Більше не Аякс: згадуємо Металіст 1925 часів Демченка

Ярослав Смілянський, Sport Arena

Учора Металіст 1925 оголосив про відставку Андрія Демченка та його штабу. Тимчасове правління прийняв В’ячеслав Хруслов, який свого часу вже очолював команду в якості «в.о.» головного тренера ще у Друголігові часи.

Це – привід згадати рік роботи запорізького фахівця в Металісті 1925. Яким був і більше не буде Аякс часів Андрія Демченка?

Завжди прагнули більшого

Через слово Металіст в назві від цього клубу завжди хотіли більшого – і коли він в скандальному недогранному супер-фіналі Чемпіонату України серед аматорських команд задовольнявся срібними медалями, і коли потім відразу ж вийшов з Другої ліги, але виявився нижче Агробізнеса та СК Дніпро- 1, і вже тепер – коли намагається вийти з конкурентної Першої ліги.

Металіст 1925 – амбітний клуб з дуже амбіційними уболівальниками. Честь і тягар представляти місто з великими футбольними традиціями робить його таким. Саме тому місце головного тренера цієї команди – «електричний стілець», і поки що ніхто не затримувався тут досить довго, щоб уособлювати собою команду так, як Мирон Маркевич за часів Металіста класичного.

Андрій Демченко був призначений на свою посаду 19 червня 2019 року – після закінчення дебютного сезону харків’ян у Першій лізі, коли вони фінішували з відставанням в 1 очко на четвертому місці. Вище залишилися СК Дніпро-1, Колос і Волинь. Лучани, навіть зі знятими балами, пройшли в плей-офф, проте поступилися там Карпатам. Олександр Горяїнов, який замінив у вересні 2018 року Сергія Валяєва, пропрацював у Металісті 1925 на посту головного тренера неповний сезон.

Обійшлися без швидких змін

Демченко не став робити кадрових революцій, але не обійшовся без втрат. Дуже болісно сприйняв Металіст 1925 перехід у Рух двох півзахисників – 23-річний вінгер Олег Синиця з 10 голами і 2 ассистами був найефективнішим атакуючим гравцем команди, на 21-річного центрхава Івана Калюжного, який пройшов школу Металіста і Динамо, покладали навіть великі надії.

Без особливого розпачу сприйняли повернення в Ворсклу Данилу Каневцева – тим більше, в кінці сезону був негарний момент, коли його в компанії ще декількох хлопців помітили відпочинку з порушенням режиму після одного з невдалих матчів (забігаючи наперед, в Полтаві він теж не пробився – на передній план вийшли молодші Різник і навіть Ісенко). Також навряд чи особливо жалували за двома бразильськими півзахисниками Луїсом Фернандо і Фабіньо, які для чогось знадобилися прем’єр-ліговому Олімпіку.

Досвідчені хавбеки Гранкін і Коваленко вибрали «тиху гавань» аматорського футболу. Захисники Мельничук і Сидоренко, вінгер Чегурко і форвард Фаюк до складу просто не проходили.

Що робив новий наставник? Оновив захист: з Авангарду запросив універсала Шершня, з Арсенал-Київ – лівого фулбека Османа. В середину поля підписав досвідченого Савіна з друголігового Полісся, Білоконя і Проданова з дубля Маріуполя, а також бразильця Лукаса. Пізніше непомітно з’явився і Дерек Фрейтас – зараз він, мабуть, головний форвард і бомбардир команди. Опорну зону доручив Кольцову з Олімпіка. Спробував реанімувати колишнього проспекта Волині Петрова, який останнім часом животів у запасі Руху. Висмикнув з кельнської Вікторії юного інсайда Дмитренко, який колись подавав великі надії в Луцьку (він навіть став першим гравцем 2000 р.н. в УПЛ).

Це – літні трансфери. Провальними з них вийшли, вважаємо, тільки три. Маріупольські таланти Білоконь і Проданов отримували шанси, але нічим не запам’яталися – потім взагалі не повернулися в оренду. Петрова теж не вдалося «оживити» – як пізніше і Прядуна, чиє прізвище колись постійно була в списках перспективних. На півзахисника Демченка, однофамільця головного тренера з вінницької Ниви, будемо відверті, не надто сподівалися – так що його швидкий відхід не став подивом. Спробували – не підійшов, забули.

