Битва Йоханнеса і Мартена, жіночий хаос і потужні українки. Чотири історії першої частини біатлонного сезону

Старт чергової біатлонної зими вийшов надзвичайно багатим на події: тут і повернення сестер Семеренко, і фантастична форма Анастасії Кузьміної, і дуель лідерів чоловічого біатлону. Згадати можна також про неймовірну кількість людей на трибунах у Франції або про черговий провал російских спортсменів. Коротше кажучи, вибір достатній, тож Sport Arena зупиняється на чотирьох епізодах, які охарактеризували грудневу частину сезону.

Мартен Фуркад звик домінувати. Домінувати з першого і до останнього старту сезону. Упродовж останніх декількох років французький біатлоніст ще в грудні створював собі комфортну перевагу в загальному заліку, після чого спокійно збільшував відрив від суперників і достроково вигравав змагання. Незважаючи на емоційне визнаження (Фуркаду усе важче шукати мотивацію для нових перемог) і хворобу наприкінці передсезонної підготовки, Мартен усе одно вважався головним (читайте: єдиним) фаворитом нового сезону. Ходили розмови про готовність «вічних претендентів» (Йоханнес Бйо, Сімон Шемпп, Антон Шипулін) кинути виклик французу — але вони були здавалися лише фантазією.

Але в грудні усі фантазії мають здатність перетворюватися на правду. Різдвяні чари трапилися і в чоловічому біатлоні — Мартен Фуркад виграв лише дві гонки з восьми, п’ять рази програвши Йоханнесу Бйо. Французький гегемон програвав норвежцю на дистанції, не завжди у нього виходило впоратися з нервами на стрільбищі. Тим часом, Йоханнес додавав з кожним наступним стартом: він однозначно кайфував від усвідомлення своєї переваги. І уже після Хохфільцену стало очевидно, що норвежець серйозно кидає виклик позиціям француза — Бйо атакуватиме трон Фуркада.

Мартен Фуркад і його виступи в грудні упродовж останніх семи сезонів

Мартен, втім, виклик прийняв. Можна навіть сказати, що він був готовим до такого розвитку подій. Хоча Фуркад виграв лише два старти, він у всіх гонках фінішував на подіумі, показуючи неабияку стабільність. Саме ця стабільність француза не дозволяє Йоханнесу, який виграв п’ять гонок в грудні, й досі піднятися на перше місце. Парадоксально, але норвежець не обійшов Фуркада навіть під час серії з чотирьох поспіль перемог: Мартен стабільно фінішував поруч, показуючи, що попри гіршу фізичну готовність, він завжди вміє витискати результат. До того ж, француз продовжує переслідування нового рекорду — зараз у нього 11 подіумів поспіль, що лише на два менше, ніж чинний рекорд (Мартен встановив рекорд упродовж сезонів 2012/14).

Останню гонку в грудні Фуркад виграв, а Бйо після того пожартував, що він таким чином вирішив привітати суперника з Різдвом. Норвежець може дозволяти собі жартувати: такого відкритого виклику головному біатлоністу планети не кидали уже дуже давно. Водночас, Йоханнесу не можна задирати носа: він й досі на другому місці в загальному заліку, а Мартен обіцяє, що в січні наздожене суперника за швидкістю на дистанції. Як би там не продовжилася їхня боротьба — у чоловічому біатлоні вперше за довгий час з’явилася інтрига. І це круто.

Цікавий факт: Йоханнес виграв п’ять гонок з восьми у цьому сезоні, тоді як Мартен — лише дві. Однак лідером загального заліку є Фуркад, який випереджає Бйо на 20 очок у загальному заліку.

П’ять біатлоністок встигли приміряти жовтий біб лідера впродовж трьох грудневих етапів. Це все, що треба знати про боротьбу в жіночому Кубку світу.

У жіночому біатлоні немає чіткого лідера, і початок нової зими підкреслив цю тенденцію. Головні дійові особи минулих сезонів — Лаура Дальмайер (була відсутня на першому етапі старт через хворобу) і Габріела Коукалова (відновлюється після травми) — поки відійшли на другий план, але їх місце досі залишається порожнім. Жахлива нестабільність абсолютно усіх біатлоністок перетворила грудневі гонки в лотерею, у котрій перемогти міг будь-хто і будь-коли.

На фоні цього суцільного хаосу виділялася Анастасії Кузьміна, якій вдалося перетворити провал Естерсунда (15-е і 36-е місце) на чотири подіуми в п’яти гонках на наступних двох етапах. Зважаючи на таку купність результатів, Кузьміна завершила грудень у статусі лідера загального заліку, що цілком справедливо. Але перевага в шість очок, якою володіє словацька спортсменка, ніяк не дозволяє називати її лідером. Так, Кузьміна була крутою в Хохфільцені та Ансі, але ніхто не здатен гарантувати, що вона продовжить у такому ж дусі після різдвяних свят.

