Нестримний Реал, гнітюча Барса, щедрий Мессі і топовий Куртуа

Основні підсумки: 

• Груповий раунд Ліги чемпіонів: Реал, Барселона, Атлетико, Севілья.
• Груповий раунд Ліги Європи: Вільярреал, Реал Сосьєдад.
• Квалификацийний раунд Ліги Європи: Гранада.
• Виліт до Сегунди: Леганес, Мальорка, Еспаньол.

Найкраща команда – Реал

Про успіх найкраще сказав Зінедін Зідан, який приносить Мадриду титули кожні дев’ятнадцять матчів: «Ліга чемпіонів – це Ліга чемпіонів, але виграти чемпіонат Іспанії набагато складніше». І він має рацію: завоювати чемпіонство всередині країни неможливо завдяки щасливому випадку.

Це, як не крути, велика перемога Зідана, який ідеально адаптувався до нових умов – відсутності Роналду, травм Азара, Асенсіо та непрофесіоналізму Бейла, Йовіча і Хамеса. Французький коуч вибудував в Реалі структуру, завдяки якій він пропускає менше всіх в Іспанії.

Найгірша команда – Еспаньол

Другий клуб зі столиці Каталонії впав до Сегунди вперше з 1993-го року, а всього це п’яте пониження в класі за цілу історію виступів. Головним винуватцем катастрофи вважається китайський власник Еспаньола – Чень Яншень, який обіцяв привезти Лігу чемпіонів на Ель-Прат.

За минулий сезон Яншень поміняв чотирьох тренерів – від Давида Гальєго і Пабло Мачіна до Абелардо Фернандеса і Пако Руфете. Більше того, взимку навіть серйозно витратився на суму близько 40 млн євро (Рауль де Томас, Адрі Ембарба, Леандро Кабрера), але врятуватися так і не вдалося.

Відкриття – Реал Сосьєдад

Протягом більшої частини сезону Ла Ліги Реал показував найкрутіший футбол в Іспанії, паралельно домагаючись пристойних результатів, завдяки яким клуб із Сан-Себастьяна один час ходив в зоні Ліги чемпіонів, куди прагнули потрапити Атлетико, Севілья і навіть скромний Хетафе.

Іманоль Альгуасіль потужно прокачав скандинавських талантів на кшталт Мартіна Едегора і Алекса Ісака та домігся запрошення Мікеля Оярсабаля в збірну Іспанії. Втім, після рестарту лиск Сосьєдаду кудись пропав, як підсумок – місце в Лізі Європи і фінал Кубка Короля проти Атлетика.

Розчарування – Барселона

Сезон для колишнього чемпіона Іспанії інакше як цирковою виставою не назвеш. Зміна тренера по ходу сезону (при Сетьєнф стало навіть гірше, ніж при Вальверде), треш президента Бартомеу з соціальними мережами, звинувачення в корупції, відставка дев’яти членів правління клубу Каталонії.

Боротися за чемпіонство в таких умовах, напевно, нелегко, але стає ще гірше, коли за команду віддувається один Мессі, а серед помічників у нього – травмований і розтовстівший Суарес, “загублений” Дембеле, напівмертвий Грізманн і викликаний з Леганесу – Брейтуейт.

Кращий новачок – Окампос

Мончі щось знав, коли підписував контракт з гравцем, який провалився в Мілані, а в Марселі вже не було бажання догравати. 15 млн євро за новачка із сумнівною репутацією – це величезний ризик для спортивного директора Севільї, який не звик розкидатися грошима.

Окампос – пряме попадання Мончі. Футболіст збірної Аргентини настільки закохав у себе трибуни Рамон Санчес Пісхуан, що встиг і забивати (16 голів у всіх турнірах), і віддавати (4 ассисти у всіх турнірах), і навіть здійснювати дикі порятунки з лінії воріт в екіпіровці голкіпера.

Найгірший новачок – Йович

Жахливий сезон провели Еден Азар, Антуан Грізманн і Жоау Фелікс, але люті витівки екс-гравця Айнтрахта роблять його однозначним фаворитом. Це треба примудритися – зірвати карантин, розлютити президента Сербії, впасти зі стіни, зламати ногу і влаштувати барбекю під час пандемії.

Зрозуміло, що за подібної ситуації  говорити про якісь ігрові успіхи Йовіча на Сантьяго Бернабеу не доводиться. 2 голи і 2 ассисти у всіх турнірах для одного з накращих футболістів минулої Ліги Європи – це падіння, яке змушує Реал виставити форварда на трансфер.

