Передовсім, пояснимо, навіщо така збірна треба. Результати весняних матчів – вирішальні щодо розподілу місць у турнірі в цілому, проте часто не співпадають із картиною сезону в цілому. А нам тільки цього й треба – на фоні часто парадоксальних, несподіваних ігор, при яскравих серіях відкриттів весни й провальних матчах декого з тих, хто був дуже в порядку восени, ми можемо оцінити кадри Другої ліги з незвичного ракурсу. Щоб пояснити, чому ця збірна саме така, а не інша, розпочнемо з турнірної таблиці суто за результатами матчів березня-червня 2021 року (сюди входять як календарні ігри другого кола, так і перенесені матчі):

№	Команди	І	В	Н	П	Мз	Мп	+/–	О
1	ФК Ужгород	14	10	3	1	31	13	+18	33
2	Метал (Харків)	11	11	0	0	39	3	+36	33
3	Кривбас (Кривий Ріг)	13	10	2	1	33	7	+26	32
4	Поділля (Хмельницький)	13	10	2	1	26	7	+19	32
5	Нива (Вінниця)	13	8	3	2	25	11	+14	27
6	Діназ (Вишгород)	13	7	5	1	19	7	+12	26
7	Карпати (Галич)	13	8	2	3	22	12	+10	26
8	Епіцентр (Дунаївці)	14	7	3	4	16	9	+7	24
9	Металург (Запоріжжя)	12	7	2	3	25	12	+13	23
10	Яруд (Маріуполь)	14	7	2	5	19	18	+1	23
11	Таврія (Сімферополь)	13	6	4	3	24	16	+8	22
12	Буковина (Чернівці)	14	6	2	6	15	16	-1	20
13	Дніпро (Черкаси)	14	6	2	6	10	22	-12	20
14	Енергія (Нова Каховка)	14	5	2	7	20	23	-3	17
15	Балкани (Зоря)	13	4	4	5	12	14	-2	16
16	Оболонь-2 (Буча)	13	4	2	7	14	23	-9	14
17	ФК Чернігів	13	3	3	7	11	16	-5	12
18	Перемога (Дніпро)	14	2	4	8	13	24	-11	10
19	ФК Нікополь	14	2	3	9	13	30	-17	9
20	Реал Фарма (Одеса)	12	2	3	7	6	21	-15	9
21	Карпати (Львів)	13	2	3	8	13	27	-14	9
22	Рубікон (Київ)	13	2	2	9	7	23	-16	8
23	Чайка (Петропавлівська Борщагівка)	13	1	3	9	7	22	-15	6
24	МФК Миколаїв-2	12	0	4	8	7	31	-24	4
25	Волинь-2 (Луцьк)	13	0	3	10	5	25	-20	3

Збірна весняної частини сезону відповідає нам на кілька запитань: хто з весняних новачків був найбільш ефективним, хто з гравців, які перебували в тіні восени, значно додав у другій частині чемпіонату, кому вдалося пройти відрізок найбільш рівно, а хто провалив вирішальні ігри чемпіонату.

Читайте також: Непробивний, бомбардувальник, дальнобій та інші герої

Воротарі

1. Данило Каневцев («Метал» Харків)

24 роки – 11 матчів (990 хвилин) – 3 пропущених м’ячі, 8 «сухих» матчів

Існує аргумент – у харків’ян настільки висококласний склад, що суперники зрідка переходили центр поля і мало били по воротах «Металу». Та навіть це не пояснює шикарне півріччя Каневцева. Молодий воротар скористався довірою тренерів і видав рекордну суху серію на 698 хвилин! Вдало відіграв і Суперфінал проти хмельничан.

2. Олег Чуваєв («Поділля» Хмельницький)

33 роки – 13 матчів (1170 хвилин) – 7 пропущених м’ячів, 8 «сухих» матчів

Вісім матчів без пропущених м’ячів, парирував пенальті від «Діназа», вдало відіграв обидва дербі з «Епіцентром», лише раз пропустив більше одного разу за матч – та й то результат провального матчу з ФК «Ужгород» компенсував більш вдалий виступ наприкінці сезону.

3. Роман Льопка («Кривбас» Кривий Ріг)

24 роки – 11 матчів (990 хвилин) – 6 пропущених м’ячів, 7 «сухих» матчів

Рівний і спокійний виступ Льопки. Якщо залишити за дужками розгром на ОСК «Металіст», відіграв більш ніж впевнено. Пропускав лише в чотирьох матчах, і лише в одному з них – більше одного м’яча за гру!

