Педро Харо, іспанський фахівець, який тривалий час пропрацював в Україні, допомагаючи Хуанде Рамосу у Дніпрі, а Андрію Шевченко – у збірній Україні, в інтерв’ю для Романа Бебеха дав свою оцінку українським голкіперам, розповів про виступи синьо-жовтих на Євро-2020, оцінив перспективи Андрія Луніна в Реалі та ситуацію з Романом Зозулею.
– Ви стежите за кар’єрою Андрія Луніна в Реалі. Що ви скажете про його роль в Реалі? Що йому робити далі? Модрич і Анчелотті кажуть, що він суперпрацює, але ігрової практики немає. Що робити Луніну?
– Це головна проблема воротарів у Реалі. Я багато разів порівнював себе з Луніним. Щоправда, у всіх була ілюзія, чимала віра в Луніна, але він не грав. Реал уже має першого воротаря. У моєму випадку це був Пако Буйо , Лунін має Тібо Куртуа, і його складно замінити.
Інша річ, що часто трапляється одне – Луніну некомфортно і він просить піти. Але головна проблема в тому – чи дозволить це йому Реал. Моя думка така, звичайно, якби на його місці був я, то почекав би цей рік, і якби не побачив жодних шансів, попросився піти.
– Ви багато років працювали в Реалі тренером воротарів з Касільясом. Ментально Лунін готовий грати в такому клубі? Ви багато говорили про Касільяса, як голкіпера, який психологічно був готовий. Лунін ментально готовий до Реалу?
– На мою думку, одна з переваг Луніна – це молодість. Але звичайно, це не те саме, що бути вісімнадцятирічним у Реалі. Але він не грає зараз. Тому я весь час думав, яка ж одна із чудових якостей Луніна. Без сумнівів – його менталітет, вміння протистояти викликам та логічно підходити до вирішення проблем. Але Реал Мадрид – це не звичайний клуб, щоб тут грати потрібно бути технічно і тактично підготовленним. У вас мають бути всі дані, але є те що , ви повинні мати, його не можна купити в магазині – це менталітет. Тому грати на Бернабеу у великій команді під таким тиском не лише під час матчів, а й щодня більшу частину часу дуже складно. Тому що, про тебе постійно говорять, критикують, коли ти йдеш до слави. І якщо Мадрид підписав Луніна, то він має необхідні дані, що впоратися з усім цим.
– Ви добре знаєте голкіперів Шахтаря, і Пятова, і Трубіна. В чому сила Трубіна? Чому, як ви думаєте, зараз ставлять його №1 Шахтаря?
– Трубін півтора року показує, що він воротар на майбутнє і що у нього все добре. Він якийсь час назад отримав травму, це була операція меніска на нозі, але знову повернувся. У Шахтарі вважали, що настав час для Трубіна, це воротар на майбутнє, у нього попереду довга кар’єра, можливо, як і у Пятова. Для нього все тільки починається. Але також потрібно сказати, що гратиме і Пятов: у нього є довіра як у клубі, так і в у збірній. Я не той, хто вирішує заграв він краще або гірше. Він просто вже давно довів свою цінність. На додаток він має менталітет, щоб протистояти серйозним викликам. Для воротаря це якість яка дозволяє заграти у сильному клубі.
– Ви працювали з багатьма воротарями в Україні, хто для вас №1? Якщо б сказали обрати одного воротаря з України, хто б це був?
– Я приїхав в Україну у 2010 році – за весь цей час Андрія Пятов завжди грав на топ рівні, до того ж не роблячи чогось приголомшливого. Як багато хто казав: він добре знає свою справу: як грати на найвищому міжнародному рівні протягом багатьох років. Можливо, що вже через кілька років – Трубін, Бущан, Різник – будуть кращими, але зараз, не маючи підгрунтя, я не можу сказати що вони кращі. Я вважаю, що оцінити їх талант можливо після після пройдення певного шляху,дистанції, вони тільки зробили перший крок. Попереду довга гонка. Можу сказати так: Трубін – дуже добре, Бущан – фантастичний, Різнік – чудовий. Це троє голкіперів, з якими я працював, я казав, що вони повинні бути у збірній, але вони мають продовжити це доводити щоденною працею.
