Ворог Динамо – не Шахтар

Костянтин Ігнатенко, Sport Arena

Динамо немов підмінили – дуже і дуже непоганий перший тайм і зовсім безпомічний другий. Песиміст скаже – Шахтар «завівся» і виграв на класі. Оптиміст відзначить – значить, є запас перспективності. Реаліст скаже – команда погано керована і не може поки реалізувати свій кадровий потенціал.

Київське Динамо завжди акумулювало найкращих гравців України. З одного боку, це давало команді неймовірний приплив талантів. З іншого – вимагало дуже сильною тренерської роботи. Коли команду очолювали великі класики – Ошенков, Маслов, Лобановський, це давало сплеск як результатів, так і реалізації окремо взятих гравців. Коли ж тренерська робота залишала бажати кращого – ми отримували депресивну команду з дуже посередніми результатами і поганою атмосферою.

Так чи погано все в Динамо, щоб зараз переживати за друге місце?

Дуже і дуже – навряд чи. Кожен гравець Динамо був би основним в командах-конкурентах. Майже кожен був би там лідером. Наповненість складу у киян така, що навіть чемпіони світу по юнакам або сидять у безпросвітньому запасі, або ходять по орендах.

Динамо настільки багате ресурсами, що тримає віце-чемпіона світу, не продаючи або віддаючи в вигідну дорогу оренду. Динамо дозволяє собі регулярні помилки з трансферами, і, не зумівши розкрити гравця відразу, відправляє його в глибокий резерв.

Все це – свідчення поганого спортивного управління. Їх можна вирішити, і при найкращому кадровому підході мати відмінні турнірні результати.

Ви просто уявіть собі команду, в яку одноразово повернулися б, наприклад, Ледньов, Супряга, Булеца, Тимчик. Навіть Михайличенко, вибуховий фланговик, що покарав грандів в докарантинних матчах, міг би не пройти в цей склад – тому що є Миколенко, все ще – Піваріч, а на підході дуже непоганий Вівчаренко.

Тому навіть нинішнє Динамо – це команда із перспективою. І якщо вже чемпіонат безнадійно програний, буде страшною помилкою не пустити його на експерименти, не дати проявити себе гравцям, які застоялись «під» командою.

Чи є великі спортивні перспективи у Шабанова? Або нинішнє Динамо – його межа, ситуативний союз, тимчасове рішення? Так чому не пробувати активніше поруч з Поповим того ж Сироту, який був дуже непоганий в зв’язці з Денисом по юнакам?

Через травму Циганкова повинен пообвикнуться в Прем’єр-лізі Цітаїшвілі. Ми багато про нього чули, але бачили в першій команді занадто мало. Чи можна уявити, щоб умовний Спортинг так і не випробував юного Роналду, а Аякс, отримавши Златана, відправляв би його в дубль, не даючи розкритися?

Гіо має грати. Помилки на фланзі, недопрацювання в обороні – це молодіжні справи. А те, що це величезний талант, ми знали і до гольової подачі на Буяльського. І не використовувати його – це все одно що відкинути прописану в інструкції деталь і чекати хорошої збірки великого механізму.

Час від часу відмінні результати у молодіжному та юнацькому складі показують Ісаєнко, Ванат, Волошин, Янаков. Але чи багато хто з них пробивалися хоча б на заміни першої команди навіть при очевидній кризі перших зірок? Але ж золоте правило мотивації Лобановського – добре зіграв за дубль, потрапляєш в заявку на наступну гру першого складу…

«Авгієві стайні» Динамо – це не просто набір гравців. В потенціалі це досить сильна команда. Ось тільки якість роботи з нею не витримує ніякої критики.

Чому виходить так, що Жуніор Мораєс, граючи за Динамо в Лізі чемпіонів, постійно випадав з гри, бігав «вхолосту» і не знаходив собі застосування? І чому він же, але на рік-два старше, опинившись в Шахтарі, клепає голи не тільки «внутрішнього користування», а й в матчах вищого рівня?
А чому динамівці відмінно проявляють себе в Зорі – так, щоб луганська команда була зараз вище в турнірній таблиці?

Миколенко – хлопець, гідний величезної поваги. Він проріс, немов рослина крізь асфальт, і став лише винятком, що підтверджує правило. І постійно не покидає думка: але ж Михайличенко, який зараз в Зорі, був нічим не гірше. Просто у нього і шансу подібного не виникло. І не гірше були Ледньов і Булеца, Супряга і Русин. Просто з молодими гравцями треба пра-цю-ва-ти, а не, як і раніше, ставитися – що це витратний матеріал, і тільки він повинен себе проявляти, а не тренер повинен вміти його розкрити.

І лише десь там, далеко, видно ескізи того Динамо майбутнього, яке може бути чудо як добре, а може в черговий раз не відбутися.