Сьогодні, в останній день року, що минає, свої чергові матчі в АПЛ мають провести Віталій Миколенко та Олександр Зінченко. Саме час підбити підсумки виступу найсильніших українців-легіонерів у 2022 році.
Тут ми розглянемо результати десяти гравців – тих, хто викликався до збірної України протягом 2022 року. І підемо в порядку ігрових амплуа.
Андрій Лунін, Реал Мадрид
- Всього матчів у 2022 році: 10 із 52 можливих (тут і далі – враховуються всі офіційні клубні матчі)
- В середньому на полі: 93 хвилини
- Досягнення: перемога у Лізі чемпіонів, 1 місце у Ла Лізі, Суперкубок УЄФА, Суперкубок Іспанії
Тут ситуація не потребує альтернативних тлумачень: Лунін у такому глухому запасі, без шансів на пост №1, наскільки це взагалі можливо. Так, він поїздив орендою (основним був тільки в Ов’єдо в Сегунді) і поступово вибив собі звання другого голкіпера топ-клубу. Але не більше. Монструозного Куртуа не потіснити ні на міліметр. А у бельгійця ще й здоров’я багатирське.
Українець лише під кінець свого четвертого сезону у Мадриді дебютував за Вершкових у чемпіонаті. Він двічі вийшов наприкінці минулого сезону – ті поєдинки вже нічого не вирішували. Пропустив. Грав у Кубку, але лише на ранніх стадіях.
Читайте також: Реал має намір підписати воротаря Севільї Буну, відправивши Луніна в оренду
Восени сталося те, що здавалося нереальним – травма Куртуа (Тібо раніше навіть ковид на ногах переніс). Перший повноцінний період Луніна в основі Бланкос! На жаль, музика грала недовго – лише перші три тижні жовтня. Вони вмістили чотири гри в Ла Лізі (дві з них насуху) і два поєдинки в ЛЧ, обидва проти Шахтаря (2:1 і 1:1).
Куртуа швидко повернувся, і сумнівів у його крутості немає жодних. Вік у нього для амплуа смішний – всього 30. Чекати футбольної старості конкурента 23-річному Луніну ще багато років. Може, Андрій просто не має високих спортивних амбіцій? Бажання грати? Титулами-то він не обділений – див. досягнення. Ситуацію може викликати інтерес Мадрида до марокканця Буну – тоді в українця іншого виходу крім оренди не залишиться.
Додамо до мізерного клубного перфомансу Луніна ще три матчі за збірну. Усі – у Лізі націй. Усі – на нуль.
Віталій Миколенко, Евертон
- Всього матчів: 32 з 43
- У середньому на полі: 84 хвилини
- Досягнення: невиліт із АПЛ
У лівого захисника, чий трансфер з Динамо на Гудісон парк рік тому відбувся напрочуд блискавично, з ігровою практикою – і це рідкісний випадок для нашої добірки – все в повному порядку.
Цю історію ми пам’ятаємо добре. Віталій приходив ще під Бенітеса. Іспанець встиг позбавити новачка сильного конкурента, француза Діня, але незабаром був скинутий сам. Українцю був змушений довіритися Лемпард – через брак профільних альтернатив.
Миколенко виправдав. Звичайно, Евертон хитало та штормило. Команда насилу зуміла уникнути вильоту, і Миколенко був важливою частиною цієї рятівної кампанії. На розгойдування йому знадобилося трохи часу, він відразу відбігав 120 хвилин у Кубку. Згодом, правда, ненадовго вилетів (коронавірус, травма спини). Але швидко повернувся у тверду основу. Навіть розкішний гол Лестеру забити встиг.
Читайте також: Евертон достроково попрощається з конкурентом Миколенка
Восени все було ще краще: лише один пропущений матч у чемпіонаті, 14 із 16 ігор без замін. При цьому, щоправда, немає результативних дій – а Лемпард їх вимагає у крайніх захисників. Але місцю Віталія у старті цей факт поки що не загрожує – єдиний конкурент Віньягре сумлінно гріє лавку.
Евертон, зазнавши трьох поразок поспіль, скотився в низи таблиці – лише один пункт до зони вильоту. При цьому оборона в Ірисок якраз у відносному порядку. Лише чотири команди у всій лізі (Ньюкасл, Арсенал, Ман Сіті та Челсі) пропустили менше!
