…На його похороні був присутній особисто Реджеп Таїп Ердоган, у Туреччині його називали «шоколадним королем» і одним із найбагатших громадян, а голова Меджлісу кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв відреагував на смерть 92-річного Сабрі Юлькера проникливим прощальним листом.
Дуже значуща для Туреччини людина залишила по собі величезну кондитерську імперію, а пострадянським любителям футболу назавжди запам’яталися жуйки Ülker із яскравими фантиками, які зображували знаменитих гравців з усього світу. На затертих папірцях ми бачили Бєланова, Протасова, Кузнецова поруч із Марадоною, ван Бастеном та Гуллітом. І це – не єдиний зв’язок Сабрі Юлькера з Україною.
«Я вірю, що кожна людина має право на щасливе дитинство, незалежно від того, у якій країні вона живе»
Сабрі Юлькер
Колись після завершення війни в Алушті треба буде спорудити його пам’ятник. Саме тут, у приміському селищі Корбек (нинішнє Ізобільне), народився 1920 року майбутній великий турецький кондитер. Його сім’я, кримські татари жили досить важко. Папа, Хаджі Іслам Ефенді, був турецьким учителем кримськотатарського походження – спочатку викладав у Фракії, після початку балканських воєн виїхав із Теркідагу до Стамбула, а потім до Криму.
Громадянська війна, часткове голодування, постійна нестабільність та згортання НЕПу дуже не подобалися тим, хто намагався чесно трудитися та ростити дітей. До того ж, радянська влада активно боролася з релігією, а тато сімейства Юлькер не хотів зрікатися ісламу.
1929 року сім’я Юлькер назавжди залишила Радянський Союз. Спочатку доводилося дуже непросто, але Сабрі був тямущим хлопчиком, швидко хапав на льоту шкільні предмети і після скромної загальноосвітньої школи Еркек зумів скласти іспити на безкоштовний курс у престижнішій школі Біледжик. Далі здобув вищу економічну освіту в Університеті Султан Ахмет.
У 24 роки Сабрі Юлькер із братом Асімом придбав невелику бісквітну майстерню у кварталі Стамбула – Еміненю. Саме там, на майданчику у 100 кв.м., Сабрі та Асім із трьома підлеглими почали випускати солодощі. 1953 року, коли справи пішли добре, брати вирішили змінити назву «Барксим» на фамільне «Юлькер».
Щоб розвивати бізнес, Сабрі Юлькер у 70-х зробив компанію публічною, заснував власний науково-дослідний відділ, активно розвивав різні напрямки у виробництві солодощів та снеків. «Юлькер» першим у Туреччині випустив безлактозне молоко, швидко спіймав тренд жуйок та газованих напоїв, значно урізноманітнив ринок солодощів за рахунок найкращих рецептів Європи, Америки та Сходу. Підсумком тривалої роботи стала компанія Yıldız Holding – з 1989 року вона об’єднує багато заводів та брендів.
«Інвестувати у майбутнє молодежі – означає інвестувати у освіту та спорт»
Сабрі Юлькер
Сабрі Юлькер швидко спіймав тренд, який ще з першої половини ХХ століття з’явився у кондитерській галузі – діти люблять спорт та спортсменів, отже, солодощі мають це об’єднувати. На футболках усіх головних спортивних клубів Туреччини у різні роки ви могли побачити рекламу Ülker, а сама компанія охоче поєднувала футбол зі своєю продукцією. Легендарна серія Final з яскравими вкладишами Ülker’івських жуйок – одне з незабутніх вражень тих, чиє дитинство припало на кінець 80-х та початок 90-х.
Final’90, Final’92 і навіть Final’95 – у багатьох, напевно, залишилися десь у шкільній заначці ці фантики. А з Туреччини ж величезним потоком в Україну та інші країни колишнього СРСР йшли десятки, сотні брендів жуйок – Bombibom, CinCin, Kent… На фантиках були машинки, трансформери, танчики, але й спорт у всіх його виставах. Діти із пострадянського простору обмінювалися ними як коштовностями. І у багатьох із нас у пам’яті ван Бастен, Гулліт, Марадона, Віаллі, Дель П’єро залишилися якраз у вигляді тих фотографій з фантиків та наклейок, якими ми прикрашали наші щоденники, зошити, сімейні холодильники та торпеди автомобілів…
Так ось, Сабрі Юлькер був одним із найбільших ентузіастів того, щоб поряд із солодощами пропагувався спорт. Багато мільйонів його компанія витратила на підтримку спортивних клубів.
А сам Сабрі, відійшовши від справ у 80-річному віці, останні роки життя витратив на благодійність. Він заснував кілька фондів для підтримки соціальних проектів, відкриття бібліотек та спортивних майданчиків. У Туреччині, але поглядав і через море на Україну, рідний Крим.
Заповітом своєму синові Мурату Сабрі Юлькер залишив відродити мечеть у рідному селищі. Коли Крим повернеться в правове поле, знову житиме в цивілізованому світі, ім’я Сабрі Юлькера неодмінно буде увічнено на його малій батьківщині.
Богдан Грищук
Джерело: Sportarena.ua
