Президент Всеукраїнської Федерації Кінного Спорту України Андрій Мілованов розповів про динаміку розвитку кінного спорту в Україні, успішний виступ нашої збірної на нещодавньому чемпіонаті Європи з виїздки серед дітей, юнаків та юніорів, плани на майбутній олімпійський цикл, про нинішнє положення України в європейському та світовому кінному спорті та необхідність реформи Всеукраїнської федерації.
– Андрію Анатолійовичу, основне завдання будь-якої спортивної федерації – розвиток та популяризація свого виду спорту в країні. Розвиток передбачає залучення нових людей, перш за все дітей та підлітків. Як це втілити в життя, за рахунок чого забезпечити цей приплив, враховуючи, що ваш вид спорту – один з найдорожчих у світі? Якої стратегії розвитку в цьому напрямку дотримується Федерація?
– Кінний спорт хоча й вважається елітним, але в той же час він дуже популярний. У Європі він в лідерах за масовістю. Наприклад, в Німеччині – більше мільйона тільки офіційних членів Федерації, кілька мільйонів офіційно зареєстрованих коней.
В Україні кінний спорт зараз теж дуже динамічно розвивається, щороку в різних областях нашої країни будуються як мінімум одна-дві сучасні бази. І протягом останніх 10 років у нас з’явилася вже достатня кількість кінноспортивних клубів і кінноспортивних баз європейського рівня і масштабу. Тому кінний спорт в Україні розвивається, але в основному за приватні кошти.
Якщо ж говорити про державні кінноспортивні бази, то їх залишилося, на жаль, не так багато. Серед найбільших – спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву в Дніпрі, Дергачівська ДЮСШ в Харківській області, школи в Києві та Сумах. Відмінні школи були в Донецьку і Луганську – з великою кількістю спортсменів, класними тренерами, але зараз вони, на жаль, не з нами.
З державними школами ситуація непроста, бюджетного фінансування іноді вистачає тільки на придбання кормів і зарплату співробітникам. Проте, в кожній такій школі займається по 200-300 дітей. І це теж сприяє розвитку кінного спорту.
Якщо ми піднімемо статистику змагань, що проводяться в Україні, то ще 5-7 років тому кількість стартів обчислювалася десятками на рік, а зараз – доходить вже до двох сотень. Щотижня в різних областях у нас проводяться змагання різних рангів. І спортсмени вже можуть вибирати, куди їм вигідніше і цікавіше поїхати – де зручніше логістика, де більші призові. Іноді учасників набирається так багато, що не всі бази можуть прийняти таку кількість.
Я не без гордості можу сказати, що минулого року на території України – в Харкові, Києві та Жашкові Черкаської області – було проведено 8 етапів Кубка світу з виїздки. На жаль, велика преса про це мало писала, хоча для нашої країни це величезне досягнення.
– На чому насамперед сфокусована діяльність Федерації протягом останніх років? Розкажіть про основні напрямки роботи.
– Перш за все, ВФКСУ сприяє розвитку конярства в нашій країні. Протягом останніх 15 років в Україні з’явилося кілька нових кінних заводів, які розводять коней для заняття всіма олімпійськими дисциплінами кінного спорту. Це перш за все два великих конезаводи в Жашкові (Черкаська область) і Петриківці (Дніпропетровська область), де зібрано сильне маточне поголів’я.
Також активно розвиваються невеликі племінні ферми, що спеціалізуються на виїздкових конях, як наприклад, Гран Прі в Херсоні, Status в Одесі, Універсал і Клименко stud в Дніпрі, Торнадо в Тернополі, Бреч в Чернігівській області та інші. Вони закупили за кордоном племінних коней, побудували необхідну інфраструктуру, пройшли сертифікацію в структурах ЄС для репродуктивної лабораторії, отримали якісне потомство, організували щорічні аукціони молодих коней паралельно з атестацією молодих жеребців.