– Чому на Євро грав Бущан? Чому було таке рішення? Він був у найкращих кондиціях на той момент? І це було ваше рішення чи головного тренера?
Я маю свою думку , бо працював з голкіперами! Але ні в збірній, Реалі або Дніпрі, я не приймав остаточне рішення хто гратиме. Я лише ще одна людина з технічного складу! Кого ставити в стартовий склад вирішує головний тренер. Інша справа – залежно від того, що ти скажеш як тренер воротарів. Ми – колектив – технічні працівники, які навколо тренера і він приймає остаточне рішення. От дивись, Андрій працює дуже добре, я бачу його гарні моменти, його форму, але це все, що маю сказати. Логічно, що фінальне рішення за головним тренером.
Моя думка це індивідуальне бачення. Я не повинен зараз розмірковувати і говорити про це, тому що був Бущан, гадаю, це особисте, Шевченко мав іншу від мене думку. Він вирішив, що так буде краще.
– Скажіть, будь ласка. Як ви в свій час приїхали в Україну? Це для вас екзотика була приїхати тоді в Дніпро? Як виник цей варіант і чи довго ви думали приїздити до нас? Чи то був великий проект, хороші фінанси і ви довго не думали?
– Хуанде Рамос після переговорів з Дніпром досягнув домовленості, і зв’язався зі мною, а також з іншими помічниками. Так я й отримав пропозицію. «Ви зацікавлені в приїзді: так чи ні ?», питав Хуанде Рамос у мене. У цей момент я не працював, нічого не робив, залишив Реал. Тому відповів – ідеально. Це правда, він наголосив: «Це ж Україна!». Але мені було байдуже. Правда, я не слідкував за українським футболом, але це була можливість займатися тим, що мені найбільше подобається. Адже тренувати – це найбільше, що мені подобається робити після закінчення кар’єри. Тож мені запропонували, і я сказав: «Та де завгодно!». Я приїхав в Україну і адаптувався. Мені сподобалося жити у Дніпрі. Бо як і для гравця, так і для тренера – головне адаптуватися у місці.
Все те й саме: ти йдеш на тренування вранці, весь ранок, щомісяця на базі, потім продовжуєг працювати над підготовкою.. Тобі залишається трохи часу побути з родиною. А в Дніпрі ми зробили гарну команду, – були третіми, другими, команда завжди кваліфікувалася у єврокубки. Правда потім, фінансова тема, ми залишилися з нами так і не розрахувалися, але загалом, що я можу сказати про Дніпро – тільки позитивне.
– Вам не було страшно, коли почалася війна? Дуже близько Дніпро знаходився до лінії військових дій. Ви не боялися через це?
– Я ніколи не боявся перебувати тут під час війни. Коли відкриваєш газету – писали про танки у місті – але… Ми гуляли, ніякої небезпеки, жодного інциденту. Дніпро – для мене неймовірне місто.
– Ви були засмучені, що ваш штаб залишив Дніпро? Ви б хотіли далі працювати? Я розумію, що це рішення Хуанде Рамоса було, тому що інвестор Дніпра хотів, щоб ви далі залишалися працювати.
– Так, це щось подібне до того, що я вже сказав. Хуанде Рамосу пропонували продовжити контракт, йому запропонували в останній момент продовжити ще три роки, він не хотів залишатись, він трохи втомився і вирішив з різних причин не продовжувати. Якщо пішов головний тренер, я не залишуся.
Напевне це стосувалось родини. Я точно не знаю. Коли він підписав контракт з Дніпром, то одразу сказав що більше 3 років тут не буде.
– Є певне незадоволеність вашою роботою бо трофей не виграли. Не до кінця проєкт завели.