Праві захисники

1. Володимир Танчик («Метал» Харків)

29 років – 12 матчів (974 хвилини) – 1 гол, 7 асистів

Кучер здивував, поставивши невисокого вінгера на місце правого захисника – проте Танчик видав термоядерний виступ. Навесні це був беззаперечно найкращий і найбільш ефективний вінгбек, найбільш високо розташований фланговий захисник серед усіх команд чемпіонату.

2. Сергій Машталір (ФК «Ужгород»)

22 роки – 14 матчів (1230 хвилин) – 1 гол, 2 асисти

Травмувався основний захисник Беца – довелося тренерському штабу вдатися до сміливої перестановки, задіявши вінгера Машталіра на місці правого латераля. І Сергій відіграв доволі надійно – та ще й не забував регулярно підключатися в атаки.

3. Максим Воробей («Металург» Запоріжжя)

30 років – 11 матчів (974 хвилини) – 2 асисти

Дуже яскравий виступ від досвідченого захисника, особливо що стосується підключень на стандарти. В найкращих своїх матчах Воробей давав ефективну підтримку атакам, а його кроси та простріли постійно допомагали форвардам.

Центральні захисники

1. Едуард Сарапій («Металург» Запоріжжя)

22 роки – 11 матчів (962 хвилини) – 5 голів

По-перше, крутий сам по собі в захисті. По-друге, чудово діє під час стандартів – і коли треба пробити, і коли сходити на подачу до чужих воріт. По-третє, за потреби зіграє і в центрі півзахисту. Додайте до цього лідерські якості та хороший пас – Сарапій недарма в своєму віці вже кілька років лідер «Металурга».

2. Родіон Сердюк («Перемога» Дніпро)

22 роки – 13 матчів (1170 хвилин) – 4 голи

Відкриття весни – стрибучий і непоступливий захисник у зв’язці з Сидоренком показав, що має хороші перспективи. Забив чотири м’ячі завдяки сміливим підключенням на стандарти. Діяв чіпко й часто блокував потенційно небезпечні удари. Хоча «Перемога» суттєво оновилася під час зимової паузи, якраз центр захисту вдалося зберегти й розвинути.

3. Володимир Заїменко («Кривбас» Кривий Ріг)

24 роки – 13 матчів (1170 хвилин) – 2 голи, 1 асист

Чіпкий оборонець із лідерським характером – забив у матчах із «Ярудом» і «Енергією», віддав гольову передачу в грі з «Таврією» – у цих матчах «Кривбас» зібрав важливих дев’ять очок. Заїменко – один із тих, навколо кого будувався захист криворіжців.

Центральні захисники

1. Віталій Федорів («Метал» Харків)

33 роки – 11 матчів (990 хвилин) – 3 голи, 2 асисти

Впевнений пенальтист, активний розфасовник, гроза суперників під час підключень до чужих воріт – у якому варіанті захисту не грав би «Метал», які напарники не були поруч, Федорів залишався надійним і ефективним.

2. Олександр Воловик («Поділля» Хмельницький)

35 років – 14 матчів (1181 хвилина) – 1 гол, 1 асист

Справжній лідер оборони «Поділля». Здорово відіграв ключові матчі регулярного чемпіонату, чим сприяв перемозі своєї команди в Групі «А». Вів розпасовку, що задавало темп грі хмельничан. Забив м’ячі в матчах проти молодих львів’ян і лучан, що було важливо на той момент – на самому початку весняної частини.

3. Володимир Дмитренко («Діназ» Вишгород)

25 років – 10 матчів (822 хвилини) – 1 асист

Оборона вишгородців, загалом, діяла надійно, і хоча результат команди в цілому виявився не таким, як хотілося б, окремо можна відзначити кількох гравців. Назвемо Дмитренка – одного з найбільш стабільних у задній лінії. Віддав гольову передачу в матчі з галичанами, який складався дуже непросто. Його рання травма в грі зі львів’янами стала втратою для «Діназу».

