Фото - ФК Локомотив
3 серпня 2023 року увійде в історію київського Локомотива. Один із найстаріших українських футбольних клубів, створений понад 100 років тому, виходить на український професійний рівень. Перед дебютом у Другій лізі ПФЛ залізничники у рамках другого попереднього раунду Кубка України зіграють із Діназом.
Читайте також: Кубок України. Другий попередній етап. Анонс та трансляція матчу 3 серпня
Керівник столичного клубу Олександр Єгоров розповів Sport Arena про завдання професійної команди, цілі та сенс існування Локомотива на професійному рівні, а також роль у футбольному проекті Укрзалізниці.
– Локомотив – третій столичний професійний клуб цього сезону. Динамо – якщо не найулюбленіший, то достеменно цікавий всій Україні клуб. Оболонь позиціонує себе як клуб одного району, хай і не найменшого. Хто такий Локомотив і на чому він має намір будувати свій бренд та ідентифікацію?
– Почнемо з того, що Локомотив – команда із великою історією. Наш клуб засновано у 1919-му році. Так ми тільки зараз набули професійного статусу, але дуже довго до цього йшли. Наприклад, Локомотив – маю на увазі команду з такою назвою, у Другій лізі востаннє була представлена 1978 року, клубом із Вінниці. Київський Локомотив – ще 1947-го. Виходить, що у бренду Локомотив майже 40 років був застій із професійним футболом.
Читайте також: Християнський клуб, новий Колос, довгоочікуваний представник Чернігівщини: що треба знати про новачків Другої ліги
При цьому наша школа працювала та видавала дуже добрі кадри. ДЮСШ Локомотив відома ще з часів СРСР. Багато наших вихованців грали та грають у клубах УПЛ та ПФЛ, при цьому не забуваючи, хто їм дав путівку у великий футбол. Наприклад, було дуже приємно, коли ми оголосили про те, що Локомотив Київ гратиме у Другій лізі, багато хто з наших хлопців повернувся. Зараз у нас є гравці, які були на контрактах у Колосі, Мінаї, Шахтарі, низці інших відомих клубів, а зараз виявили бажання захищати кольори своєї рідної команди. Для нас це важливо, оскільки ці хлопці точно розуміють, за що боротимуться. Для них Локомотив – не порожній звук та не місце тимчасової зупинки.
У нас талановита молодь – більшість команди, відсотків 60% – це вихованці клубу різних років. При цьому команда молода – середній вік 21-22 роки. Більшість футболістів лише розпочинають професійну кар’єру, і це шанс для них заявити про себе. Можливо, поки вони не мають великого досвіду виступів на професійному рівні, але з мотивацією, згуртованістю проблем точно не буде. Ви б бачили, яка атмосфера у нас у команді! Але в цьому випадку йдеться не лише про спортивну складову, хоча й вона важлива, а й соціальну.
– Розшифруйте, стосовно Локомотива, адже так кажуть, та й раніше говорили, майже всі професійні клуби країни. Та й загалом, такі твердження стосуються не лише спорту.
– Дивіться. Лише київський Локомотив зараз об’єднує близько 800 дітей, які займаються в академії. Це діти залізничників, киян, людей, які були змушені через масштабну війну, розв’язану російськими орками, змінити місце проживання. Є багато хлопців із Херсона, Бахмута, Маріуполя. Ми беремо всіх, незалежно від рівня підготовки. Хочемо дати можливість усім дітям, які хочуть продовжувати займатися своєю улюбленою справою – у цьому випадку спортом та футболом, бути у грі.
А ще є філії – Локомотив Дніпро, Локомотив Одеса, Локомотив Кривий Ріг, Локомотив Чоп. Планується відкрити їх у Чернівцях, Львові, тощо, покривши таким чином усю Україну. Звідси й глобальне завдання – зробити на базі Локомотива Київ, скажімо, так всеукраїнську футбольну академію з чіткою пірамідою. Щоб дитина, яка вирішить присвятити частину життя футболу, бачила перспективу: ось – дитяча команда, ось – юнацькі, ось – професійні. І за бажання та працьовитості можна досягти всього.
