ОЛЕНА АНДРУХ, спеціально для Sport Arena
Змагання, яким цього року виповнюється 65 років, почалися на початку п’ятдесятих із місцевих аматорських стартів, які згодом стали головними для стрибунів з трампліну, а титул переможця яких цінується не нижче, а часом і вище, за світові та олімпійські звитяги. Формула турніру не змінюється: усі 65 років – спортсмени послідовно стрибають із трамплінів спочатку в німецьких Оберстдорфі та Гарміш-Патернкірхені, а потім в австрійських Інсбруку та Бішофсхофені. В залік йдуть усі стрибки. Переможцем стає той, хто виступив найкраще у підсумку.
За багато десятиліть кожен із стартів Турніру збагатився своїми традиціями та забобонами. Не змінюються лише дати – старт у Оберстдорфі після католицького Різдва, а фініш в Бішофсхофені у австрійське «свято трьох королів», яке припадає на 6 січня.
Нинішній турнір передбачався як двобій двох світових лідерів – словенця Петера Превца та німця Зеверина Фройнда. Але стрибки – це такі змагання, де нічого передбачити неможливо. З початку сезону у лідерів стрибки не пішли і на перше місце у рейтингу піднявся 17-річний брат минулорічного тріумфатора Домен Превц.
Але вже Оберстдорф перевернув усе догори дригом. Змагання, 30 тисяч квитків на які мінімальною ціною у 29 євро, вперше були продані заздалегідь (матч «Динамо» — «Шахтар» 12 грудня відвідала 21 тис. глядачів), виграв австрієць Штефан Крафт, який перемагав у турнірі позаторік. Другим був поляк Каміл Стох, третім- австрієць Міхаел Хайбок, а четвертим – ще одна 22- річна сенсація цього сезону -норвежець Даніель Танде. Сонячна погода та відсутність вітру, яка супроводжувала перший старт, збереглася і у Гарміш-Патернкірхені, де переміг вже Танде, а Стох та Крафт були другим і третім.
На цьому німецька, найбільш на мою думку колоритна, частина змагань закінчилася. Спортсмени переїхали до австрійського Інсбрука і там почалось. Вітер буквально здував стрибунів з гори, і увесь турнір опинився під загрозою. Організатори вирішили не переносити старти на завтра і зарахували за остаточний підсумок першу спробу, яку так-сяк провели. Як наслідок — усі лідери, крім Танде, опинилися поза подіумом. Вітер виніс туди випадкових «пасажирів» — норвежця Йохансена та росіянина Клімова. Добре, що не сильно відстав Стох, який перед останнім стартом йшов поруч із Танде.
Якби не вірність традиціям, заключні змагання турніру не слід було проводити у Бішофсхофені. На відміну від всесвітньо відомих центрів альпійського туризму, які завжди збирали і збирають на трибунах перших трьох змагань десятки тисяч людей, Бішофсхофен, назву якого я колись довго не могла запам’ятати, є крихітним містечком у регіоні Зальцбурга. Жодного ажіотажу та різномовного натовпу – на маленьких трибунах лише місцеві фанати та родичі учасників, які претендують на підсумкову перемогу.
Саме туди прибули із Норвегії батьки Даніеля Танде, який за усіма розкладами мав перемогти. Так все і було, але в останній спробі молодий стрибун занадто сильно відштовхнувся від «столу відриву» і ледь не втратив рівновагу на висоті у 50 метрів і швидкості під 100 кілометрів на годину. На щастя, спортсмен зумів приземлитися, але про перемогу вже не йшлося. Я давно буваю на змаганнях стрибунів з трампліну – цей ризиковий народ філософськи ставиться до невдач і радіє не лише своїм перемогам. Тож я вперше побачив, як спортсмен буквально ридав після того, як не став переможцем. Може, тому що мама була поруч?
А переміг поляк Каміл Стох. Олімпійський чемпіон разом із всією польською командою цього сезону поки що завжди серед перших. І привітати його навіть у непримітній долині Бішофсхофена знайшлося кому. Бо поляки нині всюди – хто цього не знає?
Источник: Sportarena.ua
