Чи подобаються вам унікальні футбольні історії так, як мені? Ну а як вам таке? Серед п’яти українських легіонерів у найвищому дивізіоні чемпіонату Бельгії з футболу є гравець, який офіційно є біженцем і отримує не зарплату в своєму клубі, а соціальну допомогу!
Вихованець київського Динамо Денис Бунчуков починав разом із Болем і Волошиним, жив і тренувався по сусідству з Забарним і Ванатом, а зараз грає за команду “Королівський футбольний клуб Серен” із однойменного містечка поряд із Льєжем. У бельгійському вищому дивізіоні – Жупіле-лізі – Серен відчайдушно бореться за виживання. А наш земляк Бунчуков провів цього сезону п’ять матчів у чемпіонаті та кубку Бельгії, ще дев’ять провівши у складі резервної команди. Навіть Руслан Ротань викликав Дениса в молодіжну збірну України.
Читайте також: Ротань: Англія – така сама команда, за перемогу над якою дають три очки
В ексклюзивному інтерв’ю нашому сайту Денис Бунчуков розповів про те, як пробивається в лізі, що дала світовому футболу Компані, де Брюйне та Лукаку.
«Новий тренер Серена ставиться до мене з більшою повагою, ніж попередній. І я за це вдячний»
‒ Починаємо бесіду з поточного моменту. Як ваші справи зараз, адже за першу клубну команду ви не грали з січня? Де підтримуєте форму й чи грали в недавньому матчі резерву з Варнантом?
‒ Так, за першу команду я останнім часом грав не багато, але форму я підтримую, граючи повноцінні матчі за другу команду. Друга команда грає в дорослій лізі ‒ її назва Група ACFF Другого дивізіону. За статусом це четверта ліга Бельгії. Так, далеко не найвищий рівень, але як на мене це набагато краще ніж грати проти однолітків.
‒ На старті сезону ви частіше потрапляли в заявку першої клубної команди Серена. Що змінилося за цей час?
‒ На початку сезону я знаходив собі місце в заявках на матчі, тому що було багато травмованих футболістів на моїй позиції. На дану мить усі центральні півзахисники тренуються, тому стало набагато важче потрапляти в заявку.
‒ Якщо чесно, думав, що ви скажете – причина в змінах у штабі. Ставлення до вас нового головного тренера – Легроса – гірше, ніж його попередника Женешама?
‒ Я не можу сказати, що ставлення суцільно відрізняється, але можу сказати, що новий тренер ставиться до мене з більшою повагою, ніж попередній. І я за це вдячний.
‒ А як оцінюють перспективи самої команди Серен, адже лише кілька турів із усього чемпіонату вона покидала зону вильоту?
‒ Так, турнірна ситуація у команди є дуже поганою, але Серен від початку сезону бореться за збереження місця в найвищому дивізіоні. Наші гравці й тренерський штаб це розуміють, тож стараються робити все можливе, щоб залишитись в Жупіле-лізі.
‒ Для багатьох ваша історія – унікальна. Адже вдома ви не грали на професіональному рівні, проте змогли підписати контракт із клубом Жупіле-ліги. Як це було?
‒ Я познайомився зі своїм агентом в Англії, він сам з Бельгії і допоміг мені знайти команду, куди я міг піти й показати себе. Спершу (це був початок 2022 року) я приходив на перегляд у клубну команду Серена U-23 з метою підписати договір на один рік. Після чотирьох місяців тренувань керівництво академії вирішило залишити мене в клубі.
А незабаром новий тренер першої команди запросив мене й ще декількох гравців із U-23 на літні підготовчі збори. Там я й проявив себе як гравець і залишився в першій команді на сезон. Отже, в першу команду Серена я потрапив через юнацький склад.
«У Бельгії живу як біженець. Отримую не зарплату в клубі, а соціальну виплату»
‒ Отримати дозвіл на роботу/проживання в країні ЄС ‒ це сім кругів пекла. Наскільки важкою була для вас ця процедура й чи мав клуб Сере якісь труднощі, щоб вас заявити й підписати?
‒ Уже у квітні 2022 року я зміг отримати бельгійську ID-картку як біженець. Ця процедура дійсно була не з найбільш легких, адже мені прийшлось тоді просидіти у черзі близько 12-14 годин. На той момент я ще тренувався із U-23, тому менеджмент першої команди мені не допоміг, хоча я й не просив. Але це було неймовірно важливим для мене, тому що завдяки цій картці я зміг підписати договір і грати офіційні матчі.
‒ Бельгійська преса повідомляла, що ви отримали статус біженця й через це не можете отримувати зарплату в клубі. Це правда?
‒ Так, це правда.
Читайте також: Кравченко і Рева увійдуть до тренерського штабу Ротаня у національній збірній України
‒ Знову ж таки, пишуть суму – 1100 євро на місяць. То ви в плюсі чи в мінусі, порівняно з зарплатами в Серені?
‒ Я впевнено сказати не можу, але мені цих грошей вистачає для того, щоб знімати квартиру. Це чи не єдине, на що я витрачаю гроші, так як харчуюсь я разом із командою на тренувальній базі. Радує, що не треба обтяжувати батьків і просити в них гроші на моє проживання.
