Збірна сезону 2024/25 Першої ліги – 33 найкращих гравців

Sport Arena називає 33 найкращих гравців Першої ліги 2024/2025 – це остаточна версія символічної збірної сезону від оглядача Артура Валерка

Автор: Артур Валерко

Весь сезон сайт Sport Arena тур за туром оглядав чемпіонат України з футболу в усіх лігах. Зараз настав час підсумувати нашу системну роботу ‒ ми підготували нашу символічну збірну 33 найкращих гравців Першої ліги сезону 2024/25.

Перед тим, як ознайомитися з нею, пропонуємо вам три наші попередні публікації:

Воротарі

  1. Олег Білик • Епіцентр (Кам’янець-Подільський)

27 років – 23 матчі – 17 пропущених м’ячів, 11 «сухих» матчів

Чемпіон Першої ліги найкращий і за оборонними показниками – пропустив найменше м’ячів (і втримає першість навіть з урахуванням анульованого матчу), блискуче відіграв проти прямих конкурентів, був найкращим в обох етапах. Відповідає рівню Епіцентра його воротар – Білик немало пограв в УПЛ, але після Олександрії пережив кілька невдач і мав велику особисту мотивацію. Зважаючи на травми Жмурка та Чернобая, від надійної гри Олега залежало багато – і він не підвів. Видав найбільше матчів без пропущених м’ячів. Відбив 2 із 3 призначених у його ворота пенальті. Не пропустив жодної ігрової хвилини. Відразу 10 (!) зустрічей переможець турніру виграв з різницею в один гол – це було б неможливим без надійного голкіпера.

  1. Олександр Литвиненко • Вікторія (Суми)

34 роки – 23 матчі – 17 пропущених м’ячів, 9 «сухих» матчів

Із юних літ Литвиненко вважався талановитим і перспективним воротарем – мав великий шанс в академії Арсеналу та резерві Інгульця, був частиною становлення Полісся, виграв Другу лігу з Нивою (Бузова). Проте особливу роль відіграє для нього футбол рідної області – в складі ПФК Суми, Альянсу та Вікторії Литвиненко провів найкращі сезони й дуже допомагав цим командам. Сумчани – другі за пропущеними м’ячами в дивізіоні, і роль Олександра тут переоцінити неможливо. Виручав багато, діяв надійно й загалом зробив великий вклад у перемогу в групі «Вибування». Як і Білик, був незамінним у складі своєї команди.

  1. Антон Яшков • ФК Кудрівка

33 роки – 22 матчі – 19 пропущених м’ячів, 10 «сухих» матчів

Яшков ще молодим заслужив увагу, коли в дублі донецького Металурга бив (і забивав!) пенальті. Потім пробував не раз зачепитися в УПЛ – Говерла, Колос, Полісся… Проте якась недосказаність відчувалася в кар’єрі добротного та харизматичного воротаря. Приємно, що в Кудрівці при гідній конкуренції (один Льопка чого вартий!) Антон провів сильний сезон і багато виручав. Підопічні Баранова – треті за пропущеними м’ячами та пройшли стикові матчі, здобувши вперше в історії путівку в УПЛ. Правда, перший матч із Ворсклою кудрівчани програли 1:2, Яшков пропустив два м’ячі, а в грі-відповіді стояв уже Льопка – і виграв серію пенальті.

Праві захисники

  1. Петро Луців • Металіст (Харків)

24 роки – 21 матч – 5 голів, 4 асисти

Тут ми маємо місце з незвичайною історією, адже брати Луціви – ні разу не кадрові захисники. В своїх попередніх командах – тому ж дублі ФК Олександрія чи МФА Мункачі – вони могли діяти в якості флангових півзахисників, а в ФК Хуст взагалі складали дует форвардів. Але командність – це характерна риса Металіста, і коли треба, тут і воротар Рибак задумається про потрібну для команди позицію. Ось і П.Луців, атакувальний гравець за покликанням, в більшості матчів сезону закривав проблемну точку фулбека. Звісно, на атаку грав набагато якісніше, проте й захисні скілли підтягнув солідно. Був дуже в порядку в комбінаційній грі та впевнено бив пенальті (75% реалізації). Але маємо вам зізнатися: домінація перекваліфікованих гравців на позиції – поганий знак для цеху флангових оборонців в принципі.

