У трьох стартових матчах вони набрали сім очок: від заключного туру минулого чемпіонату дотепер чотири поєдинки триває їхня безпрограшна серія. Було 1000 причин, чому цим лідером УПЛ не мала ставати Оболонь. Але при цьому саме вона станом на перший день 3-го туру очолила турнірну таблицю.
Як їм це вдалося? Розбираємо феномен команди Слободяна та Антоненка
Оболонь з року в рік вірна своїй концепції — але сама доля ставить перед нею важкі виклики
Столична команда в минулому сезоні під керівництвом Шищенка зберегла прописку в УПЛ, але головний тренер вирішив прийняти команду Першої ліги й повернувся в Буковину, в якій працював ще років 10 тому — при інших власниках і топ-менеджменті. Для столичного клубу це було болісним випробуванням, достатньо почитати коментарі директора клубу Різниченка. З них прямо відчувається розчарування, що попередні напрацювання обнуляються й тренер, з яким могли б співпрацювати ще багато років, ось так бере й іде вже влітку, під час короткого міжсезоння.
Проте відхід Шищенка, при всій повазі до його успішної роботи в минулому сезоні, це була лише вершина айсбергу для проблем команди. Річ у тім, що тільки разом із собою в Буковину він забрав чотирьох основних гравців. А загалом Оболонь за перерву в чемпіонаті втратила вісім футболістів. Це було б суттєво навіть для команд із, так би мовити, більшим мобілізаційним ресурсом — важко компенсувати таку кількість гравців. А що вже говорити про Оболонь, яка принципово не бере легіонерів і не може вступати в фінансові перегони за тих чи інших доморощених хайпових персонажів.
Читайте також: Ребров відвідав матч Рух – Оболонь, щоб оцінити вживу гру воротаря Пивоварів Марченка
Проблемою Оболоні є те, що навіть за найбільш яскравих футболістів нижчих ліг вона не може конкурувати з грошовими мішками з числа новітніх агроклубів або криптогігантів. Що було робити за таких обставин? Тільки дуже не помилитися з вибором тренерського штабу.
Доленосне рішення Слободяна
Вибираючи між різними варіантами, керівник концерну Оболонь і його футбольного департаменту міг піти різними шляхами. Ну, наприклад, завжди опція — повернутися до давно випробуваних варіантів. Іващенко цілком собі успішно працював у попередні сезони, а після зняття з чемпіонату України серед аматорів команди Мрія (Гостомель) він в пошуках нових викликів.
Є ще один вектор — умовно тренери зі сторони. Час від часу Слободян їх запрошує — як Ковальця, Яковенка, П’ятенка чи того ж таки Шищенка. Проте чи швидко тренер зі сторони оцінив би наявні кадри й зрозумів, як їх використати?
І тут президент клубу приймає нестандартне рішення — він вирішує довіритися багаторічному помічнику головних тренерів Оболоні, колишньому футболісту клубу Олександру Антоненку. В це рішення Слободян вкладав кілька смислів: це і довіра оболонській ДНК, це і знання потенціалу та небайдужості самого Антоненка, який із перших днів перезавантаження клубу як Оболоні-Бровар, був у ділі, це і розуміння, що тільки людина, яка дуже добре знає справжні можливості команди, може в цій ситуації нормально вкотитися в новий сезон.
Це неймовірно, але таке рішення спрацювало! Виявилося, що Антоненко справді, як ніхто, знає можливості цих гравців. І на старті сезону його Оболонь виглядає цілісніше, зіграніше та монолітніше за суперників, які мали в рази кращі можливості для комплектації.
Антоненко — прагматик у організації роботи, проте ексцентрик у управлінні команди
Молодий тренер сам був добротним футболістом — грав за ту ж Оболонь, причому, з часом із форвардів перекваліфікувався в захисники й відпрацьовував там, де було потрібно команді. Він був у штабах усіх — від Солдатова з Мазуренком до Іващенка з Шищенком. Очолював деякий час резервний склад — і декого з тодішніх підопічних довів до дорослого футболу хорошого класу.