‒ Що нового відкрили для себе в Бельгії в плані футболу та життя?
‒ В Бельгії я вперше почав повноцінно жити самостійно. З дорослих тут у мене є тільки мій агент, який мені допомагає. Вся моя сім’я знаходиться в Україні. Але це не є для мене проблемою в плані футболу, хоча постійно за родичів і батьківщину переживаю.
‒ Чим ритм життя та тренувань футболіста клубу Жупіле-ліги відрізняється від того, що було у вас в Україні?
‒ Мені важко відповісти, тому що я не тренувався із дорослими в Україні. Сам ритм я відчуваю, що витримую. Враховуючи те, що я не мав більше ніж трьох днів вихідних без тренувань від кінця червня. Я дуже щасливий, що маю змогу тренуватись кожен день на такому рівні, а коли виходить зіграти за першу команду – це взагалі свято.
«Син посла, з яким ми грали в Динамо, в академії був аж ніяк не по блату»
‒ Ви починали в академії Динамо, причому, в вашому дебютному матчі в ДЮФЛУ кияни обіграли земляків із Моноліта – 14:0. Як взагалі молодому футболісту отримувати якийсь досвід і користь із такого “побиття”?
‒ Нічого собі дебют ? Так, я перейшов в Динамо в 10 років й мав змогу там грати протягом близько 5 наступних років. А що Динамо часто вигравало з розгромним рахунком… На мою думку, якщо ти маєш талант переможця, то ти завжди знайдеш щось корисне із кожної гри. Я до цього моменту майже ніколи ще не мав відчуття повноцінності після закінченої гри. Кожна гра – це наступний крок й можливість стати кращим. Важко бути собою задоволеним, якщо ти професіонал, який аналізує свої сильні дії та помилки й хоче ставати кращим.
‒ З вами грали тоді Забарний, Вівчаренко, Бражко, а Ванат забив п’ять м’ячів за перший тайм. Розкажіть, якими вам запам’яталися ці хлопці? Якими вони були в академії та чи чекали, що Забарний доросте до АПЛ, Ванат буде забивати Борусії, а Вівчаренко – Фенеру?
‒ Я знаю Забарного й Ваната доволі непогано, так як ми з ними з однієї вулиці й школи. Ми навчалися й грали в футбол разом. Так як вони на рік старші, то в Динамо я з ними рідко пересікався. Я безмежно радий за них, і чекаю з нетерпінням, коли і я зможу вийти й грати на такому рівні.
‒ Долі у ваших одноклубників різні: Велетень побував в армії, хтось уже закінчив. А кого назвете найперспективнішим з ваших ровесників? Волошина? Боля? Маценка, якого в Легії називали “Беккенбауером”?
‒ Волошин завжди був одним із найперспективніших футболістів, з якими я грав разом. Боль також завжди був капітаном й гравцем, який міг в один момент взяти на себе лідерство, коли це треба найбільше. Він ще в дитинстві був таким собі повноцінним професіоналом. Але було також і багато гравців, які вважались набагато перспективнішими, наприклад, за мене, але зараз вони просто зникли з футбольного поля. Тому важливо залишатись вірним собі й продовжувати працювати, не дивлячись ні на що.
‒ Великі клуби – це ще й блат. Стикалися з таким у Динамо? Кажуть, з вами грав син посла Хорватії в Україні Відошевича ‒ Іван. Який він у плані футболу?
‒ Я не можу сказати, що син посла був слабким гравцем. Навпаки, він був доволі непоганим і багато грав за нашу команду в академії Динамо.
‒ А син Хацкевича ‒ Артем?
‒ Хацкевич – це трохи інша історія… Він непоганий, але, як на мене, то не рівня Динамо. Але це тільки і тільки моя думка. Бажаю йому всіх приємно здивувати.
«Мампассі? Не дуже пам’ятаю, хто це»
‒ Чому в підсумку ви покинули Динамо?
‒ Я не покинув Динамо, а був змушений піти внаслідок недостатньої ігрової практики. В мене не вірили, я був загнаний у неймовірну невпевненість у своїх силах.
‒ Як працювалося в Щасливому та Атлеті й чи можна їх у футбольному плані порівнювати з академією гранда?
‒ Арсенал (Щасливе) й Атлет мені подарували цю впевненість, за що я безмежно вдячний тренерам цих клубів. Так, не дуже доречно зрівнювати Динамо й ці клуби в плані інфраструктури академії чи успішності команд у ДЮФЛУ, але це дуже непогані місця для футболістів, на кшталт мене, у яких не вистачало ігрової практики у школі грандів.
‒ Ви перетиналися в ДЮФЛУ із оборонцем Шахтаря Мампассі, який перейшов у московський Локомотив і прийняв російське громадянство. Нам шкодувати за цією втратою, чи він не виріс би на рівень Забарного в Динамо та збірній або того ж Бондаря в Шахтарі?
