями Уханю? Їм вдалося виїхати?
– Кожна країна, громадяни якої там знаходяться з дозволу влади КНР, почала готувати своїх громадян, які проживають в провінції Хубей (її столиця якраз місто Ухань) до евакуації та карантину. Я був один-єдиний іноземець у своїй галузі, мені нема з ким порівнювати свою ситуацію…
«Перед епідемією в Ухані був футбольний бум»
– Коли ви були в Таїланді, в народу була паніка?
– На той момент, коли я приїздив в Таїланд (це було 18 січня), вже всі сусідні країни були проінформовані щодо спалаху уханьського коронавірусу. Тож нас прямо з літака зустрічали з тепловізорами, виміряли температуру, а наступного дня з новин ми з дружиною вже дізналися, що почали перевіряти всіх, хто від’їздив із міста Ухань. 23 січня від’їзд із міста призупинили. Деякі бажаючі ще залишилися та чекають, коли життєдіяльність міста почне функціонувати.
– Що кажуть місцеві про причину зараження? Це дійсно пішло з міського ринку морепродуктів?
– В новинах повідомляють, що ринок морепродуктів справді дав початок розповсюдженню коронавірусу. Це та сама інформація, якою володіють і мої уханьські знайомі. Нічого конкретнішого вони також не знають.
– Як епідемія вплинула на тамтешній футбол? Чемпіонат Китаю іде в штатному режимі? Легіонери, які раніше навіть топові приїздили, в Суперлігу зараз менш охоче їдуть?
– У минулому сезоні місцева футбольна команда Wuhan Zall, яка вийшла в китайську Суперлігу вперше за тривалий період, зайняла 6 місце. Це було визнано великим успіхом, у грудні головний тренер команди Лі Ті був представлений як тренер національної збірної команди Китаю. Можете собі уявити, який ажіотаж був у місті!
– А що за команда в Ухані?
– Хороша команда, багато місцевої молоді. Головна зірка там – колишній гравець мадридського Атлетико Лео Баптістао.
Зараз у них у Китаї пауза. Початок чемпіонату перенесено. Більшість команд Суперліги готується ще з середини січня за кордоном. Поки звичайні трансфери не дуже активно обговорюються – країні не до того, чемпіонат призупинено, але не сумніваюся, що, як тільки ситуація стабілізується і вірус зупинять, футбол у Китаї продовжить свій розвиток. За час, що я там перебував, я побачив, як місцевий чемпіонат стрімко прогресував.
– А ви особисто? Не переживали, коли почалася епідемія?
– Скажу чесно: так вийшло, що я її не застав. Із Китаю вирушив, ще коли там було спокійно. В Таїланд прибув, коли там не було випадків інфікування (це вже в останній тиждень, наскільки я чув, там з’явилися перші хворі). Часто так буває, що ми оцінюємо масштаби того, що відбувається, вже пізніше. Вдячний долі, що вийшло саме так.
Я цю бесіду буду слати своїм друзям в Ухань. Я стежу за їхньою долею, був дуже зворушений, як і всі, коли дивився відео з порожнього міста, де жителі зі своїх квартир махають одне одному руками, закликають до мужності.
Місто Ухань – це побратим міста Києва. На березі річки Янцзи в Ухані є монумент із Києм, Щеком, Хоривом і сестрою їхньою – Либіддю. Мене там приймали тепло, я не лише віддав місцевим школярам свої знання, а й сам багато чого навчився. Тому хотів би сказати їм слова підтримки.
Ухань, видужуй! Хай все буде добре!
Источник: sportarena.ua
Добавьте «sportarena.ua» в свои избранные источники ⟶ Google News Подписаться