Воротарі
- Євген Паст («Десна» Чернігів)
32 роки – 30 матчів (2700 хвилин) – 31 пропущений м’яч, 11 «сухих» матчів
Загалом, «Десна» провела дуже потужний сезон – і заслужено завершила його четвертою з першим в історії виходом в єврокубки. А однією із головних складових цього виступу стала надійність редутів. Чернігівська команда – в трійці найкращих за пропущеними м’ячами, її голкіпер – співвласник головного показнику чемпіонату за кількістю «сухих» ігор. Паст бездоганно провів перший етап і багато виручав на другому, особливо сильно граючи проти конкурентів у боротьбі за вихід у Лігу Європи – «Динамо», «Зорі», частково «Олександрії» (за винятком гри наприкінці сезону).
Окрім якостей воротаря, відзначився ще й тим, що багато в чому керував грою деснянців за рахунок довгих передач.
- Андрій П’ятов («Шахтар» Донецьк)
36 років – 23 матчі (2070 хвилин) – 18 пропущених м’ячів, 11 «сухих» матчів
Він іде слідами Шовковського – як один із найбільш легендарних голкіперів за всю історію вітчизняного футболу (і суперечки доречні тільки щодо того, чи це Топ-10, чи Топ-5). У поважному навіть для воротарів віці П’ятов усе ще беззаперечний №1 «Шахтаря». Граючи на досвіді, він уникає колишніх помилок, хоча, звичайно, важко грати рівно, коли твоя команда достроково вирішує всі питання. Навіть граючи менше звичного (штаб послідовно вводить у гру Трубіна), Андрій стає найкращим у чемпіонаті за таким важливим показником, як кількість голів у сезоні (якщо не рахувати тих, хто виходив на поле епізодично – в середньому П’ятов пропускав лише раз на 115 хвилин).
- Георгій Бущан («Динамо» Київ)
26 років – 20 матчів (1800 хвилин) – 19 пропущених м’ячів, 8 «сухих» матчів
Хоча в «Динамо» вже давно нема Шовковського, а відразу кілька претендентів на звання «нового СаШо» покинули клуб, так тут і не відбувшись, конкурувати за пост №1 у Києві все ще важко – тут і фіналіст Ліги Європи Бойко, і чемпіон світу серед юнаків Кучерук, і дуже перспективний юніор Нещерет. Тим не менш, цей сезон став довгоочікуваним проривом Бущана. Виграні виходи один на один наприкінці гри, парируваний пенальті, карколомні сейви – це все про нього. Георгій заслуговує на звання відкриття чемпіонату і, можливо, навіть більш високого місця в трійці найбільш гідних, якби трохи більше зіграти матчів.
Праві захисники
- Денис Фаворов («Десна» Чернігів)
29 років – 31 матч (2790 хвилин) – 8 голів, 2 асисти
Фаворов-старший довго йшов до нинішнього визнання – за цей час у різних клубах Першої ліги він прокачав скілли універсалізму, підключень до стандартів, проходів з подачами. Саме в «Десні» Денис став значно результативнішим і довів до високого рівня свої виступи на позиціях правого захисника, а за потреби – опорного півзахисника чи центрбека.
Будучи другим за кількістю голів у «Десні» та основним серед пенальтистів, Фаворов провів свій найсильніший сезон у кар’єрі. Відтепер нема питань, чи він відповідає рівню УПЛ. Є питання, чи не переріс він цей рівень.
- Додо («Шахтар» Донецьк)
21 рік – 23 матчі (1842 хвилини) – 1 гол, 1 асист
Бразилець пройшов тривалий шлях до визнання – з орендою, складними уроками в єврокубках, поступовим розумінням вимог клубу і турнірів, у яких він бере участь. Зараз стає очевидно, що невисокий, але з вибуховою швидкістю, оборонець зумів проявити себе в «Шахтарі» навіть на міжнародному рівні. Цього сезону Додо здійснив прорив у своїй кар’єрі. У найкращих матчах зупинити його можна тільки з фолом, а рівень взаємодії з Марлосом, Тете, Тайсоном і іншими земляками він підвищує від матчу до матчу.