  1. Юрій Радульський • Прикарпаття (Івано-Франківськ)

24 роки – 23 матчі – 2 голи, 3 асисти

Вони з братом ще до повномасштабного вторгнення залучалися в першу клубну команду, і хоча шляхи їхні розійшлися (Володимир Радульський зараз є основним у складі чемпіона Другої ліги – городенківського Пробою, див. символічну збірну сезону 2024/25 в Другій лізі), вони все ж реалізувалися на всеукраїнському рівні. Навіть при тому, що по ходу сезону в Юрія були такі хороші конкуренти, як Романюк, Радульський зумів провести цілісний сезон і дуже додав у впевненості в собі. Хороший удар і подача допомагали йому залишатися ефективним як вище, так і нижче на фланзі.

  3. Євген Корохов • Вікторія (Суми)

27 років – 21 матч – 3 асисти

Вихованець запорізького футболу колись подавав надії в Шахтарі та Зорі, мав шанс проявити себе в Арсеналі та Поліссі. Перша ліга – вже знайомий для нього рівень. В цілому, провів сезон на своєму рівні, з активними підключеннями та допомогою команді в обороні та атаці. Не досягнув успіху в безпосередній загрозі воротам суперників, але все ж взяв участь у кількох результативних комбінаціях, в тому числі через прямі гольові передачі. Під кінець періоду в Вікторії та під керівництвом Безсмертного допоміг команді здобути перемогу в групі «Вибування».

Центральні захисники

  1. Владислав Мороз • Епіцентр (Кам’янець-Подільський)

23 роки – 22 матчі – 1 гол, 1 асист

Мороз – талановитий захисник, який зовсім юним із рідного Тернополя потрапив спершу в моршинську Скалу, а потім і в луцьку Волинь. Обидва ці клуби призупиняли виступи в ПФЛ, тож Владислав у них не дуже встиг і пограти. Зате в Епіцентрі став основним і поступово прогресував. Ще рік тому він був одним із тих, кого найбільше критикували за плей-офф, а в сезоні, про який ми зараз говоримо, навпаки стрімко додав у надійності. Створив хороший дует із Григоращуком, досить чітко працював з м’ячем і забив один із найкрасивіших м’ячів сезону прицільним дальнім ударом.

  1. Максим Сасовський • Вікторія (Суми)

23 роки – 23 матчі – 3 голи

Лучанин Сасовський теоретично зараз міг би складати з Морозом основну пару центрбеків у рідній Волині, проте, як відомо, «хрестоносці» призупинили свої виступи – що максимально дивно, якщо порівняти їхнє положення з тими ж Вікторією (Суми), ФК Тростянець або Нафтовиком (Охтирка), які продовжують виступи на Сумщині з бойовими діями. Після замороження проекту ФК Волинь Максим пограв за ПФК Львів, а далі знадобився знайомому по цьому клубу Безсмертному якраз у сумському клубі. Граючи то з Новотрясовим, то з Кравчуком, Сасовський проявив непоступливість і чіпкість у боротьбі. Також гарно підключався на стандарти.

  1. Максим Імереков • Металіст 1925 (Харків)

34 роки – 24 матчі – 2 голи

Свого часу Імереков був серед перших поколінь, яких випустила оновлена ван Леувеном академія Шахтаря. Свій рішучий прорив здійснив у запорізькому Металурзі, потім добротно грав за Олександрію, Десну та Зорю, в кількох зарубіжних чемпіонатах. На досвіді Максим зробив багато для становлення Металіста 1925, як капітан, утримував цілісність колективу в часи тренерських змін і турнірної нестабільності. В кінцівці сезону почав грати рідше, але це не перекреслює те, що Імереков зробив для харків’ян на всій протяжності сезону. Фактично на ньому трималася захисна ланка, яка від Скрипника до ван Леувена пережила кілька відчутних переформатувань.

