Никита Петерман
Навесні Микита Петерман грав у польському клубі Заглембе (Сосновець), проте ФК Маріуполь не зміг вийти на старт сезону 2022/23 в УПЛ, тому півзахисник змушений був шукати інший варіант після закордонної оренди. І знайшов зовсім несподіваний поворот у своїй кар’єрі – підписав контракт із віце-чемпіонами Албанії та готується допомогти футбольному клубу Лачі цього сезону.
Як український легіонер опинився в Албанії, що являє собою клуб Лачі, який колись грав у єврокубках проти луганської Зорі, і що чекає Микита Петерман від нового етапу своєї кар’єри? Про це він розповів в інтерв’ю Sport Arena.
«Лачі у своїй країні – дуже солідний клуб»
‒ Здається, українських легіонерів в Албанії не було років 15: відколи Сергій Романишин ставав чемпіоном країни з тиранським Динамо і грав за кілька тутешніх клубів. Як взагалі у вас виник варіант із Лачі?
‒ Оренда в Польщі закінчилася, я сидів і чекав, що буде й куди далі. Мій агент займався цим питанням протягом місяця, дякую йому за це, і в результаті вдалося знайти варіант з Албанією.
Як вони знайшли мене – навіть і не знаю, агент сказав – є такий варіант. Ця команда закінчила минулий чемпіонат на другому місці, брала участь у кваліфікації Ліги конференцій, я й погодився.
‒ Що знали раніше про цю команду? Вона, до речі, з нашими клубами у єврокубках перетиналася…
‒ Чесно вам сказати, раніше нічого не чув і не знав про цю команду, а тим більше, що вони зустрічалися з кимось із України. Але було цікаво, бо Лачі у своїй країні – дуже солідний клуб, що бореться за медалі, грає у фіналах кубкових турнірів.
‒ Що говорять у Лачі про завдання на сезон? Наскільки сильний і багатий клуб у своєму чемпіонаті? Запитую до того, щоб зрозуміти – друге місце минулого сезону для нього вершина або невдача…
– У клубу максимальні, амбітні завдання – тільки перемога в чемпіонаті, інший результат не приймається. Лачі добре укомплектувалися у трансферне вікно, сподіваюся, цього року ми зможемо поборотися за чемпіонство.
‒ Лачі – віце-чемпіон Албанії. Як виглядає це практично? Які клуби спонсори, фінансові можливості, база, стадіон?
‒ Так, Лачі – дуже добротна команда. Тут інтенсивні тренування все на рівні. Умови хороші в команді, база знаходиться у місті Лач, а самі футболісти живуть у Тирані, тому щодня добираємось туди клубним автобусом, щоб потренуватися. Газон на нашому домашньому стадіоні – один із найкращих в Албанії. Тому умови для розвитку добрі.
‒ Це можна порівнювати з Динамо чи Шахтарем? А з ФК Маріуполь?
‒ Щодо рівня чемпіонату, якщо порівнювати, тут явно слабший, ніж в Україні. Утім, у спортивному плані ліга все одно цікава. Тим більше мій новий клуб ставить серйозні завдання.
«У Бабатунде найтепліші спогади про Україну»
‒ За клуб заявлений Мішель Бабатунде – колишня зірка УПЛ. Як він? Згадував щось про Волинь, Кривбас, Кварцяного?
‒ Так, я з Бабатунде щодня спілкуюся, спогад у нього про Україну найтепліший.
Про Кварцяного теж говорив, що були дуже важкі тренування, на тренуванні не можна було зупинитися, але він став сильнішим завдяки цьому і дуже вдячний тренеру за спільну роботу.
‒ Вже роззнайомилися з новими одноклубниками? Яке враження справив колектив? Чи є хлопці, здатні повозити у квадраті чи на двосторонці?
‒ З мовою проблеми, щось елементарне англійською можу сказати, а так складно. Здебільшого, тут усі англійською говорять. Але якщо виникають складнощі, у команді є поляк, Аріель Борисюк, він розмовляє українською та російською, так що мені перекладає.
Що стосується одноклубників, є, звичайно, такі хлопці, які дуже добре володіють дриблінгом та швидкістю, і можуть повозити. Але здебільшого футболісти у нас роботяги, є в команді баланс, вважаю, це добре.
‒ В Албанії колись був чемпіон з України. Чи чули про Романишина з Динамо (Тирана)?
– Правда, не чув ні про кого з наших в Албанії, тільки зараз почав заглиблюватися, раніше не стежив за чемпіонатом.
‒ У Косові, в албанській команді, грає Хомутов-молодший із Донецька. Головний тренер там Арменд Даллку з Ворскли, грають Ардін Даллку та Янузі. Чи не спілкувалися з Владом, переходячи в Лачі?
‒ Коли переходив до Лачі, взагалі ні з ким не спілкувався з цього приводу. Завдання стояло – їхати грати у футбол, прогресувати, а далі буде видно.
«Чув чути, що футболісти з Албанії їдуть у добрі чемпіонати»
‒ Що питали у вас про батьківщину? Про рідне місто? Як ставляться до нашої ситуації?
‒ Щодо ситуації в Україні, коли тільки-но приїхав, були питання: «Як там? Що відбувається в Україні насправді?”. Звичайно ж, я розповів про Маріуполь, і про своє рідне місто Бердянськ та за всі міста, за всю нашу Україну. Вони всі були шоковані: «Це катастрофа, як таке може бути?!» Був неймовірно вдячний албанцям за підтримку, видно, що люди співчувають та переживають.
Але мені здається, ніхто, так як ми, українці, не відчуває цього болю, наступного дня багато хто забуває про війну. Я, наприклад, досі не можу зрозуміти, як можна таке творити, як можна вбивати мирних людей, страждають військові, їхні сім’ї, цивільні, діти…
У мене не вкладається в голові це… У Маріуполі, за неофіційними даними, 87 тисяч загиблих, я боюся уявити, які це цифри. Немає слів …
‒ На який термін у вас контракт?
‒ Контракт на 3 роки, але там свої нюанси.
‒ Для вас Албанія – це трамплін до Європи чи самодостатній чемпіонат, де можна і так грати та отримувати задоволення?
‒ Звичайно ж, як трамплін. Чув, є багато випадків в Албанії, що футболісти їдуть у хороші чемпіонати, тому й зацікавився цим варіантом. Працюватимемо і прогресуватимемо, а там стане видно.
– Збоку здається, що Албанія – це не найбагатша Європа з тими самими євробляхами та брудом на вулицях, що й у нас. А за фактом, як вам тутешнє життя?
‒ Ми живемо у Тирані, в столиці Албанії. Не можу сказати, що це прямо жахливо, але брудновато. Є, звичайно, тут і добрі райони, але небезпечні райони теж є. Загалом це досить гарна країна, сподіваюся її побачити, коли гратиму за Лачі. Ну і, звичайно, дуже хочу допомогти своїй новій команді. Лачі з 2015 року не ставав чемпіоном, хоча грає гідно і регулярно у трійці найкращих.
Джерело: Sportarena.ua
