– Настрій бойовий! Немає і натяку ні на яку осінню хандру. Але я мерзну сильно, якщо чесно. Значно більше люблю тепло, тож намагаюся одягатися тепло, і навіть вдома ношу вовняні шкарпетки. Але на робочий процес це абсолютно не впливає. Знаю, що японці тренуються на холоді, відкривають вікна, та ще й при цьому п’ють крижану воду з льодом…
– Напевно, вам дзюдоїстам, як і іншим спортсменам зараз важко тренуватися, часто не знаючи до чого саме ви готуєтеся?
– Звичайно, ми завжди розподіляли навантаження так, щоб підходити до завчасно запланованих турнірів в якомога кращій фізичній формі. Зараз же потрібно тримати себе в тонус завжди! Ніколи не знаєш, які зміни будуть у графіку. Чемпіонат Європи, до слова, який був під загрозою зриву, насправді відбудеться вже скоро!
Але все ж найскладніше це, напевно, налаштуватися на змагання морально. Після великої перерви це може бути дуже непросто. Та я хотів би відзначити в той же час, що наші тренери виконують виняткову роботу. Вони роблять все, щоб ми були готові і психологічно, і функціонально.
– Де тренуєшся зараз? Скільки часу на день займає робота в залі?
– Я з багатьма іншими нашими провідними дзюдоїстами тренуюся в Спартаківці на Оболоні. Проводимо там по 5 годин на день. Займаємося завжди з задоволенням і хорошим настроєм.
– Є переживання, що зали можуть закрити?
– Я вже стомився непокоїтися і зараз сподіваюся тільки на краще. Вже не дочекаюся чемпіонату Європи, що б перевірити свої можливості і поборотися за нагороди! Закриття залу дуже не хотілося б. Але я думаю, що навіть в такому разі ми все одно знайдемо спосіб підтримувати форму.
– Як відпочиваєш зараз? Є в Києві улюблені місця чи заклади?
– Відпочиваю по різному, але здебільшого час проводжу, все ж, вдома. Інколи можу дозволити собі пообідати чи повечеряти десь у закладі. В Києві безліч хороших місць зі смачною кухнею, але я б відзначив Rock Fellow – суператмосферне і затишне місце. Влітку часто заходив…
– Cкільки років ти вже живеш у столиці? Місто стало для тебе своїм?
– Вже 6 років живу в столиці нашої Батьківщині. Звичайно, як би я не сумував за своїм домом – Донецьком, але Київ теж став рідним. Кажуть, що дім там, де родина…
– Багато спортсменів з різних видів спорту товаришують один з одним. Особливо це помітно у хлопців з Олімпійських видів. Ти дружиш з кимось зі спортсменів не дзюдоїстів?
– Ні, не можу сказати так, що дружу. Але я знайомий з дуже багатьма спортсменами та іноді підтримую зв’язок. Але це не близькі стосунки.
– Тобі вже 26 років. Дзюдо навряд чи єдине, з чим ти пов’язуєш майбутнє. Маєш якісь паралельні плани-проекти поза дзюдо?
– У мене є багато ідей. Та скоріше це просто те, що мені хотілося б робити, і я б не називав це планами або проектами. Але слід робити це так, що б все це не заважало моїй основній діяльності. Братися за щось надто серйозне не буду. Лише за те, на що вистачить часу, вільного від дзюдо.
– Ти нещодавно вітав Шахтар із перемогою над Динамо. Серйозно вболіваєш за них, чи просто час від часу дивишся важливі матчі?
– Це команда мого рідного міста, я з дитинств за неї вболіваю. Дивлюся всі їх міжнародні матчі! Матчі УПЛ не так цікаві, звичайно, окрім зустрічей проти Динамо – їх не пропускаю! Шахтар займає у моєму серці особливе місце, бо він не дає забувати своє коріння.
– Чи є улюблені гравці у команді?
– Даріо Срна – хоч він вже не грає, але ж працює в клубі. Легенда!
– Для тебе, як вболівальника Шахтаря, Луческу в ДК це нормально?
– Нормально. Луческу створив той Шахтар, який ми знаємо зараз. Бачити його в Динамо дуже дивно, але він ще хоче тренувати, а київським клуб з його величезним запасом молодих і крутих футболістів – дуже цікавий проект. Мені цікаво за цим спостерігати.
– Сам у футбол граєш? Як часто?
– Відверто кажучи – дуже люблю грати у футбол. Але тренери не дозволяють – травмонебезпечно.
Джерело: sportarena.ua
Добавьте «sportarena.ua» в свои избранные источники ⟶ Google News Подписаться