Фото - Getty Images
Серхіо Агуеро залишить Манчестер Сіті після закінчення поточного сезону – на правах вільного агента, вільного вибирати клуб, в якому він продовжить свою кар’єру. Для Сіті Агуеро – не просто найкращий бомбардир, а й людина, яка відкрила шлях до трофеїв і слави для Містян.
Серхіо Агуеро – найкращий бомбардир Манчестер Сіті за всю історію клубу (257 голів). Також він – найкращий іноземний бомбардир в історії АПЛ (181 гол), без п’яти хвилин 5-разовий чемпіон Англії, володар безлічі інших трофеїв і регалій. Не менш важливо і те, що Агуеро – гравець, чий прихід в клуб дозволив Сіті вийти на новий рівень і запрошувати гравців, порівнянного з ним рівня.
Серхіо Агуеро забив 181 гол за Манчестер Сіті в Прем’єр-лізі, але і одного з них було достатньо, щоб стати легендою клубу на століття. Що б ще не зробив Агуеро у своїй кар’єрі, його удар в останній день сезону 2011/12, після єдиного в тому чемпіонаті «асисту» Маріо Балотеллі, вписав його ім’я в історію клубу золотими літерами. У тій неймовірно нервовій обстановці, на межі істерики і втрати свідомості для багатьох фанів, Агуеро виявився надзвичайно холоднокровною людиною і форвардом, який завдав єдино можливий удар, здатний прошити голкіпера КПР Падді Кенні.
Перед Манчестер Сіті перед тією грою стояло просте завдання – виграти у команди, що знаходиться під серйозною загрозою вильоту, на своєму полі, в присутності готових відсвяткувати довгоочікуваний чемпіонський титул уболівальників. У тому сезоні Квінз Парк Рейнджерс програли 13 з 18-ти попередніх виїзних матчів, та й в цілому нагадували більше «підбитих льотчиків», ніж команду, а видалення Джої Бартона (не чужого для Сіті гравця!) ще більше спростило завдання Сіті. Але цей клуб не був би тим, ким він є, якби не створив собі проблеми сам – на рівному місці. І якби не воістину феноменальний за всіма статтями гол Агуеро – того Сіті, який ми знаємо зараз, могло б і не бути.
Цей гол ознаменував початок нової ери в історії Прем’єр-ліги і поява клубу, який стане найуспішнішим у другому десятилітті 2000-х в АПЛ. Манчестер Сіті відіграв два м’ячі, проявив характер, зловив кураж, але все б це нічого не коштувало без тієї комбінації, яку завершив Агуеро. Для клубу, який досі був синонімом невдач і примудрився раніше опинитися на самому дні в пору головного тріумфу найпринциповішого суперника, така розв’язка була неймовірно знаковою. У тій грі команда Манчіні змагалася не з Квінз Парк Рейнджерс, а з примарами колишніх невдач – зі старим Сіті, який зумів перемогти Серхіо Агуеро.
Ймовірно, в історії клубу зараз немає більш підходящого гравця для такого значущого гола – він став для Куна 30-м в тому сезоні у всіх змаганнях і цієї позначки він досягав або перевершував її ще чотири рази в наступні сім років. Його стабільність була чудова – з 2007 року Агуеро кожен сезон, аж до нинішнього, забивав двозначну кількість м’ячів за Сіті. У всіх сезонах, крім двох, він забивав як мінімум 20 м’ячів, хоч і останнім часом пропускав все більше матчів через травми, та й в кращі роки ніколи не був гравцем із залізним здоров’ям.
Минуло вже багато часу з тих пір, як він став найкращим бомбардиром клубу в його історії, перевершивши рекорд Еріка Брука, а якщо він зможе в цьому сезоні якимось чином забити ще 9 м’ячів – перекриє попередній рекорд більш ніж на 50%. Агуеро не просто вивів команду і клуб на новий рівень своєю феноменальною результативністю, а й став орієнтиром для нових зірок Сіті – орієнтиром, досягти показників якого буде неймовірно складно.
Тільки Вейн Руні, Алан Ширер і Енді Коул забивали частіше в Прем’єр-лізі, але у всіх у них була перевага, так як більшу частину своєї кар’єри кожен з них провів в АПЛ. Тьєррі Анрі – єдиний іноземний гравець у першій десятці бомбардирів Прем’єр-ліги, крім Агуеро. Але справа не тільки в голах – хоча гольові передачі почали підраховувати тільки в епоху Прем’єр-ліги, заслуговує поваги і той факт, що в списку кращих асистентів Сіті Агуеро – на четвертому місці, поруч з Рахімом Стерлінгом, якому найчастіше і були адресовані його передачі.