Прощання сезону – Касорла

Бруно Соріано, Адуріс, Давид Сурутуса – відхід кожного згаданого гравця має під собою грунт для жалю, але прощання із Санті Касорлою виглядає найважчим. Хоча б тому, що колись прогнозували гравцеві інвалідність, а він магічним чином повернувся на свій рівень.

Тролль сезону – Бейл

✏️ Define el culebrón Bale en una palabra pic.twitter.com/MhLRaSKcGt

— Diario AS (@diarioas) July 16, 2020

Після рестарту сезону Гарет зіграв двічі – проти Ейбар і Мальорки. Без активних дій, зрозуміло. Решту часу він витратив на клоунаду, яку влаштовував на трибунах кожен матч. Від солодкого сну до гляделок в порожнечу. Найдорожчий найманець в світі, без варіантів.

Трофео Пічічі – Мессі (25)

Дебют сезону Лео через м’язову травму довелося пропустити, тому вперше він вийшов в гостьовій грі проти Гранади, що відбулася в кінці вересня. І навіть така фора виявилася марною для головного конкурента Мессі – Каріма Бензема, якому не вистачило зовсім трохи.

Трофео Самора – Куртуа (0,59)

Один факт, що Реал пропускає менше від інших в Іспанії, змушує захоплюватися внеском стража воріт з Бельгії, якого раніше не критикував тільки лінивий. Куртуа підняв свій рівень, про що говорять 16 кліншітов, і вперше після Ікера Касільяса повернув нагороду на Сантьяго Бернабеу.

Трофео Сарра – Жерар Морено (18)

На приз найкращому бомбардирові з іспанським паспортом була величезна конкуренція, але Яго Аспасу та Раулю Гарсії не вистачило всього кілька голів, щоб потіснити форварда Вільярреала, який затягнув команду на п’яту сходинку, яка дає право зіграти на груповій стадії Ліги Європи.

Символічна збірна

Тібо Куртуа (Реал). Можливо, на індивідуальному рівні Ян Облак і Марк-Андре тер Штеген виглядають переконливіше від Куртуа, але акції останнього сильно піднялися завдяки блискучій позиції в рейтингу Трофео Самора.

Дані Карвахаль (Реал).Божевільна форма Карвахаля підкреслює адекватність рішення Зідана, який порахував Ашрафа Хакимі недостойним конкурентом.

Дієго Карлос (Севилья). За вкладом в останні успіхи Севільї з Окампосом може змагатися тільки Карлос, який відразу перетворився в системоутворюючого захисника, звернувши на себе увагу з боку Баварії.

Серхіо Рамос (Реал). Після рестарту сезону Рамоса було не зупинити. Матчі на нуль і голи зі стандартів та з гри доводять, що можна бути протагоністом навіть з позиції центрдефу. Статус другого бомбардира додається.

Ренан Лоді (Атлетико). Зробив величезний стрибок у професійній кар’єрі після переходу Атлетико. Заволодів лівої бровкою, прокачав свої оборонні та атакуючі навички, після чого дебютував у збірній Бразилії.

Санті Касорла (Вільярреал). 11 голів (другий результат в Вільярреалі після Морено) і 9 асистів (третій результат в Прімері після Мессі і Оярсабаля) – чергове підтвердження геніальності Касорли, що вирушає до Хаві в Катар.

Карлос Каземіро (Реал). Якщо і вибирати якогось одного гравця, без якого постраждає інша частина конструкції Реала, то таким можна сміливо називати Каземіро. Кращий опорник сучасності, поза сумнівами.

Мартін Едегор (Реал Сосьєдад). Виступи Едегора за Реал Сосьєдад до рестарту – це посібник, як можна увірватися в великий футбол (при всій повазі до Херенвена і Вітесса) і присоромити скептиків, які вважали його улюбленцем долі.

Лео Мессі (Барселона). У вряди-годи капітан Барселони не побив рекорди результативності та навіть не претендував на чергову Золоту бутсу, зате до своїх голів додав 21 асист – видатний показник.

Карім Бензема (Реал). Найкращий сезон в кар’єрі Бензема, якого Флорентіно Перес називає одним з головних кандидатів на Золотий м’яч. Другий бомбардир, четвертий асистент і чемпіонство Прімери – достатній привід?

Лукас Окампос (Севілья). Хулену Лопетегі дуже пощастило, що в своє розпорядження отримав настільки різнобічного гравця, який з однаковим успіхом грає на двох флангах атаки, а при необхідності – навіть стає у ворота.

Telegram-канал автора.