Центральні захисники

  1. Євген Місюра • СК Полтава

31 рік – 23 матчі – 6 голів

Колись Місюра подавав надії в запорізькому Металурзі, проте з групою ровесників на чолі з тим самим Данченком опинився аж у хмельницькому Динамо. Пограв за УкрАгроКом, але в ПФК Олександрія після злиття не перейшов. Пробував зачепитися в ПФЛ у складі краматорського Авангарду, а потім багато років грав серед аматорів за Мотор – досить потужний любительський клуб, який зазнав краху з проблемами на Мотор-Січі. Після того Євген допоміг бузівській Ниві виграти Другу лігу, а коли і цей клуб пережив об’єднання – виявився непотрібним ФК Кудрівка. Хто б подумав, що з новим клубом він обжене їх, а разом ці два колективи перейдуть в УПЛ! Шістьма голами та класною грою в захисті Місюра зробив великий вклад у срібний успіх полтавців.

  1. Микита Безуглий • Металіст 1925 (Харків)/Буковина (Чернівці)

29 років – 16 матчів – 3 голи

Ще один вихованець Шахтаря в рейтинзі. Найкращі роки провів у складі Оболоні, де радував універсалізмом і непоступливістю, тривалий час був дуже в порядку і в Металісті 1925, проте після кількох змін головних тренерів опинився поза основним складом. Уже після початку сезону перейшов у Буковину, яку об’єктивно підсилив. Не зважаючи навіть на три автоголи, за якими він ближче до динамівського таланта Михавка, Микита дуже серйозно закріпив оборону чернівчан, а самостріли нівелював трьома голами й у чужі ворота. Зважаючи на перетин із давно знайомим Шищенком, у майбутньому має стати наріжним каменем оновленої Буковини.

  1. Василь Француз • Прикарпаття (Івано-Франківськ)

29 років – 23 матчі – 5 голів, 1 асист

Француз усе життя в рідному клубі – якщо виключити кілька років небуття, що знадобилися для перезавантаження фрашизи Прикарпаття. Василь показав себе різностороннім оборонцем, який не губиться при різних тактичних схемах – як зліва, так і в центрі, як у дуеті, так і в тріо. До того ж, на відміну від багатьох навіть штатних виконавців стандартів, Французу вдалося без промаху побити свої чотири пенальті, та й загалом дуже серйозно допомогти команді як біля своїх, так і біля чужих воріт.

Ліві захисники

  1. Дмитро Ульянов • Вікторія (Суми)

31 рік – 23 матчі – 2 голи, 1 асист

Невисокий “живчик” із бійцівськими якостями та шаленим ударом – це про Ульянова. Здібний вихованець запорізького Металурга застав крах рідного клубу й пробивався у футбол через команди інших міст – Гірник-Спорт, Авангард (Краматорськ), МФК Миколаїв, Альянс… Двічі грав за кордоном у різних чемпіонатах. Сумський футбол – знаковий для Дмитра, тому що в Вікторії/Альянсі він сумарно провів кілька зрілих сезонів у своєму праймі. В поточному чемпіонаті Ульянов був традиційно корисним на всій протяжності флангу: непоступливий у єдиноборствах, активний у підключеннях, досить ефективний у підіграші. А ще – значно стабільніший за інших сильних фулбеків дивізіону.

  1. Кирило Дігтярь • Металіст (Харків)

17 років – 18 матчів – 2 голи, 3 асисти

Рекордсмен УПЛ за віком дебюту, завсідник юнацьких збірних України, досить універсальний і різноплановий гравець. Будучи футболістом пізнього 2007 р.н. і постійно відлучаючись у збірні, Дігтярь провів при цьому цілісний сезон і додавав по ходу чемпіонату. В групі «Чемпіонська», де вже досить серйозний клас, Кирило виконав п’ять результативних дій і дуже якісно відіграв проти найсильніших суперників (особливо в міському дербі з Металістом 1925). Хороший удар і подача, а також уміння виконати стандарти, допомагали йому бути ефективним і біля чужих воріт.

  1. Василь Кравець • Металіст 1925 (Харків)

27 років – 24 матчі – 1 гол, 2 асисти

Це статусний і досвідчений уже футболіст, який багато пограв в УПЛ, Екстраклясі, навіть у Ла-Лізі та єврокубках. Тому Кравець був покликаний стабільно робити різницю в Металісті 1925 та розривати Першу лігу. На якихось етапах це виходило дуже переконливо, і Василь провів низку матчів на високому рівні (наприклад проти ЮКСА, коли був визнаний найкращим гравцем в 13-му турі), проте вирішальні матчі чемпіонської вісімки ніхто з харківського топ-клубу не може занести собі в актив. Жодної результативної дії за весну, невдала гра проти більш успішних конкурентів – в підсумку Металіст 1925 попрощався з Василем влітку після повернення в УПЛ.