Словом, за рівнем коней, особливо для конкуру, Україна дуже конкурентоспроможна на світовому ринку. Тільки задумайтеся, один з кращих жеребців-виробників світу – Корнет Оболенський – стоїть на Жашківському кінному заводі. Один з кращих спортивних коней світу – Комільфо, син Корнета Оболенського, на якому стрибає олімпійський призер німець Марко Кутчер, теж належить українцю, Валентину Нечипоренко. Все це, так чи інакше, дає великий поштовх до розвитку кінного спорту в Україні. Українські вершники отримують якісних коней, а більш дрібні заводчики якісний племінний матеріал.
Те ж саме стосується й інфраструктури.
Протягом останніх 20 років ВФКСУ – іноді прямо, а іноді побічно – стимулювала приватних інвесторів будувати об’єкти кінно-спортивної спрямованості.
Ті заходи, які організовувала Федерація, були для цього дуже хорошим стимулом. Це й етап Кубка Світу з конкуру 2003-2005 років на ВДНГ і в 2013 році “Донбас Тур” і серія міжнародних змагань з виїздки “Київ Дресаж Тур”, ВІАН ТУР.
В результаті на сьогоднішній день ми маємо одну з кращих кінноспортивних інфраструктур в Європі. При цьому, вона не державна, а приватна, а значить доглянута і обслуговується на високому рівні. Завдання ВФКСУ – лише сприяти таким чином, щоб ця інфраструктура була максимально задіяна.
– Яке зараз положення України в європейському та світовому кінному спорті? Наскільки зважають на нас і поважають нас колеги з федерацій інших країн?
– Зараз положення змінилося в кращу сторону, і ось чому. Всі країни, що входять до складу Міжнародної федерації кінного спорту, діляться на кілька груп, об’єднаних близькою локацією. До 2019 року Україна входила до Регіональної третьої групи, де крім нас були Росія, Білорусь, Іран, Грузія, Узбекистан, Киргизстан і так далі. Ми написали в FEI заяву з проханням перейти в Європейську регіональну групу, і в листопаді минулого року на Генеральній асамблеї FEI всі країни одноголосно висловилися за те, щоб дати нам «добро» на перехід.
Що це нам дає? Перебуваючи в найсильнішій світовій групі, наші спортсмени тепер змагаються з найсильнішими суперниками – тому що саме західноєвропейські країни – Німеччина, Голландія, Великобританія, Бельгія, Франція – є законодавцями мод в кінному спорті. У всіх рейтингових списках вершників і коней FEI ці країни на перших ролях, а значить, наші спортсмени будуть «світитися» на найсерйозніших змаганнях, перед найвідомішими суддями. Це дуже важливо особливо для виїздки, досить суб’єктивної дисципліни кінного спорту, де суддівські рішення часто емоційні і залежать від того, наскільки знайомий арбітрам той чи інший спортсмен.
Україна – один з лідерів кінного спорту Східної Європи, і тому ми прагнули до того, щоб бути серед найкращих, конкурувати з ними. І домоглися цього. Крім того, на сьогоднішній день близько 40 офіційних осіб представляють Україну в FEI: це судді, стюарди, курс-дизайнери, технічні делегати та ветеринарні лікарі. Це досить багато, адже щоб бути включеними в їхній склад, потрібно мати спеціальну ліцензію, яку не так просто отримати, і потім постійно підтверджувати свій статус на семінарах FEI, що проходять в різних частинах світу.
Україна – один з лідерів кінного спорту Східної Європи, і тому ми прагнули до того, щоб бути серед найкращих, конкурувати з ними. У 2019 ми увійшли в Європейську регіональну групу – найсильнішу світову групу, де змагаються спортсмени з Німеччини, Голландії, Великобританії, Бельгії та Франції.
А що стосується стосунків з колегами з інших федерацій, то вони у нас дуже хороші. Ми, як одна велика сім’я, часто зідзвонюємося, листуємося, мінімум кілька разів на рік намагаємося зустрічатися.
– В анонсі старту молодіжного чемпіонату Європи з виїздки, який в серпні проходив в Угорщині, на сайті ВФКСУ було зокрема написано: «Не зважаючи на всі складнощі, наші спортсмени все-таки представили Україну». У чому полягали ці складнощі?
