Запрошення Мірчі Луческу на пост головного тренера Динамо справило ефект вибуху бомби. Бомби, яка на шматки розірвала шаблони і стереотипи українського футболу. Але факт залишається фактом: Мірча Луческу, володар всіх тренерських рекордів Шахтаря (і за кількістю проведених матчів, і тим більше за кількістю завойованих титулів), почесний громадянин Донецька і володар іменної плити на Алеї зірок у Донбас-Арени, один із найбільш непримиренних в недалекому минулого антагоністів київського Динамо (хоча майже всю ігрову кар’єру провів в іншому Динамо, бухарестському), в четвер був представлений в якості нового рульового віце-чемпіонів України.
Але при всій удаваній неймовірності і нереальності події, сам Мірча Луческу подібного розвитку подій не виключав. Причому, ще під час своєї роботи в Шахтарі. Особисто я мав можливість у цьому переконатися навесні 2009 року.
Тоді, напередодні українського півфіналу Кубка УЄФА Шахтар – Динамо одна популярна загальнонаціональна газета (нині, на жаль, уже неіснуюча), в якій я мав честь працювати, вирішила провести перехресне бліц-інтерв’ю двох головних тренерів команд-півфіналістів – Мірчі Луческу і Юрія Сьоміна , задавши їм по 22 (за кількістю гравців на полі) однакових запитання.
Динамівського наставника опитував мій київський колега, а наставника Гірників – безпосередньо я, в ту пору – донецький власкор згаданого видання.
Одне із питань, які я ставив румунському фахівцеві на базі Кірша, напередодні відкритого тренування оранжево-чорних, звучав так: «Чи погодилися б ви тренувати Динамо (Шахтар) або навіть не розглядали б цю можливість?». Відповідь Сьоміна, як я дізнався пізніше, була короткою і категоричною: «Немає сенсу навіть про це говорити».
А ось Луческу, трохи подумавши, видав довгу і пишну тираду, яка в перекладі його асистента Олександра Спиридона прозвучала так: «У житті все може трапитися. Ми професіонали, і просто повинні добре робити свою роботу там, де в даний момент знаходимося. Коли у тебе закінчується термін роботи в одному клубі, ти зобов’язаний відразу перемикатися і думати про іншу команду, з якою підписав контракт. А все, що було раніше – забудь». Ця відповідь поряд з іншими була розміщена в газеті, але для читачів, мабуть, стала не такою, що запам’ятовується, як для мене, що почув її наживо.
Пізніше під час журналістських посиденьок з київськими колегами я неодноразово його відтворював, але всякий раз на мене з посмішкою махали руками: «Та ну, маячня насправді! Луческу в Динамо! Ха-ха! » Але, як казав свого часу король афоризмів Станіслав Лец, насправді все виявляється зовсім не так, як насправді.
До речі, в тому інтерв’ю 11-річної давнини було ще й таке запитання: «Від якої риси характеру вам би хотілося позбутися?». Луческу відповів так: «Я надто сентиментальний, а в футболі немає місця сантиментам». Що ж, схоже, за ці роки Мірча Михайлович таки позбувся сентиментальності. І, підписавши контракт з Динамо, він чітко дає всім зрозуміти: «Нічого особистого, це тільки бізнес».
До речі, коли Мірча Луческу очолив Шахтар влітку 2004-го, першим тренером Динамо, проти якого йому довелося зіграти, став Олексій Михайличенко. Очоливши Динамо влітку 2020 го, Луческу змінив на тренерському містку все того ж Олексія Михайличенка.
Джерело: sportarena.ua
Добавьте «sportarena.ua» в свои избранные источники ⟶ Google News Подписаться