Прямо зараз всі намагаються вгадати секрет Антоненка — чому Оболонь на старті має сім очок, тоді як Металіст 1925 і Полісся — одне і три відповідно.
А секрету-то, як такого, нема. Втративши вісім футболістів, шість із яких — беззаперечно основні, а також не маючи можливості розраховувати на трьох важливих травмованих футболістів, Олександр Антоненко реалістично оцінив свою команду й відважився на непопулярні кроки.
Читайте також: Легенда Беніто залишив Динамо, нові південноамериканці Кривбасу та Карпат. Усі трансфери УПЛ 2025/26
Робота Антоненка — це не про білд-апи, напівфланги та гегенпресинги, якими задурюють голови легковірних шарлатани, що намагаються нагріти руки на футболі. Антоненко просто оцінив тих футболістів, які в нього залишилися, й підібрав під них оптимальну тактику. Ось так просто. Виявляється, можна не вимагати від президента 10 новачків із стажем збірних і єврокубків і не скиглити, що володіння м’ячем не вдалося досягнути в районі 65%.
В Антоненка на першому місці ефективність і раціональність: його футболісти відпрацьовують кожен на своєму місці й не відпускають просто так суперника. Подивіться, як Шевченко та Суханов працюють на флангах при схемі 5-3-2 — на їхній відповідальності вся бровка, але ніхто не може їх пройти без боротьби, в розмін. Подивіться, як працюють попереду навіть нападники — багато бігової роботи, накривання суперників, не давати нікому прийому без блоку чи єдиноборства. Як наслідок, Оболонь зв’язує сильні сторони суперників і не дає користатися своїми можливими недоліками. А сама команда прекрасно підбирає, тому майстри дальніх ударів обов’язково тут забивають — і з гри, і зі стандартів, адже наслідком непоступливості стає й пристойна кількість зароблених стандартів у зоні доступності для прямого виконання.
Нарешті, Оболонь — команда гравців із вольовими якостями та мотивацією. Де грав Устименко? Сидів у глухому запасі в Олександрії, лише іноді виходив із запасу в Карпатах і інших командах. А тепер виявляється, що він вміє грати в футбол, що його важко втримати, що він багато дає в боротьбі та роботі без м’яча. Хто знав половину складу цієї команди? Та ніхто. А прямо зараз люди роблять собі чудове резюме.
Звісно, Оболонь Антоненка вразлива — багато кадрових втрат, є травмовані. Та й футбол такої інтенсивності швидко спалить напрацювання зборів, тож у середині вересня — на початку жовтня обов’язково надійде суто фізичний спад. Але прямо зараз вони насолоджуються футболом і показують, що робота тренера — це не тільки про освоєння бюджету, а праця футболістів — не тільки сучасні луки в інстаграмі.
Модель для збірки, зразок для наслідування
Оболонь в її новітній реалізації — це зразок для всіх вітчизняних футбольних клубів. Президент ФК Кудрівка на справедливі питання про інфраструктуру реагує з роздратуванням. Епіцентр при не меншому, якщо не більшому спонсорі, грає не в рідному місті. Металіст 1925 ухитряється розсваритися з клубом, який надавав йому оренду стадіону як ВПО. А от в Оболоні все своє — стадіон, база, можливості для реабілітації. Все скромно й добротно.
Ніхто не чув, щоб хтось жалівся на цей клуб у плані працевлаштування — прозорі контракти, чесне працевлаштування, все своєчасно і як обіцяно. Ніхто не бачив, щоб Оболонь десь брала участь у якихось мутках з трансферами чи суддями. Працюють над футболом, а не над тим, що за межами поля. І от якось подумалося: якби побільше таких клубів, як Оболонь, наш футбол був би менше схожим на шапіто, а більше — на спорт. Чого й побажаємо. Щиро.
Євген Тоташвілі
Джерело: sportarena.ua
Добавьте «sportarena.ua» в свои избранные источники ⟶ Google News Подписаться