Ми розпитали Максима Татаренка для інтерв’ю Sport Arena про жереб, кубковий хід і повернення в Першу лігу. Говорили саме з воротарем «тигрів» недарма – в трьох матчах на Кубок України він пропустив лише два м’ячі, двічі пережив серії післяматчевих пенальті й виграв протистояння з ФК Лісне з його досвідченим складом.
Читайте також: Вячеслав Койдан: «Півфінал Кубка України – мрія. Команди з Чернігова жодного разу туди не потрапляли»
«У Феніксі-Маріуполі спілкуюсь іноді з Андрієм Богдановим»
– Максиме, вітаю! Як настрій на зборах? Як провів відпустку?
– Добрий день, настрій чудовий, працюємо, чекаємо першу гру. Відпустку провів вдома в Чернігові.
– Позаду — насичена перша частина сезону. Найбільш яскравий її момент – твої два сейви від Лісного та перший в історії вихід в ¼ фіналу Кубка України. Як святкували цю перемогу?
– Спокійно, тоді ще не до кінця зрозуміли, що вийшли в 1/4 фіналу Кубку України.
Читайте також: У Першій лізі — головний трансфер зими. Він міняє розклад сил серед фаворитів
– Як сприйняли жереб? Адже Фенікс-Маріуполь також, напевно, радіє такому супернику, а не умовно гранду з УПЛ…
– Дивилися жереб всією командою, наш головний тренер Валерій Чорний вже після гри з Лісним сказав, що наступний суперник буде саме Фенікс-Маріуполь, мабуть, щось знав.
– В тебе в Феніксі є знайомі?
– Так, спілкуюсь іноді з Андрієм Богдановим.
– Які спогади від мінімальної поразки в першому колі?
– Спогади про матч першого кола негативні, як і після будь-якої поразки.
– В 1/16 фіналу була драма з Кривбасом, де також ти здійснив сейв, але ви програли в серії післяматчевих пенальті. І потім, через помилку з заявкою суперників, пройшли далі. Зізнайся, коли дізнався, що, всупереч поразці, команда може пройти далі? Твої емоції?
– Дізналися в роздягальні, спочатку, якщо чесно, не повірили, що така помилка може бути в команді рівня УПЛ. Але як сталося, так сталося. Емоції двоякі були – програли, але пройшли далі (посміхається).
«Щоб ФК Чернігів повернув у місто УПЛ? Було би дуже чудово»
– Ти потрапив до списку 33 найкращих гравців літа-осені в Першій лізі за версією Sport Arena. Очікував? Завдяки чому зміг провести це півріччя без замін і пропусків матчів і стільки виручати?
– Якщо чесно, взагалі не очікував. Зміг завдяки якісним зборам, плюс підтримці тренерського штабу і колективу.
– Давай окремо згадаємо 10-й тур і матч проти Ворскли, де тебе визнали героєм туру. Що відчуває воротар, коли «піймав кураж» у грі проти такого статусного суперника? Погодишся, що цей матч був для тебе найкращим чи були й більш видовищні?
– Відчуття звичайної гри, в якій робиш свою роботу. Хотілось би вірити, що найкращий матч буде ще попереду!
Читайте також: Проблеми Ворскли — тест для всього українського футболу. Його результати нас не втішать
– Зараз команда проходить етап зимових зборів. Який компонент своєї гри ти намагаєшся підтягнути саме нині, поки немає офіційного тиску за результат?
– Гру на виходах. Мабуть, це найважчий компонент в нашій справі.
– Які завдання стоять перед ФК Чернігів на весняну частину чемпіонату? Чи є в тебе особиста планка по кількості «сухих» матчів?
– Закінчити чемпіонат в середині турнірної таблиці і пройти якомога далі в Кубку України. Особистої планки немає, хотілось би, щоб команда перемагала якомога частіше.
– Ти кілька разів був, так би мовити, «під УПЛ», пройшов юнацькі склади. Віриш, що саме ФК Чернігів зможе повернути цей рівень у ваше місто?