- Олександр Тимчик («Зоря» Луганськ)
23 роки – 30 матчів (2397 хвилин) – 2 асисти
Сучасний Тимчик – це історія не лише про стрімкого фулбека, який вміє здійснювати швидкісні рейди в тили суперників і постачати м’ячі на передову. Олександр суттєво додав, власне, у захисних функціях – грі на випередженні й відборі, перехопленнях, єдиноборствах. Тепер це такий же його козир, як і вміння прорватися й подати чи прострілити. Однозначно може додати й за рахунок своїх задатків сильного удару – тільки регулярного завершення й не вистачає зараз у його грі.
Центральні захисники
- Андрій Гітченко («Десна» Чернігів)
35 років – 31 матч (2656 хвилин) – 3 голи, 1 асист
Було дуже показово, коли «Десна» обігрувала олександрійців на їхньому полі, а в складі гостей одну з провідних ролей відіграв досвідчений Гітченко – один із тих, хто раніше виступав за клуб, що програв 1:5, а таких у «Десні» було відразу кілька. Гітченко не лише добре відіграв у захисті «сіверян» і допоміг їм кількома результативними діями, йому не було рівних за верховими єдиноборствами та читанням гри (чому підтвердження – традиційно сильна гра на перехопленнях і блокуваннях).
- Сергій Кривцов («Шахтар» Донецьк)
29 років – 23 матчі (1999 хвилин) – 2 голи
Уже традиційно «гірники» стають найкращими як за атакою, так і за обороною. Це при тому, що клуб пережив відхід кількох захисників, включаючи недавнього лідера ланки Ракицького та Ордеця, який міг розраховувати також на регулярну практику. У цьому плані роль Кривцова як найдосвідченішого серед оборонців дуже велика – він скріплював редут і вдало грав за різних поєднань захисників. Окремо відзначаємо за переможний гол у листопадовому матчі проти «Динамо».
- Сергій Логінов (СК «Дніпро-1»)
29 років – 30 матчів (2655 хвилин – включаючи плей-офф)
У спортклубівців вісім матчів без пропущених м’ячів і найкраща оборона серед усіх учасників другої шістки. У цьому немала заслуга їхньої оборони. Логінова відзначаємо як, напевно, найбільш стабільного серед дніпровських захисників – він єдиний у команді взяв участь у всіх матчах, награвши більше двох тисяч ігрових хвилин. При цьому Сергій лишався, переважно, надійним і непоступливим, вдало діяв у єдиноборствах і при перехопленні м’яча. В різних варіаціях задньої лінії умів налагодити роботу на прийнятному рівні.
Центральні захисники
- Микола Матвієнко («Шахтар» Донецьк)
24 роки – 26 матчів (2125 хвилин) – 1 гол, 1 асист
Сезон Матвієнка видався нерівним – від інтересу «Арсеналу» до кількох дуже грубих помилок. Але при цьому саме він наразі – основний захисник чемпіона та національної збірної, за віком і стажем – один із найбільш статусних захисників України. До того ж, Микола – ігровик, саме він веде перепасовку з просуванням м’яча вперед при переході від оборони в атаку. У нього переконлива статистика дій – все вище середнього, причому, з невеликим відсотком браку.
Хочеться, що цей все ще молодий футболіст зробив належні висновки із огріхів, тому що якщо їх виправити – ми побачимо захисника високого класу з гарним володінням м’ячем і скіллом універсалізму. Такого, який дійсно виходить на елітний рівень.
- Євген Чеберко («Зоря» Луганськ)
22 роки – 27 матчів (2129 хвилин) – 1 асист
За останні сезони Чеберко досягнув дуже суттєвого прогресу. По-перше, остаточно визначився з ігровою позицією (а раніше, в дніпрянські часи, він грав більше ліворуч або в опорній зоні). По-друге, набув необхідної в грі захисника холоднокровності та надійності. Зараз це цілком сучасний оборонець, який поєднує в своїй грі якісну роботу з м’ячем (звідси – велика кількість передач, друга в чемпіонаті після Матвієнка, а також кілька асистів) і хороше читання гри. Часто саме Євген виявлявся останнім рубежем між суперником і воротарем, добре діючи при перехопленнях і блокуваннях. Продаж в австрійський ЛАСК відкриває новий етап у його кар’єрі.
