Оголошені коментатори на ЧС, і в мережі все палає ? Розбираємося, що тут не так і кого могли б запросити

Який чемпіонат світу – такий інтерес до нього. Про те, що вже цього місяця в Катарі розпочнеться Мундіаль, нам раптово нагадали прес-служби Суспільного та його субтранслятора Megogo – коли оголосили коментаторів на чемпіонат світу 2022 року. Звичайно, це спричинило бурхливі суперечки в інтернеті – і це той випадок, коли обурення цілком справедливе. Розбираємось чому.

Читайте також: Матчі футбольного ЧС-2022 в Україні покажуть Суспільне та МEGOGO

Перше – транслятори не змогли відіграти саму тему кастингу коментаторів

Здавалося б, очевидне рішення – ще 20 років тому СТБ проводив відкритий кастинг коментаторів на Серію А, і це було на ті часи цілком собі реаліті. До речі, кастинг виявився цілком могутнім – і з тодішніх ноунеймів, які прибували до Каті Нестеренко на пробу пера вийшли такі сильні телекоментатори, як Сергій Панасюк та Олександр Михайлюк.

Читайте також: На показ ЧС-2022 претендували 1+1 і Setanta Sports

Цілком плідними були й конкурси талантів на телеканалах Футбол. Наприклад, Роман Тимощук, Микола Кравчук, Богдан Костюк пройшли крізь це горнило. Ряд хлопців, які поступилися у цьому конкурсі, продовжили роботу як прес-аташе футбольних клубів, кореспондентів звичайних телеканалів.

Словом, Суспільному та його партнерам не вистачило гнучкості, щоб перетворити відбір на шоу. Можливо, вони й без того задоволені цифрами їхньої аудиторії, їхнє право. Ну, і звичайно, враховуючи нинішні реалії та масштабну війну, розв’язану росією, важко сказати, вдалося б зробити щось масштабне. Але хоч би для проформи треба було провести опитування-голосування у соцмережах. А так виходить, що на головну футбольну подію року людей призначають, а не обирають. Прикро.

Друге – каст виявився без найкрутіших імен

Розвал телеканалу Футбол обнулив кількість робочих місць у спортивній тележурналістиці та трансляційній роботі. І хоча, здавалося б, у новачків виявилася незайнятою ніша, нічого радикально нового ми не побачили. Гаразд, немає креативу в студіях чи спецпроектах – так хоча б пройшлися «верняками».

Дмитро Джулай, Денис Босянок та Віктор Вацко – справжні класики українського телеефіру. Хотілося б почути від трансляторів, у якому всесвіті ці люди не коментують для українського глядача чемпіонат світу? Це взагалі як? З ними хоча б велися переговори? Якщо ні, чим Суспільне відрізняється від Інтера, який обрушив на вуха футбольних уболівальників якісь одіозні імена, які зараз збирають хейт від слухачів.

Можна, звичайно, когось любити чи не любити (хоча професіоналізм телевізійного менеджменту не в особистих симпатіях – а в цифрах рейтингів, а вони – кажуть на користь класиків ефіру). Але краще підходити до справи серйозно і розпочинати огляд саме з тих, хто справедливо вважається найкращим у країні.

Третє – нам досі не розкрили імена експертів

Найважливішим елементом інформаційного супроводу чемпіонату світу є передматчеві та післяматчеві студії, симулкасти/мультифіди, саммарі дня.

В Україні футбольне телебачення за рівнем завжди було сильнішим за місцевий футбол, тому залишилися в пам’яті «Третій тайм» з Фоззі та Васильковим, справді потужні студії ТК Футбол, дуже хороші огляди за часів чемпіонатів світу та Європи 2000-х. Це було справді дуже круто, і не тільки на ті часи. А як оцінити «Ліберо», до рівня якого ніхто так і не наблизився останні півтора десятки років!?

І тут транслятори залишили великий простір для маневру.

Справа в тому, що студії того ж Megogo стилістично і особливо по глибині подачі фактажу мало відрізняються від продукту ТК Футбол. І якщо відрізняються, то, швидше, на гірший бік. Лише коли студії почали вести Бебех із Кобельковим, ефіри дещо пожвавішали та піднялися за рівнем до аналітичних програм, які були на колишніх сезонах єврокубків. Але, на жаль, до Романа та Володимира лише зрідка приєднуються справді знаючі фактаж Роберто Моралес або Вілат Волочай.