Центральні півзахисники

  1. Дмитро Плахтир • СК Полтава

29 років – 22 матчі – 3 голи, 4 асисти

Ще один “уламок” класичного Металурга (Запоріжжя). Пробував сили в ФК Олександрія, але в підсумку змушений був пробиватися через глибинний футбол. Россо-Неро (ФК Металург), польська Унія, Таврія-Скіф, запорізький Мотор… Значно додавав з віком – після переходу в Скорук це вже був якісний півзахисник рівня Першої ліги, а в СК Полтава взяв на себе величезні обсяги робіт і зумів вписатися в монолітний півзахист, де раніше напарником стабільного Даниленка був гравець із хорошою школою – Копитов. Дмитро – працелюбний центрхав із хорошим ударом і подачею зі стандарту, який спроможний утримувати всю вісь у команді з досить яскравими атакувальними гравцями.

  1. Роман Толочко • Агробізнес (Волочиськ)

26 років – 21 матчі – 3 голи, 2 асисти

Агробізнес – беззаперечно найкраща команда минулого сезону на умовній першій третині дистанції, і Толочко на той момент зробив великий вклад в успіх сенсаційного лідера Групи «А». Далі бували відрізки сірі, посередні. Важкий ігровий криз Агробізнеса відкинув його далеко від реальних претензій на медалі. Проте якраз Роман, представник відомої карпатівської династії, був одним із більш стабільних гравців команди. Після ФК Калуш, Авангарда (Краматорськ), Прикарпаття та ЛНЗ ми бачимо досить сучасного півзахисника, хорошого зв’язкового між ланками з креативною жилкою.

  1. Микита Ситников • ЮКСА (Тарасівка)

21 рік – 16 матчів – 6 голів, 2 асисти

ЮКСА – одна з команд, які сезон в цілому провели нижче своїх можливостей (хоча в принципі потрапляння в групу “Чемпіонська” для клубу-дебютанта є гарним результатом). А лінія, яка найбільше недоотримала стабільності й уваги, – це якраз півзахист. Навіть не рахуючи латиноамериканців, там підібралися добротні футболісти – Євдокимов, Кіреєв, Казаков, абсолютно недооцінений і не використаний правильно Співаков. Всі вони зіграли нижче можливостей і не були правильно інтегровані в гру команди відповідно для своїх талантів. Один тільки виняток – Ситников. Колишній талант Олександрії, Чорноморця та польської Легії стрімко додавав. За потреби міг зіграти і в центрі оборони, і в центрі нападу. Проявив чудові вольові та бійцівські якості, може прогресувати ще. Єдине – на тлі нестабільності команди в цілому, Микита відіграв недостатньо цілісний сезон, поки пробився в основу й довів своє правильне застосування.

Праві півзахисники

  1. Арі Моура • Металіст 1925 (Харків)

28 років – 22 матчі – 12 голів, 1 асист

Бразильський пілігрим змінив за свою кар’єру низку клубів, із яких більш-менш відомий – трагічний Шапекоенсе. В Європі заграв лише з другої спроби – і якраз у Металісті 1925 Арі Моура відбувся на хорошому рівні. Запам’ятався ще в УПЛ (хоча саме він стратив вирішальний післяматчевий пенальті в плей-офф), а в Першій лізі вже по-справжньому тягнув на собі команду. 13 прямих результативних дій у чемпіонаті, 19, якщо рахувати з кубком. Зокрема, шість переможних голів. Дуже сильна гра в обіграші, майстерне виконання. Дещо розчарував навесні, але хто в цій команді – ні? Однозначно може допомогти команді навіть в епоху Бартуловича, коли додасться якісної конкуренції.

