Прем’єр-ліга минулого тижня залишилася без президента організації. Томас Грімм, який обійняв посаду глави Прем’єр-ліги в квітні 2018 року, покинув цей пост і повторно балотуватися не має наміру. Швейцарець вже навіть встиг дати розгорнуте інтерв’ю місцевому виданню, де розповів про всі нюанси роботи в Україні. Крім одного: виразно розповісти про виконану ним роботу на посаді президента Прем’єр-ліги.
Поки ця посада залишається вакантною, Прем’єр-лігою керує Дирекція УПЛ. Саме за цим органом залишається право на прийняття рішень до тих пір, поки не буде обраний новий президент. Зрозуміло, про якісь стратегічні рішення в цей період навряд чи є сенс говорити – пандемія коронавірусу, що заважає проведенню виборів, не дозволить клубам самостійно робити якісь різкі рухи тіла. Єдиний момент – вирішення долі поточного сезону: якщо обрати нового главу Прем’єр-ліги не вдасться (а для цього потрібно очне присутність всіх представників клубів), і в цей же час стане зрозуміло, що сезон влітку дограти не вийде, то виникне проблема іншого роду: як його завершити.
Набагато цікавіше того, що Прем’єр-ліга зараз знаходиться без президента лише те, що і з кандидатами поки не особливо складається. Якщо Олександр Шевченко – голова Львівської УАФ і колишній віце-президент Руху – не говорив особисто про свою участь, але нібито вже встиг заручитися необхідною для цього підтримкою клубів, то у випадку з іншим кандидатом справи йдуть інакше. Михайло Метревелі, який працює нині теле-експертом на телеканалах Футбол, у відкриту заявив як про намір взяти участь у виборах президента УПЛ, так і про те, що його ніхто з клубів поки не висуває.
Створюється враження, що паузу взяли не тільки українські команди, а й футбольні функціонери взагалі. Зрозуміло, поспішати нікуди: як уже було сказано, пандемія коронавурусу заважає проведенню виборів. Але дуже хотілося б мати вже якесь розуміння щодо кандидатів на цю посаду, а також їх програм. І навіть незважаючи на те, що один з них, Михайло Метревелі, вже встиг тезисно розповісти про ті речі, які, на його погляд, необхідно міняти, основний посил все одно був пов’язаний з тими ж речами, про які говорив його попередник: кількість команд , єдиний пул. Створюється враження, що ми всі ходимо по колу.
І все ж: незалежно від того, хто стане президентом Прем’єр-ліги, йому доведеться зіштовхнутися з низкою проблем, які необхідно буде вирішувати. Спробуємо розібратися, що це за проблеми.
Проблема №1: фінансова стабільність клубів
Найактуальніша проблема на сьогоднішній день. Пандемія коронавірусу стане справжнім випробуванням для всього світового футболу, і особливо для українського. Поки немає ніяких повідомлень, що той чи інший клуб УПЛ відчуває фінансові проблеми і готовий знятися зі змагань – деякі з них і зовсім запевняють, що все в порядку і навіть беруть участь у соціальних програмах. Однак подібні проблеми напевно виникнуть – українські клуби і до кризового періоду переживали не найкращі часи, чого тільки вартують недавні проблеми з виплатами зарплат у Карпат. І таких прикладів – часто-густо з сезону в сезон.
Що вже говорити про клуби Першої та Другої ліг. Проблеми із заборгованістю з’явилися в Чорноморці в кінці минулого місяця, деякі гравці МФК Миколаїв погодилися працювати на заводі через карантин. З огляду на різницю в розмірі зарплат, можна припустити, що ситуація не така вже й критична. Однак і тут фактор того, як швидко клубам можна буде повернутися на поле, має велике значення. Аналогічної думки і Сергій Стороженко – глава наглядової комітету Металіста 1925.
- «Клуб переживає зараз колосальні збитки. Всі повинні це розуміти. Немає матчів – немає доходів, надходжень від спонсорів, реклами. Це серйозні втрати. Ми не можемо поповнювати бюджет клубу. Якщо в травні або червні не почнеться чемпіонат, то дуже багато клубів задумаються, чи можливо існувати далі».
Зрозуміло, рішенням проблеми стане скорочення рівня зарплат, а також зниження суми витрат на трансфери (хоча в українському футболі більшість угод відбуваються за рахунок вільних агентів). І якщо частина клубів (Шахтар, Динамо, а також як мінімум Зоря, Десна і Олександрія) беруть до уваги дохід від потенційної участі в єврокубках, то у інших розрахунок лише на самих себе, а також на їхніх спонсорів (про заробіток з ТВ-трансляцій взагалі не доводиться говорити). Не виключено, що до кінця весни проблеми вилізуть назовні, якщо до того часу сезон відновлений не буде.
Проблема №2: кількість клубів УПЛ
Актуальність цієї проблеми дійсно велика і залежить від двох моментів. Перший: вже з наступного сезону в Прем’єр-лізі повинно брати участь 14 команд (замість гіршії команди поточного розіграшу назад із Першої ліги виходять три кращі колективи). Другий – все та ж фінансова стабільність: наскільки ймовірним є те, що Прем’єр-лізі вдасться не тільки зберегти тих учасників, які по-спортивному принципу мають залишитися на наступний сезон, але і без проблем пропустити новачків?