У кадровому плані літнє поповнення 2019 року можна оцінити на п’ятірку з мінусом – тому що здорово розкрилися Шершень, Кольцов і Савін, але також і тому, що з «молодих-перспективних» майже всі пройшли «мимо каси». Крім того, що команда зберегла бойовий кістяк, вона ще й замінила втрачених гравців. Кольцов – хавбек іншого плану – змусив забути про Калюжного в середині поля. Савін, класичний фланговий півзахисник, можливо, поступався Синиці в результативності та вмінні, безпосередньо, завершити атаку, але набагато перевершував його в флангових проривах із подачами і доповнив Романова як людина, що подає штрафні і кутові.

Взимку 2020 року Демченко не отримав можливості запросити досвідчених гравців «під завдання». Прийшли захисник Ченбай з Кремня (отримав своє місце за пару класних проривів в очному протистоянні з ассистом), вінгер Банасевич (Рух) і форвард Гегедош (Минай). Пішли вже  згадувані Білоконь, Проданов і Прядун, Кравченко і Петров, які не виправдали надій, один із бразильців Додо. А ось досвідчений захисник Жданов по ходу сезону втратив місце в основі, програвши конкуренцію молодому Цвіренку. Це, з точки зору перспектив команди, плюс.

За зимову селекцію Металісту 1925 ставимо трійку – хоча Ченбай посилив оборону, а Банасевич збільшив вибір в групі атаки, Гегедош не без скандалу залишив команду і абсолютно не виправдав статус форварда, здатного допомогти харків’янам. І навіть не послабив конкурентів – Металіст 1925 як пам’ятаємо, без Роберта все одно програв його колишньому клубу – Минаю. Всього три новачка при необхідності посилення – скажімо чесно, перед догравання харківському клубу треба було зробити набагато більше на трансферному ринку. Чия це вина? Керівництва, яке не дало можливостей для комплектації? Тренера, який недооцінив необхідність підсилення? Ми про це від перших осіб не чули, а було б цікаво.

Стали наслідувати Аякс

Якщо раніше Металіст 1925 більше покладався на звичайні зараз схеми – 4-2-3-1 і іноді 4-1-4-1, то Андрій Демченко на правах колишнього гравця Аякса почав застосовувати бадьору схему 4-3-3. За номінальної побудови її можна було вважати подобою 4-1-4-1 (один чистий опорник, два інсайда і два вінгера). За наступальної фази гри Металіст 1925 часто висувався взагалі на 3-4-3. Високі фланги, максимально розріджена середина і відразу кілька гравців, які давили на задню лінію суперника при позиційній атаці у чужій штрафній.

В ідеалі така схема дозволяла харків’янам швидше доставляти м’яч зі своєї половини на чужу, причому, на відміну від більшості команд, через низ. Комбінаційна гра вдавалася команді завдяки дуже грамотному центрхаву Кольцову, який не тільки встигав виконувати багато роботи, але і пропускав через себе більшість атак, своїми пасами починаючи комбінації і даючи їм вектор на фланг або на інсайдів.

Це дуже добре працювало проти суперників, які тяжіють до типового нищеліговому футболу – але боляче било по Металісту 1925 коли йому віддавали м’яч або застосовували проти нього не тільки щільний, але і навчений редут. У гірших матчах команда Демченка втрачала всі свої козирі.

Коли треба було спрощувати і грати через контратаки, довгий пас, Металіст 1925  продовжував намагатися вийти з оборони в атаку, після чого натикався на стіну – непробивний редут суперників. Так було, наприклад, в Минаї. Або в Луцьку. Або в домашньому матчі з Авангардом. Всі вони були програні «всуху» і стали прямою причиною відставки тренера.

Як оцінити роботу Демченко? А давайте розбиратися.

З точки зору результату – негативно. Четверта команда Першої ліги в сезоні 2019/20 зараз опинилася сьомою з 9-очковим відставанням від лідера.

З точки зору тактики – задовільно. Так, гра Металіста 1925 стала дещо розміренною, однотипною. Але команда була керованою, ігровий малюнок був присутній, не вистачало кадрів високого класу – а це ознака, що для реальної боротьби за медалі вона не була готова. Знову ж таки, з чиєї вини? Хотілося б почути пояснення, але їх зараз немає.

З точки зору кадрової роботи – добре. Демченко відкрив відразу кілька нових імен і турів 22 вичавлював з них максимальний результат. Нагадаємо, догравання Металіст 1925 почав з трьох перемог поспіль. Так, то були аутсайдери і середняки – можливо, це і розслабила харків’ян. Але все ж за спадом у вигляді трьох поразок поспіль від суперників серйозніше стояли реальні причини. Це теж треба розуміти.

