О’кей, це уже стає звичним. Від Тетяни Петрової нічого не треба було очікувати — це стало ясно ще після першої кваліфікації. Але українка спромоглася знову провалитися, таки впавши на останнє місце в могулі. Якимось дивом кваліфікувалася останньою з двома очками — на два очки і проїхала на Олімпіаді, не показавши взагалі нічого. Усе справедливо і закономірно.

Розчаруванням дня (якщо винести за дужки біатлоністів) став лижник Олексій Красовський. Зрозуміло, що про боротьбу за високі місця і мови йти не може, але все-таки навіть не доїхати до фінішу. Це як взагалі? Ще й в дисципліні, де раніше Красовський показував найкращі результати на чемпіонатах світу. Можна уявити, що чекає далі.

І навпаки — санкарі потішили. Андрій Мандзій остаточно оговтався від падіння в першій спробі та показав 19-й результат в третьому заїзді. Хороша заявка перед естафетою. Антон Дукач пішов далі та піднявся на 23-е загальне місце. Так, йому трохи не вистачило, аби показати бажаний результат та потрапити в топ-20, але й 23-е місце — найкращий результат в історії виступів українських санкарів на Олімпіадах.

Якщо ж говорити про біатлон. Зрештою, тут нічого нового не відбулося. Чоловіча команди підійшла неготовою до головного старту сезону. Артем Прима «задихався» на останньому колі, Дмитро Підручний просто у поганій формі, Сергій Семенов своє так і не набрав, а Владімір Сємаков не вразив. Коротше кажучи, набагато гірше, ніж очікувалося. І якщо за жінок тривожно, то у чоловіків ситуація ще гірше.

Якщо Підручний з нулем програє фінам, які стріляють або в нуль, або з промахами — це абсолютний провал.

Виграти у Свена Крамера на довгих дистанціях може хіба він сам. Якщо переплутає доріжки, як це уже траплялося з ним раніше. А коли нідерландець не помиляється на рівному місці — рівних йому немає.

Дистанція 5000 метрів в Пхьончхані вкотре підтвердила цю тезу. Крамер виступав у стилі Дальмайєр — розмірено і впевнено, усвідомлюючи усю серйозність своєї переваги. Свен стартував повільно та перший кілометр програвав головним конкурентам. Але коли вони просідали — він лише додавав. Як наслідок, останні півтора кілометри Крамер змагався хіба сам з собою. І таки переміг. Свен втретє поспіль став олімпійським чемпіоном на дистанції 5000 метрів, втретє поспіль встановивши олімпійський рекорд.

Чотири роки тому вона, тоді 15-річна дівчина, виступала в Сочі, але попри крутий виступ в кваліфікації, зупинилися в першому фіналі. На своїй першій Олімпіаді Перрін Лафонт фінішувала 14-ю, хоча уже тоді вона була готова боротися за місце в десятці.

У Пхьончхан Лафонт їхала в статусі віце-чемпіонки світу в могулі чемпіонки світу в дуал могулі (дисципліна, де спортсмени змагаються між собою, на вибування). Але все одно Перрін була лише темної конячкою на фоні більш успішних американок чи канадок. Лафонт пророчили вихід в фінал, та не більше. Хоча завдяки успішності в дуал могулі, француженка виправила свій єдиний серйозний мінус — повільний час проходження дистанції.

Упродовж фінальних раундів на Олімпіаді Лафонт виступала так, як від неї очікували, — не виділяючись з маси. Попри перемогу в кваліфікації, вона трохи загубилася серед інших, але досить вправно долала раунд за раундом. Цього і виявилося достатньо. У фіналі не всі конкурентки змогли впоратися зі снігом, тоді як Перрін не вистачило хіба хороших стрибків. Але таке рішення можна назвати свідомим — Перрін мінімізовувала ризики, аби уникнути неприємних приземлень, а також аби пришвидшити проїзд траси. Рішення було ризикованим і в інших погодних умовах могло не виправдати себе, та в Пхьончхані усе спрацювало: Лафонт виграла 0.09 бала, а вирішальними стали дві десяті виграшу за час. Француженка показала другий результат за швидкістю в фіналі, та водночас зуміла поєднати швидкість з технікою. І саме ця 19-річна дівчина, а не Мартен Фуркад, принесла Франції перше золото Пхьончхану.

Фелікс Лох навряд зможе собі колись пояснити, що з ним трапилося у тому четвертому заїзді. Німець, який за три спроби в Пхьончхані не зробив жодної навіть мікро-помилки, втратив керування над санками та двічі вдарився об стіну. Перший удар. Другий удар. Кожен з цих ударів позбавляв його медалі: перший — золотої медалі, другий — медалі взагалі.

У Пхьончхані Лох був дуже близьким до того, аби збільшити своя спадщину в рази. Він міг стати другим в історії санкарем, який виграв би три Олімпіаді поспіль. До того ж — він мав стати першим, хто завоював чотири олімпійські золота в санках. Натомість — п’яте місце та розчарування усього життя. А для Німеччини це перша поразка в санному спорті з часів Ванкувера. Найбільш неочікувана поразка, яка шокувала усіх.

Але там, де є сум, є й радість. Німеччина сенсаційно втратила золото в санному спорті, але досить несподівано здобула його в чоловічому біатлонному спринті. Арнд Пайффер провів чергову круту гонку, нагадавши, чому декілька сезонів тому саме він був лідером німецької збірної.

Пайффер виявився найкращим серед найрівніших — від четвертого місця Арнда відділило всього 8 секунд. Але запам’ятається гонка не лише через золото Пайффера, а й через провал фаворитів. Йоханнес Бйо та Мартен Фуркад синхронно вибили три промахи на лежці, після чого зібратися вдалося лише французу: він закінчив спринт восьмим, а норвежець аж 31-м. Не такого старту очікували від біатлоністів, що упродовж сезону програли на двох лише одну гонку.

Медальний залік Олімпіади після двох змагальних днів