Повторюся, ДЮСШ Локомотив – одна з найкращих у країні. Наші команди – чудово виступають за своїм віком: хлопці 2006 року народження – чемпіони України, 2005-го – фіналісти, команди 2008-го, 2009 та 2010 років – на своєму рівні одні з найкращих. Вже зараз за нашими гравцями цього віку полюють провідні клуби країни.
– Але це все футбольні перспективи. Для кого буде клуб?
– Тільки в Укрзалізниці – близько 300 тисяч співробітників, погодьтеся – величезна та вже готова фан-база. Але якщо серйозно, то, як уже казав, Локомотив є майже по всій країні. Локомотив – це не лише футбол, а й волейбол, теніс, легка атлетика, бокс та інші види спорту. Наприклад, є ДЮСШ, яка розвиває веслування на байдарках та каное. Клуб виховав 16 олімпійських чемпіонів. Іншими словами, Локомотив – це бренд, який знають у всій Україні.
– Хто фінансуватиме весь цей проект? Професійний клуб, хай навіть у Другій лізі – справа недешева. А Укрзалізниці, здається, зараз є куди витрачати гроші.
– Зараз, коли йде війна, ми, маю на увазі, футбольний клуб не маємо морального права просити якесь фінансування, а Укрзалізниці є куди спрямовувати кошти – на відновлення зруйнованої інфраструктури, ремонт рухомого складу та багато інших вкрай потрібних для країни речей, враховуючи, що залізничний транспорт – головна артерія України. Коли ми розмовляли з керівництвом Укрзалізниці, говорили, що зараз готові існувати та розвиватись за рахунок спонсорів, меценатів, міжнародних організацій, допомоги колишніх гравців Локомотива. А там, коли переможемо головного ворога, можливо зможемо розраховувати і на допомогу Укрзалізниці.
– Але якісь завдання перед клубом у чемпіонаті Другої ліги стоятимуть?
– Зараз основне завдання – оцінити себе у професійному футболі, придивитися до суперників. Ми два роки грали в аматорському чемпіонаті, там у принципі нам все було зрозуміло та ясно. Зараз хочемо подивитися на Другу лігу, тому цілеспрямовано та навмисно не інвестували у придбання досвідчених гравців чи не піднімали зарплати, роздмухуючи бюджет. Насамперед, як уже казав, хочемо дати можливість пограти нашим вихованцям, оцінити рівень як наших футболістів, так і ліги загалом. А через рік, дасть Бог, вже ставитиме завдання з виходу до Першої ліги.
– З чим клуб розпочинає професійний етап кар’єри? Що зі стадіоном та базою?
– Якщо говорити глобально, то маємо 18 спортивних об’єктів, які перебувають у структурі Укрзалізниці. Якщо говорити реально, то поки що відштовхуємося від ситуації. Наприклад, є чудова база у Харкові – великий комплекс, з готелями, залами, басейном, полем, яке закладалося під Євро-2012 та пройшло сертифікацію УЄФА. Але зараз військова ситуація не дозволяє цю базу задіяти. Тому виходимо з того, що є: дякую УАФ, що дала нам можливість грати на стадіоні імені Баннікова, дякую Міноборони, що дозволило нам тренуватися на стадіоні ЦСКА, де натуральний газон. Іншими словами, використовуємо всі можливості, які є. Мало хто розуміє, яке це неймовірне завдання для професійного клубу вижити та нормально існувати у нинішній ситуації.
– Дитячі команди клубу тренуються у Києві, чи ви їх також вивезли за кордон?
– Ми одними з перших відновили заняття у Києві, з квітня минулого року. До речі, як тільки про це, маю на увазі відновлення тренувань, стало відомо, багато дітей повернулися з-за кордону, куди вони виїхали на початку великої війни.