- Максим Імереков («Десна» Чернігів)
29 років – 25 матчів (2250 хвилин) – 2 голи
Потужна гра деснянців, які пробилися в провідну шістку, а потім – і в єврокубки, трималася на особистостях. Серед них – Імереков, регулярний стартер у захисті. Він допустив невеликий відсоток браку в діях, досягнув хорошого відсотку точності передач і акуратності дій у відборі та єдиноборствах. Добре володіє таким прийомом, як підкат. Уміє ефективно підключатися на стандарти. Поряд із таким досвідченим напарником, як Гітченко, або із успішним новачком – естонським збірником Таммом, Імереков діяв спокійно та впевнено.
Ліві захисники
- Віталій Миколенко («Динамо» Київ)
21 рік – 23 матчі (1957 хвилин) – 3 голи, 5 асистів
Він не став чемпіоном світу серед юнаків – зате пробився в основний склад клубу й національної збірної. Миколенко наразі демонструє настільки зрілий і стабільний футбол, що в «Динамо» засадив у глухий запас віце-чемпіона світу, а в збірній виграв конкуренцію відразу ж у кількох більш досвідчених виконавців. Навіть попри травму, може заносити собі в актив цей чемпіонат.
Грав сміливо, наполегливо, гостро. Набив 8 балів за «гол+пас», будучи максимально задіяним у награних комбінаціях своєї команди на лівому фланзі.
- Богдан Михайличенко («Зоря» Луганськ)
23 роки – 29 матчів (2485 хвилин) – 3 голи, 2 асисти
Ще один гравець, про сезон якого говоримо із великим задоволенням. Михайличенко значно додав у активності на фланзі, включаючи навіси та простріли, досягнув хорошого показника за участю в результативних атаках (до десятка голів – якщо враховувати не лише «гол+пас», а й передгольові передачі в комбінаціях). Часто забивав особливо красиві й важливі м’ячі – як у ворота «Динамо» та «Шахтаря». Мінус один, але суттєвий – 13 жовтих карток (найбільше на рівні зі львів’янином Альваро) при тому, що проти Богдана також багато фолили.
- Ісмаїлі («Шахтар» Донецьк)
30 років – 21 матч (1809 хвилин) – 2 голи, 5 асистів
Ісмаїлі – в п’ятірці найбільш статусних і висококласних гравців чемпіонату. З кожним сезоном у «Шахтарі» граючи все сильніше й впевненіше, він робить вагомий внесок в успіхи команди – і тим прикріша втрата провідного латераля через тяжку травму. Попри це, встиг провести немало потужних ігор у чемпіонаті. Напевно, найнебезпечніший захисник у плані корисних дій на чужій половині поля та в карному майданчику суперників. Вміє зіграти в завершенні чіткіше, ніж штатні форварди та вінгери.
Центральні півзахисники
- Віталій Буяльський («Динамо» Київ)
27 років – 27 матчів (2034 хвилини) – 9 голів, 4 асисти
Він провів найкращий за індивідуальними цифрами сезон у кар’єрі. Ще ніколи Буяльський не забивав стільки, не записував на свій рахунок більше десяти балів за системою «гол+пас», врешті-решт, не означав настільки багато для середньої лінії киян. Віталій не лише увійшов у трійку найбільш результативних гравців команди, а й став одним із найкращих за кількістю та якістю розрізних і загострюючих передач.
Не отримавши гідного посилення групи атаки під час зимової паузи, «Динамо» знайшло його в особі Буї, адже більшість результативних дій він виконав уже в 2020 році.