Едуард Соболь, Брюгге
- Всього матчів: 28 з 47
- В середньому на полі: 46 хвилин
- Досягнення: 1 місце у чемпіонаті Бельгії, вихід у ⅛ фіналу Ліги чемпіонів
Ще один лівий захисник-легіонер. І головний (станом на літо-осінь 2022 року) конкурент Миколенка у збірній. Втім, зважаючи на сумний клубний перфоманс Едуарда, цю функцію в нього цілком може перехопити Михайличенко.
Що ж, цифри промовисті. Для наочності відмотаємо назад. Соболь у найсильнішому клубі Бельгії вже четвертий рік. Перший сезон був упевнено основним. Другий, при тому тренері Клемані, теж, але вже з деякими застереженнями. Сезон 21/22 – схожа картина, але Схредер, який прийшов взимку, явно українцю довіряв менше, ніж попередник.
Новий тренер змінив формацію на 4-5-2, і місце на лівій брівці у нього частіше посідав канадський вінгер Б’юкенен. За все друге коло Едуард лише сім разів потрапив в основу (тобто рівно у третині випадків). Віддав гольовий пас у чемпіонському плей-офф. Всього у нього за три згадані сезони 4 голи та 14 асистів – дуже непогано для захисника, навіть у такій результативній лізі.
А влітку на прийшла нова мітла на прізвище Хуфкенс (Схредер вирушив на зміну Тен Хагу в Аякс), і стало зовсім сумно. Якщо у першій половині року Соболь мав 7 виходів з перших хвилин, то у другій – шість (при більшій кількості матчів для клубу). Якщо за Схредера він проводив на полі в середньому 51 хвилину, то за Хуфкенса – вже 42.
Коуч тасував ігрові схеми з 4-3-3 на 3-4-3. Але в першому випадку місце ліворуч у захисті було зайняте, як правило, молодим голландським новачком Мейєром. А в другому – за фланг відповідав той самий Б’юкенен.
Здавалося б, історія безпросвітна… Але промінчик надії з’явився раптово. Хуфкенс наприкінці року, після ганебного вильоту з Кубка та нічиєї з Левеном у чемпіонаті (там чемпіон посідає аж четверте місце, відстаючи на 12 очок від лідера Генка), був звільнений. Не врятував і історичний промоушен у ЛЧ із достроковим потраплянням до плей-офф.
Читайте також: Брюгге розглядає Скотта Паркера на посаду головного тренера
Обидва згадані матчі пройшли без участі Соболя. Ім’я нового тренера поки що невідоме. На найближче майбутнє роль в.о. виконає Пол Окон – відомий австралієць, який досі працював головним лише у рідному чемпіонаті. Як знати, може, з новим тренером та 27-річний уродженець Запорізької області отримає новий шанс.
Тарас Качараба, Славія
- Всього матчів: 37 з 53
- В середньому на полі: 79 хвилин
- Досягнення: 2 місце у чемпіонаті Чехії, ¼ фіналу Ліги конференцій
Вихованець львівського футболу та випускник академії Шахтаря, Тарас чеський чемпіонат почав освоювати ще у лютому 2018-го. Досить продуктивний період у ліберецькому Словані – під сотню матчів за три роки. І вже повноцінні два роки у складі празької Славії.
Індржих Трпишовські доволі досвідченому українцю довіряє цілком. Весна у Тараса виявилася трохи зім’ятою через травму. Але, наприклад, до яскравого плей-офф ЛК він сповна долучався – відіграв без замін обидва матчі що з Фенербахче (6:4 за сумою зустрічей), що з Фейєноордом (4:6). Пропустив дуель із ЛАСКом (7:5). Зверніть, як безшабашно проводили Червоно-білі ту євровесну!
У новому сезоні доля Тараса – беззаперечна основа. Він пропустив лише перший тур, у всіх інших виходив у старті. Як і у поєдинках групового турніру ЛК. Партнер – як правило, сирійський швед Оусу. Рідше – бразилець Едуардо Сантос. Обидва поповнили клуб улітку.
Щоб двічі не вставати: ще один український захисник, майже двометровий Таловеров (може й опорного зіграти), перше коло провів в оренді. Все в тому ж таки Словані. Грав успішно, був головним. Вже повернувся до Славії. Ох там і конкуренція буде у центрі оборони!
Олександр Зінченко, Манчестер Сіті, Арсенал
- Всього матчів (Ман Сіті): 17 з 31
- Всього матчів (Арсенал): 10 з 21
- У середньому на полі (Ман Сіті): 64 хвилини
В середньому на полі (Арсенал): 62 хвилини
Досягнення (Ман Сіті): 1 місце в АПЛ, півфінал Ліги чемпіонів - Досягнення (Арсенал): “зимове чемпіонство” в АПЛ
Бачите, наскільки цифри можуть бути оманливими? Згідно з наведеною скупою статистикою, за Сіті (як мінімум 2022-го) Зінченко грав не менше, ніж за Арсенал. Навіть трохи частіше і довше. Однак, це не так.
