Евгений Хачериди. Фото - dynamo-brest.by
Давайте відверто: багато хто з шанувальників українського футболу, почувши про перехід Хачеріді в Динамо-Брест, поставив одне і теж запитання: чому. Абстрагуючись від його ігрової практики в останній рік, від того, як склалася його кар’єра в ПАОК після переходу з Динамо.
Для хороших центральних захисників вік – не перешкода тому, щоб показувати високий рівень футболу. Навпаки: нерідко в світовому футболі можна було помітити приклади того, як захисники, яким вже за 30, демонструють якісну гру в обороні. Якщо флангові захисники дуже сильно залежать від своїх швидкісних якостей і з наближенням до цієї вікової позначки можуть їх втрачати, то центрбекам у цьому сенсі трохи простіше, від них вимагається наявність інших ігрових навичок. І вони як і раніше властиві Хачеріді, навіть незважаючи на те, що йому в цьому році виповниться 33.
Найлогічнішим варіантом продовження кар’єри для Хачеріді було б повернення в Динамо. І сам захисник говорив про те, що хотів би туди повернутися і навіть міг опинитися в клубі із чемпіонату України. Але незважаючи на отримання пропозицій, від Динамо звісток не було: навіть враховуючи певні проблеми на позиції центрального захисника, київський клуб не пропонував Євгену повернутися. У підсумку він пішов у Динамо-Брест, а в середині цього тижня вперше опинився в основному складі, дебютувавши в кубковому матчі проти солігорського Шахтаря.
Насправді, проблема переходу Хачеріді в білоруський клуб, а не в український – більш комплексна, ніж здається на перший погляд. Можна зрозуміти ситуацію із Динамо: прощання з боку захисника вийшло не найкрасивішим, та й з огляду на ситуацію з центрбеками (на той момент у киян були в розпорядженні Кадар, Шабанов, перспективний Попов, а також Бурда, який вибув через травму) – потреби повертати Хачеріді як такої не було. Але якщо взяти до уваги силу чемпіонатів (як мінімум на рівні єврокубкових команд рахунок на користь УПЛ), то прихід статусних українських гравців і фахівців в місцеву першість виглядає дивним рішенням. Юрій Вернидуб вирішив продовжити роботу тренером після Зорі саме в Білорусі, хоча крім пропозицій від східноєвропейських клубів, міг очолити одну з українських команд. А в кінці минулого року білоруський чемпіонат отримав ще одного статусного гравця, можливо, найкращого з тих, хто міг до них перейти.
«Шансів поїхати на Євро-2020 у мене немає. Дивлюся на речі тверезо. Довго не грав, а в Білорусь ніхто не дивиться і не заглядає» – схоже, сам Євген вже змирився з тим, що поступово підходить до логічного завершення своєї кар’єри. Але вже точно він хоче її завершити, намагаючись повернутися до тієї оптимальній формі, яка у нього була в період розквіту сил. І це йому до снаги – місцева першість, за всієї поваги до чемпіонату Білорусі, – зовсім не те середовище, де команди, як і в англійській Прем’єр-лізі, могли б протягом 90 хвилин показувати динамічний футбол
Але й саму поточну форму Хачеріді, як і те, що він може ще дати білоруському клубу, не варто переоцінювати. Йому вже за 30, в останні роки він частіше перебував на лаві запасних і в лазареті, ніж виходив на поле. У певному сенсі ризики, які несе Динамо-Брест, виглядають більш значущими, ніж потенційне посилення від підписання українця – в минулому зоряного захисника рівня українського чемпіонату.
Перший же матч Хачеріді за Динамо-Брест довів, що той колосальний досвід, який у нього є, може стати величезною знахідкою для білоруського чемпіонату. У білоруському футболі зараз не так багато гравців, які виступали коли-небудь на груповому раунді єврокубків або ж за національну збірну. Чого вже говорити про те, щоб протистояти на рівних або як мінімум допускати не найбільший відсоток браку в протистояннях з зірками типу Ібрагімовича. Саме такий досвід є у Хачеріді, що в умовах білоруського чемпіонату робить його унікальним гравцем.