На піку кар’єри Агуеро провів шість сезонів, в яких він забивав як мінімум 28 голів, а раніше це вдавалося тільки Джиммі Грівзу – гравцеві, з яким можна порівняти раннього Агуеро. Серхіо, до приходу в Сіті Гвардіоли, був гравцем, корисним для команди виключно в штрафному майданчику противника. Його робота полягала в тому, щоб забивати голи, але для Пепа виявилося мало того, що він мав у складі гравця, який гарантував 20+ м’ячів за сезон.
Як тільки Пеп прийшов в Сіті – почали відбуватися трохи дивні речі. Агуеро часто опинявся на лавці, а перший час фаворитом Пепа був Габріель Жезус, але незабаром форвард і менеджер почали розуміти один одного краще, і Агуеро почав змінюватися, вийшовши на новий рівень розуміння гри.
“Пеп – дуже вимогливий тренер, і в перший рік роботи з ним мені було важко адаптуватися», – згадує Агуеро, визнаючи, що іноді «злився» на тренера. “Крім моїх обов’язків нападника, він хотів залучити мене до пресингу, роблячи «першим захисником» при втраті м’яча. Я думаю, що в сезоні 2017/18 ми вже були на одній хвилі з менеджером. Він сказав мені, що дуже задоволений моєю грою і його гнів коштував того, тому що у мене був дуже хороший рік».
Агуеро адаптувався – він став більш різнобічним гравцем і дійсно був залучений в пресинг. У нього є інтелект і розуміння гри, просто раніше від нього не вимагали нічого, крім стабільно високої результативності. Якщо і говорити про те, що в цьому сезоні він вперше не зможе провести 30 ігор, то справа тут зовсім не в тому, що Агуеро не є для Пепа кращим вибором в атаці, а в його травмах.
Агуеро завжди здавався зразковим сім’янином і, ймовірно, був їм – навіть його розлучення з дочкою Дієго Марадони не було пов’язане зі скандалами. До пандемії син Серхіо регулярно проводив як мінімум тиждень в Манчестері, а його сварка з легендарним тестем може пояснюватися швидше складним характером Дієго і його неймовірно трепетним ставленням до дочок.
Якщо не трапиться нічого екстраординарного, Агуеро залишить Манчестер з п’ятьма чемпіонськими титулами, безліччю рекордів, які буде складно побити його послідовникам, але найголовніше – Серхі назавжди залишиться в серцях фанів Сіті гравцем, який змінив статус їх улюбленої команди.
Єдиний сумний момент пов’язаний з тим, що Агуеро поки що так і не виконав обіцянку виграти Лігу чемпіонів для вболівальників Сіті, але цей сезон ще не закінчений, а Містяни зараз виглядають командою, здатною досягти своєї головної мети останньої п’ятирічки вже зараз. Було б дуже символічно і красиво, якби Сіті вдалося виграти ЛЧ в останньому сезоні одного їх самих великих гравців в історії Містян, а вже в тому, що він не буде баластом у вирішальних матчах, можна не сумніватися – можливо, його найбільший гол, насправді – попереду.
Агуеро лише 32 роки, але його основна проблема в тому, що численні травми позбавляють його найголовнішого ігрового козиря – швидкості і різкості, що дозволяли йому випереджати захисників у штрафному майданчику. Але замість них Серхіо знайшов досвід і нікуди не поділося його неймовірне гольове чуття – він може бути корисний як мінімум в ролі джокера для багатьох команд, а його статус вільного агента тільки збільшує привабливість Агуеро.
Свого часу Кун вибрав варіант з продовженням кар’єри в Англії багато в тому, що не хотів засмучувати вболівальників Атлетіко і ставати гравцем Реала або Барселони, до яких фани Матрацників ставляться однаково негативно. Але зараз він має моральне право стати гравцем Барселони, якщо захоче возз’єднатися зі своїм «кумом» Лео і знову повернутися в південні широти. Також Агуеро завжди був цікавий Ювентусу, не виключений і його камбек в Атлетіко з подальшим завершенням кар’єри в рідному Індепендьєнте.
Як би там не було – Кун завжди буде бажаним гостем на стадіоні Манчестер Сіті, а пісні про нього ніколи не зникнуть з репертуару вболівальників Містян. Шкода, що Агуеро, напевно, вже не зможе зіграти на переповненому Істлендс, але як мінімум один чемпіонський парад у відкритому автобусі на вулицях Манчестера у нього напевно ще буде. І він зробить все, щоб останнім трофеєм, з яким він сфотографується в Англії, був “імпортний” Кубок чемпіонів.
Джерело: Sportarena.ua