Демченко залишив добру спадщину

Буває, що після тренера залишається «випалена земля». Це не той випадок. Металіст 1925 можливо, не в кращому моральному стані, але команда все ж на ходу і здатна здивувати в найближчих турах, як Оболонь-Бровар після приходу Іващенка.

Фундамент закладено. Проблеми мали і об’єктивні причини – наприклад, в Луцьку Металіст 1925 програв волинянам без шести провідних дискваліфікованих і травмованих футболістів, а це серйозно.

Хто із гравців повинен з сумом сприйняти відставку Демченка, а хто – навпаки?

Ось тут цікаво. Наприклад, Сергій Романов – провідний асистент харків’ян в минулих сезонах – за Андрія Демченка реалізовувався не на 100%. Він показував найкращий свій футбол на місці правого хава, але новий тренер привів туди Савіна, а Романова перевів наліво, звідки йому не так зручно подавати.

Ветерани (Жданов, Давидов і так далі) за Демченка практично перестали. Чи була в тому вина тренера або часу – це питання.

Ще вважаємо, що слабше можливого виступав за Демченка правий захисник Жук. Можливо, він поступався Шершню в оборонних ськіллах і універсалізмі, але перевершував, мабуть, в підтримці атак і флангових проходах.

Кого Демченко розкрив?

В першу чергу, Дерека. 22-річний бразилець приходив в команду як атакуючий півзахисник, змушений був діяти в атаці і забив 5 м’ячів в 10 матчах. Не завжди був по-бразильськи м’який і технічний в завершенні, але брав своє вибором позиції, умінням зіграти на випередження і гольовим чуттям.

Зобов’язаний справжнім стартом Демченко 21-річний центрбек Максим Цвіренко. Спочатку здавалося, що хлопець просто вдало підігрує Дмитру Поспєлову (мабуть, головний актив команди – центрбек, який по-новому розкрив себе в Металісті в останніх двох сезонах). Але потім Цвіренко показав себе досить-таки непоганим захисником – чіпким, непоступливим, ігровиком. Дещо змазав враження провальними матчами з Рухом восени і Авангардом влітку.

Уже в цьому році розкрився 20-річний атакуючий хав Владислав Дмитренко. Його вже встигли призабути після яскравого дебюту в Волині, а за кордоном слави він собі не здобув. Демченко, треба віддати належне, дуже дбайливо вводив хлопця до складу. І це принесло плоди: влітку, поруч з досвідченим Ямполем, Дмитренко дуже добре показав себе на місці інсайда. Прориви з ударами і передачами, важка для захисників гра з постійним вискакуванням на ударні позиції – так, цей хлопець не повинен довго затримуватися в Першій лізі.

30-річний Антон Савін колись подавав надії в донецькому Металурзі, в Першій лізі його добре знали за багатьма командам (Буковина, ФК Полтава …). Взагалі, відомий персонаж. Але Демченко впевнено ввів його в старт, змістив заради нього наліво Романова – і Савін, який у Поліссі догравав взагалі фланговим захисником, пережив другу молодість. 2 голи і 5 асистів, постійні кроси з флангу.

Його одноліток Ярослав Ямполь колись був на хорошому рахунку в Шахтарі і Динамо (Мінськ), вигравав Першу лігу з Олександрією, був дуже хорошим в Авангарді і Черкаському Дніпрі. Здавалося, «збитий». Але ні: 8 голів і 2 асисти. При тому, що в дограванні менш яскравий, ніж восени.

26-річний Віталій Кольцов пройшов школу Шахтаря, пробувався вже в Прем’єр-лізі. Демченко довірив йому відповідальну місію опорника, яка подвійно важлива за такої легкої схеми. 4 голи і два асисти, був на рівні, в більшості матчів зв’язував гру Металіста 1925.

Нарешті, 28-річний Дмитро Поспєлов. Ймовірно, кращий центрбек Першої ліги в цьому сезоні. Дуже хороший восени. Корисний при підключеннях і дальніх ударах. Догравання провалив, особливо матч в Луцьку. Але теж відзначаємо, що Демченко (поряд з Валяєвим і Горяїновим) зробив йому рестарт кар’єри.

Шанси математично ще є, але …

Від третього місця Металіст 1925 віділяють чотири очки, проте в кінцівці сезону, будемо чесні, відіграти їх буде складно. Емоційний струс буває корисним – все-таки, за Іващенка Оболонь-Бровар ще не пропускала і взяла 7 очок з 9 можливих. Але він швидше трапиться за нового головного тренера, ніж за «в.о.». Або Хруслов це спростує?

А ви можете самі оцінити чого більше було при Демченко – хорошого або поганого? Поспішне це було рішення або, навпаки, запізніле?