  1. Андрій Блізніченко • Металург (Запоріжжя)

30 років – 17 матчів – 5 голів, 2 асисти

Зовсім юним Блізніченко не без непорозумінь покинув Металург заради Дніпра, з яким дійшов аж до фіналу Ліги Європи, але, чесно кажучи, не мав шансів пробитися при Коноплянці, Матеусі та Бруну Гамі. Андрій мав дуже багато шансів проявити себе – в Туреччині, Молдові, Україні, проте в підсумку хіба що фрагментами в Вересі грав хоча б на рівні 50% свого таланту. Мав би грати минулий сезон у ПФК Звягель, але на його малій батьківщині ставлення до футболу несерйозне й клуб знявся зі змагань. Зате в Запоріжжі згадав молодість і разом із Іродовським і Бандуріним у кращих матчах розривав бровку. На нашу думку, це один із найбільших талантів українського футболу останніх десятиліть – залишається лише пошкодувати, що прайм Блізніченка ми бачили дуже мало.

  1. Габріель Гоуларт • ЮКСА (Тарасівка)

22 роки – 10 матчів – 6 асистів

Гоуларт (правильніше, згідно з мовою походження гравця, Гуларт) поповнив склад ЮКСА ще в часи Другої ліги. Вихованець скромної Іпіранги пройшов молодіжний склад Корітіби – колишнього клубу добре знайомих нам легіонерів (Марлос, Жажа, Леандро Алмейда, Жан Педросо, Додо та Клебер). А на дорослому рівні на батьківщині пограв за Уніан Фредерікенсі. В складі «хрестоносців» інвертований правий вінгер за 37 матчів оформив 24 результативних дії (11 голів і 13 асистів). Після підвищення в класі ЮКСА Габріель більше виступав у якості асистента – тільки на кубок забив один м’яч. Але загалом це класний лівоногий півзахисник, сучасний і з добре поставленими ударом і подачею. Через травму він пропустив друге півріччя повністю, проте велике враження від осінніх матчів залишає його в збірній сезону в цілому – врешті-решт, Габріель не зміг зіграти не зі своєї вини, а не провалив весняну частину, як багато хто з героїв осені.

Атакувальні півзахисники

  1. Владлен Юрченко • Металіст 1925 (Харків)

31 рік – 26 матчів – 9 голів, 6 асистів

Великий талант Шахтаря, який грав і забивав за Байєр, через травми не реалізувався в своїй кар’єрі. Але місцями був дуже в порядку в Зорі, Десні, Ворсклі. В тому, що Металіст 1925 повернувся в УПЛ, величезний вклад Владлена. Навіть не граючи повністю більшість матчів сезону, Юрченко встиг стати найкращим у чемпіонаті за системою «Гол+пас» (разом із Кравчуком із Епіцентру). В багатьох іграх цей креативний півзахисник витягував результат на високому класі та футбольному інтелекті. Але співвідношення класу, статусу та історії травм зіграло проти майбутнього Владлена в цьому клубі – тепер він попрощався з Металістом 1925.

  1. Руслан Паламар • Вікторія (Суми)

32 роки – 22 матчі – 9 голів, 3 асисти

Талановитий вихованець Чорноморця пробував сили в рідній команді, проте на тривалий час опинився серед аматорів. Це в Перлині він заявив про себе на повний голос, виконуючи Мхітаряна, набивши 25 результативних дій за чемпіонський сезон при Руху, Інгульці та Кремені. Далі грав за Балкани, МФК Миколаїв, Гірник-Спорт, ФК Минай, Кудрівку-Ниву та Діназ. Вікторія – чудовий період у кар’єрі досвідченого футболіста. Паламар є її найкращим бомбардиром, причому чотири голи із його 9-ти – переможні. Також Руслан – це найкращий пенальтист чемпіонату (7х7).

  1. Андрій Беженар • Епіцентр (Кам’янець-Подільський)

33 роки – 20 матчів – 5 голів, 3 асисти

Є атакувальні півзахисники і з кращими індивідуальними результатами, проте за свій вплив на гру чемпіона Першої ліги Беженара було б несправедливо не відзначити. Андрій багато років грав на аматорському рівні (найкращий відрізок провів, можливо, в коломийському Покутті), в молодому віці мав шанс проявити себе за кордоном (пограв не без успіху за молдовський Ністру). А шість років тому прийняв доленосне рішення приєднатися до Епіцентру. З клубом, який ще представляв Дунаївці, Беженар здобув купу локальних титулів і срібні медалі чемпіонату України серед аматорів, а також просунувся від низин до УПЛ. У цьому сезоні в активі Андрія вісім результативних дій і чудова взаємодія з Кравчуком, Бендерою та іншими провідними гравцями групи атаки Нагорняка. Можна порадіти за нашого «українського Варді», який у ветеранському вже віці матиме шанс дебютувати в УПЛ.

