Бронзова призерка Олімпіади-2000 Олена Говорова, яка зараз обіймає посаду заступниці голови КМДА з питань здійснення самоврядних повноважень, в ексклюзивному інтерв’ю нашому сайту розповіла про спортивні проєкти столиці України, над якими наразі ведеться робота, впровадження програм реабілітації ветеранів через спорт, поділилась враженням від чемпіонату України зі спортивної гімнастики, який вперше пройшов у київському Палаці спорту, та багато іншого.
– Нещодавно у київському Палаці спорту вперше за 45 років пройшов чемпіонат України зі спортивної гімнастики. Ви були на відкритті змагань. Які у вас враження від них?
– Я дуже задоволена, що чемпіонат України проходив саме в Палаці спорту. Це чудово з багатьох причин: по-перше, аби його могла відвідати якомога більша кількість глядачів, по-друге, аби на нього могли прийти діти, які в майбутньому, можливо, закохаються у цей вид спорту, ну і по-третє, ця історична споруда налаштовує спортсменів на серйозну боротьбу.
Такі турніри як чемпіонати України та інші змагання найвищого рівня, на мою думку, мають проходити саме в таких залах.
– Цей турнір – ще один доказ, що україський спорт попри повномасштабну війну живий, живе і буде жити?
– Наш спорт живий – це на 100% так. Ми бачили як попри всі складнощі, попри повномасштабне вторгнення ворога, на Олімпійських іграх в Парижі виступали наша Олімпійська та Паралімпійська збірні. Держава зробила все для того аби олімпійці могли підготуватись та виступати у столиці Франції. Тому наш спорт точно живий.
Наш спорт живе – цю тезу також можу підтвердити. Наразі в Україні проходить багато змагань: як для дорослих, так і для дітей. Як би не було важко, але ми намагаємось розвивати наш спорт: займаємось інфраструктурою, запускаємо нові програми, залучаємо дітей до нових проєктів. Чого лише вартує проєкт Президента України Всеукраїнські шкільні ліги або Бігові маршрути Києва, програма, яка мотивує людей займатись фізичною активністю для того аби залишатись в ресурсі. Спорт зараз – це не просто для оздоровлення, а для того аби в такий важкий час залишатись в ресурсі.
Також займаємось ветеранським спортом, зокрема, працюємо над адаптивними видами спорту для наших ветеранів. При Інваспорт Київ був відкритий відділ роботи з ветеранами та ветеранками. Тобто роботи, як ви бачите, дуже багато.
І в майбутньому наш спорт також буде жити, я в цьому переконана. Нам потрібно залучати дітей до спорту через проведення турнірів на таких об’єктах як Палаци спорту, нам потрібно мотивувати дітей займатись спортом, і показувати їм на прикладах, для чого їм це потрібно. А якщо говорити про спорт вищих досягнень, то частина з наших олімпійців, які здобули медалі в Парижі, переконана, мають змогу підійнятись на п’єдестал і в 2028 році у Лос-Анджелесі.
– Під час Олімпіади в Парижі ви зокрема були присутні на змаганнях зі спортивної гімнастики. Що вас особливо приваблює у цьому виді спорту?
– Як для легкоатлетки, для мене спортивна гімнастика це дуже складний вид спорту, в якому у спортсмена має бути гарна точність рухів, аби скласти всю картинку виступу в одне ціле. На таких турнірах завжди унікальна атмосфера, адже з одного боку це дуже видовищно і атлети виступають на межі можливостей, а з іншого – на арені відчувається зосередженість та впевненість спортсменів в своїх виступах. Цей нерв відчувається у повітрі.
Арена, на якій в Парижі проходили змагання зі спортивної гімнастики, була дуже зручною і функціональною. Я вже розповідала якось, що глядачі на Олімпіаді вміють вболівати, там взагалі своя окрема атмосфера. Ці змагання справді перетворюються на свято спорту, до якого долучається кожен вболівальник.
– Невдовзі стартує другий сезон проєкту Пліч-о-пліч Всеукраїнські шкільні ліги. Можливо, серед видів спорту з’явиться і спортивна гімнастика?