– Ні, я так не вважаю! Єдине, шо ми не зробили – не здобули чемпіонство. Але ми залишилися – на другій позиції. Щоправда тоді ми не потрапили до групового раунду і залишили єврокубки. Наступного року проєкт, який ми побудували грав у фіналі Лізі Європи проти Севільї. Це той результат, над яким ми працювали протягом чотирьох років і це теж було нелегко. Проєкт був непростий, але ми багато чого зробили.
– Коли дивилися фінал у Варшаві між Севільєю і Дніпром, відчували десь, що це ваша команда? Тому що це ваш штаб багато що зробив, щоб туди дійти, ви зібрали цю команду, а Маркевич вже довів її туди.
– Це проєкт, над яким потім продовжив працювати Мирон Маркевич. Особисто я дуже радий за нього і те, що він зміг привести команду до такого успіху. Він продовжив те, що ми розпочали. У той же час ми повинні віддати йому належне. Він не тільки продовжив, але й знав, як зробити так, щоб команда грала у фіналі Ліги Європи. Шкода, що Дніпро не переміг. За кого я вболівав цьому матчі? Якби там був будь-який інший український клуб, то підтримував би за іспанську команду. Але у цьому випадку, ця дніпровська команда була близька мені. Як грала українська команда мені сподобалось.
– Зараз в Україні відновився Металіст і думають про Дніпро. Але говорять, що дуже великі борги винні людям. Наскільки я розумію і вам, штабу Хуанде Рамоса, і йому винні. Чи готові ви відмовитися від тих грошей заради того, щоб проект знову відновився чи піти на зменшення боргів?
– Слухай ми можемо дуже довго про це говорити. Я не знаю, яка ситуація, команда зникла, з’явилася інша. Казали, що вони не мають жодного відношення одна до одної. Але сьогодні вони в Прем’єр-лізі. Чесно кажучи, якби я міг забрати свій борг, звичайно, я б це зробив. Я міг би піти на зменшення боргів, але про це спочатку потрібно домовитись.
– Вам хтось дзвонив щодо цього чи взагалі ніхто цим не цікавиться?
– Ні, ніхто мені не дзвонив. Було б чудово якби сталося інакше.
– Знаю, що в Дніпрі хлопці часто вам згадували пропущений гол від Зідана, чув, що вони жартували, як побачили те відео. Розкажіть про той момент в вашій кар’єрі. Наскільки важко ви його пережили? Ви грали за Бетис і пропустили від Зідана в матчі Кубка УЄФА.
– Ну дивись це було десь 1995-1996 рік. А ви мене теж запитуєте або знову якийсь жарт? Коли надо мною починають жартувати я постійно говорю те саме: для мене цей гол був, і я стояв там де мав. А коли починають ще більше жартувати, кажу: «А хто тоді був Зідан? Де він грав?».
– Важко було чисто ментально це перенести? Чи все нормально, пішли далі?
– Жодному воротарю не подобаєтсья пропукати такі голи, але таких голів менше. Виключенням є голи, схожі на ті, які забивав Зідан. Такі голи запамятовуються на все життя. У тому матчі я пропустив на 3 чи 4 хвилині поєдинку, але якщо подивитись на табло, ми програли лише 2:1. Пропущений гол повернув нас у гру. Бетіс став сильнішим. В одному випадку ти точно не пропустиш – якщо не будеш грати. Ось Лунін не може повністю проявити здібності, бо він не грає. Так пропускати не приємно, але така роль голкіперів, якщо ти воротар то мусиш пропускати різні голи.
– У чому особливість українських воротарів? Чим вони відрізняються від іспанських? Я чув, що помічники штабу Рамоса казали, що українські футболісти як солдати готові виконувати задачі, які перед ними ставив Рамос. Якщо говорити про воротарів, яка особливість наших?