Ліві півзахисники

  1. Іван Бендера • Епіцентр (Кам’янець-Подільський)

22 роки – 22 матчі – 8 голів, 5 асистів

Бендера – місцевий вихованець із щасливою історією. У Кам’янці-Подільському багато десятиліть не було футболу всеукраїнського рівня, тож здібний хлопець з юних літ займався грою в інших містах – BRW-ВіК (Володимир), Шахтар (Донецьк), Рух (Львів). Це справді талановитий вінгер, але по-справжньому він розкрився вже в Епіцентрі, де своєчасно влився в склад у момент, коли клуб втратив кількох провідних атакувальних гравців. У цьому сезоні Іван проявив майстерність і в завершенні, і в підіграші, а також відіграв досить стабільно, як для молодого гравця.

  1. Антон Савін • ФСК Маріуполь/Поділля (Хмельницький)

35 років – 26 матчів – 4 голи, 8 асистів

Справжній пілігрим, який за час своєї кар’єри змінив (якщо я правильно порахував) 17 клубів. При цьому Савін – це творчий футболіст, який і в командах із непростою ситуацією не відбував номер. На початку сезону він із Богдановим і Демченком допоміг ФСК Маріуполь набрати достатній запас, щоб навесні втриматися в Першій лізі. А навесні видав просто-таки розкішний відрізок у складі Поділля, яке під керівництвом Ковальця в складній ситуації зберегло прописку в дивізіоні (в стикових матчах Антон теж грав якісно й результативно). Є найкращим асистентом цього чемпіонату.

  1. Артур Ременяк • ФК Минай→Рух (Львів) Д1

24 роки – 13 матчів – 5 голів

Ременяк взагалі – легенда ПФК Львів, звідти викликався в юнацькі збірні України та досить непогано стартував в УПЛ. Після краху цього клубу опинився в ФК Минай – і був одним із найкращих, разом із Корабліним, Вакулою, Кемкіним і ще кількома провідними гравцями робив усе, щоб клуб зберіг прописку в елітному дивізіоні. Не вийшло. Артур – один із небагатьох лідерів, хто залишився на Закарпатті. Хоча відіграв так же нестабільно, як і його команда, оформив сім результативних дій (крім п’яти голів, ще два другі асисти). Найкращий у Першій лізі за прогресивними передачами. Міг зіграти як справа, так і зліва – і це все без втрати якості. Звісно, в більш стабільній команді й особисті результати Ременяка були б кращими, але, вважаємо, він свій клас підтвердив – а заодно й людську порядність, допомагаючи Минаю навіть після вильоту. Взимку перейшов у Рух – але сильне враження та особисті результати дозволили йому залишитися в 33 найкращих і за підсумками сезону в цілому.

Нападники

  1. Максим Войтіховський • Агробізнес (Волочиськ)

26 років – 21 матч – 6 голів, 3 асисти

Справжній самородок: тернополянин, який пробивався в футбол через ФК Дніпро, Чорноморець і Шахтар. Грав опорника та навіть центрбека, але вже під час дорослої кар’єри довів тренерам, що заслуговує грати в атаці. Після приходу в Агробізнес форвард-вежа зростом під два метри повністю підпорядкував гру під себе, і це виправдано. Чотири голи Максима з шести – переможні, вирішальні. Він виграє велику кількість боротьби і, всупереч стереотипам, є корисним не тільки на стандартах або флангових подачах, а й у грі в глибині. Восени, коли в Агробізнесу ще вистачало «бензинчику», Войтіховський взагалі міг називатися найкращим гравцем чемпіонату. Пізніше, коли клуби з довшою лавкою запасних і вищими трансферними можливостями, значно додали, Войтіховський все одно старався утримати рівень і з ним точно не було нікому просто.