‒ Чесно, я не дуже пам’ятаю, хто це…
«Ротань ‒ це тренер світового рівня для мене»
‒ Знаю, що ви юним їхали навчатися в Великобританію. Яка спеціальність у вас як студента й чи не розставалися там із футболом?
‒ Англія була для мене насамперед можливістю пройти так званий “Foundation”, що дає змогу поступити в університет. В коледжі «Брук-Хауз» була також футбольна академія, тому із футболом я не розставався ні на мить. Що вам сказати… Великобританія живе футболом.
Я дуже радий, що все більше й більше українських гравців грають у найкращій лізі світу. І мрію в один день також опинитись там. Англійська Прем’єр-ліга ‒ це величезний виклик для таких молодих гравців, як Мудрик й Забарний, але якщо вони витримають ту напругу, яка там на них діє, то вони зможуть стати гравцями світового рівня.
‒ Вас викликали в молодіжну збірну України.
‒ Я був щиро здивований, коли зі мною вперше зв’язалися із молодіжної збірної. Щиро вдячний за довіру тренерському штабу, тому що цей виклик був для мене неймовірним піднесенням в плані впевненості в своїх силах.
‒ Які враження від Ротаня та його роботи?
‒ Я отримав неймовірне задоволення від тренувань зі збірною. І можу впевнено сказати, що той тиждень був для мене одним із найкращих в моєму житті.
‒ Ви дебютували в листопаді в товариському матчі з Грузією (1:1). Чи продовжують за вами стежити?
‒ Так, ми продовжуємо підтримувати контакт і я чекаю із нетерпінням нового виклику. Буду робити все можливе для цього! Ротань ‒ це тренер світового рівня для мене. Його ідеї для мене є рідними й зрозумілими, тому працювати з ним є суцільним задоволенням.
«Перехід Соболя із Брюгге в Страсбур ‒ 100% вірне рішення»
‒ Наскільки цікаво підтримувати форму в резервному складі Серена?
‒ Тренер нашого резервного складу Луїш Нортон де Матуш ‒ дуже досвідчений фахівець із Португалії, з яким у мене дуже гарні стосунки. Він допомагає мені розвиватися, тому я ніяк не проти підтримувати форму в другій команді, хоча й завжди прагну грати за першу команду. Я відчуваю, що для мене корисно пограти під керівництвом містера Луїша.
‒ Ваша думка по наших у Бельгії. Чому Яремчук не може забивати в Брюгге так само стабільно, як у Генті?
‒ Важко сказати. Багато чого залежить від тренера, від гравців, які грають з тобою. На мою думку, дуже важливо продовжувати максимально тренуватися й показувати те, що ти прагнеш грати й ставати кращим кожного дня. Яремчук – чудовий нападник, ми всі бачили його кращі матчі, в тому числі за збірну. Я вірю, що в нього завершиться невдалий період, і це буде скоро.
‒ Соболь правий, що змінив Брюгге на Страсбур?
‒ 100% вірне рішення.
‒ Але ж це гранд бельгійського футболу, який регулярно грає в єврокубках. Чи в Бельгії французьку Лігу 1 вважають кроком вперед?
‒ Ліга 1 входить в п’ятірку найкращих ліг світу, тому це крок вперед, як на мене. І, до речі, більшість провідних бельгійських гравців прагнуть у топ-5. У Франції також періодично вони грають, успішно адаптуються й переходять на вищий рівень. Так що Едуард може додати в своєму класі та статусі в Страсбурі.
‒ Класно починали сезон Драмбаєв і Сич. Як їхні справи?
‒ На жаль, я ще не знайомий ні з ким із наших легіонерів особисто, тому важко сказати. Дійсно, про них читав багато хорошого. Думаю, ті травми, які мали місце, не зупинять їхній прогрес.
‒ Загалом, яке ставлення до українців у Бельгії? Чи стикалися з неадекватною позицією щодо вас як біженця?
‒ У мене тільки позитивні емоції в цьому плані. Сама допомога Бельгії мені говорить багато сама за себе. Тільки саме завдяки їй я й маю змогу грати в футбол.
‒ Яким бачите своє майбутнє в футболі? Чи розглядаєте варіант, що після Серену повернетеся в український чемпіонат?
‒ Все залежить від моїх майбутніх виступів. Я будую своє майбутнє своєю грою й роблю все можливе щоб ставати кращим кожного дня. Поки що ніяких варіантів, крім наступного тренування й наступної гри, в мене немає. Я зосереджений на мої команді й роблю все щоб їй допомогти. На даний момент для мене не існує нічого, крім футболу:)
‒ Не так багато фанів ще знають вас в Україні. Якби вам треба було на словах пояснити, що ви за футболіст, яким може бути схожий на вас зразок? Канте чи Фернандеш? Сидорчук або Шапаренко?:)
‒ Мій агент, з яким я познайомився в Англії, до речі, завжди мені каже, що я не повинен старатись бути похожим на когось, а повинен старатись бути самим собою. Але, якщо усе таки й вибирати гравця, як приклад, то це або Френкі Де Йонг, або Хаві:).
Джерело: Sportarena.ua