«Я не зустрічав жодного футболіста з такими фантастичними якостями, як у нього: швидкість, зріст. Він досить координований захисник і мав би грати в найсильнішому чемпіонаті Європи і бути кращим. І, можливо, його б номінували як ван Дейка на Золотий м’яч », – стверджує колишній партнер Хачеріді по Динамо Олександр Шовковський.
Це дуже важливий момент: наскільки індивідуальний рівень гравця перевершує середній по всьому чемпіонату. Хачеріді зіштовхувся із цією проблемою ще, будучи в ПАОК – чемпіонаті, який в рейтингу асоціацій УЄФА хоч також відстає від України, але все ж буде сильніше Білорусі. 11 матчів, одна червона картка і достатня кількість помилок, в результаті чого він “міцно” присів на лавку запасних. Вже на початку 2019-го грецький клуб був готовий погодитися практично на будь-яку пропозицію по українцю, щоб продати його і, тим самим, розвантажити фінансову відомість (за даними ЗМІ, Хачеріді заробляв в ПАОК 1,3 мільйона євро в рік). В результаті ПАОК в середині минулого року взагалі розірвав із ним угоду. Чи не кращий варіант для кар’єри Хачеріді.
Втім, для білоруського чемпіонату Хачеріді все ще може бути статусним і найкориснішим гравцем. Досвідчений футболіст, що пограв в єврокубках і володіє головними якостями для захисника: умінням тримати позицію, відбирати м’яч, діючи наполегливо і холоднокровно. Єдине, що завжди затримувало Хачеріді на шляху до статусу сучасного центрбека європейського рівня – вміння починати атаки. Але ж у нього ніколи і не було необхідності розвивати цього якість: і в збірній (Ракицький) і в клубі (Драгович, Віда) у нього завжди були партнери по обороні , які відповідали за цю функцію. А вже зі своїми завданнями Хачеріді справлявся як треба.
Чисто теоретично, порівняння Шовковського підводить до такого висновку: для білоруського чемпіонату Хачеріді може стати своєрідним ван Дейком. Десь – виходячи з характеристик і функцій на полі (хоча нідерландець вже набагато перевершує українця в плані роботи з м’ячем, навіть якщо брати до уваги його найкращі роки). Але більш за все це саме через статус – лідерські якості Хачеріді в обороні були помітні неозброєним поглядом ще в Динамо.
Правда, і тут, в чемпіонаті Білорусі, Хачеріді може спіткати невдача. Зупинка місцевої першості – неминуча, навіть незважаючи на спроби функціонерів усіма силами відстрочити перерву. У такому випадку, ігрову практику Євгена зновув тратить (якщо відняти матч Кубка і пару наступних поєдинків за умови, що вони будуть зіграні). І це вже точно може стати серйозним ударом для подальших перспектив українця показувати високий рівень футболу, нехай і на рівні чемпіонату Білорусі.
Хачеріді ще отримає свій шанс пограти в Лізі чемпіонів, незалежно від того, коли почнеться новий розіграш єврокубків. У нього є хороша можливість здобути перемогу в чемпіонаті Білорусі – як-не-як, але Євген перейшов до стану чинного чемпіона країни, який буде захищати це звання. Зрештою, Хачеріді спробує повернути собі статус найкращого захисника чемпіонату і хоча б створить передумови для того, щоб тренерський штаб збірної України переглянув своє рішення щодо нього: у цьому сенсі, перенесення Євро на наступний рік може виявитися для нього другим шансом. Але хоч яким би хорошим не був Хачеріді, Динамо-Брест для нього – своєрідний вихід на пенсію.
«На Білорусь ніхто не дивиться і сюди – не заглядає».
Можливо, і не заглядає. Але про себе Хачеріді вже точно зможе нагадати.
Джерело: Sportarena.ua
