«Закінчиться сезон і я зупинюся. Мені потрібно щось нове, я в біатлоні з дванадцяти років, і нічого нового знайти в ньому уже не можу», — ці слова Оле Ейнара Бйорндалена датовані лютим 2014 року. Тоді, вигравши дві золоті нагороди на Олімпіаді в Сочі, норвежець перебував на черговому піку популярності, і подібна заява шокувала багатьох біатлонних любителів. Так, усі розуміли, що Королю уже пішов п’ятий десяток, і з кожним роком він молодшим не стає, проте ніхто не хотів вірити у кінцівку епохи Бйорндалена.
Не хотів, схоже, вірити й сам Оле Ейнар: за місяць після першої заяви він спростував свої слова, заявивши, що продовжуватиме виступати до чемпіонату світу в Холменколлені. Та насправді куди важливішими у тому виступі норвежця були слова про те, що він й «досі голодний до перемог». Власне, ця фраза підкреслила складність вибору Бйорндалена – він не міг обійтися без біатлону, хоч той, в свою чергу, нічого нового йому дати не міг, фраза ж про «голод до перемог» лише виділила інстинктивне бажання Оле Ейнара завжди бути на вершині.
Розмірковуючи два роки тому про свій подальший шлях, норвежець, безперечно, мав розглядати варіант, за яким його задум продовжити кар’єру провалиться, результати підуть вниз, а сам він завершить виступи як Халвард Ханевольд – нікому не потрібним, про якого пам’ятатимуть лишень через грандіозне минуле. Та немає сумнівів в тому, що подібний розвиток подій Бйорндален відкинув: він завжди був впевнений в своїх силах, і знав, на що спроможний. Ще одним мотивом для завершення кар’єри мала стати спокуса піти абсолютним тріумфатором, адже мало кому (нікому) вдається досягти подібних результатів у 40 років. Однак ті причини, що стали б вирішальними для багатьох інших спортсменів, лише додали Оле Ейнарові мотивації.
В підсумку, за останні два сезони Король сім разів підіймався на подіум в особистих гонках, причому шість медалей він виграв цієї зими. Квінтесенцією всіх виступів Бйорндалена мав стати домашній чемпіонат світу, на якому норвежець розраховував повторити успіх Сочі і виграти медаль в спринтерській гонці. Зрештою, Оле Ейнарові вдалося не тільки повторити, але й перевершити результати Олімпіади – 42-річний біатлоніст здобув нагороди в трьох особистих стартах, не потрапивши на п’єдестал тільки в індивідуальній гонці. У Холменколлені Бйорндален вкотре довів, що нічого неможливого не існує, втім назвати подібний виступ Короля несподіваним не можна: протягом сезону 2015/16 восьмиразовий Олімпійський чемпіон встиг навіть приміряти жовту майку лідера, записавши до свого активу 94-ту особисту перемогу.
Такі результати не могли не привертати уваги журналістів, які повсякчас запитували Оле Ейнара, чи не передумав той завершувати кар’єру. Довгий час норвежець притримувався обраного курсу, стверджуючи, що піде одразу після кінцівки сезону, але коли журналісти поставили йому це ж запитання після однієї з гонок на чемпіонаті світу, Король відповів, що перебуває в роздумах, і не може з впевненістю сказати, що робитиме наступної зими. Власне, більшість біатлонних фанатів очікували саме такої відповіді: відомий своїм умінням кардинально змінювати рішення, Бйорндален міг передумати завершувати кар’єру навіть після прощальної гонки.
Десь приблизно так само сталося й цього разу: три особисті медалі на домашній світовій першості разом з впевненими виступами протягом сезону переконали Оле Ейнара продовжити кар’єру ще на два роки. Втім, не можна сказати, що це рішення далося йому легко: після останніх стартів сезону пройшло три тижні, перш ніж норвежець зібрав прес-конференцію стосовно свого майбутнього. Власне, той вечір між оголошенням прес-конференції і її проведенням став найбільш драматичним для усіх прихильників Бйорндалена – ніхто не знав, що саме скаже Король. На відміну від ситуації з Пейтоном Меннінгом, коли було очевидно, що його прес-конференція перетвориться у прощальну промову, у ситуації з Оле Ейнаром неможливо було спрогнозувати хоч що-небудь.
«2016 рік. Мені 42 роки. Дивлячись на мої результати в сезоні, всі експерти говорили про те, що мені потрібно продовжувати. Тепер я можу сказати, що погоджуюся з їх думками. Я продовжую кар’єру. Головна причина в тому, що я й досі надзвичайно вмотивований», — з таких слів розпочав Король свою прес-конференцію, дозволивши мільйонній аудиторії своїх фанатів видихнути з полегшенням. Він залишається. І ставить перед собою ціль – Олімпійські Ігри 2018 року. «The show goes on», — викрикнув би Джордан Белфорт, почувши цю звістку.
Сенсаційна новина про продовження кар’єри Бйорндаленом моментально розлетілася світом, і у той ж день більшість відомих біатлоністів так чи інакше прокоментували рішення Короля. Одним з перших був австрієць Домінік Ландертінгер, який привітав Оле Ейнара з таким рішенням і заявив, що без нього біатлон був би уже геть не тим. А от давній антагоніст Короля, француз Рафаель Пуаре, навпаки поставив під сумнів рішення норвежця, висловивши думку про те, що навряд 42-річному біатлоністу вдасться повторити успіх Холменколлена на Олімпіаді через два роки. Не залишився осторонь й старший брат Оле Ейнара, Даг Бйорндален: «Я бачив, що він достатньо вмотивований, аби продовжити кар’єру. До тих пір, поки у нього є мотивація, він повинен робити те, що йому подобається. Ми завжди говорили з ним про те, що в спорті нема ніяких обмежень».
Власне, питання мотивації й обмежень уже давно вийшли на перший план в кар’єрі Короля: він неодноразово міг повісити лижі на цвяхи, але завжди знаходив в собі сили відкласти молоток, і продовжити свою справу. Інколи взагалі здається, що норвежець відкладає завершення кар’єри заради Мартена Фуркада – француз давно заявляв, що не планує змагатися так довго, як Оле Ейнар, разом з тим він прагне побити всі рекорди скандинава. А значить, чим довше виступає Король, тим довше виступатиме й Мартен. Та якщо підійти до ситуації всерйоз, то стає очевидним, що кожна наступна відстрочка завершувати активні виступи пов’язана, в першу чергу, з вболівальниками. Оле Ейнар, неначе той футболіст, що після довгих роздумів щоразу підписує новий контракт з рідним клубом, тільки в даній ситуації клубом виступають фанати.
Маніакальне бажання Бйорндалена довести, що нереальних речей не існує, звісно, теж зіграло свою роль. Так само, як і офіційне оголошення про стосунки з Дар’єю Домрачевою. Втім усі причини відходять на другий план, адже головним є сам факт – Король залишається, Король виступатиме. І зважаючи на те, як скрупульозно планує підходити норвежець до підготовки до наступних сезонів, зрозуміло, що різкого погіршення у його результатах не буде, адже якби щось могло піти не так, Оле Ейнар не продовжував би кар’єру, а пішов би переможцем. Але хіба такі як Бйорндален обирають легкий шлях?
Такі як Бйорндален самі творять шлях.
Источник: sportarena.ua
Добавьте «sportarena.ua» в свои избранные источники ⟶ Google News Подписаться