– Було би дуже чудово (посміхається).
– Зимова пауза в Україні довга. Як ти підтримуєш тонус, щоб не втратити ту реакцію, яку ми бачили восени?
– У нас в місті кожного року взимку проводять турнір «Зимова Іскра». Збиралися з хлопцями там грали. Ну і два рази на тиждень ми грали в «дир-дир» у нас, на Чернігів-Арені.
«Мій рідний брат – майстер спорту з класичного і пляжного волейболу»
– Розкажи про своє коріння. Ти місцевий, чернігівський? Наскільки для тебе важливо захищати кольори клубу з рідного міста?
– Моє коріння дійсно пов’язане з Черніговом. Я тут виріс, зробив свої перші кроки у футболі, тому це місто для мене особливе. Коли виходиш на поле й захищаєш кольори клубу з рідного міста, відчуваєш ще більшу відповідальність і мотивацію.
– Чи були у твоїй родині спортсмени або професійні футболісти, чи ти став першопрохідцем у цьому плані?
– У мене є рідний брат, професійний спортсмен, майстер спорту з класичного і пляжного волейболу. Тому він перший, а я другий (посміхається).
– Як саме ти потрапив у футбол? Хто привів тебе на перше тренування?
– На перше тренування мене привів мій рідний дідусь.
– Чому саме воротарська позиція? Це був твій свідомий вибір, чи, як це часто буває, «поставили у рамку, бо був найвищим»?
– Найвищим точно не був, в перший час взагалі не подобалось бути воротарем, хотілось бути з мʼячем постійно. Але потім я зрозумів, що не люблю багато бігати і усвідомив, що це моя позиція (посміхається).
– Хто був твоїм першим тренером, який заклав базу воротарської техніки?
– Олександр Михайлович Митько.
– Назви кілька імен своїх товаришів по ДЮСШ, академіях, юнацьких складах, які зараз грають у Першій лізі та вище. Якими вони були в юності? З ким ти найбільше дружив?
– Зі спортивної школи – це Мирослав Сердюк, котрий пройшов з Кудрівкою шлях з Чемпіонату області до УПЛ.
«Поїхали у відпустку, відпочивали, все було добре – але тут, як грім серед ясного неба…»
– Ти починав у рідній області. Як так вийшло, що не Десна, а Зірка тебе помітила й запросила в юнацький склад? Це ж ти, мабуть, застав легіонерів і Друді. Тренувався з ними? Як враження – «мішки» чи були непогані футболісти? Чи ти був уже при Гасанові й із українською молоддю?
– Валерій Анатолійович Чорний посприяв тому, що я поїхав до дублюючого складу на перегляд, у Кропивницькому вирішили взяти мене, так і залишився там.
Друді не застав, тоді головним тренером першої команди вже був Роман Монарьов.
Чи тренувався з ними? Перший час підпускали до першої команди, на той час легіонерів вже було менше, чим при Друді, але вдосталь вистачало непоганих футболістів.
– Чорний запросив тебе в Авангард у складний момент. Піти в аматори, де ти не бував із часів Полісся (Добрянки), було кроком назад чи як ти це відчував? Що дав тобі корюківський клуб?
– Та звичайно ні, не було. В Авангарді на той час був такий гарний колектив, багато людей, в яких можна було повчитися!
– Ти пограв на Вінниччині, в Факелі з Липовця. Поясни твою та Порохні мотивацію – навіщо це було вам?
– Тоді це був ковідний час, ніхто не розумів, що буде далі, будемо грати чи ні. Нас запросили і почали їздити, ще з нами їздив Максим Іванович Чаус, згадуємо цей час з посмішками, коли бачимось разом, дуже багато цікавих ситуацій було (посміхається).
– Чому залишив ФК Кудрівка й чи міг би подумати, що вона доросте до УПЛ?
– Банально – хотілося більше грати. Так, міг уявити, там амбітній президент, тому чому б ні?