- Алан Патрік («Шахтар» Донецьк)
29 років – 25 матчів (1845 хвилин) – 4 голи, 5 асистів
Якщо спершу Патріка вважали одним із невдалих придбань «гірників», то поступово він став одним із лідерів команди та уособленням її гри в середній лінії. Алан у центрі поля – корисний при швидкій грі в пас, небезпечний при передачах на загострення в карний майданчик. В останніх сезонах Алан Патрік стабільно записує на свій рахунок участь у результативних атаках – як безпосередньо в якості фінішера чи асистента, так і завдяки участі на ранніх стадіях гольових комбінацій.
- Дмитро Іванісеня («Зоря» Луганськ)
26 років – 29 матчів (2246 хвилин) – 1 гол
Наріжний камінь тактичних побудов Скрипника в середній лінії. При специфічній схемі луганців (4-1-3-2) від центрального півзахисника захисного плану залежить як організація відбору, так і перехід від оборони в атаку при комбінаційній низовій грі в пас. Іванісеня в цьому плані знайшов свою команду: він першим вступав у відбір при втраті в середині поля, першим давав імпульс і напрям швидким атакам завдяки розрізному пасу та передачам у фінальну третину поля. Всі ці дії простого функціоналу він виконував досить якісно, даючи грі Зорі необхідну швидкість і надійність. Підтвердження прогресу цього гравця – виклик у національну збірну.
Праві півзахисники
- Віктор Циганков («Динамо» Київ)
22 роки – 27 матчів (2054 хвилин) – 14 голів, 5 асисти
Навіть попри травму, Циганков залишився найуспішнішим атакувальним гравцем своєї команди. Завдяки швидкісному дриблінгу, добре поставленому удару та високій ефективності участі в комбінаціях динамівців Віктор виявився причетним до майже 20 голів «Динамо» (беремо до уваги безпосередньо голи, гольові та перед гольові передачі).
Яскравого гравця суперники з великими труднощами зупиняли без фолу, звідси – пропуск досить великого часу через травму.
- Марлос («Шахтар» Донецьк)
32 роки – 24 матчі (1568 хвилина) – 13 голів, 4 асисти
Лідер «Шахтаря» та гравець збірної України видав дуже сильний з точки зору індивідуальних досягнень сезон. Другий у складі чемпіона за кількістю голів і третій за системою «гол+пас». Забив напрочуд важливі м’ячі в весняному протистоянні з «Динамо». Загалом, взяв участь у 23 результативних комбінаціях у цьому чемпіонаті. Один із тих, хто в сучасному українському футболі здатен приносити перемоги на класі.
- Богдан Леднєв («Зоря» Луганськ)
22 роки – 27 матчів (1921 хвилина) – 11 голів, 3 асисти
Якби Леднєв на однаковому рівні провів перший етап і літнє догравання, однозначно претендував би на №1. Враження від виступу Богдана – тільки найкращі. Граючи номінально атакувального хавбека, був всюдисущим: встигав і в організації атак, і в їхньому завершенні. Серед усіх гравців чемпіонату України найбільше бив по воротах – і з його сильним різаним ударом це абсолютно виправдано. До 11 голів додаємо, як мінімум, п’ять влучань у каркас воріт і ще низку дуже небезпечних ударів. Попри змазану кінцівку сезону, безперечно, входить у шортлист головних відкриттів.
Атакувальні півзахисники
- Владислав Кочергін («Зоря» Луганськ)
24 роки – 32 матчі (2686 хвилин) – 7 голів, 8 асистів
Ще один гравець, чия гра якраз цього сезону досягла зрілості. Кочергін, граючи в тактичних побудовах луганців інсайда, вдало використовував своє вміння загострити епізод. Завдавши ударів майже на рівні з Леднєвим, він при цьому значно ефективніше діяв в підіграші. Глибокі розрізні передачі Влада допомагали «Зорі» долати навіть щільні редути суперників.
При цьому за гостротою розпасовки та задіяністю в гольових комбінаціях Кочергін знаходиться поряд із найкращими гравцями чемпіонату – Марлосом, Тайсоном і Циганковим.
