В АПЛ набирає хід гравець українського походження. За ним уже стежить Шевченко

Ніщо не видавало в ньому українця: 23-річний уродженець Лондона Максиміліан Вільям Кілман – досить типовий англієць із характерним акцентом, хоча й не дуже типовою футбольною біографією. Проте є підстави думати, що вперше від часів дилеми Петра Нойштедтера збірна України скоро всерйоз замислиться щодо його натуралізації.

Хто такий?

Кілман – захисник клубу АПЛ Вулверхемптон Уондерерс. У складі дев’ятої команди Прем’єр-ліги Макс провів п’ять матчів від дзвінка до дзвінка. Більше – тільки в івуарійця Віллі Болі та англійського збірника Коннора Коуді (обидва зіграли по вісім поєдинків). Стартові тури Кілман пропустив, пройшов запас і лише в жовтні, після провалу конкурентів у матчі з Вест-Хемом (0:4), вперше в чемпіонаті вийшов на поле – і з тої пори завоював стабільне місце в основі команди під керівництвом Нуну Ешпіріту-Санту.

Колишній голкіпер збірної Португалії, найбільше відомий перебуванням у складі Порту золотої ери Морінью (виграли Кубок чемпіонів і Кубок УЄФА), Нуну встиг попрацювати в Ріу-Аве, іспанській Валенсії та Порту, перш ніж прийняв у якості головного тренера Вулвз. Преса вважає Ешпіріту-Санту тренером, близько афільованим із легендарним агентом Мендешем. Для Жорже в середині 90-х молодий воротар став першим клієнтом у професії. Наразі чимало підопічних знаменитого посередника грають у командах Нуну; серед них – Кріштіану, Фабіньо та Бернарду Сільвою – і Діогу Жота, який зі складу Вулвз цього року перебрався в Ліверпуль.

Втім, історія Кілмана зовсім інша. Досить незвична для найбільш зіркового національного чемпіонату в світі.

Як став тим, ким став?

Макс народився 23 травня 1997 року в лондонському районі Челсі – в історичному районі столиці Англії. Попри нетипове для слов’ян прізвище, Макс Кілман – із східноєвропейським корінням. «Коли я був молодшим, інколи бував у Москві й чимало часу провів у Києві, звідки родом моя мама й де живуть до цих пір мої родичі. А от зі сторони тата мої родичі – в Нью-Йорку», – розповідав Кілман в одному з інтерв’ю. Його батьки – російсько-українського походження, і сам Макс володіє російською мовою («хоч не так добре, як міг би, але можу нею порозумітися»). Є відомості, що Кілман знає й українську мову – яку встиг освоїти в дитинстві, перебуваючи на канікулах у Києві.

Грати в футбол Кілман почав у академії Фулхема. В підлітковому віці спробував себе на різних позиціях – звідси хороше бачення поля та висока культура пасу (як для гравця захисту, ясна річ). Проте пробитися в склад «коттеджерів» юний гравець не зумів. Довелося продовжити заняття в клубній академії скромного Джиллінгема (графство Кент).

Проте ще тінейджером Кілман почав поєднувати класичний футбол із футзалом – виступав за футбольний клуб Дженезіс, а з часом доріс до збірної Англії з цього виду спорту. У 2015-18 роках Кілман провів 25 матчів за «Трьох левів» у футзальних міжнародних турнірах. Попри досить високий зріст і показну вайлуватість, на малому майданчику Макс діяв досить технічно, витримував швидкий темп і специфічний хід м’яча в залі. Можливо, в футзалі Кілман досягнув би висот, проте в Великобританії цей вид не настільки популярний, як, наприклад, в Бразилії, Іспанії чи Росії з Україною. Англійська збірна ніколи нічого не досягала в цьому виді спорту, час від часу її навіть розпускали внаслідок невеликого інтересу та перспектив.

До того ж, у Кілмана були реальні перспективи в футболі. Спершу вихованець Фулхема та Джиллінгема довго шукав себе в футболі, аж поки не підписав контракт із Мейденхед Юнайтед. Скаути нижчолігового клубу помітили Макса в грі за Веллінг Юнайтед у Кубку Лондона з футболу серед дорослих восени 2014-го року. Не без пригод, змогли віднайти маловідомого хлопчака. А підписавши, невдовзі віддали в оренду команді Мерлоу, яка в сезоні 2016/17 виступала в Південній футбольній лізі (це напівпрофесіональний дивізіон – сьомий за рівнем в англійському футболі).

Вважається, що деякий час футбольній кар’єрі Кілмана навіть заважав футзал – адже в той час, коли треба було доводити свій рівень за Мейденхед Юнайтед, юнак паралельно грав за Елвесію. Це – найуспішніший футзальний клуб Англії, з яким зібрав чимало нагород місцевого рівня та кілька років викликався в футзальную збірну Англії. Втім, поступовий прогрес у складі Мейденхеда визначив напрям діяльності Кілмана. Відігравши 39 матчів за команду Національної конференції, він із п’ятого дивізіону відразу потрапив на радари Вулвз.

Велика увага до Кілмана – це вже данина цієї осені. Саме зараз, коли Макс пробився в стартовий склад клубу АПЛ, здобував нагороду Гравця матчу, до нього проявили настільки великий інтерес, щоб витягнути на світ Божий одну з найбільш незвичних кар’єр у «лізі мільйонерів».

Чим хороший Кілман?