У Манчестері українець ліворуч начисто програв конкуренцію Жоау Канселу. Так, грав відносно чимало, але тільки коли португалець був травмований (рідко) або підміняв Вокера праворуч (частіше). Більшу частину своїх весняних матчів Зіна награв наприкінці сезону (квітень-травень).
Власне, Гвардіола, за всіх своїх компліментів українському універсалу, надто чіпко за нього не тримався. Клуб ним поступився за добрі відступні Арсеналу. Як і Жезусом. І на “Емірейтс” (на відміну від “Етіхаду”) Олександр одразу прописався в основі!
Читайте також: Зінченко: Під час мого дебюту за Арсенал моя дружина не могла повірити, що вже за п’ять хвилин фанати співали для мене пісню
Так, у новому сезоні АПЛ у нього на цю хвилину лише 8 матчів із 15. Причина поверхова: травми! Спочатку коліно, потім стегно. Тому майже всю групу в ЛЕ Каноніри пройшли без нього. Втім, там Артета використав полуторний склад – не факт, що там знайшлося б місце навіть здоровому Зінченку.
За відсутності Сашка зліва бігає, як правило, Тірні. Можуть закрити позицію Томіясу та Джака. Але за всіх інших рівних наш співвітчизник – перший вибір. У минулому турі він з’явився на заміну – недостатньо набрав форму після останнього пошкодження. У новому році бажаємо Олександру гарного здоров’я та впевненого перформансу у стартовому складі… як знати, можливо, нового чемпіона Англії?
Руслан Маліновський, Аталанта
- Всього матчів: 33 з 42
- В середньому на полі: 47 хвилин
Ну що, невже все-таки час? Гасперіні не дуже довіряє, Аталанта нестабільна, Тоттенхем нібито цікавиться … Гаразд, другий пункт поки що виводимо за дужки. Богиня провалила минулий чемпіонат, але новий почала напрочуд жваво. Але провалила кінець осені: чотири поразки у п’яти матчах (у тому числі вдома від Лаціо, Наполі, Інтера) – і 2023 Бергамаски зустрічають на шостому рядку.
Так, грає Руслан начебто регулярно. Але при п’яти замінах це не дуже якесь досягнення. Показовими є цифри усередненого числа хвилин за гру, порівняні з соболівськими. Весною Маліновський проводив на полі 53 хвилини в середньому. Восени, що брав участь у 14 поєдинках з 15 – всього 38. Жодного повного матчу в новому сезоні. Востаннє від дзвінка до дзвінка українець відбігав аж у лютому.
Не допомагає Руслану закріпитися у складі та універсалізм, що дозволяє закрити безліч позицій у півзахисті та атаці. Місце основного АПЗ/інсайду він поступається Пашалічу. У ролі ЦПЗ його обскакав прогресуючий Коопмейнерс. Більше атакуючі позиції зайняті Лукманом, Сапатою і навіть Мурієлем (коли той здоровий).
Показовою є і статистика українського плеймейкера у поточному чемпіонаті: один гол, дві гольові передачі. Жодного порівняння з минулим (10+7 у всіх турнірах) і тим більше позаминулим (10+12) сезонами.
Читайте також: Маліновський хоче перейти до Тоттенгема
У травні Руслану виповниться 30. Рубіжна цифра. Привід міцно замислитися: досиджувати контракт (він до літа 2024-го) у клубі, що явно стагнує, та ще й із сумнівними ігровими перспективами? Чи таки йти? Але куди?
Аталанта, є підозра, у найближчі два трансферні вікна не проти позбавитися все ще цінного активу, який швидко дешевшпає. Інтерес Тоттенгема? Хм. АПЛ – це, звичайно, круто. Але які шанси у нашого героя у конкуренції з Кейном, Соном, Кулусевським, Рішарлісоном, Перишичем (вже п’ять осіб на три місця в атаці)? Чи в центрі поля із Бентанкуром?
Андрій Ярмоленко, Вест Гем, Аль Айн
Всього матчів (Вест Гем): 18 з 31
Всього матчів (Аль-Айн): 15 з 15
В середньому на полі (Вест Гем): 29 хвилин
У середньому на полі (Аль-Айн): 70 хвилин
Досі основний правий вінгер збірної України влітку змінив англійські тумани на арабські піски. Причини очевидні: відверта непотрібність Вест Гему і Мойєсу, стабільна практика на якомусь рівні. Ну і, звісно, бажання підзаробити. Навіщо лукавити?
