Ірландія – одна із країн, де українських легіонерів у вищих дивізіонах ще не було. Погравали за команди нижчих ліг форвард Олексій Дерипапа, півзахисник Кирило Бурхан та низка гравців аматорського Динамо (Дублін). Харків’янин Олексій Перепльоткін, який на міжнародному рівні представляв Латвію, навідувався до клубу Богеміанс.
І ось – довгоочікувана прем’єра у Прем’єр-дивізіоні Ірландії. У складі найтитулованішого клубу цієї країни – Шемрок Роверс – з’явився український футболіст. Віктор Серденюк з Одеської області пройшов ґрунтовну школу Чорноморця, грав у рідній області за Реал Фарму, Жемчужину та Балкани, а у складі Кремня із Полтавщини вигравав Другу лігу. Грав за юнацькі збірні України.
Втім, розпочали розмову з його останнього місця роботи в Україні – ФК Балкани (Зоря, Білгород-Дністровський район), які призупинили виступи у Другій лізі, після чого Віктор Серденюк і став вільним агентом.
«Чемпіон Ірландії був першим у списку мого агента»
‒ Ще восени Балкани з головним тренером Колчиним та маститим консультантом Альтманом, здавалося, награли оновлений склад та готувалися до того, щоб яскраво виступити у другій частині сезону. Наразі клуб призупинив участь у професійних турнірах. Як ваші друзі з ФК Балкани? Що кажуть щодо майбутнього клубу?
‒ Я підтримую зв’язок із хлопцями з Балкан, зараз їм дуже непросто. Деяким хлопцям вдалося десь влаштуватися в команди в Україні, багато хто пішов на нефутбольні роботи чи тренує дітей. Балкани призупинили свою професійну діяльність на час війни, як далі – не знаю.
‒ І ось ви, вільний агент із української Другої ліги, підписуєте контракт із ірландським чемпіоном. Скажіть, як виник цей варіант?
‒ Варіант із цією командою Шемрок Роверс з’явився несподівано. Моя дружина через своїх старих друзів знайшла мені агента з Ірландії. Ми з ним зв’язалися, і він вирішив допомогти нам.
Перший же клуб у його списку був саме Шемрок Роверс. Перегляд тривав близько тижня. Радий, що вдалося підписати договір із таким титулованим футбольним клубом.
‒ Які ще у вас варіанти були цього року?
‒ Були варіанти з Першої ліги Ірландії та Другої ліги Польщі.
“Румуни буквально вибігали на дорогу, коли бачили машину на українських номерах”
‒ Це ваш перший легіонерський досвід. Чи таким ви його уявляли чи в молодості хотіли пробувати себе зовсім в інших командах?
‒ Бути легіонером – це досить-таки непросто. Це зовсім інший менталітет людей, інші цінності, все по-іншому. І, звичайно, мовний бар’єр – це теж непросте випробування.
‒ Взагалі, чи прагнули легіонерства, чи це, так би мовити, не від хорошого життя?
‒ Якщо чесно, до війни я навіть і не міг подумати, що гратиму в іншій країні, тим більше, в Ірландії.
‒ Як взагалі і де вас застала війна?
‒ Війна застала нас у батьків дружини у домі. Ми до них переїхали буквально за тиждень до війни, тому що у нас маленька дитина, вони нам допомагали. Ми виїхали з України у перші ж дні війни.
‒ Чи все гаразд з вашими рідними, вашим житлои?
‒ Слава богу, з нашими рідними та близькими все добре!
‒ Де встигли побувати за час війни і чи всюди відчували розуміння статусу біженця?
‒ Ми добиралися машиною до Ірландії та проїхали багато країн. Запам’яталася Румунія – там дуже добрі люди, вони буквально вибігали на дорогу, коли бачили машину на українських номерах, і зупиняли, щоби чимось пригостити чи допомогти.
Якщо ми відмовлялися, то просто в машину все запихали. У Німеччині ми забронювали житло, щоб переночувати. Коли ми приїхали туди і хлопці дізналися, що ми з України, вони нам накупили дуже багато продуктів, дитині памперсів, собаці корм та повернули гроші за житло. Потім, коли ми розпаковували продукти, вони нам ще поклали гроші.
Це було дуже зворушливо.
З неприємних ситуацій, в Ірландії я потрапив в аварію, і моя машина не підлягає ремонту тут. На щастя, я їхав один і в аварії ніхто не сильно постраждав.
«Шемрок Роверс зараз в Україні поборовся б за чемпіонство»
‒ Шемрок Роверс – чемпіон та лідер поточного сезону. Наскільки із запасом грає команда вдома?