- Владлен Юрченко («Зоря» Луганськ)
26 років – 29 матчів (2459 хвилин) – 7 голів, 4 асисти
Свого часу, вважаємо, лише травми завадили Юрченку проявити себе в «Байєрі», хоча в його активі є кілька дуже сильних матчів у Бундеслізі та Лізі чемпіонів. Клас цього футболіста дозволив Скрипнику формувати середню лінію «Зорі» на засадах комбінаційного футболу, тому що Владлен, граючи в центрі чи на напівфланзі, однаково добре грав у пас і часто застосовував свій добре поставлений удар. Проявив себе майстерним виконавцем стандартів, у тому числі, не змазавши жодного пенальті.
- Кирило Ковалець (ФК «Олександрія»)
27 років – 23 матчів (1653 хвилини) – 7 голів, 4 асисти
Ковалець є лідером групи атаки олександрійців – атакувальний хавбек із хорошим ударом і гарним володінням м’ячем однаково ефективний як у завершенні, так і при організації атак. Чемпіонат для Кирила виявився дещо нерівномірним через власну травму та нестабільність команди, але треба відзначити, що в найкращих матчах він міг витягнути результат і забезпечити якісну різницю на фінальній третині поля.
Ліві півзахисники
- Тайсон («Шахтар» Донецьк)
32 роки – 25 матчів (1946 хвилин) – 10 голів, 10 асистів
Лідер атак сучасного «Шахтаря», уособлення гри чемпіона. Тайсон провів напрочуд сильний сезон: у Favbet Лізі він причетний в якості голеадора, асистента чи учасника ранніх стадій комбінацій до 27 голів. Він є найкращим у турнірі за більшістю атакувальних показників, включаючи якість розрізних і глибоких передач, участь у коротких перепасовках, загострення через сольний прохід чи пас. Універсалізм Тайсона дозволяє розраховувати на нього і в завершенні, і в підіграші. Діапазон його дій дуже широкий, і по ходу сезону Барселлос Фреда успішно грав і лівого крайнього, і центрального атакувального.
- Карлос Де Пена («Динамо» Київ)
28 років – 28 матчів (1469 хвилин) – 9 голів, 5 асистів
Трансфер досвідченого й усталеного в своїй майстерності уругвайця спершу міг сприйматися з певною долею скепсису, враховуючи не найкращий бекґраунд у попередніх командах. На ділі ж виявилося, що Де Пена – найкраще придбання «Динамо» за останні роки, що підтверджує звання Гравця року в клубі за версією вболівальників, а також дієва участь у великій кількості результативних атак і класична гра лівого півзахисника на противагу сучасній моді на інвертовані фланги – і вона явно приносить користь. Мінус один, він суттєвий: у вирішальній частині чемпіонату тренерський штаб часто утримував уругвайця на посилення, що позначилося, безперечно, на його індивідуальних показниках.
- Максим Третьяков (ФК «Олександрія»)
24 роки – 30 матчів (2404 хвилини) – 10 голів, 3 асисти
Із 7 голами з 7 спроб Третяков став найкращим пенальтистом чемпіонату, що дало й такий хороший індивідуальний результат по результативних діях. Але спростити його до ролі виконавця 11-метрових було б неправильно. Незважаючи на великий відсоток браку, просідання окремих показників у грі без м’яча та не найкращий, з точки зору результативності, осінній період на першому етапі, Максим досягнув великого прогресу. Він завоював регулярне місце в основі своєї нової команди, значно додав у комбінаційності та якості виконання пасу. В наступному сезоні має продовжити свій розвиток.
Нападники
- Жуніор Мораес («Шахтар» Донецьк)
33 роки – 27 матчів (1966 хвилин) – 20 голів, 8 асистів
Найкращий сезон у кар’єрі Жуніор провів у найкращій за класом команді в своїй кар’єрі. Він не став своїм у «Динамо», а «Динамо» не зрозуміло його гри – інколи бразилець виглядав у комбінаціях киян «інородним тілом», а його залежність від пасу робила його неефективним, відрізаним від гри в єврокубках. Великий контраст із Мораесом в «Шахтарі»: у компанії бразильських технарів він і забивати став більше, і задіяність у комбінаційній грі підвищив, і реалізацію моментів, та й взагалі переживає другу молодість, лише шкодуючи, напевно, що раніше не потрапив у таке оточення.