  1. Артем Легостаєв • ФК Кудрівка

22 роки – 26 матчів – 6 голів, 2 асисти

Свого часу цього нападника називали одним із найбільш перспективних у структурі Зорі. Він подавав надії і в Карпатах, куди прибув після короткого закордонного періоду (в Фінляндії, Польщі та навіть чемпіонаті світу чи Європи серед біженців). Перехід у ФК Кудрівка дав Легостаєву шанс проявити себе на дорослому рівні. Він виграв немалу конкуренцію (хоча визнаємо, що мали місце й травми та невдалі періоди інших форвардів) і дуже здорово відіграв проти сильних суперників рівня Металіста 1925. Саме Артем видав асист під переможний гол Литовченка та сам забив вирішальний післяматчевий пенальті Ворсклі в стиковому матчі за місце в УПЛ. Звісно, може прогресувати ще – потенціал цього нападника не реалізований ще й на 30%.

  1. Вадим Шаврін • Поділля (Хмельницький)

37 років – 22 матчі – 6 голів

Ще один мастодонт у нашому списку. Шаврін – вихованець Шахтаря, який мав великий шанс у Волині Кварцяного та добре себе проявляв в Олімпіку Гельзіна. Пограв за чимало клубів від Вищої ліги до аматорських змагань. Пройшов школу Луческу, хоча й зіграв при ньому лише один офіційний матч. Загалом зіграв 439 матчів (159 голів) на дорослому рівні, 74 матчі (47 голів) на дитячо-юнацькому і ще й провів 10 матчів (10 голів) у футзалі. Дещо несподівано попрощавшись у Вікторії, довів свій рівень у Поділлі – забив шість м’ячів і був постійно корисним на дистанції. Отримавши підмогу в вигляді Квасова, укомплектував дуже навіть добротну, як для аутсайдера, атаку. Забивати за третю знизу команду чемпіонату, звісно, значно важче, ніж за лідерів.

Нападники

  1. Данило Кравчук • Епіцентр (Кам’янець-Подільський)

24 роки – 20 матчів – 13 голів, 2 асисти

Найкращий гравець сезону, найкращий бомбардир і співпереможець номінації «гол+пас». Цього мало, щоб передати всю важливість Кравчука для чемпіона. Саме він замінив Гірного на вістрі атаки – і навіть перевершив, що здавалося взагалі неможливим. Шість голів із 13-ти в Данила стали переможними. Добре грав не лише на передовій, а й на всій ширині фронту – опускався за м’ячем, видавав сольні проходи, пробивав здалеку. Був вільним, легким і нестримним. Дав Нагорняку ту постійну різницю в атаці, яка зазвичай і вирізняє команду-переможницю від статистів.

  1. Дмитро Щербак • СК Полтава

28 років – 21 матч – 6 голів, 5 асистів

Справжній лідер віце-чемпіонів, їхній провідний і багато в чому стилеутворюючий гравець. Зовсім ним починав грати в СК Полтава – на той час локальній аматорській команді. Потім пробував сили в місцях, не настільки віддалених – Кубань, Анжи, нижчі російські ліги. Після повернення в клуб, який став рідним, навіть отримав запрошення від Ворскли – щоправда, Максимов лише епізодично виставляв Дмитра і не знайшов йому застосування. Яка іронія долі: зараз Щербак в УПЛ, а Ворскла – в Першій лізі… Щодо ігрових якостей, то зазвичай Дмитро розміщується під нападником (Марусичем, Стрельцовим, Вівдичем), грає в відтяжці, проте з постійною залученістю в комбінаційні дії.

  1. Василь Цюцюра • Прикарпаття (Івано-Франківськ)

31 рік – 21 матч – 8 голів, 1 асист

Вихованець Прикарпаття, який по-справжньому розкрився в Скалі (Стрий), а також мав значний шанс у своїй кар’єрі в УПЛ в складі Сталі (Кам’янське). Після недовгого, але продуктивного періоду в Нафтовику повернувся в рідний клуб і став його легендою. Цюцюра – швидкий і розумний гравець атаки, який, залежно від тактичних завдань, може зіграти як на одному рівні з Хомою чи Барчуком, так і відтягнутися в глибину. Навіть незважаючи на травму, отриману під час забивання одного з м’ячів, Василь став найкращим бомбардиром і найефективнішим за системою «гол+пас» у своїй команді.