– Ну, основна складність, яка в 2020 році переслідує весь світ, – це коронавірус, що обмежує вільне пересування коней і спортсменів. Угорщина відкрилася і потім закрилася для України, тому нам довелося підключати Угорську федерацію, наших колег і друзів, довелося звертатися до угорського посольства, щоб нам видали спеціальні дозволи. І нас все-таки пропустили.
Так що труднощі були тільки в цьому. В іншому проблем не було: команда добре налаштувалася, люди скучили за змаганнями, у нас був повний склад учасників – діти, юнаки, юніори та навіть вершник на поні. Відбір в команду був дуже серйозним, і потрапили дійсно всі найсильніші. У підсумку наші діти посіли 5-е командне місце – це дуже хороший результат для чемпіонату Європи.
– Якщо говорити про глобальні завдання ВФКСУ на найближчі роки, в чому вони полягають?
– Однозначно потрібно проводити реформу Федерації, я в цьому переконаний. У чому вона буде полягати? Потрібно давати більше повноважень обласним федераціям і залучати до їхньої роботи приватні кінно-спортивні клуби. Адже саме клуби зараз – це драйвери процесу, за кожним з них стоять серйозні інвестори, які вкладають великі гроші в наш вид спорту, тому клуби повинні стати цілісним ядром розвитку і популяризації кінного спорту в Україні.
До сьогоднішнього дня ми цього не роби.
Я вже готую свої пропозиції щодо реформування ВФКСУ та змін в її Статуті. Прикладом в цьому питанні для мене слугують країни Балтії. Там членами федерацій є клуби, а спортсмени – і аматори, і професіонали, які купують ліцензії у федерації, повинні в обов’язковому порядку бути або членами клубу, або членами спортивної команди. І моє бачення – ми повинні змінити структуру Федерації в цьому напрямку.
Коли клуби стануть драйверами процесу, з’явиться єдина політика проведення змагань, єдині правила складання рейтингів – і для спортсменів, і для коней, і для конезаводчиків, і для господарів клубів. А нам при цьому буде простіше спілкуватися зі спонсорами та із засобами масової інформації. Ми повинні це зробити.
– Кінний спорт – це дуже дорогий вид спорту. Комплект екіпірування коштує до $1500, а коні з хорошим родоводом або вже добре підготовлені, часом обходяться в десятки тисяч доларів. Чималі кошти необхідно вкладати в розвиток кінного спорту в регіонах, в проведення цікавих не тільки для спортсменів, а й для глядачів турнірів. Відповідно ніяк не обійтися без залучення серйозних коштів від меценатів і спонсорів. Які маркетингові кроки здійснює ВФКСУ для залучення уваги спонсорів до вашого виду спорту?
– Пошук інвесторів для побудови кінноспортивних об’єктів, покупки коней, кінноспортивного спорядження не є функцією ВФКСУ. Федерація лише повинна створювати сприятливі умови для появи інвесторів і спонсорів. Якщо у вас в результаті занять кінним спортом з’являються цікаві ідеї, ви хочете втілити якийсь проєкт, ви самі повинні це презентувати потенційним інвесторам і переконати їх реалізувати ваш проєкт. Крім вас самих цього ніхто не зробить.
А коли потенційний інвестор вже предметно почне цікавитися цією темою, повезіть його на Жашківський кінний завод, або в один з кінноспортивних клубів, та й просто на будь-який великий турнір, що проходить у нас в Україні.
– Нинішній лідер збірної України з виїздки – Інна Логутенкова, учасниця Олімпіади в Ріо-де-Жанейро і володарка олімпійської ліцензії на Ігри в Токіо. Крім неї, з ким ще пов’язані надії кінного спорту України? Назвіть найбільш перспективних молодих українських вершників, на яких варто звернути увагу і за успіхами яких стежити? Якщо можна, по кілька слів про кожного.
