Вячеслав Скоропад
Дуже рідко на сторінках спортивних порталів з’являються матеріали з представниками суддівського корпусу. Але, як тільки в коментарях до назвою статті ми бачимо слово «арбітр», цей матеріал відразу ж набирає тисячі переглядів. Це не дивно, адже тема суддівства – одна з найцікавіших з-за своєї скритності і специфічності. Куратор системи арбітражу в Україні П’єрлуїджі Колліна свого часу категорично заборонив спілкування своїх підопічних зі ЗМІ, хоча в тій же Німеччині арбітри абсолютно відкриті і легко спілкуються з пресою навіть після відверто провальних матчів.
Сьогодні буде саме такий матеріал. Гравець, арбітр, тренер, організатор, журналіст, коментатор, диктор та ведучий – все це герой нашого матеріалу успішно поєднував багато років, але більшості спортсменів ця людина запам’ятався все ж в ролі рефері. Зустрічайте (ну а хто ще не знайомий – знайомтеся) – В’ячеслав Скоропад.
А ось про привід для спілкування варто згадати окремо. На початку сезону на сторінці В’ячеслава в соціальних мережах з’явилося повідомлення про закінчення кар’єри професійного арбітра. Дивно було читати таке, адже на той момент за його спиною був не один успішний сезон у Першій лізі, кілька матчів в Екстра-лізі, три сезони АФЛУ, та й перспективи в свої 27 були дуже навіть райдужні. Але дійсно, проаналізувавши всі призначення на матчі на сайті АФУ, прізвища «Скоропад» ми так і не знайшли. Спроби дізнатися у В’ячеслава подробиці даної ситуації не увінчалися успіхом, він відмовився що-небудь коментувати, пославшись на те, то сезон тільки починається і не варто виносити на люди всі тонкощі даного питання. Зараз же сезон практично завершено, емоції вляглися, і ми зробили ще одну спробу довідатися у В’ячеслава деталі того, що відбувається.
– Чим зараз займаєшся? Ходять чутки, що футзалу в твоєму житті стало набагато менше …
– Дійсно, футзал відійшов далеко на другий план, хоча суддівську практику не закинув, продовжую обслуговувати міські змагання.
– На що йде вільний час, якого у тебе тепер неабияк більше?
– Вивчаю більше часу своїй родині, виховую сина, ну і паралельно почав більш активно працювати в ролі ведучого.
– Відразу ж хочеться торкнутися головну тему нашої розмови. Як так вийшло, що один з найперспективніших молодих арбітрів якщо не України, так Києва точно, ось так просто взяв і закінчив професійну кар’єру?
– Як то кажуть – якщо довгий час у тебе нічого не виходить на одному місці, потрібно поміняти вид діяльності. Я так і вчинив …
– Але ж, за відгуками багатьох не останніх в нашому футзалі людей, ти був одним з тих арбітрів, до якого було трохи претензій. Маючи хороший авторитет, досвід за плечима і знання, можна було ще довгі роки успішно займатися улюбленою справою …
– Тут потрібно знати всі нюанси, щоб робити висновки.
– Розкажи все-таки, чому вирішив закінчити?
– У певний момент я просто зрозумів, що в Комітеті арбітражу АФУ на мене, як на арбітра Екстра-ліги, не розраховують. Я розумів це і раніше, але тоді я ще мав якісь ілюзії.
– Давай розбиратися. Як починалася твоя суддівська кар’єра саме в футзалі?
– Перейшовши з великого футболу в футзал, я вже на другий сезон отримав рекомендацію на проходження зборів арбітрів Першої ліги. Успішно склавши всі тести, я чекав призначення на матчі. Але пройшов вже перше коло, а призначення немає. Звернувся до керівника нашого київського комітету Віталію Олійнику, після чого майже відразу ж отримав виклик на матч в Житомирі (Динамо – Аперкот). Як виявилося пізніше, така система діє в суддівстві повсюдно: нагадав про себе – отримав призначення! Напевно, у керівників українського арбітражу дуже погана пам’ять (сміється).
– Як пройшов твій перший матч?
– Нормально. Я дуже хвилювався. Атмосфера в житомирському СК Динамо неймовірна, іноді і досвідчені арбітри губляться. А тут приїхав 20-річний хлопець, в коротеньких шортах 2К з діркою біля лівої кишені, на два розміри менший жовтому «Адіке», з вічно спадають гетрами і розірваними «капцями» (хто в темі – зрозуміє). За сам матч я отримав 8,3, стандартна оцінка для новачка. Працював я тоді з Русланом Хоботова, який у нас в Києві вважається «фахівцем з навичками». Досвідчений арбітр і дуже хороша людина, з яким досі підтримуємо дружні стосунки. Шкода, що таких людей не так багато, як хотілося б.
– У тому сезоні ти ще судив матчі?
– Так, була ще одна гра, яку, чесно кажучи, навіть не запам’ятав. Значить, там було все нормально! У наступному сезоні я вже повноцінно обслуговував матчі Першої ліги, їздив практично через тур, проблем з матчами теж не було, скрізь вдавалося відпрацювати якщо не на відмінно, то як мінімум без серйозних помилок.
– Які відчуття від процесу суддівства у арбітра-новачка і арбітра, який вже встиг трохи попрацювати на такому рівні?
– Знаєш, з часом ти змінюєшся. Коли вперше виходиш на гру нового для себе рівня, то боїшся зробити щось не так, в той же час намагаєшся показати себе з найкращого боку. І чим більше м
Джерело: Sportarena.ua
