Ранні стадії єврокубків: неповторна екзотика та український слід

Початок липня у футбольному світі – мертвий сезон. Природно, через відсутність ЧС-ЧЕ – тут дякую мудрій і дбайливій владі, що влаштувала всьому футбольному люду славетний зимовий подаруночок. Топ-чемпіонати у глибокій відпустці, вирує лише життя на трансферному ринку, до відновлення серйозних турнірів чекати і чекати.

Однак варто придивитися і побачиш: ці великі турніри вже йдуть. Просто нинішні кілька тижнів – час ранніх єврокубкових стадій, на які мало звертають увагу. І, мабуть дарма.

Ранні раунди єврокубків – час скромних та неглобальних, але найчастіше яскравих та дивовижних історій. Допитливий погляд, пробігшись по складах цих не наймастичніших учасників, неодмінно виловить у них знайомі імена. Без ностальгічних знахідок такі дослідження не обходяться.

Ну і, мабуть, найважливіше для нас. У цьому потоці матчів перших раундів кваліфікації ЛЧ та ЛК як ніколи добре помітний український слід. Чимало наших співвітчизників світяться у складах різних за рівнем команд. А де їх немає – там знайдуться іноземні персонажі, що “наслідили” у футболі України.

Головний єврокубок

Це, напевно, мало хто помітив, але євросезон 2022/23 розпочався ще наприкінці червня, матчами попереднього кваліфікаційного раунду ЛЧ. У ньому, вже за традицією, чемпіони чотирьох найслабших асоціацій сперечаються за одну путівку до основної кваліфай-сітки. Тут без сенсацій: катком по своїх конкурентах (Левадія, андоррський Інтер) пройшовся ісландський Вікінгур – не плутаємо з фарерським тезкою, який також бере участь у поточному єврокубковому сезоні.

Команда Арнара Гуннлаугссона (у минулому помітний форвард, Лестер і Болтон в АПЛ, грав і проти збірної України), як з’ясувалося, цілком бойова: вона примудрилася вже цього тижня дати бій одному з найсильніших клубів стадії, який нещодавно грав у групі ЛЧ – Мальме. У Швеції фаворит здобув непросту перемогу 3:2, інтригу збережено.

У складі андердога виділимо вінгера Крісталла Мані Інгасона: він забив обидва переможні голи на минулій стадії, він зрівняв рахунок і на “Сведбанк Арені”. Однак схопив при цьому дві картки, тому у матчі-відповіді – не помічник. Мальме, звичайно, за складом братам-скандинавам не рівня: тут є і відомі ветерани (Мартін Ольссон, Тойвонен, Телін, фін Мойсандер), і просто сильні гравці (боснійська збірка Хаджикадуніч, сербський талант Бірманчевич). Незважаючи на важкий старт – один із фаворитів Шляху чемпіонів.

5-6 липня в бій вступили й інші неслабкі команди, кожну з яких не дивно буде побачити на груповому етапі: Ференцварош, Лудогорець, Марибор, Шериф… і, звичайно, неймовірний Буде-Глімт, який нещодавно поставив на вуха футбольний Старий світ.

Беззмінний чемпіон Угорщини вже неслабко змінився з часів зустрічей із київським Динамо. Команду тренує лисий вусатий громадянин, нещодавній тренер збірної країни-агресора. У ній серйозно змінилися лінії захисту та атаки, у центрі поля заправляє норвежець Закаріяссен. Єдиний українець, що залишився, – Зубков – явно не горить бажанням залишатися у Ференцвароші. Ймовірно, скоро ми дочекаємось його повернення до Шахтаря.

Без українського вінгера Фраді вхолосту злітали в Костанай – безголева нічия з місцевим Тоболом (у складі казахського клубу відзначимо суперстара Зорана Тошича – того самого, що колись значився в МЮ, а потім здорово запалював у московському цска).

Чемпіон Болгарії з незмінним Пластуном у центрі захисту спокійно за рахунком, у два м’ячі, обіграв чорногорську Сутьєску – банду нічим не примітну, хіба що наявністю в атаці гравця збірної… Лівії. Марибор вдома не зумів пробити солігорський Шахтар – закінчили без голів (Микита Корзун вийшов на пару хвилин).

Що там Шериф без Вернідуба? Поступово втрачає колишніх лідерів: так, Адама Траоре вже бігає за Ференцварош. Також пішли герої баталій із Шахтарем та Мадридом Атанасіадіс та Тілль-старший; з ними – Ніколов та Бруно. А якщо згадати, що протягом минулого сезону не стало Крістіано, Фернандо та Арболеди, Коловоса та Кастанеди… Нова команда з тренером-хорватом Томасом!