– Цей проєкт, в першу чергу, направлений на те, аби в ньому брали участь командні види спорту. Проте, можливо, спортивна гімнастика з’явиться як показовий вид спорту, я цього не виключаю. На сьогодні у нас стоїть завдання залучити якомога більше дітей до спортивної гімнастики. В нас є проблема з обладнанням для різних видів спорту, в тому числі і для спортивної гімнастики. Його просто не вистачає, а коштує воно дуже дорого. Нам потрібно працювати в цьому напрямку аби забезпечити якомога більше спортивних шкіл обладнанням, аби були відкриті нові секції спортивної гімнастики, і тоді, можливо, спортивна гімнастика з’явиться і в проекті Пліч-о-пліч.
Тренери кажуть, що наразі дуже важко набрати дітей в секції зі спортивної гімнастики. Це потребує великої роботи – як від спеціалістів, так і від дітей, які поступово виростають в спортсменів. Дітей спочатку потрібно мотивувати займатись таким складним видом спортом, потім утримати їх в ньому, та допомогти досягти результату.
– Яким ви хочете бачити другий сезон проєкту саме у Києві?
– Дуже сподіваюсь, що цього року ми побачимо більше команд у видах спорту, які представлені в проєкті. З цього сезону до проєкту додаються також регбі та гандбол, і, вірю, що ми і в цих дисциплінах будемо якісно представлені. Як і минулого року, в нас основне завдання таке, що ми змагаємось не за нагороди, а за любов до спорту. І, з огляду на перший сезон, можу сказати, що це справді так і є. Адже діти підходили і просили проводити такі змагання щомісяця.
Наші діти під час таких змагань оживають, вони і змагаються щиро, і вболівають за партнерів по команді дуже щиро. Вони з таким натхненням співають гімн України, що на очах з’являються сльози. Проєкт Пліч-о-пліч – це не лише про спорт, це про єднання українців.
Яким буде другий сезон, я поки вам сказати не можу, адже ми наразі опрацьовуємо різні питання та домовляємось про заохочення майбутніх переможців. Проте я впевнена, що він пройде на високому рівні і всі учасники залишаться задоволеними.
– Переможці першого сезону у столиці відправились на збори до Франції. На тріумфаторів другого чекатиме такий же крутий приз?
– На це питання сьогодні 100% відповіді не дам. Як я вже сказала, ми наразі домовляємось про це з нашими партнерами. Це може бути як Франція, так і інша країна. Заздалегідь обіцяти нічого не буду, проте ми працюємо в напрямку того аби переможці другого сезону також отримали можливість побачити як тренуються їхні однолітки з інших країн.
– Ще один важливий напрямок для країни – реабілітація наших ветеранів саме через спорт.
– Департамент молоді та спорту КМДА визначив для себе цей напрямок як пріоритетний. В ньому у нас є вже певні напрацювання, зокрема те, про що я вже згадувала: при Інваспорт міста Києва ми відкрили відділ роботи з ветеранами та ветеранками. Також вже відрито 8 секцій з адаптивних видів спорту для наших героїв, де вони можуть відновитись. Це баскетбол на візках, легка атлетика, плавання, академічне веслування, стрільба з лука, настільний теніс, дзюдо та кьорлінг на візках. У нас є контактна особа, до якої ветерани можуть подзвонити та дізнатись всю необхідну інформацію. Ще запущена серія змагань, в яких ветерани можуть брати участь.
В той же час ми почали співпрацю з мережею фітнес-клубів «Спортленд» та Fitness Continent, в межах якої 150 ветеранів до кінця року можуть тренуватись в цих клубах. Зауважу, що в цьому напрямку дуже не вистачає тренерів-реабілітологів, через що ми вже організували курси підвищення кваліфікації для 10 тренерів при Національному університеті фізичного виховання та спорту України. В планах у нас – аби до нас доєднались інші приватні спортивні клуби, і могли зробити для наших ветеранів мережу клубів поряд з домівками, де вони б могли займатись.
Також при Легкоатлетичному манежі на Березняках функціонує спортивний реабілітаційний центр, в якому працюють спортивні лікарі, реабілітологи, та є нове обладнання. В ньому вже пройшли реабілітацію 8 ветеранів. Ми маємо намір зробити такі опорні пункти в різних частинах Києва. На лівому березі це буде Легкоатлетичний манеж, на правому – стадіон «Спартак», який вже оживає в процесі відновлення.
