Частина 1
Частина 2
частина 3
частина 4
– Чому так довіряють молодим арбітрам?
– Тому що є покровителі, люди, яким цікаво затягнути своїх підопічних в Екстра-лігу. Але мало того, що їх тягнуть, вони адже своєю роботою підставляють старших товаришів! Багатьох з них відразу вчать – «ти повинен бути швидше, краще, сильніше, приймати рішення раніше колеги, картку замість нього показувати, брати на себе відповідальність навіть за чужі рішення …». А все для того, щоб оцінку собі заробити, адже кожне рішення – +0,1 балу. Це бачать усі, але всі мовчать, щоб взагалі не виявитися за бортом. Комітету не потрібні «рупори» і люди зі своєю думкою, їм потрібні маріонетки, якими легко керувати. На жаль, зараз в арбітражі таких маріонеток більшість. Маріонеток і підкаблучником (в розмові В’ячеслав вжив більш жорстке поняття …), для яких можливість відсудити на одну гру більше конкурента стоїть вище, ніж почуття власної гідності.
Деякі арбітри вчасно зрозуміли політику партії і «перефарбувалися». Прізвища таких арбітрів легко дізнатися по призначеннях. От не судив арбітр довгий час, а потім раз – і через тур їздить. Адже і не від того, що різко підвищив свій рівень …
– Раніш такого не було?
– Я ж розповів тобі весь свій шлях у футзалі, так що можеш зробити висновок, наскільки легко раніше було потрапити «еліту». Зараз же ті люди, які не пускали в свій час молодь (щоб ті не відбирали у них гри), ставши керівниками, протягують своїх «вихованців», отримуючи від цього моральне задоволення, а часто і фінансову вигоду. Взагалі, складається враження, що Комітет застряг десь на рубежі 2000-х і не розвивається разом з футзалу.
– В чому це виражається?
– В першу чергу в тому, кому довірили керівництво. У багатьох країнах арбітражем керують дійсно заслужені люди, у яких є не тільки всеукраїнський, а й міжнародний досвід. У нас же що великим футболом керує колишній арбітр другої ліги Італії, що футзалом керують люди, що свого часу навряд чи називали кращими. Веремчук, Проць, Банасько – всі вони, за відгуками свідків, були посередніми арбітрами. Відповідно, і керують вони так, як судили.
Власне, і політика Комітету відповідна. Замість прозорої системи призначень – хаос, свої любимчики, зміни оцінок на свій розсуд. Замість дистанційної роботи з арбітрами (адже у кожного є своя основна робота, свої сім’ї і т.д.) – нікому не потрібні збори посеред сезону, які сміливо можна назвати показухою. Комітетом керують по-старому, так, як звикли жити і працювати. Зате на найважливіші матчі Екстра-ліги їздять регулярно! Вгадайте, чому?
В’ячеслав Скоропад (по центрі)
В’ячеслав Скоропад (по центрі)
– Спадкоємці в арбітражі. Наскільки актуально це поняття для футзалу?
– Для футболу більше. Подивіться, скільки у великому футболі дітей колишніх арбітрів! А все чому? Тому що у великому футболі великі гроші. Яскравий приклад – Коля Балакін, онук відомого в минулому арбітра. Микола швидко злетів по лігам і зараз вже має звання ФІФА. Але, повторюся – це звання отримують ті, кого спочатку тягнуть за вуха. Тому і в Європі ніхто з них не може себе показати, адже ними просто закривають вільні місця в Комітеті ФІФА. Хоча, Балакіна я можу назвати талановитим арбітром, ІМХО (як кажуть сучасники).
Футзал? Тут скоріше особисті зв’язки. І фінансова зацікавленість. Діти арбітрів бачать, що в футзалі ловити нічого, тому й не йдуть по стопах батьків.
Що стосується особистої зацікавленості, тобто у нас в країні регіон, де футзальні арбітри платять своїм місцевому керівникові за призначення. А той вибиває для своїх хлопців ігри – всім все вигідно. Відсудив гру – 500 грн. «Івану Івановичу» занеси.
– Чого не вистачає молодим арбітрам?
– Голови. Зараз з арбітрів почали робити роботів, хочуть, щоб судили по книжці. І вони так і судять. Зараз в прямому сенсі цього слова арбітрів набирають по оголошенню. Але не у всіх виходить судити, треба мати певний тип характеру, щоб бути арбітром і при цьому залишатися людиною в очах гравців. Дуже часто молодий відпрацює одну-дві гри на рівні – і надягає корону. Тоді на ньому точно можна ставити хрест.
Ще хочу сказати кілька слів про підтримку, якої багатьом не вистачає. А у деяких в надлишку. На своєму досвіді я відчув, як це, коли тебе звідусіль ставлять палки в колеса. У минулі часи арбітри з одного регіону дружили один з одним, підтримували, захищали. Зараз же я дізнаюся, що деякі мої колеги безпосередньо причетні до того, щоб я не судив Екстра-лігу. Це складно зрозуміти з точки зору людяності, але легко з точки зору конкуренції – легко виправдати під час твоєї відсутності в Вишці «великою кількістю арбітрів з Києва», а твої колеги паралельно прибирають сильного конкурента, який міг би забрати 2-3 їх матчу в сезоні.
– Як ти в цілому ставишся до діяльності АФУ?
– Якщо сприймати АФУ і Комітет арбітражу окремо один від одного, то мені дуже подобається все те, що відбувається в Асс
Джерело: sportarena.ua
Добавьте «sportarena.ua» в свои избранные источники ⟶ Google News Подписаться