З англійським етапом кар’єри Ярмоленка все було ясно вже давно. Так, у першій половині березня він видав емоційно-ігровий сплеск, забив поспіль Астон Віллі та Севільї. О, як тоді українця підтримували вболівальники!
Але це були лише кілька епізодів. “У середньому на полі” говорить про все. Так це ще з урахуванням кубкових 120 хвилин проти Джиллінгема. Без них було б дуже середні 23.
Еміратську Про Лігу Ярмоленко почав розривати відразу: сім результативних дій у шести турах поспіль. Потім, щоправда, трохи пригальмував. Але нещодавно, 20 грудня, відзначився черговим, вже четвертим голом за новий клуб.
Рідко грає повні матчі – тут уже очевидно позначається вік. Поки що, звичайно, Андрій ігровою практикою не обділений. Але чи достатньо його нинішнього рівня для беззастережної основи збірної? Тут багато, звичайно, залежить не від самого Андрія. І навіть не від тренера національної команди, хоч би хто їм був. А ще й від форми Циганкова із Зубковим.
Данило Ігнатенко, Бордо
- Всього матчів: 28 з 35
- В середньому на полі: 75 хвилин
Головна надія опорної зони в українській національній команді (пам’ятаючи про вік та травматичність Степаненка) до Франції зайшла вдало. Не його вина (точніше, його в одну з останніх черг), що славетний жирондинський клуб, маючи вельми пристойний склад, з таким гуркотом і ганьбою зник униз.
Ігнатенко швидко відчув справжній смак топ-чемпіонату: у першому ж матчі йому вистачило 9 хвилин, щоб отримати пряму червону. Потім були регулярні виходи на заміну, швидкий дебют у стартовому складі. Так в основі Данило і прописався – Гуйон, який змінив Петковича, йому довірився сповна. Влітку клуб викупив півзахисника у Шахтаря.
Дивіться також: Ігнатенко відзначився голом за Бордо в матчі проти Бастії
Ігнатенко зумів стати основним за серйозної конкуренції в особі Онана, Отавіо, Франсержіу. Тим паче залишився таким восени, коли перші двоє залишили клуб. Бордо зараз у Лізі 2 йде другим, відчайдушно борючись із Сошо за роль головного переслідувача провідного Гавра. Шанси на повернення до еліти цілком робітники.
Приємно, що український опорник вносить у результат свій внесок: два голи та пас у нинішньому сезоні, три асисти у попередньому. Щоправда, не можна не відзначити жорсткість ігрової манери Данила: аж 11 жовтих та одна червона картки за рік у складі Бордо!
Віктор Коваленко, Спеція
- Всього матчів: 22 з 37
- В середньому на полі: 41 хвилина
- Досягнення: невиліт із Серії А
Центральний (атакуючий) півзахисник, який вже другий сезон грає за Спецію в аренді з Аталанти, для нашого списку є скоріше винятком. Справа в тому, що Віктор у 2022 році за збірну України не грав. Щоправда, викликався на вересневі матчі Ліги націй, але зазнав травми. Тож вважаємо, що в обоймі лишається…
Втім, не факт. У Спеції справи у екс-гравця Шахтаря не дуже. Він видав гарну осінь-2021 під керівництвом Тіаго Мотти, забивав, роздавав. Але поступово скис і втратив місце в основі.
Тіаго Мотта без особливих проблем залишив Орлят у Серії А, але влітку пішов. У новому сезоні команду прийняв Лука Готті, і начебто став довіряти українцеві більше, ніж попередник. Із серпня до початку жовтня Коваленко з’явився на полі 7 разів, чотири рази – з перших хвилин. Ніколи не догравав до кінця, результативними діями не вирізнявся.
А потім Віктор отримав травму стегна, яка вибила його з гри щонайменше до кінця року. І повернутись в основу нашому співвітчизнику буде непросто. Так, влітку пішов статусний Маджоре. Але натомість прибув цілий розсип різнопланових виконавців: Ампаду, Бурабія, Екдаль, Агудело, Еллертссон, Мальдіні. Усі вони – різною мірою конкуренти українця. Це ще крім “сенатора” Бастоні.
Читайте також: Спеція викупить контракт Коваленка та підпише гравця до 2026 року — ЗМІ
У будь-якому випадку, бажаємо Віктору скоріше оговтатися від травми. І боротися за місце під сонцем. Свій шанс у збірній України він ще неодмінно отримає.