Проте в усіх ініціативах для ветеранів є одне, як кажуть, «але». Коли я нещодавно брала участь у Форумі ветеранів, то почула одну дуже гарну фразу: “Нічого для ветерана без ветерана”. Це дуже важливо. Нам потрібно зробити так аби не він йшов до нас, а ми йшли до нього і пропонували активності.
– Як військові відгукуються на ваші ініціативи щодо такого типу реабілітації?
– Той, хто про них знає, вже залюбки приходить і тренується. Проте наше завдання аби якомога більше військових дізнались про цю можливість. Нам потрібна якісна комунікація – аби люди почули про те, що для них є ось такий варіант і він знаходиться за тією-то адресою.
Я постійно перебуваю в пошуку контактів з громадським організаціями, з активістами, в мене вже є коло людей, які займаються допомогою ветеранам, і з якими я на зв’язку. Це для мене дуже важливо для розуміння, що ми можемо зробити для військових. Іноді наші ініціативи нам здаються чудовими але насправді потрібно запитати у самих ветеранів та людей, які їх оточують, що для них буде корисно.
Ось, наприклад, нещодавно я зверталась з однією справою до екс-чемпіонки світу з боксу Аліни Шатернікової, яка максимум своєї уваги щодня приділяє військовим. Коли ми комунікуємо, то досягаємо дуже серйозних результатів.
– Через спорт соціалізують не тільки ветеранів, але і внутрішньо-переміщених осіб в нових для них міста. Ви нещодавно були на матчі гостомельської «Мрії», яка повністю складається з осіб-ВПО. Як вам така ініціатива?
– Це чудова ініціатива. Це був спортивний відпочинок – і для гравців, і для глядачів. На цих іграх була атмосфера, яку важко передати словами. Вона не залишає байдужим. Я бачила як у людей горіли очі, як вони завзято спілкувались один з одним. Дякую Миколі Василькову, який мене запросив на цю гру. Таких ініціатив для внутрішньо-переміщених осіб має бути якомога більше.
Знаєте, коли я була в Лозанні на Асамблеї мерів франкомовних міст, одна з паризьких асоціацій розповідала як вони соціалізують через спорт людей, які приїхали до них з інших країн. У них є центри, де проходять тренування з різних видів спорту, а також мовні курси. І через спорт люди знайомляться та спілкуються. Ми з ними обмінялись думками з приводу їхнього досвіду, який я взяла собі до уваги.
– Якщо говорити про спорт не в середині України, а в світі. На нас невдовзі очікують зміни в керівництві головного спортивного керівного органу: президент Міжнародного Олімпійського комітету Томас Бах залишить посаду після 11 років перебування на ній. Як це може змінити олімпійський спорт у світі, та як це повпливає на українських олімпійців?
– Мені важко сьогодні відповісти на це запитання, адже потрібно подивитись на те, які програми пропонують кандидати в президенти МОК. Дуже важливо, які меседжі вони несуть. В моєму розумінні ситуація, яка зараз склалася в світі, має вплинути на зміни в Олімпійській Хартії. Раз і назавжди потрібно прописати, хто має право брати участь в Олімпійському русі, які основні принципи Олімпізму. Цей момент потрібно розширити, і пояснити, що спортсменам, з країн, які розпочинають війни, не місце в Олімпійському русі. Це повинно бути в Олімпійській Хартії.
Україна зараз може бути саме тією країною, яка може підійняти це питання. Воно, насправді, назріло вже давно, і над цим потрібно працювати. Так, це не популярні кроки, так, це важко, але МОК так чи інакше зіштовхується з цим щодня. Це дуже важливо.
– Ще одна велика подія для світу спорту, яка прямо стосується України, відбудеться 21 грудня у Саудівській Аравії. Олександр Усик буде проводити реванш з британцем Тайсоном Ф’юрі. Вірите в перемогу Олександра?
– Ну, а ви як вважаєте? Звісно, я вірю в перемогу Олександра! Буду за нього як завжди вболівати. Саша – не просто профі, це спортсмен, у якого перемога в крові. Він вміє її здобувати в будь яких обставинах. Звісно, спорт це непередбачувана річ, але я вірю в його перемогу і бажаю аби так сталось.
Джерело: Sportarena.ua
