Фанат київського Динамо Анатолій Шпонарський «Шпон», який захищає зараз Україну від масштабного військового вторгнення, а раніше працював у структурах олігарха Сергія Курченка, в інтерв’ю Роману Бебеху для YouTube-каналу «Бомбардир», розповів кілька трешових історій з життя колишнього власника Металіста.
«Спочатку мене взяли на роботу, бо Курченко любив тайський бокс, а ми були спортгрупою – тренувалися двічі на день і отримували добрі гроші. Я їздив на чемпіонати світу та Європи, мені все оплачували, давали премії за перемоги, призові місця. Потім нам сказали, що ми маємо бити людей. Курченко збудував зал у Києві та проводив змагання чисто для себе. Платив гроші нам за виступи, на кшталт Курченка Cup. І в нас у залі поставили клітку, і сказали, хто погано поводитиметься, привеземо сюди. Ну і своїм співробітникам, які накосячили, говорили: «Дивись, у тебе є два варіанти: або ти йдеш геть і не працюєш, або тебе привозимо назад до спортгрупи і вони тебе ***. Але ніколи жодного разу ми ніколи нікого не били. Ну, привезли до нас одного разу мужика, віку мого батька, який заснув десь в області, охороняючи його дім. Ну, як його бити…
Або ось Курченко мав більярдні киї там по мільйону. Він грав на більярді, а там ще були масажист та банщик. Курченко вийшов, а ті подумали, що він поїхав, взяли киї та почали грати. Він повернувся, там його киї: “****, в зал”. Їх із Москви привезли до нас. Масажист – нормальний хлопець, він одразу все зрозумів. А банщик, щось почав гарчати, йому дали по пузу. Я його не чіпав, але по пузу йому дали, зламали ребра. На той час Курченко мав своїх ментів, свою прокуратуру, він такі питання вирішував, що нам нічого не було б.
Перший місяць я не знав, на кого працював. Чув, що наш шеф купив яхту. Наш шеф купив літак. Наш шеф купив Металіст. Що? Потім заліз до інтернету, все довідався. А потім, коли почав працювати, дізнався, що він дружить із Стомалогом (старший син екс-президента України Віктора Януковича – прим. ред), із сім’єю (клан Януковича).
Потім нас відправили до Монако, винайняли будинок і його треба було охороняти. Це Ментона, вілла 18-го чи 19-го століття. Вона на той час продавалася і коштувала якихось неральних грошей – майже 320 мільйонів євро. Він її зняв на півроку. Ти з вілли міг вийти просто на берег.
Курченко любив виходити на берег і якось сказав: «Тут каміння, мені незручно. Вирівняйте та побудуйте мені такий берег, щоб я на яхті з казино приїжджав”. Ми якось загородили йому парканом, був кіпіш, приїхали журналісти, казали, що викличуть поліцію. Але в нас працювала француженка, яка пояснила, що якщо у суботу та неділю якщо твого життя нічого не загрожує, поліція не приїде. А у понеділок Курченко відлетів і ми всі прибрали. Та й загалом за місяць ми його бачили три-чотири рази.
Хто до нього приїжджав? Марадона. 11 чи 12 художниць із Пітера, які його малювали. Але коли Марадона прилітав, то Курченка навіть не було, з’явилися якісь справи, і він полетів на Сардинію чи кудись туди.
Якось він хотів порибалити, і ми шукали йому місця. Курченко мав депутата з Харкова, який вважався людиною, яка відповідає за зброю – підбирав карабіни, гвинтівки. І йому дали завдання знайти місця, де він міг би порибалити. Шукали-шукали, а потім прямо біля Вовчого парку в Каннах на висоті півтори тисячі метрів над рівнем моря, було кафе і поряд два невеликі фонтанчики. Цей мужик і каже: “Придумав”. Ми запустили в один фонтан 500 форелей, в інший – 1000. Привезли вудки, клювання було чудовим.
Тоді він купував журнал Forbes. Приїхав головний редактор із Америки Майк, зустріли дали машину – Rolls-Royce. Задум був такий: він ловить форель, і ми відразу при ньому готуємо. Кухарів не вистачало – один мав залишатися на віллі. А я кухар за освітою, говорю: «Так я можу». Усі переживали, що я можу накосячити. Він упіймав рибу, я приготував, сподобалося.
Потім була інша зустріч у нього – Тіна Канделакі приїжджала. Він зателефонував до Києва, я тоді був там і сказав: «Того хлопця, що мені готував рибу, швидко на літак і доставити сюди». Але інформацію про її приїзд не хотіли розголошувати. Була ще цікава ситуація: Канделакі ловила рибу, кидала вудку та впала у фонтан. Ми думали, що Курченко буде злий і риболовля на цьому закінчиться. Але Канделакі вийшла, зняла з себе сукню, залишившись у спідній білизні, сіла поряд з ним. Йому дуже сподобалося. Перехожі? Ми зняли всі кафе, там людей випадкових не було.
Те, що Курченко – *******, зрозумів не одразу. Але потім, вже ближче до часу почалася революція, мій друг, з яким ми познайомилися і він працював у тій сфері, вийшов на мене. А тоді вже йшов Майдан, він сказав: «Втікай туди, де тебе не знайдуть. Тебе хочуть завалити». Плюс повилізало багато різної фігні, ми дізналися, що Курченко – у системі. Потім, коли вже почали вбивати людей на Майдані, я повернувся, бо зрозумів, що ми всі однакові перед системою.
Потім Курченко переїхав до Москви і людей, які працювали в системі, перетягували. Мені запропонували непогану зарплату вже кухарем: вісім тисяч євро старт, потім – десять, потім – 12. Був такий діалог цікавий, коли люди кажуть: «То що ти тут? Твої кенти злидні». Відповідаю: «Зате вони ніколи не покинуть, і на *** не потрібна ваша Москва». І я залишився, не було грошей, не було нічого, але я взагалі не шкодую”.
Джерело: sportarena.ua
Добавьте «sportarena.ua» в свои избранные источники ⟶ Google News Подписаться