- Владислав Супряга (СК «Дніпро-1»)
20 років – 25 матчів (1672 хвилини) – 14 голів, 1 асист
Від фіналу юнацького чемпіонату світу, де саме Супряга став героєм збірної України, до буднів чемпіонату він повертався з бажанням себе проявити. Вже в стартовому турі відзначився голом і асистом проти «Олімпіка» (матч завершився 2:0), потім значно додав у 2020 році, оформив пам’ятний хет-трик у матчі з «Динамо», а завершив чемпіонат чотирма потужними матчами, впродовж яких забив 5 м’ячів і змусив суперника на автогол. Можна впевнено сказати, що Владислав відбувся в дорослому футболі, а для нового тренерського штабу «Динамо», якому він належить, це один із найбільш цікавих поверненців після оренди.
- Назарій Русин («Зоря»/«Динамо»)
21 рік – 26 матчів (1794 хвилини) – 7 голів, 3 асисти
Ще один форвард, якому довелося доводити свій рівень у «Динамо» в оренді. За півроку в «Зорі» Русин проявив і гольове чуття, і вміння балансувати між лініями, в тому числі – на межі офсайду, щоб першим встигати на відскоки й добивання. Попри провал Соля в «Динамо» та відсторонення Бесєдіна, після повернення з оренди Назарій не витримав бомбардирського рівня, в 2020 році відзначившись у чемпіонаті всього лише двома голами.
Нападники
- Олександр Філіппов («Десна» Чернігів)
27 років – 30 матчів (2332 хвилини) – 16 голів, 4 асисти
Одне з головних відкриттів чемпіонату – а також (про це можна сказати вже зараз) один із п’яти найрезультативніших бомбардирів «Десни» за всю 60-річну історію клубу. Філіппов провів дуже сильний сезон, хоча не завжди грав на вістрі, записав на свій рахунок 16 м’ячів, що є прекрасним показником для гравця, який більшість кар’єри провів все-таки в ПФЛ.
Олександр запам’ятався різносторонністю в завершенні – в його доробку є і голи з близької відстані, і прицільні дальні удари, і робочі голи з боротьби. Один із тих, про кого найбільше говорять в контексті збірної.
- Беньямін Вербич («Динамо» Київ)
26 років – 25 матчів (1587 хвилин) – 11 голів, 2 асисти
Словенець вимушено завершував сезон в атаці, хоча, звичайно, найкраще свої якості використовує на просторі – або на позиції лівого форварда, або в функціоналі нападника в відтяжці. У матчах, коли він не міг допомогти команді через травму, «Динамо» не вистачало його класу. Бенджі добре працює з м’ячем, має високу точність удару та пасу, агресивно діє у карному майданчику. Провівши помітно менше ігрових хвилин, аніж інші атакувальні гравці, набив 11 голів і взяв участь ще в чотирьох результативних комбінаціях на ранніх стадіях.
- Владислав Кабаєв («Зоря» Луганськ)
24 роки – 29 матчів (2137 хвилин) – 7 голів, 4 асисти
Оригінальне переосмислення тактичної схеми 4-4-2 від Скрипника дало «Зорі» додаткову вакансію для форварда. Серед претендентів на неї були й більш досвідчені гравці, в тому числі легіонери, але місце в атаці по праву завоював саме Кабаєв. Свої позитивні якості – як вміння підтримати й завершити атаку, гармонійну взаємодію з одноклубниками, які діють із глибини – він поєднав із значним покращенням результативності. Суперникам було важко справлятися з Владиславом, адже він часто перетинався з м’ячем у карному майданчику. Єдиний суттєвий мінус, про який можна говорити щодо цього гравця – часто потрапляв у офсайди.
Джерело: sportarena.ua
Добавьте «sportarena.ua» в свои избранные источники ⟶ Google News Подписаться