Впродовж своєї нетривалої, але яскравої кар’єри цей «самородок із нетрів» встиг побачити багато й спробувати багато. В Мейденхед Юнайтед його запросили, маючи на увазі чудову антропометрію – й при цьому пристойну роботу з м’ячем. У своєму дебюті, матчі Мейдстоун Юнайтед – Мейденхед Юнайтед 5 серпня 2017 року, 20-річний Кілман грав у захисті. Втім, головний тренер команди Алан Девоншир встиг спробувати свого гравця, щонайменше, на трьох різних позиціях: лівий захисник, центральний захисник, лівий півзахисник.

Коли Кілмана помітили й запросили в Вулвз, старший тренер команди Боб Едвардс також чергував використання новачка то зліва, то в центрі захисту. Завдяки підключенням до атак і сильному удару Кілман встиг забити кілька м’ячів за резерв. Кілька разів по ходу сезону 2018/19 нікому не відомий гравець потрапляв у заявку «вовків», а навесні 2019-го в матчі з рідним, по суті-то, Фулхемом Кілман замінив на 90-й хвилині Віллі Болі, оформивши свій дебют в АПЛ. Після того виграного матчу Макс все частіше почав з’являтися в обоймі першої клубної команди. Нуну Ешпіріту Санту дав йому минулого сезону зіграти кілька матчів, серед яких – кубковий МЮ з пам’ятною нічиєю. Збіг обставин чи ні, але без Кілмана МЮ обіграв «вовків» у повторному матчі…

Влітку 2019 року Максиміліан встиг дебютувати в єврокубках. Станом на сьогодні в його активі – 5 матчів у Лізі Європи, включаючи кваліфікацію. Цього сезону про Кілмана заговорили гучно – починаючи з жовтня, він завоював досить стабільне місце в основі. У п’ятому турі проти Лідса Кілман удостоївся відзнаки Гравця матчу, впевнено відігравши правого захисника в трійці центрбеків «вовків» і віддавши гольову передачу Хіменесу під переможний гол. «Він в порядку», – відзначив, кажуть, після гри «Ель-Локо» Марсело Б’єлса.

Від жовтня 2018 року, коли «ноунейм» із нижчих дивізіонів підписав контракт із Вулверхемптон Уондерерс, він встиг пробитися в основний склад клубу АПЛ. Із анекдота про «мінщика-заліста» в великому футболі Кілман перетворився в чинного гравця найбагатшої ліги світу. І пролонгував нещодавно свій контракт із Вулвз до 2025 року.

Наразі його трансферну вартість оцінюють в півтора мільйони євро, проте скільки коштуватиме Кілман після першого повного сезону на рівні АПЛ – сказати важко. Просто тому, що його ще ніколи не оцінювали всерйоз у великому футболі, копієчне придбання клубу, яке раптово виросло до серйозної, впливової інвестиції. Ясна річ, в АПЛ «Кілманів» різних національностей, амплуа та трансферних цін дуже багато. Наразі молодий гравець ще в процесі становлення. Проте для України з її прикрою байдужістю до своєї футбольної діаспори це – значна персона з великим інтересом.

Чим він може допомогти збірній?

Ми прекрасно розуміємо диспозицію – щоб всерйоз торгуватися за гравця, який наближається до слави, добре було б познайомитися з ним тоді, коли слави не було й чути. Проте сам Кілман в нечисленних своїх інтерв’ю не відкидав жодних імовірностей стосовно своєї міжнародної кар’єри. Відомо, що він в курсі щодо можливості грати за Україну. Не відомо, щоб він спростовував своє бажання. Скажемо більше – про Кілмана в таборі нашої збірної знають і вже «ведуть» гравця.

Враховуючи втрату Ракицького, а за ним і Ордеця, якісний футболіст захисної ланки однозначно має бути в полі зору збірної. Як показала елітна частина Ліги націй, для української збірної на часі награвання нових тактичних схем. Імовірно, в шорт-листі й варіант побудови захисту з трьома центрбеками – Кілман освоїв її в Вулверхемптоні. Гравець із сильним першим пасом і ударом, спроможний зіграти зліва в захисті чи на фланзі, однозначно гідний уваги.

Інша справа, що всі кейси натуралізації збірної були пов’язані раніше винятково з «ойкуменою» – відомим нам ареалом. Це були або Едмар із Девичем/Марлос із Мораесом із домашньої ліги, або Кормильцев, Серебренников, Яшкін чи Калитвинцев із Леоненком – гравці із колишнього спільного радянського простору. Навіть ідея натуралізації Нойштедтера – на той час стабільного й досить молодого гравця Бундесліги – не знайшла ентузіазму та інтересу в штабу Блохіна. Що вже говорити про історію з аргентинцями часів каденції Лобановського – іноземні гравці в збірній на той час були нон-грата. За великим рахунком, навіть молоді вихованці українського футболу із західноєвропейських клубів не відразу отримували запрошення, а тим більше – не відразу ставали своїми в збірній старих часів.

Справа Кілмана – чергове підтвердження очевидного: треба уважно стежити не лише за основними складами клубів провідних ліг, а й за їхніми резервами та академіями. Час від часу юні діти наших заробітчан опиняються навіть у Реалі чи Юве. Такі є в юнацьких складах Серії А, Примери, Бундесліги. Те, що сучасні юнацькі та молодіжні збірні України, нарешті, системно їх відслідковують – хороший знак. Тому що, за сучасних тенденцій в народонаселенні, скоро це стане одним із основних векторів комплектації збірних – і з кожним роком все старших.

Кілман – це яскрава постать в заголовках. Він здивував самим фактом того, що пробився з такою нетиповою для гравця АПЛ біографією. Це молодий і добротний футболіст. Такий однозначно має бути на радарах, а з часом – і в складі збірної. Можливо, навіть під час наступних експериментів у товариських іграх.