Анастасия Меркушина, biathlon.com.ua
Українська біатлоністка Анастасія Меркушина прокоментувала перші гонки нового сезону.
«Я перехворіла на COVID-19 і він найбільше проявляється в диханні. У тому, що легені не можуть розкритися на повний об’єм, або це ефект на гемоглобін, який не дає кисень у ноги. Коли біжу, у мене таке враження, що я, як риба, повітря хапаю, і мені його не вистачає. Через те, що не вистачає кисню у м’язах, у крові, фізично нічого не можеш зробити».
«Через те, що набагато важче дихати, я не можу захлинути стільки повітря, щоб мене не затрясло, щоб притримати трохи вистріл, краще сконцентруватися. У мене на це просто не вистачає часу, і я змушена ризикувати, стріляти швидше, а також підходити набагато спокійніше – майже пішки – до рубежу, ніж зазвичай. Бо якщо я трохи додам пульсу, мене взагалі не вистачить, і я не зможу влучити».
“Це плюс-мінус те, що відбувалося на естафеті. Перше коло до стрільби лежачи всі дівчата пройшли повільно, і тому мені вдалося стрільнути добре, а коли вже пішла боротьба за “стійку”, хоч я й бігла спокійніше, ніж інші, але через емоційну боротьбу підійшла зашвидко, і було важко стріляти. Добре, що впоралася. Тобто є такий ефект: мусиш і повільніше підходити, і швидше стріляти, щоб не затримувати повітря – ризикувати, по суті. Через це бувають інколи хиби».
«Скажу точно, що на естафеті терпіла набагато більше, ніж на індивідуальних гонках. Були думки: вчепися за цю групу й терпи до останнього, бо Ані буде легше, ніж якщо зараз відпустиш і буде велика прірва. Тому емоційно й фізично більше напрягалася на естафеті».
«Спринт був простіше. Звичайно, я давала собі слабину, бо зараз не ті кондиції й можливості, і психологічно важко йти одній, коли тобі погано. А переслідування на фоні “корони” – дуже важко, ще й були досить складні погодні умови. Тому персьют, мабуть, був найважчим із усіх гонок».
«Моя молодша сестра Олександра мені дуже допомагає: і заспокоює, коли мене накривають емоції, і підтримує, якщо щось не вдалося. Я сама маю бути сильною заради неї, і мені легше дається не розкисати, тримати себе в руках, бути прикладом, бути тією людиною, за якою їй хотілося б рости й триматися. Водночас я є емоційною підтримкою для неї так само, як вона – для мене. Мені дійсно набагато простіше, коли вона поряд».
«В Ансі очікуються великі дощі. Прогноз погоди досить неприємний. Від себе ж я очікую просто розуміння, що відбувається з моїм організмом. У мене є надія на якийсь прорив, що щось піде нарешті правильно. Можливо, гірське повітря допоможе моїм легеням, і буде легше потім бігти наступні етапи. А зараз головне – розбігатися, сконцентруватися на тому, що ми робимо, зібрати волю в кулак та працювати й терпіти, робити те, до чого ми готувалися цілий рік і немало тренувалися».
Нагадаємо, на другому етапі Кубка світу в Хохфільцені Меркушина стала першою українкою, яка фінішувала в заліковій зоні цього сезону (35-е місце у спринті та гонці переслідування), а також допомогла команді покращити результат в естафетній гонці (12-е місце порівняно з 15 -м у Контіолахті).
Сьогодні Анастасія Меркушина стартує у спринтерській гонці на третьому етапі Кубка світу з біатлону у французькому Ансі.
Джерело: Суспільне Спорт