‒ Команда вдома грає з гарним запасом, вони на голову сильніші за більшу частину суперників.
‒ Яке місце ви б їй відвели в Україні та в якій лізі?
‒ Я думаю, що зараз в Україні ця команда б поборолася за чемпіонство.
‒ Що у Шемрока з інфраструктурою, стадіоном, базою?
‒ Тут хороша тренувальна база: два натуральні поля та одне штучне, хороший тренажерний зал та невеликий критий манеж зі штучним покриттям. Поля дуже гарної якості, домашній стадіон дуже затишний та красивий. І що особливо важливо, на кожну гру – повний стадіон.
‒ Взагалі, тутешні футболісти – професіонали? Кажу і щодо справи, і щодо статусу.
– Усі футболісти тут профі – і в команді, і в побуті. Шемрок Роверс – це гарний рівень професійної команди.
‒ Що здивувало побуті ірландських клубів? У режимі дня та відпочинку, тренувань, навантажень...
‒ У плані побуту нічого особливо не здивувало: хлопці у вільний час на базі читають книги, ходять до тренажерної зали або їдуть додому та проводять час із сім’єю. Тут більш силовий футбол, тому тренажерний зал має велике значення.
‒ Чемпіонат Ірландії не належить до найсильніших у Європі. Це маленький футболок чи самобутня ліга? Що встигли тут побачити, наскільки цікавим є чемпіонат та його учасники?
‒ Як на мене, це дуже цікавий чемпіонат. Тут досить жорсткий та силовий футбол, атмосфера на стадіонах – це щось! Я думаю, кожен футболіст мріє про це: завжди практично повні стадіони та вболівальники не замовкають ні на мить.
‒ Як влаштувалися?
– Нас сюди запросила ірландська сім’я через нашого спільного друга, американця. Нас дуже тепло прийняли, вони мають великий 3-поверховий будинок і вони нам виділили 1 поверх з усіма зручностями, ми їм дуже вдячні! Ці люди нам стали як рідні.
‒ Наскільки дорогим є побут та проживання?
‒ Ірландія вважається одна з найдорожчих країн, тому тут все на порядок дорожче. Дякую тільки нашим ірландським друзям, за їхню допомогу та підтримку.
«В Ірландії українці щокроку»
‒ Чи багато в країні українців?
‒ Українців в Ірландії, якщо я не помиляюся, сьогодні близько 50 000 осіб. Для такої маленької країни це дуже великий показник. Насправді українці тут на кожному кроці.
‒ Головний тренер вашої команди молодший за декого з одноклубників, з ким ви раніше могли грати в Балканах. Який футбол ставить Стефен Бредлі? На якій позиції вас бачить?
– Стефен Бредлі – це молодий амбітний тренер з дуже цікавими ідеями та цікавим тренувальним процесом. Це дуже відкрита людина, яка завжди поряд із командою. Він проповідує комбінаційний, атакуючий футбол.
‒ Ви поки числитесь на сайті клубу без номера. Який собі хочете?
‒ Я ще не знаю, під яким мене заявлять номером, я хочу або 18, або 15 (в результаті справді Вітя отримав №18, який і хотів – прим. Sport Arena).
‒ Як місцеві вимовляють ваше прізвище? Взагалі, ірландська англійська мова легша для розуміння чи важча за ту вимову, яку ми навчали в школі?
– Це так. Місцевим дуже важко вимовляти моє прізвище, тому мене всі називають Віктором. Тут усі спілкуються англійською, ірландською вони, напевно, говорять у родинному колі.
‒ Дивлюся на списки гравців та тренерів – очі висмикують ім’я Дем’єн Дафф. Колишній гравець Шемрок Роверс та легенда – вже головний тренер Шелбурна. Назвіть кількох людей, які тут є найбільшими зірками?
‒ В Ірландії багато колишніх зірок футболу, які в основному пограли в Англії. У тому числі, у топ-клубах. За ірландську збірну свого часу грали Рой Кін з МЮ, Роббі Кін з Лідса та Інтера, не кажучи вже про легенд, що грали раніше.
‒ А у вашій команді?
– У своїй команді я не можу поки що когось виділити – всі хлопці варті уваги, тут футболісти гарного рівня.
‒ Зрозуміло, для новачка одна мета – потрапити та закріпитися у стартовому складі. А чого глобально прагнете в Ірландії? Це трамплін до Європи для вас чи самодостатня ліга та країна?
‒ Так, поки що в мене мета закріпитися і зачепитися тут за свій шанс, а далі буде видно.
Джерело: Sportarena.ua