Читайте також: ФІФА написала листа учасникам ЧС-2022 із закликом «зосередитися на футболі, а не політичних проблемах»

За всієї поваги слухати колишніх футболістів та тренерів нудно – вони просто не знають сучасні закордонні команди та видають аналіз на рівні «Наполі – це типове катеначчо». А вже ведучі, особливо на ранньому етапі студій – за Кадеміна та Панченка, ніяк не підштовхували розмову у бік потенційних сильних сторін тих самих тренерів. А саме – до серйозного розбору тактики та кадрів. Навіть схеми команд, що грають, розбиралися через раз, що вже говорити про те, чому грає, умовно, Гриліш, а не Марез, і чому Барелла краще Лаутаро, а не Джеко або Лукаку.

Чемпіонат світу – це найсерйозніший виклик для футбольної журналістики, і якщо ми не побачимо жодних новинок навіть у порівнянні з попередниками, ми впевнено скажемо – українське телебачення не просто регресувало зі зникненням «Футболів» та спортивної редакції «Плюсів», а пішло у кам’яний вік. У рік десь 1998-й, а може, й гірше.

Четверте – список коментаторів та інтрига довкола експертів залишають питання: а транслятори взагалі усвідомлюють важливість рівня ерудиції своїх топ-особ?

Оприлюднений список коментаторів такий: Вадим Скічко, Віталій Кравченко, Сергій Лук’яненко, Роберто Моралес, Володимир Кобельков, Роман Бебех, Олексій Іванов, Іван Громіков, Сергій Пейчев, Віталій Звєрєв, Віталій Волочай та Вадим Шевякін.

Більшість з цих людей не знайомі широкому загалу, оскільки мало хто дивиться нішеві матчі на Megogo або Setanta. Навіть у найкращі часи рейтинги зарубіжних чемпіонатів на телебаченні з тріском поступалися телесеріалам і ток-шоу, зараз умовні матчі Айнтрахт – Вердер або Севілья – Вільярреал залишаються долею гиків від футболу. Хоча платформи неохоче діляться рейтингами, але кількість їх передплатників, яка витікала в мережу, наприклад, під час «срача» навколо телепулу УПЛ, натякає, що це цифри, що ледве досягають інтересу до матчів типу ФК Мінай – Верес або Ворскла – Металіст 1925. Це дуже погано для авторитетності трансляцій ЧС, але добре для молодих коментаторів, які матимуть прорив у своїй кар’єрі.

Але є ще один аспект. Наша футбольна журналістика є досить сильною, і навіть у контексті європейського футболу вітчизняні журналісти на високому рівні. Як приклад, Юрій Шевченко із його знаннями італійського футболу. Олексій Іванов, Іван Громіков чи Дмитро Джулай – з їхнім знанням англійського футболу. Так-так, вибачте, Віктор Вацко – як потужний знавець німецького та польського футболу, інших у нас просто немає. Що важливо у цьому списку? Те, що всі, окрім збірної Італії, пробилися на чемпіонат світу!

Читайте також: Російський матч-тв набув прав на показ матчів ЧС-2022

І як, наприклад, уболівальникам збираються розповідати про збірні Німеччини чи Польщі, якщо у списку немає головного знавця цих ліг?

Той список, який ми побачили, дозволяє бути спокійним за такі топ-збірні, як Англія (Іванов та Громиков), Іспанія та Бразилія (Моралес), Франції (Волочай). Але що робити з іншими? Ми знову почуємо в прямому ефірі клацання мишки та судомні завантаження Вікіпедії? Чому проігноровано багаторічні оглядачі та коментатори чемпіонатів країн, учасників ЧС?

П’яте – воно ж висновок

Ну, гаразд – приватні телеканали чи інтернет-платформи. Господар-власник, заплатили – користуйтесь. Але позицію Суспільного зрозуміти складно. Якщо ми вважаємо чи називаємо себе футбольною країною, питання, хто коментуватиме такий великий турнір – щось більше, ніж підсумковий прес-реліз. Після жорстких факапів з організацією Євробачення – далеке від прозорості та гласності рішення щодо коментаторів чемпіонату світу. На гроші платників податків, здається, можна було постаратися і краще.

Вадим Яровий