А хто ж, якщо не Кузьміна? На шість очок від лідера відстає француженка Жюстін Бреза, яка встигла і на подіумі тричі побувати, і навіть 35-ю фінішувати. Третьою (відставання — 21 очко) йде Кайса Макарайнен, в активі котрої лише один подіум в грудні. А замикає четвірку лідерів (відставання — 26 очок) Деніз Херрманн, яка вражає прогресом у стрільбі на старті сезону.

Але на цій четвірці список претендентів не завершується. Уже зовсім недалеко Лаура Дальмайер (9-е місце), котра пропускала перший етап, але встигла побувати на кожному з трьох призових місць. Трохи випереджає німкеню Доротея Вірер (6-е місце), а ще в десятці три українки.

Цікавий факт: десять біатлоністок відстають від проміжного лідера загального заліку менш ніж на 100 очок. А значить, уся боротьба за жовтий біб лідера лише попереду.

Три особистих подіуми (дві бронзи Юлії Джими та одна — Віти Семеренко) і срібло в естафеті — так виступила українська жіноча збірна на грудневих етапах. Результат дуже позитивний, особливо зважаючи на провальні показники минулого сезону. Юлія Джима продовжує прогресувати (хоча наприкінці грудня вона відверто втомилася), сестри Семеренко здійснили феноменальне повернення, а Олена Підгрушна і Анастасія Меркушина змагаються за статус четвертого номера команди.

Перед початком сезону виникало чимало запитань щодо готовність синьо-жовтої збірної до нових звершень, але тепер усі ці запитання недоречні. Натомість виникають нові: як відбирати дівчат в олімпійську команду, і чи отримають якийсь шанс найближчі резервістки?

«Раніше треба було, аби суперники дали нам шанс. Але тепер ми досягли такого рівня, що з нами рахуються», — сказав президент федерації біатлону Володимир Бринзак і він абсолютно правий. Українська жіноча збірна — це одна з найпотужніших команд в світовому біатлоні.

І очевидно ж, що зараз дівчата ще навіть не перебувають на піку форми. Валентина Семеренко точно повинна додати в швидкості, Олена Підгрушна — в стабільності роботи на стрільбі. Мають покращитися показники також Віти, Юлі та інших. Безперечно, суперниці не стоятимуть осторонь, і вони також виходитимуть на пік форми ближче до лютого, але ця українська команда готова боротися за медалі незважаючи на будь-яких конкуренток.

Цікавий факт: Україна представлена трьома біатлоністками в топ-10 загального заліку (Валя — 7, Юлія — 8, Віта — 10) за підсумками грудневих етапів, що є абсолютним рекордом (у Німеччини та Італії — по дві представниці).

Коли розмова йде про російський біатлон, підсвідомо думки концентруються лише на чоловіках. Стагнація жіночого біатлону в Росії уже настільки затягнулася, що місцеву команду не сприймають навіть за пристойного середняка — вона перетворилася в збірну третього ешелону. Але чоловіча команда — це зовсім інша справа. Величезний вибір серйозних біатлоністів, шалена конкуренція та Антон Шипулін — усе це робило росіян однією з найсильніших збірних.

І усі ці аргументи досі залишилися з росіянами. У теорії вони повинні бути такими ж крутими, як і декілька сезонів тому, натомість можуть похизуватися лише одним подіумом Шипуліна та абсолютним провалом за всіма статтями. Лідер команди (так-так, Антон Шипулін) не готовий фізично змагатися на одному рівні з топ-суперниками, страшенно багато програючи на останніх колах будь-якої дистанції. Його партнери по команді теж не вражають ходом, через що навіть з хорошою стрільбою вони приречені на боротьбу хіба за топ-10.

Паралельно виступає Тимофій Лапшин, який захищає кольори Республіки Корея. Колишній росіянин поки теж далекий від оптимальної форми, в основному через проблеми зі здоров’ям під час передсезонної підготовки. Але він, списаний російською біатлонною системою, показує стабільніші результати, ніж його колишні партнери. Так, стабільність Лапшина проявляється лише в спринті — але росіяни і цим похизуватися не можуть. У Тимофія два фініші в топ-15, що було б другим результатом серед збірної Росії: краще в грудні виступав лише Шипулін.

Та найбільший парадокс полягає якраз у тому, що в Росії Лапшин точно не виступав би. Тренерський штаб уже давно не бачив у ньому біатлоніста рівня основної збірної, тому про жодні старти на етапах Кубка світу Тимофій навіть б і не думав. Але тепер, коли він має змогу виступати паралельно зі своїми колишніми партнерами, усе стає на свої місці. Відкинутий «своїми» Лапшин показує результат, тоді як проблеми збірної Росії збільшуються в геометричній прогресії.

Цікавий факт: 103 очки, здобуті Лапшином на старті сезону 2017/18, є його третім найкращим показником за шість сезонів Кубка світу. Більше очок впродовж одного сезону він набирав лише в сезоні 2011/12 (315, 27-е місце) і 2014/15 (322, 29-е місце).