Ліві захисники

1. Сергій Люлька («Метал» Харків)

31 рік – 11 матчів (889 хвилин) – 2 голи, 1 асист

Шалені удари з гри та стандартів, постійна допомога захисту та атаці – досвідчений Люлька (свого часу – чемпіон Європи серед юнаків) дуже здорово відіграв друге півріччя, хоча після переведення Танчика в оборону, здавалося, йому доведеться перебудовуватися.

2. Олег Береза («Карпати» Львів)

19 років – 9 матчів (773 хвилини) – 1 гол, 3 асисти

Віддаємо належне одному з найбільш видовищних гравців пізньої ери «Карпат» – Береза ще не настільки впевнений у грі в захисті, але досить умілий у підіграші, виконанні стандартів під ліву ногу, подачах і прострілах з флангів. Із Мудриком, Калинчуком, Бичеком, Сущаком непогано додавав навесні. Тож авансом віддаємо йому належне.

3. Роман Кузів («Епіцентр» Дунаївці)

22 роки – 14 матчів (1016 хвилини) – 2 голи

Брати Кузіви – завжди активні на своїх флангах, але цього разу особливо хочеться відзначити Романа. В його активі – єдині в матчах і від того переможні голи «Оболоні-2» та рідній «Буковині».

Центральні півзахисники

1. Адріан Пуканич (ФК «Ужгород»)

38 років – 14 матчів (1222 хвилини) – 7 голів, 10 асистів

Феномен і зразок для наслідування – високий футбольний інтелект і розкішний удар Пуканича допомогли закарпатцям підвищитися в класі, а сам Адріан є, безперечно, найкращим гравцем України 1983 року народження.

2. Єгор Демченко («Метал» Харків)

23 роки – 10 матчів (655 хвилин) – 6 голів

Демченко – це провідний півзахисник чемпіонів. Зв’язував гру в середині поля. Напрочуд багато бив. Забив навесні шість м’ячів – більше, наприклад, за зіркового Фоміна. Рідко коли залишав питання по своїй грі.

3. Ігор Загальський («Металург» Запоріжжя)

30 років – 12 матчів (956 хвилин) – 3 голи, 4 асисти

Хоча запоріжці в підсумку програли боротьбу за підвищення в класі, на одній позиції вони точно стали сильнішими в 2021 році. Досвідчений Загальський посилив у команди стандарти під ліву ногу, в найкращих матчах здорово вів розпасовку й відзначався нетривіальними рішеннями.

Праві півзахисники

1. Євген Підлепенець («Метал» Харків)

22 роки – 11 матчів (807 хвилин) – 6 голів, 4 асисти

Заради того, щоб швидше розкрити цього новачка, «Метал» відправив у захист Танчика. І Підлепенець виявився дуже в порядку! Стрімкі прориви, під час яких він не помічав суперників, призвели до десяти результативних комбінацій.

2. Олег Вишневський (ФК «Ужгород»)

25 років – 13 матчів (1112 хвилин) – 5 голів, 1 асист

А от вам реальне посилення ужгородців – міг зіграти як справа, так і в атаці, і це було дуже доречно (нагадаємо, через травму Беци нижче опускався Машталір, а в атаці деякий час не міг оклигати від травми Майборода). Забив п’ять м’ячів, деякі з них – у досить видовищному стилі.

3. Данило Литовченко («Яруд» Маріуполь)

20 років – 12 матчів (1007 хвилин) – 4 голи, 2 асисти

Трійка Литовченко – Літюк – Корицький навесні виглядала здорово, а найбільш видовищним із них був, напевно, Литовченко. Причетний до шести голів у другому півріччі, заробив кілька стандартів під голи, привернув до себе увагу клубів із УПЛ і Першої ліги.

Атакувальні півзахисники

1. Фарес Балулі («Метал» Харків)

26 років – 9 матчів (635 хвилин) – 7 голів, 2 асисти

Ми звикли до того, що в новітні часи до нас їдуть легіонери-ноунейми, а тут – хлопець після «Ліону», «Монако», «Лілля». Ясна річ, ця історія не могла бути простою – Балулі травмувався в першому ж матчі, довго боровся з зайвою вагою та набирав форму після священного місяця Рамадану. Проте ми побачили, що це один із найбільш технічних легіонерів українського чемпіонату за останні роки – з високим ігровим інтелектом і достатньо різносторонній, щоб бути серед провідних гравців і в УПЛ.