Її поповнила чергова пачка африканців, найвідоміші з яких нігерієць Атіємвен та буркінієць Уаттара. Ще один новачок нам добре відомий – Пернамбуко, орендований у Львова. Втім, бразилець у Боснії проти Зринськи (за який усі 90 хвилин відбігав Маріо Чуже) не грав. І тут 0:0 закінчили!

Норвезький клуб, що минулої осені розібрав на молекули майбутнього переможця ЛК, хоч і продовжив поступальний прогрес (друге поспіль чемпіонство), теж не уникнув кадрових втрат. Захисники Лоде та Бьоркан вирушили вільними агентами до німецької Бундесліги, а опорник Берг та результативний форвард Ботхейм опинились у клубах французької та італійської еліти, своїми трансферами принісши БГ чимало грошей.

Втім, немає лиха без добра: за відсутності конкурента розцвів нігерійський бомбардир Боніфасе – на його рахунку всі три голи у ворота Клаксвіка! Українського захисника Литвина, який із початком війни змінив росію на Фарери, у заявці не було.

Крім Буде-Глімта, лише два клуби на стадії першого кваліфікаційного раунду ЛЧ спромоглися на великі перемоги. Також по три голи своїм гостям поклали ірландський Шемрок та македонський Шкупі. За клуб зі Скоп’є забивав Мамаду Данфа, який цього року зустрічав гравцем ковалівського Колосу.

Ще один умовний фаворит – румунський ЧФР з Ловро Цвеком у складі – зганьбив найпопулярніший рахунок стадії в столиці Вірменії. Українська пара захисників Пюніка, Братков та Вакуленко зіграла на нуль – з чим їх і вітаємо. А також тренера Єгіше Мелікяна, чимало віддав нашому футболу в різних іпостасях.

Познанський Лех мінімально обіграв Карабах – клін-шитом відзначився український новачок Артур Рудько! Гіо Цітаїшвілі на полі не з’явився. Успіху (виїзні 0:0) досяг і Азацький у складі батумського Динамо – грузинському чемпіону у столиці Словаччини не змогли забити ні легендарний Юрай Куцка, ні просто Ерік Рамірес.

ХІК з чималою кількістю фінських збірок у складі в один м’яч обіграв ризький РФШ – Ягодінскіс брав участь, Дубра відсидівся в запасі. Вільнюський Жальгіріс, за який припадає пилом 38-річний Міколюнас (екс-Арсенал і Севастополь), вивіз результативну нічию з Приштини.

Що потім?

У другому відбірному раунді до 15 переможців цієї стадії Шляху чемпіонів приєднаються Динамо Загреб, Вікторія Пльзень, Цюрих, Олімпіакос та Маккабі Хайфа (останні двоє потрапили один на одного). У третьому до них додадуться Црвена Звєзда та кіпрський Аполлон. У четвертому – Копенгаген та Трабзонспор. Судіть самі, у кого зрештою більше шансів на заповітні чотири путівки.

Втім, нас з другої половини липня більше цікавитиме набагато тонший струмок під назвою Шлях представників ліг. Саме там і саме тоді перші офіційні матчі за сім місяців зіграє київське Динамо. 20 числа команда Луческу прийме Фенербахче у Лодзі, 27-го вирушить до Стамбула.

У разі успіху будуть третій раунд (серед ймовірних суперників найсильніший – Монако), а за ним – четвертий з Бенфікою та Рейнджерс (або з кимось іншим). Так, легкого життя ніхто нікому не обіцяв.

Неголовні, але теж цікаві

Ліга Європи свій старт візьме аж у серпні – коли достатньо команд просіється через сито ЛЧ та ЛК. Тоді до справи вступить і СК Дніпро-1. Ми ж звернемо свій погляд на Лігу конференцій.

Наймолодший із єврокубків стартував у цей мід-вік, тридцятьма матчами першого (з чотирьох) відбірного раунду. Тут ми вже не будемо докладно зупинятися на всіх учасниках (шкодуйте наше місце, а ми – ваш час!), надто багато тут відвертих слабаків. Втім, окремі романтичні історії заслуговують на окремі оповідання…

Поки що ж зосередимо увагу на українському сліді. Благо, і на цій благодатній ниві було чим поживитись.

Насамперед відзначаємо бенефіс Олександра Філіпова в ірландському Деррі – його гол+пас практично забезпечили прохід Риги до наступного раунду. У столиці Латвії екс-форвард Десни опинився у лютому, поповнивши українську колонію в особі Вакулка та Юрченка. Обидва, до речі, теж зіграли у четвер.