– Це правда, це було на загальному рівні. В Іспанії це проблема. Але тут залежить усе від самого суспільства. І тут йде мова не тільки про футболістів. Але і про людей залом. В Україні все поступово змінюється. Люди звикли підкорюватися. Ви кажете комусь – зроби це – знаючи, що ти вище нього, він неодмінно це зробить! Навіть більше. Якщо ти їм не скажеш наступного дня – нічого не зроблять. Якщо тільки скажеш одразу все зроблять. Гравцям все одно. У нас є ця проблематика в Іспанії. Ти не змусиш їх щось робити, допоки вони нічого не будуть робити. Ось ти йому показуєш: ти повинен стати сюди і забити, якщо ти забудеш це сказати він так не зробить. Ще й скаже: «Ви мені нічого не казали». Воротарі у цьому плані пішли вперед. У голкіпера є ворота і якщо він не буде займати позиції то пропустить, тому представники цього амплуа роблять багато речей без нагадування. Воротар має передбачити. Він має грати в межі своєї зони та ловити м’ячі, а не стояти на одному місті. Ми намагались навчити їх розуміти гру. З 2010 року в Україні почався великий прогрес у воротарів.
– За рахунок чого?
– Тому що, воротар не має права просто стояти на місці, вони багато тренуються – як краще прийняти мяча, яку позицію вибрати, тут треба грати добре ногами виходити, стояти поза захисниками, виходити з воріт – усе це прямі обов’язки голкіпера. І його менталітет також важливий. Він має бачити коли треба виходити і раніше перехопити м’яча у нападника. Він повинен у стрибку зловити мяч, а не стояти і чекати. Молоді хлопці як зокрема Різник, Нешерет, Бущан вміють це робити і добре передбачують гру. Є ще молоді, які бояться, що над ними стоїть старші колеги. Однак глобально за час проведений в Україні я побачив великий прогрес 6-8 воротарів.
– Наскільки вам важко було увійти в штаб збірної України, бо там в принципі більше італійський стиль був – Тасотті, Мальдера, Шевченко. Вас запросив Рауль, давали іспанську школу. Потім Рауль пішов. Як вам було об’єднатися з ними? Свого часу в Атлетико ви працювали з Арріго Саккі. Щось схоже, що це робили Тассотті, Мальдера, Шевченко чи інше?
– Мене запросив працювати зі збірною України Рауль Ріанчо. Він поговорив із Шевченком, і потім Шева дав позитивну відповідь. Так з цього ми розпочали. Далі Шевченко поговорив з Раулем, з Тассотті. Так він створив свій тренерський штаб. Ми працювали разом, але кожен виконував конкретну роботу.
– Чи можна сказати, що те, що робить Тассотті, Шевченко схоже на Арріго Саккі?
– Ми говоримо про 20 років різниці. Так, Арріго Саккі запровадив певний стиль, яким досі слідують багато клубів. Саккі тренував Тассоті. Італійська школа футболу базувалась на грі у захисті. Коли прийшов Арріго Саккі він змінив окремі аспекти гри – створювати тиск попереду. Також були зміни у системі гри у захисті. На мій погляд, добре знати різні школи футболу – італійську, іспанську, і потім брати те що тобі потрібно, об’єднуючи в одне. Для мене це добре, але для своєї команди я цього не хочу. Це те саме, що в Іспанії – багато кому тут не подобається як Симеоне будує свою гру. А в підсумку він перемагає?! Тому це усе дуже індивідуально. Головна задача зібрати команду, яка перемагатиме і логічно що водночас команда прогресуватиме. Усі стилі мають цінність, треба вибрати, що важливіше для клубу.
– Ви погодитеся з тим, що рішення Шевченка ставити контроль м’яча в збірній було ризикованим? Аргументую: коли Хуанде Рамос прийшов у Дніпро, спочатку він ставив контроль м’яча, потім ви почали грати більше на швидких атаках. Тобто він зрозумів, що наші гравці більше таку гру розуміють. І тут приходить Шевченко і каже, що ми будемо грати в контроль м’яча.