Роман Яремчук, Бенфіка, Брюгге
- Всього матчів (Бенфіка): 24 з 31
- Всього матчів (Брюгге): 12 з 20
- У середньому на полі (Бенфіка): 33 хвилини
- В середньому на полі (Брюгге): 39 хвилин
Досягнення (Бенфіка): 3 місце у чемпіонаті - Португалії, ¼ фіналу Ліги чемпіонів
- Досягнення (Брюгге): вихід до ⅛ фіналу Ліги чемпіонів
Для основного – вже кілька років – форварда національної команди України проклятий 2022 рік став чергою футбольних невдач. Він нерівно та непродуктивно грав за збірну (гол Шотландії у півфіналі плей-офф відбору ЧС… і все). Але головне – повний провал на клубному рівні.
За все друге коло португальського чемпіонату він не забив нічого (а у першому відзначився 6 разів). Так, при цьому були голи в ЛЧ Аяксу та Ліверпулю, але… Замало буде! Тієї зими Жезуса на тренерському містку змінив “свій хлопець” Верісіму. І одразу почав довіряти в атаці молодому Рамушу. При цьому, природно, позиція Дарвіна не обговорювалася.
Так Роман і пішов у тінь. І його звільнення з Бенфіки виглядало виправданим. Навіть з урахуванням продажу Нуньєса та чергової зміни тренера. Німець Шмідт швидко дав зрозуміти: його фаворит – прогресуючий Рамуш, а українець навіть як підміна не завжди розглядався. І тоді під завісу ТО стався цей фатальний перехід – рекордний трансфер в історії Брюгге! На жаль, рекорд обернувся пшиком. Поки що виглядає так.
Влітку бельгійський чемпіон затіяв серйозну кадрову перебудову. Особливі потрясіння зазнала лінія атаки. Пішов до Мілана хайповий де Кетеларе (щоб провалюватися там). А з ним – Опенда, Адамян і навіть призабутий Дост. Натомість приїхала ціла пачка виконавців: Яремчук, Жутгла, Ларін, Сова. Додаємо сюди вінгерів Ланга, Скова Ольсена, Б’юкенена… Ось скільки конкурентів! І лише три місця у групі атаки.
Жутгла і Сова почали феєрити відразу. Сков та Бьюкенен їх дуже якісно підтримують із глибини. Яремчуку в основі за таких розкладів просто не знаходиться місця – він б’ється з канадцем (ще одним!) Ларіном лише роль вихідця на заміну. Що й казати: у трьох матчах тріумфальної для Клубу Ліги чемпіонів Роман, здоровий, просто просидів у запасі. Навіть ліміту п’ять замін для нього не завжди вистачає.
Усього два голи та два асисти за півсезону (з поправкою, що Яремчук влився в команду вже по ходу). До того ж – травма литкового м’яза, отримана зовсім недавно. Дуже шкода – саме час проявити себе перед новим тренером (див. ситуацію з Соболем). Напасть сталася в товариському матчі і вибила форварда з ладу на кілька тижнів. Напевно, Роман як ніхто інший мріє, щоб цей клятий рік якнайшвидше закінчився!
Підсумок
Як бачимо, у багатьох розглянутих осіб ситуація не найвеселіша. Тверде місце в основі мають лише п’ятеро – Миколенко, Качараба, Зінченко (з застереженнями), Ярмоленко та Ігнатенко. При цьому є питання до рівня деяких чемпіонатів – ОАЕ, Чехії, французької Ліги 2… Маліновський та Яремчук – стрижневі гравці української збірної, і їм зі своєю клубною кар’єрою треба щось вирішувати на краще. І якнайшвидше.
Незрозуміло, якою буде збірна України у 2023 році (включаючи особу головного тренера). Лідери старіють, але зростають нові зірки. Є одразу кілька крутих виконавців “на вихід”: за Мудриком наполегливо ганяється Арсенал (і нібито Челсі теж увімкнувся), до Циганкова з Довбиком стабільний європейський інтерес. Не забуваємо і про інші проспекти на кшталт Матвієнка, Забарного, Шапаренка, Піхальонка… Нікого не забули?
Наважимося припустити, що протягом наступного 2023 року українських футболістів у серйозних європейських лігах побільшає. І від цього виграють усі, включаючи український футбол загалом. Так, перемога України на військових фронтах неминуча. І скоро прийде. Але на ліквідацію руйнувань, що вразили український клубний футбол, підуть роки – це треба прийняти.
Джерело: sportarena.ua
Добавьте «sportarena.ua» в свои избранные источники ⟶ Google News Подписаться