– Відтік талановитих дітей бачиться однією з головних проблем для українського футболу…
– Не називав би це проблемою. Правильніше, як на мене, називати це черговим викликом для клубу. Засуджувати дітей та батьків ніхто не має права: у країні війна і кожен переживає за свою дитину. Але на мою думку, відсотків 60 українських дітей повернуться після нашої перемоги. Плюс є й інша сторона. Наразі, наприклад, наші вихованці грають у Бельгії Голландії, інших країнах. Деякі з них – капітани команд свого віку, у тому числі, наприклад, Андерлехта, Брюгге, Атлетико. Ми пишаємось ними. Але в наших команд є багато діток, які переїхали з інших міст, які не менш талановиті. Потрібно їх виховати та огранити. Тому повторю те, що говорив раніше: правильний відбір, розвиток та підтримка масового спорту в Україні навіть за часів військової агресії є найважливішим завданням для країни.
– Локомотив отримав чимало хейту за логотип клубу, який схожий на емблему Локомотива московського. Не було думок, бажання змінити лого?
– А чому ми маємо це робити? Наш клуб з’явився раніше за московський, це по-перше. По-друге, він був створений залізничниками. Кольори клубу – червоний та зелений – використовуються на залізниці. Літера Л – була завжди символом київського Локомотива. Плюс сам Локомотив: ми не можемо намалювати там корову чи машину. До того ж є гасло клубу: «Потяг до мрій». Потяг, як бажання до чогось, та й, власне, потяг, як потяг. Локомотив – це бренд Укрзалізниці. Так, нам писали і казали: поміняйте лого, поміняйте кольори. Але як ми можемо змінити кольори та логотипи, отримані при народженні? Що ми маємо там намалювати?
Думаю, що вся ця ситуація від незнання історії та ненависті до всього російського. Друге категорично підтримую. Трохи історії розповів, і клуб це робитиме частіше. Ми повинні зберегти її та розвивати далі. Не можна перекреслювати 100 років лише тому, що російські злодії вкрали ще й логотип. Ось і зараз, коли наші дитячі команди грали на турнірах за кордоном та перемагали там, усі казали: «Вау, це Локомотив Київ. Вони круті».
Ну і головний момент: не розумію, як зараз можна порівнювати щось українське з країною-ізгоєм, яка перетворилася на ніщо. Забудьте про москву, московський локомотив. Вся ця історія має зійти нанівець: клуби, ліги. Сподіваюся, що російські спортсмени ніколи не будуть не те, щоб перетинатися, а далі з’являтися поряд і ніколи не гратимуть ніде, окрім свого оркочемпіонату на болотах.
– Професійну команду Локомотива очолив Руслан Уманець. Але раніше головним тренером клубу був представлений Богдан Кондратюк. Що за ситуація склалася із призначенням наставника?
– Спочатку ми ухвалили рішення, що призначимо головним тренером професійної команди одного з наших колишніх гравців – Богдана Кондратюка. Вже оголосили про це, він розпочав формування команди. Але потім колегіально, розмовляючи з ним та його помічником, дійшли висновку, це слова самого Богдана, що для клубу було б краще, щоб його тренерська команда попрацювала з дублем та трохи підучилися у спеціаліста, який має досвід роботи в УПЛ та ПФЛ. Ми погодились із цим.
Богдан Кондратюк та Олег Будзько працюватимуть із дублем у тісному зв’язку з головним тренером першої команди Русланом Уманцем. Цього спеціаліста ми добре знаємо з часів Олімпіку. Знаємо з його досвіду роботи та суто людських якостей. Нам він підійшов. Подивимося, як буде за результатами у чемпіонаті. Але повторюся, ми не ставимо цього сезону завдання злетіти до Першої ліги. Наша мета – дати молодим хлопцям проявити себе у професійному футболі та виховати хороших гравців, яких, можливо, ми передамо чи продамо в команди вище рангу. А через рік, дай Бог відсвяткуємо головну перемогу над агресором і рухатимемося далі.
Джерело: Sportarena.ua