І навіть якщо сезон вдасться відновити в такі терміни, що клуби зможуть фінансово втриматися на плаву – хіба всі вже вирішили проблему інфраструктури? Взяти тільки в якості прикладу одну зі свіжих проблем – впровадження VAR. Олександрії, учаснику групового етапу Ліги Європи поточного сезону, необхідно було провести додаткові роботи заради установки офсайдної камери, оскільки в існуючому вигляді використовувати систему було неефективно. Як ви думаєте, чи не виникне проблем з цим у інших клубів, а якщо вони будуть – чи стане їм ресурсів, аби зробити те ж, що і Олександрія? А якщо згадати ще проблему з підігрівом газонів в зимовий період, з якою зіштовхнулися клуби Прем’єр-ліги у попередні сезони?
Немає сумнівів, що 12 команд для Прем’єр-ліги – занадто мало. І навіть поточний формат в два етапи не вирішує проблему глобально – набагато краще, коли у вищій лізі представлені клуби з різних міст і регіонів. Але будемо чесні: в повному обсязі клуби мають необхідний для цього рівень інфраструктури і можливість її підтримувати належним чином.
Проблема №3: відвідуваність і телевізійний пул
Ці проблеми варто об’єднати воєдино, оскільки вони свідчать про одне й те ж, просто на різних рівнях. На базовому рівні відвідуваність показує, який у вболівальників інтерес до чемпіонату, а також наскільки вони віддані клубу, який підтримують. На більш високому рівні відвідуваність – це і питання маркетингової складової: наскільки ефективна робота клубу, орієнтована на те, щоб з усіх видів дозвілля уболівальник вибрав перегляд футбольного матчу. Причому цілі можуть переслідуватися зовсім різні: для самої Прем’єр-ліги – це престиж чемпіонату, для клубу – заробіток від продажу квитків, для команди – підтримка на стадіоні.
Куди складніше в цьому сенсі питання телевізійного пулу, яке актуальне останні кілька років. Незважаючи на очевидне бажання з боку всіх клубів мати подібний централізований механізм, наявність різних груп інтересів не сприяє його реалізації. Саме з цією реальністю зіштовхнеться і новий президент УПЛ: створити єдиний пул у нього теж не вийде, запитайте у Томаса Грімма. І, можливо, йому краще не повторювати помилки попередників, – передумов до досягнення консенсусу в цьому сенсі поки не передбачається.
Чого точно варто очікувати – різкого підвищення інтересу до українського футболу в перший період після його відновлення. Але цьому не варто дивуватися – уболівальник скучив за трибунами, незалежно від того, який рівень футболу показують команди. І це вже точно не стане фактором обрання президента УПЛ, в цьому сенсі новому главі організації потрібно думати стратегічно і всіляко взаємодіяти з клубами. Принаймні тут особливих протиріч бути не повинно.
Проблема №4: роль молодіжного та юнацького футболу
Після того, як молодіжні та юнацькі команди Олімпіка були не допущені до змагань, однак основна команда все ж отримала атестат на новий сезон, стало ясно одне: необхідність їх наявності – одна велика фікція, яка аж ніяк не сприяє розвитку українського футболу.
У будь-якому іншому випадку проблема визначення ролі молодіжного футболу і зовсім мала стати найпершою. Саме розвиток молодих гравців відкриває перед українськими клубами багато можливостей: як інтеграція їх у першу команду, так і заробіток на трансферах. З повною упевненістю можна сказати, що в Україні реалізовується лише перший пункт, в той час, як заробітку на продажу футболістів практично не спостерігається.
Реформа в молодіжному та юнацькому футболі – це не тільки перегляд формату чемпіонатів різних вікових категорій, а також підбір учасників. Це в першу чергу підготовка молодих кадрів для дорослого футболу, а також формування навичок, що дозволяють адаптуватися в будь-якому європейському чемпіонаті. Зараз в тренді – динамічний, технічний футбол, що вимагає від гравця універсальності на полі і високорозвиненого ігрового мислення. Завдання футбольних органів, і нового президента УПЛ зокрема – робота над цим. І для цього не обов’язково вимагати від усіх клубів переходити на єдину модель гри – досить перегляду акцентів і пріоритетів при організації тренувально-підготовчого процесу.
Замість висновків
Успішною робота нового президента УПЛ стане лише за умови реалізації стратегічних проектів. Зрозуміло, йому необхідно буде вибирати найоптимальніші варіанти вирішення тактичних завдань, намагаючись враховувати думки всіх сторін.
Але потрібно бути реалістом: новий глава Прем’єр-ліги так чи інакше, але зіштовхнеться з перешкодами, які у нього подолати не вийде (а якщо і вийде, то це призведе до серйозної конфронтації з клубами, які будуть незадоволені прийнятими рішеннями). Адже українському футболу потрібен не новий президент УПЛ.
Українському футболу потрібно змінювати ставлення один до одного і навчитися домовлятися.
Джерело: sportarena.ua
Добавьте «sportarena.ua» в свои избранные источники ⟶ Google News Подписаться