– З Дружбою ти виграв Другу лігу, аматорський чемпіонат і кубок, але клуб зник в одну мить. Як це було й що ти робив далі?
– Ми виграли Другу лігу, нас нагородили. Поїхали у відпустку, відпочивали, все було добре, планували підписувати нові контракти і готуватися до Першої ліги, але тут, як грім серед ясного неба, президент написав, що прийняв рішення – команди не буде.
«Ракіцький, Хачеріді, Рибалка, Харатін, Погорілий, Твердохліб… Хто ще цікавий траплявся? Є у нашій команді один…»
– Хто запросив у ФК Чернігів? Як сприймаєш цей поворот у своїй кар’єрі?
– Запросив головний тренер Валерій Чорний, з яким ми спілкувалися все моє футбольне життя. Поговорили, потиснули руки. Це найкращий час в моїй кар’єрі.
– 2025 рік – це перемога в плей-офф, підвищення в класі, кубкове досягнення. Круто було, зізнайся? Як тобі виступ команди?
– Так дуже круто, але в Першій лізі ми повинні бути вище. Виступ непоганий, але треба працювати, щоб піднятися вище в турнірній таблиці і пройти якомога далі в кубку.
– За твою кар’єру ти встиг попрацювати з багатьма фахівцями. Хто з тренерів мав найбільший вплив на твоє становлення як гравця «основи»?
– Валерій Чорний. Такої довіри в мене ніколи не було, намагаюся його не підводити
– Хто з відомих футболістів, з якими ти перетинався на полі або в одній команді, вразив тебе своєю майстерністю чи професіоналізмом найбільше? Ти ж зустрічався з такими гравцями, як Ракицький, Хачеріді, Рибалка, Харатін, Погорілий, Твердохліб… Хто ще тобі цікавий траплявся і проти кого хотів би зіграти?
– В нашій команді – це сто відсотків Єгор Картушов. Майстерність рівня Ліги Чемпіонів, і таких професіоналів, як він, важко знайти. Проти кого грав – це точно Ярослав Ракицький, боюсь уявити, якім він був на піку своєї кар’єри.
«Кіану Рівзу дублер не потрібен?»
– Кажуть, що у кожного футболіста є історія про перехід, який зірвався в останній момент. Чи були у тебе пропозиції від клубів УПЛ або закордону, про які ти зараз можеш розповісти?
– Чутки якісь були, але щоб дійшло до конкретики – не було такого. Можливо ще буде (посміхається).
– Хто для тебе є еталоном воротарської гри у світі та в Україні? На чиїх відео ти вчився?
– Аліссон, де Хеа, Нойер, Максим Коваль, Андрій Лунін, Анатолій Трубін.
– Твоя улюблена команда та тренер у світовому футболі, чий стиль гри тобі імпонує найбільше?
– Барселона Гвардіоли на своєму піку.
– Хто твої персональні фани?
– Батьки, друзі.
– Чуєш їх під час матчів?
– Так, звичайно, чую. Надихає!
– У тебе така архетипна зовнішність. «Ісусом», як Чигринського, не прозвали? Яке твоє прізвисько в футболі?
– Після гри з Лісним Брутальний футбол виклав мем і підписав там мене «Ісус». Хлопці пару днів потравили та й все. Прізвисько банальне – «Татар».
– Якби не футбол, ким би ти був?
– Дублером Кіану Рівза (посміхається).
– А тепер чого хочеш досягнути: яка твоя головна футбольна мрія на найближчі 2-3 роки? Де ми побачимо Максима Татаренка в майбутньому?
– Хочеться дебютувати в УПЛ з ФК Чернігів.
P.S. Традиційно приємно мати справу з ФК Чернігів у плані медіа-співпраці. Декому з вищих дивізіонів варто б повчитися.
Джерело: sportarena.ua
Добавьте «sportarena.ua» в свои избранные источники ⟶ Google News Подписаться