2. Роман Лебедь («Карпати» Галич)

24 роки – 13 матчів (965 хвилин) – 8 голів, 2 асисти

Якщо Козак краще грав восени, то Лебедь додавав якраз навесні. Кілька разів стріляв «дублями», вирішив долю кількох переможних матчів, а також впевнено виконував стандарти. А це – ознака лідерського характеру.

3. Олександр П’ятов («Кривбас» Кривий Ріг)

24 роки – 13 матчів (779 хвилин) – 3 голи, 3 асисти

Досить розумний і вишуканий півзахисник – забив тричі, стільки ж асистував, брав участь на початкових стадіях результативних комбінацій. У найкращих матчах демонстрував гру вищого рівня.

Ліві півзахисники

1. Валерій Доля («Таврія» Сімферополь)

22 роки – 12 матчів (750 хвилин) – 3 голи, 6 асистів

Перейшов із «Енергії» в «Таврію» і в підсумку знайшов себе і в новій команді. Стрімкий, технічний, непередбачуваний у прийнятті рішень. Сильний різаний удар. Не сприймав байдуже навіть виходи на заміну. В підсумку видав не менш сильне півріччя і на новому місці.

2. Жо («Метал» Харків)

31 рік – 12 матчів (881 хвилина) – 4 голи, 3 асисти

Досвідчений бразилець забив кілька красивих м’ячів (чого вартий через себе в найбільш емоційному матчі), зіграв на кількох різних позиціях, включаючи форварда. Команду однозначно посилив і заслужено долучився до чемпіонства.

3. Артем Радченко («Перемога» Дніпро)

26 років – 12 матчів (1064 хвилини) – 4 голи, 2 асисти

Колись подавав надії в «Металісті» та юнацькій збірній України, мав великий шанс у хорватському «Хайдуку». Здавалося, футбол відправив його вниз, але в «Перемозі» Радченко показав, що готовий відродитися. Кілька ефектних матчів, у тому числі – в Миколаєві, де йому було що доводити.

Нападники

1. Руслан Фомін («Метал» Харків)

34 роки – 10 матчів (725 хвилин) – 4 голи

Тут у нас парадокс – від гравця рангу Фоміна ми маємо право вимагати більшого, але ж якими лідерськими якостями та харизмою володіє цей гравець! Руслан забив у трьох поспіль останніх матчах, включаючи «золотий гол» у Суперфіналі в Черкасах. А якби забивав хоча б третину своїх шансів, виграв би гонитву бомбардирів із двозначним числом голів під рекорд.

2. Олексій Бойко («Таврія» Сімферополь)

29 років – 13 матчів (1161 хвилин) – 8 голів, 1 асист

Видав кілька феєричних виступів, включаючи тотальний розгром МФК «Миколаїв-2». Йому б, як команді в цілому, більше стабільності в виступах навесні…

3. Олексій Сидоров («Металург» Запоріжжя)

20 років – 12 матчів (966 хвилини) – 6 голів, 2 асисти

У чотирьох турах березня-квітня записав на свій актив п’ять голів і дві гольові передачі. Загалом, був уже справжнім лідером атак, спроможним брати на себе відповідальність за реалізацію моментів. Хай «Металург» не зміг повернутися в Першу лігу, але те, що зміцніли от такі от гравці, важливіше для віддаленої перспективи.

Нападники

1. Костянтин Черній («Кривбас» Кривий Ріг)

28 років – 12 матчів (525 хвилин) – 7 голів, 3 асисти

Починав весну з виходів на заміни та жорсткої конкуренції, проте надалі забивав практично в кожній грі. В таранній, силовій манері нав’язував боротьбу суперникам і часто витискав голи з пів шансу.

2. Ігор Карпенко («Поділля» Хмельницький)

23 роки – 14 матчів (956 хвилин) – 8 голів, 1 асист

Тлумак свого часу тягнув цього карпатівця в основу першолігової «Волині», і тепер ми бачимо, що Карпенко ретельно вивчив ті уроки. У «Поділлі» він провів чудове півріччя, затінивши навіть Салбака – героя осінньої частини сезону.

3. Руслан Івашко («Епіцентр» Дунаївці)

34 роки – 13 матчів (1087 хвилин) – 7 голів, 1 асист

Досвідчений лідер «Епіцентру» – з ним і без нього це були різні команди. При своєму зрості та антропометрії – достатньо гнучкий і різноплановий гравець. В порядку при стандартах і пенальті, що свідчить про міцні нерви.