Найкращий тренер Першої ліги 2024/25

🧠 Сергій Нагорняк – Епіцентр (Кам’янець-Подільський)

Мистецтво тренерської роботи полягає не тільки в спортивному результаті – інакше нащо б нам визначати найкращого в цьому цеху? Перше місце, та й баста. Проте справді значний тренер під час роботи з командою виконує завдання на трьох основних напрямках:

✅ Досягнення спортивного результату

✅ Покращення індивідуального рівня гравців

✅ Постановка тактично та функціонально гармонійної гри всієї команди

За всіма трьома цими показниками Нагорняк досягнув блискучого успіху: Епіцентр здобув золоті медалі в конкуренції з більш багатими та амбітними проектами, в головного тренера розкрилися неочевидні футболісти, багато з яких мали велику історію невдач у попередніх клубах, а сам чемпіон вирізнявся керованістю та творчістю в грі.

Бажаємо Сергію Миколайовичу подальших успіхів на вищому рівні, де він заслужив працювати.

Найкращий футболіст Першої ліги 2024/25

⭐️ Данило Кравчук – Епіцентр (Кам’янець-Подільський)

Кравчук – пілігрим, який у свої 25 років не знав футбольного успіху: в столичному футболі закріпитися не зміг, в Ворсклі та Інгульці залишався на других ролях, навіть в Епіцентр приходив далеко не в зірки. До певної міри пощастило й що хтось із конкурентів вибрав більш «перспективні» проекти, а комусь травми не дозволили виправдати сподівань. І в момент, коли Епіцентру прогнозували кризу атаки, цей рухливий і винахідливий нападник змістився з флангу вперед і оформив 15 результативних дій – 13 голів при двох асистах і кількох зароблених стандартах під голи. Показник далеко не найкращий в історії Першої ліги, проте ключовий для чемпіона. По-людськи жаль, що УПЛ так і не побачить цілісний склад золотого медаліста із ПФЛ у повному праймі – а по цьому невігласи будуть робити далекоглядні висновки про рівень змагань, конкурентність дебютантів і так далі, і тому подібне…

Ці дві номінації зазначені як за результатами традиційного анкетування клубів-учасників ПФЛ, так і за голосом оглядача Артура Валерка.

Заключне слово від автора: це був останній на сьогодні сезон Першої ліги, в якому вона розділена – на першому етапі на дві групи за географічним принципом, на другому – за спортивними результатами. Влітку клуби-учасники Першої ліги проголосували за повернення до класичної схеми чемпіонату в два кола, як це востаннє було в Україні в 2021 році. Для укладання символічних збірних тур за туром, півріччя та сезону в цілому це, безперечно, значно зручніше, бо при схемі з розділенням учасників у нас виникають, так би мовити, кілька «чемпіонатів у чемпіонаті», які не перетинаються між собою та мають багато особливих рис – від сили учасників і частоти дербі й до кількості учасників, як це вийшло через зняття ФК Хуст у минулому сезоні. Тож поточна символічна збірна зберігає відбиток окремості різних груп і етапів – саме тому, для максимальної об’єктивності, ми створювали наші попередні символічні збірні. Рекомендую обов’язково до них придивлятися, тому що це напрочуд корисно й дозволяє побачити побільше героїв сезону, які мали значний вплив на різних етапах. До того ж, на мою думку, змагання в нижчих лігах традиційно багаті особистостями – нема тут наразі такого вирішального відриву в класі, якихось на три голови вищих фаворитів. Отже, ці 45 футболістів, згаданих у збірних цього минулого року, гідні того, щоб ми їх знали – а селекціонери, можна не сумніватися, давно тримають цих гравців на олівцях. Віддаючи в архів сезон 2024/25, маю сказати, що це був цікавий експеримент – навіть я, переконаний прихильник класичного формату, маю визнати. Проте від душі вітаю ініціативу клубів повернутися до змагань в одну групу та два кола – не сумніваюся, що це сприятиме цілісності турніру та допоможе з інтригою. А.В.

Читайте також наші інші збірні сезону: Збірна Другої ліги сезону 2024/25 – 33 найкращих гравці чемпіонату: ровесник Мілевського та Алієва, прикарпатський бомбардир і велике відкриття Полісся


Теги: Перша ліга України Металлист Металлист 1925 Эпицентр Буковина Металлург Прикарпатье Цікаве

Джерело: sportarena.ua

Добавьте «sportarena.ua» в свои избранные источники ⟶ Google News Подписаться