Николай Ходасевич
Його команда – лідер чемпіонату Білорусі, але він залишає Солігорськ Шахтар. Юрій Вернидуб пропрацював на чолі одного з провідних клубів сусідньої країни менше року. На наше прохання своїми враженнями про роботу українського тренера ділиться провідний спортивний журналіст Білорусі, автор і ведучий You–Tube каналу Hodasevich–LIVE – Микола Ходасевич.
– Шахтар – лідер чемпіонату Білорусі, але при цьому в меншості вилетів з Ліги Європи від молдавського Сфинтул Георге. Яка справжня причина відходу Вернидуба з солігорського Шахтаря? Суто єврокубкова або все глибше?
– Ми не дізнаємося про це до тих пір, поки сам Вернидуб або клуб не розповість. Але для білоруських уболівальників це не новина, що команда знаходиться на першому місці, програє всього один матч в єврокубках, становить реальну конкуренцію БАТЕ, але при цьому тренер йде у відставку. Кілька років тому в схожій ситуації опинився Олег Кубарєв – у нього навіть був відрив від БАТЕ, але поразка в Лізі Європи в стартовому раунді від литовської Судуви призвела до його відставки.
Насправді, виліт з Ліги Європи – це лише привід. І у Кубарева, і у Вернидуба, за моєю інформацією, були внутрішні розбіжності з керівниками, спортивним директором. Така внутрішня «солігорська кухня», яка не закінчується. І Кубарєв, і Вернидуб хотіли мати кваліфікованих виконавців, здатних вирішувати завдання, саме їх ставити в основний склад. І, наскільки мені відомо, на них чинився тиск, щоб ставилися легіонери з боку, підписані на хороші контракти, і таким чином їх проштовхували до складу. Звичайно, тренери не вороги собі. Вони вирішували турнірні завдання і ставили тих, хто сильніший на даний момент. До пори – до часу це може відбуватися за зачиненими дверима, але в якийсь момент тренер, який поважає себе (а Вернидуб, напевно, до таких належить) виявляється з цим не згоден.
Тут, напевно, виліт з Ліги Європи, невдоволення – і таке миролюбне потискання рук, так що розійшлися по своїх дорогах. Наскільки я розумію, у Вернидуба зараз є якась серйозна пропозиція з казахстанської Астани.
– Чи були реальні успіхи в його роботі в Шахтарі? Можливо, він зміг розкрити когось із нових гравців? Знайти таланти?
– Зрозуміло, так. Перш за все, вони пов’язані з тим, що команда знаходиться на першому місці зараз і є реальним претендентом на чемпіонство. Вони з БАТЕ за однакової кількості очок очолюють таблицю, все йде до того, що саме ці дві команди отримають найкращий шанс поборотися за чемпіонство.
Вернидуб виконав велику роботу, причому, і вже по ходу поточного сезону, коли виправляв помилки тактичного плану після міжсезоння, змінювався на наших очах, знаходив підхід до своїх виконавців. Це і призвело до того, що Шахтар всерйоз бореться за чемпіонство.
Давайте поставимо в заслугу Вернидуб і те, що при ньому розкрився всіма гранями свого таланту і був проданий, до речі, в московський Локомотив Віталій Лисакович. Це теж очевидно. Заграв Дмитро Подстрєлов, який теж напрацював собі на резюме і теж, ймовірно, поїде в один із зарубіжних чемпіонатів. Це теж ми ставимо в заслугу українському тренерському штабу, який багато працював над розвитком індивідуальних якостей гравців – і це принесло плоди. Це все плюси роботи Вернидуба і його штабу.
Звичайно, поразка від молдавського клубу теж мала свої причини. Неоптимальний склад, який був виставлений на Сфінтул Георге, позначився. Ну не можна зараз Шахтарю Яхшібоева і Сзоке – двох провідних гравців – залишати зараз в запасі. Я не думаю, що це Вернидуб зробив з якихось своїх тренерських міркувань. І якраз вихід Бодула і його видалення можна було б запобігти, якби нічого в стартовому складі не вигадувати. Так що ці моменти я б теж зазначив і не все списував би на тренера.
– Подобалася вам гра Шахтаря при Вернидубі? Яку тактику він використовував, чи був якісний прогрес солігорчан при ньому?
– Ви знаєте, мені подобалася не тільки сама по собі гра, хоча моментами вона виглядала дійсно потужно. І порівнювати нинішню гру Шахтаря з торішньої теж не варто – тому що при Ташуєві солігорський клуб теж грав потужно, можливо, навіть більш збалансовано. Але ось в чому справа. Мені подобалося, як український фахівець реагував на труднощі, як змінювався, як готовий був розвиватися. Вернидуб дуже багато зробив в цьому плані і поміняв гру команди. Інша справа, що не дали йому довести справу до кінця, або сам Вернидуб вирішив піти, і шкода, що цю історію ми не побачимо до кінця. Але приємно було побачити еволюцію солігорської команди як реального претендента на золоті медалі. Так, це було. Це ми всі побачили.
– Яку пам’ять Вернидуб залишить про себе в Білорусі? Відносини з керівництвом, гравцями, пресою? Рівень і людські якості?
– Це людина відкрита, яка спочатку легко і добре йшла на контакт. Зрозуміло, далі він адаптувався, були труднощі. Не так часто він хотів йти на контакт з телевізійниками, особливо в прямому ефірі, знаю, що були у моїх колег якісь шорсткості в цьому плані.
Однак Вернидуба можна зрозуміти – закрився він з тієї простої причини, що будуть задавати ті питання, на які він не зможе відповідати: про ігровий час гравців, про запрошення легіонерів, які не відповідають рівню команди, про принципи комплектації команди і т.д., і т.п. Тому Юрій Вернидуб зайняв стратегічно вірну позицію – щоб не обманювати в очі, не замовчувати якусь інформацію, про яку не можна було говорити, він обмежив спілкування і воно відбувалося в останні кілька місяців, скоріше, у вигляді обов’язкових прес-конференцій.
Вернидуб приїхав в клуб, з яким можна, начебто, вирішувати завдання, однак занурився і побачив, що там не кожному волелюбному і професійному тренеру можна будувати відносини на довгострокову перспективу. В принципі, негативу по відношенню до Вернидуб в Білорусі немає, було багато позитивних моментів, всі бачили, що це небайдужий і вдумливий фахівець. Ми побажаємо йому удачі в Казахстані, якщо все-таки він очолить Астану, та й в Україні будемо стежити за його роботою. Здається, в Білорусі він зробив далеко не все, що міг – і всі бачили, що серйозний фахівець, здатний на створення хорошої граючої команди.
Джерело: Sportarena.ua
