Збірна України нарешті забила більше одного гола і не пропустила. Краще пізно, ніж ніколи

Максим Юрків

Гостросюжетний серіал під назвою «Пригоди збірної України у відборі ЧС-2022» закінчився хеппі ендом. Команда Олександра Петракова виграла останній з п’яти фіналів, які чекали новий тренерський штаб цієї осені, і в останній момент, і з найменшою кількістю очок пробралася в плей-офф кваліфікації.

Стикові поєдинки відбудуться в березні наступного року, але то вже буде зовсім інша історія. Головне, що українській команді вдалося врятувати, здавалося б, вже провалений відбірковий цикл.

Після сенсаційної перемоги Фінляндії над Боснією та Герцеговиною настав час рахівників. Нарешті в самій компромісній групі кваліфікації з’явилася конкретика: фіни вибили балканців з гонки і вийшли на друге місце, і в останньому турі волею календаря найбільш мотивованим колективам довелося вирішувати свої завдання не в очній зустрічі. Україні потрібна була перемога над Боснією та Герцеговиною, а Фінляндії – взяти очки в матчі з Францією.

Незважаючи на всю педантичність ситуації, коли не все залежить від нас, у збірної України ніби як склалися непогані передумови для успіху в заключній грі відбору. Лідери збірної – в обоймі, включаючи Руслана Малиновського, що повернувся в команду, після спарингу з Болгарією обійшлося без травм. В Одесі синьо-жовтих тільки хватила стара болячка у вигляді дичавілої нереалізації гольових моментів, але все ж той матч був товариським і підготовчим до головної гри всієї кваліфікації.

Передчасний вихід з боротьби за місце в плей-офф вплинув і на кадрову ситуацію в стані Драконів. Тренерський штаб Івайла Петєва не став форсувати відновлення від травми Едіна Джеко і не включив в заявку Міралема П’янича, що зіграв не кращим чином проти Фінляндії. Боснійці вийшли на останній для них матч у відборі без зірок, але з ротацією і бажанням гідно показати себе перед рідними вболівальниками.

Після тактичного експерименту з грою в три центральні захисники Петраков повернувся до більш звичної 4-3-3, з якою ще Андрій Шевченко виводив збірну на Євро-2020. Схема з трьома центрбеками дала високу динаміку і якісний пресинг в домашній битві з французами і у виїзному поєдинку з Фінляндією, але виявилася занадто енерговитратною для цього складу – в кожній з ігор синьо-жовті починали різко здавати у фізиці після 65-ї хвилини.

Повернення до 4-3-3 – це рух у бік балансу в швидкості ведення гри і ставка на контроль і сильні сторони лідерів. Трикутник Степаненко-Зінченко-Малиновський дозволяв Україні грати з позиції першого номера і досягати результатів у матчах з сильними суперниками. Тому вибір Петракова виявився очевидний, враховуючи, що відступати нашим футболістам було більше нікуди, а право на нічию остаточно вичерпано.

Правда, в першому таймі гри з Боснією збірна України хоч і робила спроби забити, але їм не вистачало точності, а єдиний момент з ударом у площину воріт не реалізував Яремчук – виручив воротар.

Картинка гри в другій половині першого тайму поставила під сумнів здатність України досягти мети, за якою команда Петракова прибула в Зеницю. Боснійці забрали в українців м’яч, відсунули гру від своїх воріт і стали шукати щастя біля воріт Бущана. Якщо з позиційними атаками збірної Боснії та Герцеговини задня лінія зі Степаненко на підстраховці справлялася, то перед самою перервою стався самий ключовий епізод всього протистояння.

У момент кутового на 45-й хвилині гості програли боротьбу у власному штрафному майданчику, і лише фантастична реакція Бущана, в стрибку відбив важкий удар Хаджикадуніча, врятувала синьо-жовтих від пропущеного голу. Хто знає як склався б сценарій матчу за рахунку 0:1, але історія в таких випадках невблаганна – збірна України не відноситься до команд, які витягують програшні матчі на морально-вольових. Винятком за довгий відрізок часу став лише контрольний матч з відверто лівою Болгарією, і то українцям не вдалося в ньому перемогти.

У ці самі хвилини збірна Фінляндії проводила свій кращий ігровий відрізок в Гельсінкі, але так і не зуміла трансформувати його в забиті м’ячі. А французи змогли – Бензема вистачило дев’яти хвилин після виходу на заміну, щоб порадувати не тільки французьких, а й українських уболівальників.

В цьому і полягає непереборна різниця між збірною України та Франції. Ми можемо відбирати очки у чемпіонів світу і прирівнювати ці ігри до подвигів, але тільки по-справжньому класна команда грає на максимумі навіть у матчах, які не мають для неї турнірного значення. Ми боїмося, що суперники, які вирішили турнірні завдання, гратимуть впівноги, але репутація топ-збірної і кращої команди планети не можуть дозволити французам зливати навіть непотрібний матч. За цим якраз помічені команди рівня України, яким, якщо нічого не потрібно, то вони з відповідним настроєм і виходять на поле.

Але вчора збірній України було дуже треба. Тим більше, що приспіла допомога від «триколірних». Українці знову активніше почали другий тайм, а на 58-й хвилині нарешті «вистрілив» Циганков, у якого в збірній намітився спад в поточному відбірковому циклі. Віктор загострив гру на лівому фланзі, прострілив у штрафну, а Зінченко після відскоку і без опору захисників розстріляв ворота Шехіча.

Збірна Боснії та Герцеговини отримала «на горіхи» від своїх шанувальників ще після провалу з Фінляндією, і перед матчем з Україною преса недвозначно попередила команду Петєва – негоже так безладно грати перед рідними трибунами, хоч і в матчі, до якого інтерес вже загублений. Тому боснійці великими силами пішли вперед, а українцям довелося йти за валідолом.

Але у збірної України тепер точно є джокер, який у вирішальні моменти дає результат. Петраков спочатку освіжив центр поля, випустивши замість Соболя Шапаренка, а на останні 15 хвилин гри кинув у бій Зубкова і Довбика. Останній і зняв інтригу заключного туру кваліфікації, реалізувавши вихід віч-на-віч з воротарем. Тепер Артем справедливо повинен позбавиться від клейма гравця одного гола в збірній. Голи шведам і боснійцям – Довбик забиває нечасто, але у великих матчах. З моменту завершення кар’єри Шевченка синьо-жовтим не вистачало форварда з такою якістю.

Збірна України нарешті забила більше одного гола і не пропустила. Вперше в цій кваліфікації. І зробила це в найпотрібніший момент. Краще пізно, ніж ніколи.

Збірна України зробила недозволено багато подарунків своїм опонентам протягом тривалого турнірного шляху. А, опинившись за крок від прірви, зуміла вийти зі складної ситуації з високо піднятою головою. Схоже, всім нам потрібно змиритися з долею, що переслідує збірну України – на рівному місці створювати пожежі і з великими труднощами їх гасити.

Ми ніколи не будемо немов Іспанія або Бельгія передчасно вирішувати турнірні завдання. Так що давайте просто насолодимося емоціями переможців, хоч Україна ще й не вийшла на чемпіонат світу.