Колишній головний тренер Динамо Юрій Сьомін згадав події сезону 2008/09, коли кияни обіграли Спартак в кваліфікації Ліги чемпіонів, а потім дійшли до півфіналу Кубка УЄФА.
За крок до фіналу команда Сьоміна програла Шахтареві, пропустивши вирішальний м’яч у матчі-відповіді на останніх хвилинах.
“Історично так склалося, що у київського Динамо і московського Спартака була дуже жорстка конкуренція. Вболівальники були дуже агресивні в цих матчах, як, втім, і гравці. Після перемоги над Спартаком в 2008 році, вболівальники київського Динамо прийняли мене в свій табір”, – розповів Сьомін в ефірі програми Великий футбол.
“Суперництво Динамо і Шахтаря? Всім тренерам Динамо після Валерія Васильовича Лобановського було складно. Всі орієнтири були спрямовані на метра, тому будь-якого приходить тренера порівнювали з Валерієм Васильовичем. І не завжди виходило цього орієнтиру відповідати”.
“Великі молодці два президента: Ігор Суркіс і Рінат Ахметов. Вони створювали свої команди по крупицях, хотіли зробити їх сильнішими з кожним роком. Український футбол практично тримався на цих двох командах. Але в той період був дуже сильний Металіст, дуже сильний Дніпро. 6-7 команд були дуже високого рівня. Не дарма Дніпро потім дійшов до фіналу Кубка УЄФА”.
“Металіст в 2009 році був сильною і боєздатною командою, яка могла зайняти будь-яке місце. Вони могли бути і першими, і другими. Конкуренцію вони створювали дуже велику. Було багато дуже хороших гравців, особливо, останнім часом. Наприклад, аргентинські легіонери високого рівня. Після того, як ми пройшли Металіст у Кубку УЄФА, дійсно, боятися не було кого. Особливо, після матчу, який пройшов в Харкові”.
“У глибині душі, я не хотів грати з Шахтарем. Краще б попалася інша команда. У першому матчі з Шахтарем була рівна гра. Не особливо багато моментів, але не пішли штрафні удари у Алієва. У першому таймі їх було досить багато. Причому з тієї точки, звідки Алієв на тренуванні забиває 8 з 10. Не дуже добре в атаці тоді зіграв Бангура. А Мілевський, який грав під ним, провів дуже сильний матч”.
“Шахтар був дуже сильною командою. У першу чергу, вони дуже добре грали в пас, показували хороший контроль м’яча і гострі передачі перед штрафним майданчиком. Молоді бразильці – Адріано і Фернандіньо, вже в той період були майстрами з великим майбутнім”.
“Через 11 років можу сказати, що завжди програєш через свої помилки. Те, що було в Донецьку – елементарна помилка Бадра Ель-Каддурі. Напевно, це відіграло головну роль. Протистояння було рівним. Але нам трохи не пощастило. Ми були всі засмучені.
Фінал того Кубка УЄФА я дивився. Звичайно, вболівав за Шахтар. По-перше, вони обіграли нас, а по-друге, я був тренером з УПЛ. Мені хотілося, щоб Шахтар підтримав лігу своєю перемогою. Це дорогого коштує. Вони молодці, обіграли Вердер без шансів”.
“В той період, зі спортивної точки зору, повернення в Локомотив було поспішним рішенням. Залишився б я, якби виграв Кубок УЄФА? Складно сказати.
“З Луческу завжди було цікаво зустрічатися. Це великий тренер. Протягом багатьох років він показував приголомшливі результати. Найголовніше, виховував гравців, які росли далі і досягали великих успіхів. Алієв і Мілевський – нормальні хлопці. У нас було хороше взаєморозуміння, але не завжди виходило”.
Футбол
Джерело: sportarena.ua
Добавьте «sportarena.ua» в свои избранные источники ⟶ Google News Подписаться