Франція – Україна. Матч, який потрібно забути, але урок – запам’ятати

Розгромом збірної України завершився контрольний матч в передмісті Парижа Сен-Дені проти збірної Франції. На полі легендарного Стад де Франс підопічні Андрія Шевченка зазнали найбільшої поразки в історії – 1:7. Це вже історія, нехай і така сумна. Що до цього призвело? Однозначно і не відповіси.

Всі ми знаємо, як проходила підготовка нашої збірної до цього матчу. Він мав бути зіграний ще в березні нинішнього року, однак почався період коронавірусної інфекції по всьому світу. Гру перенесли, адже контракт був підписаний і його потрібно виконувати. Звичайно, напевно, нашому тренерському штабу краще було б вдома  готуватися до ігор Ліги націй проти Німеччини та Іспанії. А так вийшло – як вийшло. Багато травмованих і кілька провідних виконавців з Covid-19 в пасиві. Причому, випали три голкіпера. До того ж і всі гравці Шахтаря пішли на самоізоляцію після виявлення позитивних тестів у Степаненка і Пятова.

Про сам матч багато не скажеш. Лише десь з 40-ї по 55-у хвилину зустріч проходила на рівних. У цьому проміжку Віктор Циганков забив красивий гол, Малиновський двічі був близький до успіху, але з його ударами впорався Манданда. А ще запам’ятався потужний удар Зубкова – м’яч потрапив у штангу. Весь інший час на полі безроздільно правили французи. Чемпіони світу показали свій високий клас і відмінний резерв. Чого вартий тільки 17-річний гравець Ренна Камавінга. Але ж у Дешама є ще Жиру, Мбаппе, Марсьяль і Грізманн. Це, що стосується гравців лінії атаки.

А у нас в атаці вийшов Андрій Ярмоленко. Його змінив по ходу другого тайму Роман Яремчук. Відчуйте різницю. Неймовірно важко було і дебютантам нашої збірної. Бущан, Забарний, Зубков і Конопля вперше вийшли у складі головної команди країни. Хлопці старалися, як і їх партнери, але цього було мало в протистоянні з чемпіонами світу. Так, помилялися всі, цього не можна заперечувати. Але про яку зіграності між гравцями і лініями можна говорити. Адже в цьому поєднанні гравців, збірна України більше ні разу не з’явиться в офіційних матчах.

І це не вина Шевченко, що, кажучи відверто, у нас реально гравців на півтора склади. І коли з цього півтора складу вилітають 14 осіб, а в заявці команди п’ять дебютантів розраховувати на більш-менш пристойний результат не доводиться.

Але в будь-якому випадку – це спорт. Розмови про те, що Франція повинна була якимось чином пошкодувати України, як вам слова Дешама після матчу, залишимо осторонь. Проблеми синьо-жовтих повинні хвилювати тільки тренерський штаб синьо-жовтих і керівництво Федерації, яке поставило команду в такі умови.

Так, можливо, це тест на зрілість і майстерність. Але тоді треба чітко визначитися, що ми хочемо: результатів або антирекордів? Нагадаю, синьо-жовтих чекають ще два матчі – проти Німеччини і Іспанії, і до мізерності кадрового потенціалу, втоми від перельотів додатися ще й емоційна спустошеність від такої поразки. Хто б що не говорив, такі матчі і результати безслідно не минають.

Якщо вже вибирати кращого футболіста збірної України в минулому матчі, то треба віддати належне Руслану Малиновському. Гравець Аталанти змужнів за останній рік і став справжнім лідером нашої збірної. Ось і в середу ввечері Руслан доклав титанічних зусиль, щоб зв’язати гру в центрі співаючи, загрожувати воротам супротивника. Та й у відборі він взяв участь. Інша справа, що звичних партнерів поруч з ним не виявилося.

Та й в цілому, байдужих на футбольному полі в складі збірної України не було. Але цього мало. Щоб домагатися позитивного результату з суперниками рівня збірної Франції потрібно зіграти ідеальний матч. Маючи, до того ж, оптимальний склад. Хоча, недавній матч з Іспанією показав, що навіть в одному з кращих ігрових поєднань і точно нормальному виборі футболістів змагатися на рівних з провідними командами континенту нам ще рано. Зараз же ситуація була катастрофічною. І «маємо те – що маємо». А якщо точніше, то 1:11 – в двох останніх матчах збірної.

Матч із Францією потрібно забути, але отриманий урок засвоїти. Звичайно, коронавірус диктує свої правила, під які змушений підлаштовуватися весь світ. Але ж правил можна дотримуватися і в своїх інтересах. Або хоча б свої інтереси відстоювати. Франція не вказала нам наше місце у футбольній ієрархії – це зробили місяцем раніше іспанці, просто ще раз підкреслила відомий факт: ми можемо грати через «не можу» і всупереч усьому, але чи буде від цього користь?

А попереду, вже 10-го жовтня, домашній матч Ліги націй проти Німеччини. У середу німці в домашньому спарингу зі збірною Туреччини зіграли внічию – 3: 3. І у них також був експериментальний склад. Подивимося, як наші хлопці зіграють в суботу ввечері.