Нова Домрачева чи безглуздий трансфер? Що треба знати про перехід біатлоністки Блашко в Україну

Липень – з’являється перша інформація про ймовірний перехід Дар’ї Блашко в українську збірну.

Серпень – Блашко не потрапляє в команду «А» збірної Білорусі, ймовірність переходу суттєво зростає.

13 вересня – Блашко попала в заявку України на відкритий чемпіонат Німеччини, де виступала під українським прапором впродовж 15-17 числа.

16 вересня – генеральний секретар федерації біатлону Білорусі Анатолій Стромський заперечив наявність офіційного звернення щодо переходу Блашко до України.

19 вересня – президент федерації біатлону України Володимир Бринзак підтвердив перехід Блашко, заявивши, що йде процес оформлення документів.

21 вересня – Стромський в коментарі офіційному сайту федерації біатлону Білорусі фактично підтвердив, що Блашко готується до переходу в склад збірної України.

Майже три роки тому 19-річна Дар’я Блашко вчинила фурор на домашньому для Білорусі юніорському чемпіонаті світу – вона здобула два золота, вигравши спринт і естафетну гонку. Ще раніше говорили про її неабияку перспективність, але після тієї світової першості ставлення до Блашко серйозно змінилося. «Нова Домрачева» – саме так охарактеризували Дар’ю. В принципі, небезпідставно.

За рік після того успіху Блашко тріумфувала на юніорському Кубку світу, здобувши Великий кришталевий глобус. Тоді ж вона дебютувала за дорослу команду на етапі Кубка світу – 48-е місце в спринті в Кенморі. Більше виступів за команду «А» у неї не було, а левову частину минулого сезону (2016/17) Дар’я провела в другій білоруській збірній, виступаючи на етапах Кубка IBU.

Найкращі результати Дар’ї Блашко на дорослому рівні

Цього ж літа білоруська федерація знову не внесла Блашко в список основної збірної. Натомість там знайшлося місце Анні Солі – однолітці та основній конкурентці Дар’ї в юніорській команді. Зважаючи на те, що в січні «новій Домрачевій» виповниться 22 роки, вона разом зі своїм персональним тренером почала шукати якісь інші варіанти.

Якщо говорити з чисто спортивної точки зору, то зрозуміти поки важко. Так, у неї були серйозні здобутки на юніорському рівні, але на дорослому Дар’я зовсім себе не проявила. Біатлоністка уже давно переросла усі юніорські категорії, але в її активі всього одна гонка в Кубку світу, а також не надто хороший сезон в Кубку IBU.

Найбільше привертають увагу її стосунки з тренером. Практично усю свою кар’єру Блашко пропрацювала з Владіміром Махлаєвим, який є її особистим тренером. Саме він складає їй програму підготовки, вибирає місця для проведення зборів і таке інше. Білоруська федерація впродовж останніх років дозволяла Дар’ї разом з тренером проводити індивідуальну підготовку, але не особливо щедро фінансувала подібні кроки Махлаєва і Блашко. Цього ж літа білоруси відмовилися від продовження подібної співпраці, захотівши, аби Дар’я готувалася разом з командою «Б». Тобто під керівництвом тренерського штабу збірної.

В принципі, тандем тренера та біатлоністки виглядає нерозлучним. Владімір і Дар’я знайшли спільну мову в глобальних поглядах на біатлон – вони обоє є прихильниками індивідуальної підготовки спортсмена, ставлячи прогрес вище за результат, до того ж тренер розділяє зацікавленість підопічної в психології.

А куди ще? Можна було, мабуть, розглядати варіант з Росією, у котрої зараз відчутні проблеми з жіночим біатлоном, але там чітко побудована система підготовки спортсменів – тому ніхто не бавився б з Блашко і її особистим тренером. Власне, Махлаєв часто в різноманітних інтерв’ю білоруській пресі повторював про необхідність відходу від старомодної системи підготовки, яка більше нагадує армію, ніж спорт. У Росії ця особливість проявляється ще більше, тому перехід у місцеву збірну з великою ймовірністю поставив би хрест на кар’єрі Блашко.

«В основному, білоруські біатлоністи ув’язнені. Але у нас в цьому плані стало легше. Ніколи не задумувалися, чому в такій машині, як Росія, де стільки снігових регіонів і гір, майже нема топових біатлоністів? Бо їх губить система. Там безліч обдарованих спортсменів, грошей – хоч греблю гати. Але толкової системи нема», – інтерв’ю Владіміра Махлаєва для by.tribuna.com, листопад 2016 року.

Тому й залишилася Україна. Тим більше, Махлаєв колись працював тут, тож добре знайомий з президентом федерації Володимиром Бринзаком. В Україні індивідуальною підготовкою нікого не здивуєш, до того ж гроші тут від федерації на розвиток спортсмена отримати також не надто складно. Та й є неабиякий досвід переходу іноземних спортсменок під український прапор – тобто Блашко не буде першопрохідцем в цьому плані.

