Минулими вихідними був зіграний майже весь четвертий тур чемпіонату Білорусі. Ще одна зустріч буде зіграна в понеділок.
Вища ліга Білорусі давно була своєрідним турніром. Наш північний сусід один із небагатьох в Європі продовжує грати за системою «весна-осінь». Частково це виправдано, як і для скандинавських країн, оскільки в зимовий період пауза виходить тривалою, а ось влітку цілком можна відіграти зустрічі вечорами (з точки зору погоди це поки актуально і для нас, але український чемпіонат спочатку перебудувався на більш європейську модель «осінь весна”).
Але в березні чемпіонат Білорусі мимоволі і не докладаючи великих зусиль став дійсно унікальним. Чиновники білоруської федерації футболу вирішили не зупиняти місцеву першість на тлі пандемії коронавірусу, яка після кількох місяців “шторму” у Китаї очікувано перебралася в Європу. Не одразу, але за пару тижнів всі європейські ліги спочатку придумали грати при порожніх трибунах, а потім і зовсім припинили сезони, зрозумівши масштаби небезпеки.
У Білорусі старт сезону «вишки» був запланований на 19 березня і цілком спокійно можна було б відкласти його початок на невизначений термін без турнірного головного болю, який із припиненням чемпіонатів отримали європейські ліги. Але цього не сталося. Чемпіонат Білорусі стартував в термін і ось уже три тижні залишається єдиніє єдиною чинною лігою в європейському футболі.
Піар-ефект від цього рішення вийшов масштабний. На тлі повного затишшя і карантину, вищу лігу закупили для показу кілька європейських трансляторів. Матчі вищої ліги показують у Ізраїлі, Боснії і Герцеговині, Північній Македонії, Сербії, Словенії, Чорногорії, Хорватії, Росії. В Україні, звичайно, теж. Білоруський футбол виявився потрібен телекомпанії «Поверхность» (вона взагалі ще існує?) І інтернет-проекту FootballHub, який здійснює трансляції на YouTube. Кому, як не нашим мовникам, закуповувати білоруську «вишку», з урахуванням істотної кількості українських гравців різного класу в ній. Ну і куди ж без Юрія Вернидуба – сильного фахівця, який вирішив після епохи в Зорі відправитися на підвищення в солігорський Шахтар.
Зрозуміло, в звичайних умовах чемпіонат Білорусі нікому взагалі не був би потрібен, але цієї весни вища ліга точно заробила небачені гроші за продаж прав, якою б скромною не була їх вартість.
На цьому приємна сторона цієї ситуації, напевно, вичерпується.
Говорячи конкретно про футбольної складові, треба визнавати низький рівень гри в Білорусі. Навіть досить спірним аргументом наявності в тому ж Динамо-Брест Артема Мілевського і Євгена Хачеріді, змусити себе на регулярній основі дивитися ігри цього турніру складно. Телегенічність картинки із білоруських матчів – виняткова. Але чи нам в Україні саркастично відзначати порожнечу трибун і відсутність вболівальника культури у глядачів?
Причини ж рішень, що призвели до статусу Вищої ліги Білорусі як єдиною активної на даний момент у Європі, лежать зовсім не в спортивній площині. Навряд чи для когось є секретом те, як влаштована система державної влади в Білорусі. Прапор і герб республіки красномовно позначають свою відданість традиціям і механізмам, закладеним за часів Радянського союзу, за яким багато хто ностальгує, розглядаючи його як кращий період їх країн і власних життів.
Білорусь – приклад авторитарної держави, де всі рішення і вказівки спускаються зверху вниз, відсутня опозиція, яка реально впливає на процеси, а всі спроби просунути альтернативний порядок придушуються силовим чином. Країна, де пропагандою чистоти вулиць, рівністю доріг і легендарної радянської «стабільністю» заміщають права і свободи громадян, разом із перспективами інтеграції в західний світ. Не вірите? Почитайте матеріал Андрія Сеньківа з 2016 року про поїздку на футбольний матч в Білорусі. Сумнівно, що за три роки там щось кардинально змінилося в кращу сторону.
Традиційно для подібних політичних систем, Білорусь вирішила по-своєму дати відсіч хворобі, виділитися, показавши свою винятковість. Не бажаючи ускладнювати свої життя собі і своїм громадянам карантином, який би різко вивів всіх із зони комфорту, уряд Білорусі вважав за краще робити вигляд, що хвороба не так небезпечна, як її малюють, а боротися з нею потрібно зовсім іншими способами, ніж соціальною дистанцією, обмеженням живого спілкування і скупчень людей. Висловлювання президента Білорусі Олександра Лукашенка про методи боротьби з COVID-19 стали мемами в цей період.
Причини раптово ліберальної, але згубної політики влади щодо уникнення обмежень можуть бути самі різні – відсутність коштів для забезпечення карантину, наближення президентських виборів, загроза колапсу економіки, небажання жити в об’єктивній реальності. Але все це, в кінцевому рахунку, йде тільки на шкоду жителям Білорусі. І, між іншим, футбол, що триває, цьому сприяє.
Відвідуваність матчів точно не варажає, але вона достатня для того, щоб ймовірні носії вірусу встигли заразити кількох людей навколо себе, а ті – ще декількох і так далі. Так, в більшості випадків коронавірус протікає без критичних наслідків для організму, але це не привід ризикувати життями
Бажання показати себе особливими в очах переляканого вірусом світу, публічно нівелювати масштаби небезпеки і заробити якісь симпатії у власного народу за «стійкість, стрижень і непохитність» не залишають причин по-приємному дивуватися або, тим більше, захоплюватися, що в Білорусі в ці тижні грають в футбол. Багато футболістів і тренерів говорять про те, що це не зовсім зрозуміла ситуація. Але кому важливо, що там думають гравці і тренери. Зрештою, вони ж теж фактично працюють на державу Білорусь.
Нинішній розвиток подій в сусідній країні, як і будь-яка інша ситуація, мають стати яскравим прикладом того, що буває, коли бажаєш і вибираєш «міцну руку». Адже, по соцопитуванням групи «Рейтинг» у грудні 2019 року, 65% українців позитивно ставляться до Олександра Лукашенка. Мабуть, через все тіж ж уявні «стабільніть і порядок».
Білорусь – не приклад для наслідування у всіх сенсах, і навіть не братська країна. Немає причин для симпатій, захоплення і здивування тому, що там героїчно протистоять коронавірусу відмовою від обмежень і кульовим футболом для всієї Європи. І залишається лише сподіватися, що одного разу люди там захочуть справжніх змін. Але і це теж сумнівно.
Джерело: sportarena.ua
Добавьте «sportarena.ua» в свои избранные источники ⟶ Google News Подписаться