– На мій погляд, Шевченко грав в Італії, Англії, Україні. Він взяв багато італійського, англійського. Коли ти стаєш тренером обираєш для себе свій стиль, для цього треба підсумувати і ризики, які можуть бути. Якщо ти маєш якісну команду, знаєш, що в тебе більше шансів зіграти добре чи забити гол, чим більше разів ти володієш м’ячем. Також не забувати працювати над захистом. Коли ти багато років граєш, починаєш думати, якщо у мене буде команда я оберу цей стиль гри. Мені здається, що у збірній відбулася зміна тактики, якою усі вболівальника мають бути задоволеними.
– Що ви відчували в той момент, коли ви зі збірною України обіграли рідну країну, Іспанію?
– Я був радий цьому. Тому що, я працював в інтересах збірної України. Якщо наприклад, я б працював за Болгарію, у цьому випадку мені б хотілося, щоб збірна України програла. Я працюю над тим, щоб команда прогресувала. Якщо хтось не розуміє цього прошу вибачення. Я кажу все відверто. Після цього хай Іспанія перемагає завжди. Але я виконую певну роботу і для мене важливий результат. І якщо ці слова почують іспанці, їм це не сподобається, але я как так як є і прошу вибачення.
– У вашій кар’єрі в збірній був такий момент, що через ковід вилетіли 3 воротарі і ви навіть заявили Олександра Шовковського. Чи був реально такий шанс, що він зіграє? Чи був готовий пан Олександр повернутися в 45 років?
– Слухай, це просто анекдот. Коли ми мали грати проти Франції, летів у літаку в Париж разом з Луніним. І потім увечері він отримав позитивний результат і повернувся до Іспанії. Потім подібне сталося з Паньківим і Різником. І не залишилося жодного воротаря, а через усі протоколи у нас не залишалось часу. І було смішно, коли ми сиділи за столом і Андрій Шевченко каже: «У мене є одна абсурдна ідея!». Ми проконсультувалися з УЄФА. В результаті я мав можливість два дні тренувати Шовковського. Він був готовий краще за будь-кого. Бо я не зміг би грати через вік і національність. Тож хто краще ніж Шовковський у цьому випадку може бути? У цей момент не було нікого і він почав готуватись.
– Ви працювали в Реалі і у вас в одній роздягальні були такі люди, як Зідан, Роналдо, Роберто Карлос, Ван Ністелрой. Як тренеру керувати командою? Бо я чув, що в таких ситуаціях тренера не особливо слухають. Коли такі люди збираються, вони просто роблять те, що хочуть. Що ви скажете про той Реал? Ось зараз така проблема є в ПСЖ. Почеттіно не вдається керувати Неймаром, Мбаппе, Мессі. Вони грають так, як вони грають.
– Вважаю, що це помилкова думка. Так легко думати, якщо ти журналіст або вболівальник. Футболіст завжди слухає тренера. Інша річ, якщо це зірковий футболіст: не однаково слухати Зідана і Педро Харо. Це знайоме усім футбольним людям.
– Останнє. Хотів запитати за Зозулю. Ви давно знаєте цю людину з Дніпра, збірної України. Чому все так склалося в Іспанії? Його звинуватили в тому, що він фашист, нацист, хоча це взагалі неправда. Ви спостерігали за цим з України, з Іспанії. Ну це ж несправедливо вийшло взагалі.
– На мою думку, була проблема, не говорячи про політику, між фанами та президентом Райо. Президент підписав Романа Зозулю без згоди фанів і потім почалося.. Я знаю про що говорю. Бо був знайомий з тодішнім тренером Райо. Я йому сказав, що знаю Зозулю, познайомився з ним коли був у Дніпрі. Зозуля став жертвую обставин, коли почалася війна він давав гроші на підримку своєї національної армії, весь світ би йому аплодував. Але він публічна персона і допомагав армії, все сталося інакше. Це стоється більше політики і президента з фанами, який не порадився з ними.
Джерело: sportarena.ua
Добавьте «sportarena.ua» в свои избранные источники ⟶ Google News Подписаться