Фінський СІК програвав естонській Флорі (у лідерах там той самий Зєнєв) вже без Дениса Олійника. Буквально днями український ветеран оголосив, що у цей тяжкий час прагне жити та грати в Україні, підписавшись за Ворсклу. Честь йому й хвала.

Дунайська Стреда здолала Кліфтонвілл не без участі Андрейса Циганікса. Натомість без участі Данила Безкоровайного – український захисник з січня і до кінця року орендований Астаною, його час у Лізі конференцій прийде трохи згодом.

Справжнісінька сенсація: клуб із Сан-Марино когось переміг, та ще й у гостях! Втім, саме з Тре Фіорі таке (єврокубкова перемога) трапляється не вперше. Чотири роки тому “Три квітки” примудрилися не просто обіграти, а й навіть пройти Бала Таун. Цього разу локально зганьбилась люксембурзька Фола. Ми б і не звернули уваги, якщо не українське відлуння. Юний воротар Артем Шейко тільки-но перейшов до еського клубу з Вальферданжу і в цьому приниженні участі не брав.

Лієпая поступилася косовському Гіляні без Юрія Ткачука (вихованця Металіста, який встиг навіть у єврокубках зіграти за харків’ян). Молдавський Сфинтул Георге з українцем Смирновим (центральний захисник) у складі був удома битий (1:2) словенською Мурою з Грегором Балажицем.

Фінський КуПс, дарма що втратив кілька гравців основи на чолі з Ранхелем, другий рік поспіль ображає українців: цього разу підопічні Валакарі забили два м’ячі Данілу Каневцеву, кіперу грузинської Діли. Клуб із Горі, до речі, з початку року тренує Андрій Демченко, легенда запорізького Металурга.

Станіслав Біленький вийшов за тбіліське Динамо на останні півтайми за рахунку 2:1 з естонським Пайде. І треба ж – гості встигли не лише відігратися, а й вирвати несподівану перемогу! Український форвард не справився з балтійськими суперветеранами – воротарем Аксалу та захисником Клаваном. Артем Федоров, вінгер-латераль із українським паспортом, відіграв тайм за молдавський Петрокуб проти мальтійської Флоріани (без голів).

З українцями начебто все. Але аж ніяк не за легіонерами, що світилися в УПЛ у минулі роки. Отже…

За албанський Лачі (0:0 з чорногорською Іскрою) 15 хвилин відбігав сам Мішель Бабатунде – той самий гравець Кривбасу та Волині, який грав на ЧС, а останній рік взагалі провів поза професійним футболом. А ось екс-луганчанин Перович залишився поза заявкою на матч свого нового клубу – словенської Олімпії – з люксембурзьким Дифферданжем. Підсумок 1:1 – так собі дебют для тренера господарів Альберта Рієри.

Досить безнадійно згорів у Македонії Арарат із братами Малакянами у складі. Мінське Динамо тренера Челядинського (екс-захисник запорізького Металурга) не впоралося з чорногорським Дечичем у псевдодомашньому матчі (насправді обидві зустрічі відбуваються у Підгориці). Екс-ворсклянин Пєшич так і не вийшов. А гольовим пасом відзначився екс-форвард мінчан Бечірай.

Ружомберок із наддосвідченим капітаном Яном Масло впевнено розібрався з каунаським Жальгірісом (2:0). За ще один литовський клуб – Паневежис – зіграли захисник Міколюнас (у молодості бігав за Дніпро та Кривбас) та опорник Вандерсон, який так і не встиг цієї весни дебютувати в УПЛ за Чорноморець. Зіграли вони по нулях із молдавським Мілсамі, в якому капітанив не чужий українському чемпіонату Вадим Болохан.

Боснійський Борац, очолюваний цим Ненадом Лалатовичем, впевнено здолав фарерський Б-36. За Алашкерт переможним голом (мальтійському Хамруну) відзначився Артак Єдігарян, який багато років тому світився у донецькому Металургі.

Ось, мабуть, і все. Досить з нас екзотики на цю пору. Далі, звичайно, у кваліфікації ЛК підуть маститі клуби, і український слід у деяких із них обов’язково знайдеться. Але що ще актуальніше: у двадцятих числах липня у бій, окрім інших неслабих ФК (турецький ІБ, празька Спарта, софійські ЦСКА та Левські, норвезький Мольде, угорський Фехервар) вступить наша Ворскла. Двома виїзними баталіями проти шведського АІКу. Буде жарко!