– Інну Логутенкову у виїздці ви назвали. З дорослих виїздкових вершників ще можна відзначити Оксану Гусарову і Анну Дяченко. Що стосується молоді – у нас є дуже перспективні діти, і це підтвердив чемпіонат Європи нинішнього року, на якому Тетяна Соколова, Любомир Якимів, Анастасія Баран і Капітоліна Адаменко зайняли командне 5-е місце. Серед юнаків можна виділити, наприклад, Данила Коновалова з Дніпра, який має під сідлом кілька добре підготовлених коней, і Анастасію Чердак з Харкова, у юніорів – Олександру Потієнко з Броварів. Так що резерв є.
У конкурі дуже перспективним і потенційним учасником Олімпійських Ігор є Костянтин Золін, а також Костянтин Боярко, Анастасія Єршова, Олександр Продан. Ще слід зазначити Олену Соловйову і Анастасію Бондареву.
Є й непогане підростаюче покоління. Що ж стосується триборства – тут складніше, бо хороших трас для підготовки коней і вершників у нас в країні немає. Побудувати її, а потім утримувати в належному стані – досить затратно, в зв’язку з чим і бажаючих займатися цією дисципліною кінного спорту не особливо багато, незважаючи на величезні зусилля тренера збірної країни Андрія Пономарьова. Ми дуже сподівалися на участь в чемпіонаті Європи в цьому році, і ліцензії були, але, в зв’язку COVID-19 він, на жаль, був скасований.
– Як забезпечувати рівномірний розвиток кінного спорту в різних регіонах України, адже більшість потенційних спонсорів знаходяться в Києві, а, ймовірно, проблеми частіше виникають у провінції?
– Як це не дивно, але останнім часом у нас дуже сильно розвиваються саме регіони. Протягом останніх кількох років дуже сильні цікаві клуби з’явилися в Дніпрі, Харкові, в Лубнах Полтавської області, в Рівному, в Івано-Франківську. Так що регіони в плані інвестицій приватних грошей в кінний спорт і кінноспортивну інфраструктуру розвиваються дуже динамічно. Думаю, якщо брати в масштабах усієї України, то за приватними інвестиціями в кінний спорт ми зараз точно другі, після футболу.
– Чи плануєте в новому олімпійському циклі залучати авторитетних зарубіжних фахівців до процесу відбору вершників до складу національних збірних і впровадження прогресивних методик підготовки коней і вершників?
– Якщо ми говоримо про тренерів, то їхня допомога однозначно потрібна – нашим людям потрібно вчитися: і спортсменам, і тренерам, тому тренінги та майстер-класи з провідними західними фахівцями ми однозначно плануємо проводити.
Що стосується іноземних спортсменів, які б виступали за збірну України, то на даний момент я проти цього, чесно. У нас підросла талановита молодь, підросли коні, тому ми можемо і повинні вже своїми силами отримувати ліцензії і представляти Україну на найбільших змаганнях.
– Наскільки великі наші шанси на те, щоб отримати ліцензії на ОІ-2024 в Парижі у всіх 3-х олімпійських дисциплінах кінного спорту?
– Для інформації: на трьох попередніх Олімпіадах – в Пекіні, Лондоні і Ріо-де-Жанейро – Україна брала участь в командних змаганнях з конкуру. А в особистому заліку з виїздки нашу країну представляли Світлана Кисельова на ОІ-2012 та Інна Логутенкова на ОІ-2016. І на Ігри, які повинні були відбутися в цьому році в Токіо, але перенесені через коронавірус на 2021 рік, ми маємо дві ліцензії: 1 спортсмен у особистому заліку з конкуру і 1 спортсмен у особистому заліку з виїздки. У нас ці ліцензії зберігаються, і якщо в наступному році Олімпіада, дай бог, відбудеться, Україна там буде обов’язково представлена.
Якщо ж ми говоримо про наступні Олімпійські ігри, 2024 року, то ми розраховуємо на ліцензію в конкурі, і дві ліцензії – командну та особисту – в виїздці. І ще поборемося за ліцензію в особистому триборстві. Шанси однозначно є – у нас підростає дуже сильне молоде покоління.
Джерело: sportarena.ua
Добавьте «sportarena.ua» в свои избранные источники ⟶ Google News Подписаться