Махлаєв не приховував, що основною метою його підопічної є Олімпіада-2022. Разом з тим, Дар’я хотіла і планувала виступити на Іграх в Пхьончхані, але її відсутність в основному списку збірної точно не сприяла цьому, хоча й не ставила хрест на планах. Усе-таки команда формуватиметься ще впродовж першого триместру сезону, тож якби Блашко показала результат – вона б поїхала на Ігри навіть за Білорусь.

Володимир Бринзак, пояснюючи причини переходу спортсменки, виділив також грошовий фактор. «Дар’ю не включили в склад білоруської збірної, не було нормальної фінансової підтримки, тож вона вирішила шукати собі пристанище в іншому місці».

Генеральний секретар білоруського біатлону Анатолія Стромський висловив стурбованість і подив тим формулюванням, які застосував Бринзак. «В Білорусі для тренувань і підготовки Дар’ї Блашко були створені всі умови, вона неодноразово запрошувалася в національну команду, і ми розраховували на неї як в найближчій, так і в віддаленій перспективі».

Однак зрозуміти, що саме пішло не так, доволі просто. Білоруській федерації біатлону набридло бавитися в «підготовку біатлоністки на перспективу» з особистим тренером – Дар’я повинна була перейти в команду «Б», де готувалася б разом з іншими дівчатами. Ні Блашко, ні Махлаєв не хотіли йти на такі умови.

Стромський звинуватив у переході Махлаєва, якому пригрозив тренеру службовим розглядом справи. У свою чергу ні Владімір, ні Дар’я не коментували ситуацію, просто виступаючи під українським прапором на відкритому чемпіонаті Німеччини.

Однак зрозуміти, що саме пішло не так, доволі просто. Білоруській федерації біатлону набридло бавитися в «підготовку біатлоністки на перспективу» з особистим тренером – Дар’я повинна була перейти в команду «Б», де готувалася б разом з іншими дівчатами. Ні Блашко, ні Махлаєв не хотіли йти на такі умови. Відповідно, грошей на особисту підготовку уже ніхто не виділив, а переходити під юрисдикцію основної команди (нехай і резервної) біатлоністка з тренером не захотіла.

Усе залежить від білоруської федерації біатлону. Якщо там вирішать накласти вето на перехід Дар’ї до синьо-жовтої збірної – то «міжнародний карантин» триватиме два роки. Білоруси також можуть зменшити тривалість карантину до одного року, або взагалі відмовитися від нього.

Зважаючи на те, що останній офіційний старт за Білорусь Дар’я Блашко провела 12 березня 2017 року, то при найгіршому розвитку ситуації вона зможе почати виступи за Україну 12 березня 2019 року. Це, по суті, означає, що Дар’я пропустить не лише цей сезон, але й наступний, випавши з біатлону на два роки.

Зважаючи на те, що останній офіційний старт за Білорусь Дар’я Блашко провела 12 березня 2017 року, то при найгіршому розвитку ситуації вона зможе почати виступи за Україну 12 березня 2019 року.

Але навіть якщо білоруси вирішать не накладати вето, 21-річна спортсменка не буде основною опцією тренерського штабу збірної України в Олімпійський сезон. Тому, скоріш за все, цей сезон вона знову проведе на Кубку IBU.

Ключове запитання. Навіщо українській федерації забирати 21-річну біатлоністку фактично без досвіду змагань на високому рівні?

Ймовірно, справа в зміні поколінь. Сестрам Семеренко взимку виповниться 32 роки, Олена Підгрушна – відсвяткує 31-й день народження, Ользі Абрамовій недавно виповнилося 29 років. Усі ці біатлоністки, які зараз є основними в складі синьо-жовтої збірної, навряд зможуть провести ще один олімпійський цикл.

Дар’я Блашко повинна створити додаткову конкуренцію в жіночій збірній. Якщо ставка на неї спрацює – 21-річна біатлоністка буде основною в українській команді впродовж двох наступних олімпійських циклів.

Хто тоді залишається в України? Юлія Джима (27 років), Ірина Варвинець (25 років) і Анастасія Меркушина (22 роки). От і все. Станом на початок сезону 2017/18, більше справді сильних біатлоністок в українській команді нема.

Є ще, звісно, Яна Бондар (26 років), Юлія Журавок (22 роки) і зовсім юна Христина Дмитренко (18 років), але нікого з них не можна назвати серйозною заміною четвірці лідерів. Принаймні, ось прямо тут і зараз.

Відповідно, Дар’я Блашко повинна створити додаткову конкуренцію в жіночій збірній. Якщо ставка на неї спрацює – 21-річна біатлоністка разом з Анастасією Меркушиною буде основною в українській команді впродовж двох наступних олімпійських циклів. Якщо ж ні – то цей трансфер буде черговим проколом федерації біатлону, яка неодноразово «забирала» далеко не основних спортсменів з Росії чи Білорусі.