Бьорн Борг, Getty Images
Я називаю його марсіанином. Він ніколи не робить помилок. Борг мабуть прилетів до нас з космосу. Всі ми граємо в теніс, він же в щось інше.
Іліє Настасе.
Як відомо, зійти на вершину набагато простіше, ніж на ній втриматись. Цю тезу підтвердив і другий успішний похід вікінга Бйорна за Вімблдонським кубком. І знову, коли на кортах ще буяла трава, в Борга були великі проблеми. В другому раунді австралієць Едмондсон поставив його на край прірви. Після двох сетів Айсберг «горів» 0:2. Проте швед як завжди зібрався і в наступних трьох партіях віддав андердогу лише сім геймів. В подальшому Айсберг вирішив більше не гратися з вогнем і не дозволяв собі розслабитися. В чвертьфіналі трапився ремейк минулорічного фіналу і знову Борг не віддав жодного сету Настасе, а в першій партії Бйорн навіть повісив румуну бублик. В півфіналі на Борга чекала зустріч з його старим другом та улюбленим спаринг-партнером – американцем Вітасом Герулайтісом (Такі незвичні для США ім’я та прізвище тенісиста пояснюються тим, що він народився в сім’ї іммігрантів з Литви). Незважаючи на те, що Вітас постійно програвав усі свої тренувальні матчі Бйорну, він завжди хотів грати з Боргом. Він розумів, що завдяки цим поєдинкам зможе підняти свій рівень та перемагати найкращих. Герулайтіс ніколи не шкодував компліментів на адресу шведа: «Він заслуговує усі свої дорогі контракти, оскільки починаючи з 12-ти років він працював, як ніхто. Він тренується протягом восьми годин на день і тому я не заздрю йому».
І ось тепер в Герулайтіса з’явився шанс вибити свого друга та вийти у фінал Вімблдону. Цей поєдинок зовсім не нагадував товариський матч. Тенісисти літали по корту, видаючи дивовижні розіграші, а публіка шаленіла. Після чотирьох сетів Бйорн та Вітас записали до свого активу по два сети. П’ята партія стала найбільш напруженою в цьому диво-поєдинку. За рахунку 7:8, Вітас зумів відіграти два матчболи, але на третьому Айсберг протаранив його оборону. У фіналі Борг мав зіграти з першою ракеткою турніру – Джиммі Коннорсом. Шлях американця до фіналу теж був зовсім непростим. Практично в кожному матчі суперники змушували його викладатися на повну. А в півфіналі він зіграв з головною сенсацією турніру: 18-ти річним юнаком, який продерся до такої високої стадії крізь терни кваліфікації. Тінейджер не мав жодного бажання стати хлопчиком для биття і випив з Коннорса чимало крові. Звали юнака Джон Макінрой. 1 липня організатори Відкритого чемпіонату Великобританії провели парад чемпіонів, який був присвячений столітньому ювілею турніру. Всі запрошені переможці попередніх років знайшли час і можливість для того, щоб приїхати. Точніше майже всі. Один не зміг приїхати, або й навіть прийти. Джиммі Коннорс вкотре підтвердив свою репутацію поганого хлопця. Для відмови він знайшов поважну причину – він готувався до фіналу, який мав відбутися наступного дня. Незважаючи на позитивну для нього статистику матчів проти Борга Джиммі розумів, наскільки небезпечним суперником був швед.
Як тільки гравці вийшли на корт, Борг отримав свою порцію аплодисментів, а для вух американця призначався гучний свист. Вболівальники не могли йому пробачити те, що він проігнорував парад чемпіонів. Цей поєдинок, так само як і весь турнір, Джиммі грав з травмою великого пальця правої роки. Проте американець і не думав здаватися. Незважаючи ні на що, він завжди намагався грати пристрасно і з вогнем, яким сподівався розтопити шведський Айсберг. І в першій партії Борг не витримав штурму Коннорса та програв 3:6. На старті другого сету Бйорн мав великі проблеми на подачі і йому довелося витягувати чотири брейки. І тоді швед вирішив підключити голову, і почав грати в той теніс, який був зовсім не зручним для Джиммі. Наслідком цих «ігор розуму» стали дві впевнених перемоги в наступних сетах: 6:2 та 6:1. Видавалося, що тепер ніщо не зупинить Борга, адже Коннорс повністю розвалився. Але ніколи не можна недооцінювати серце чемпіона і Джиммі в 4-му сеті поступово знайшов свою гру та попер до сітки і це допомогло йому перевести матч у вирішальний сет. Спочатку в 5-й партії ніщо не віщувало боротьби – Борг грався з Джиммі як кіт з мишею. Після чотирьох геймів Бйорн перемагав всуху. Проте такий матч не міг закінчитися настільки банально і тут Коннорс ввімкнувся та заграв у свій кращий теніс, проти якого була безсилою навіть ідеальна оборона Борга. Після восьми геймів табло показувало 4:4.
Тепер складалося враження, що Коннорс на куражі дотисне шведа. Але ж Борг був людиною без нервів, а Джиммі підвело занадто велике бажання перемоги. Він розхвилювався і, за власними словами, відіграв 9-й гейм, як придурок. Борг без проблем взяв свою подачу і після вирішального очка Айсберг навіть дозволив собі запустити ракеткою в небеса. І він міг собі це дозволити. Адже Бйорн захистив титул чемпіона Вімблдону. На прес-конференції Борг назвав цей матч найважчим у своїй кар’єрі. Через декілька років він проведе ще одну дивовижну гру, на цьому ж Центральному корті і для перемоги в ній йому доведеться докласти набагато більше зусиль, ніж в пам’ятному поєдинку з Коннорсом. Але це буде нескоро.
В тенісі настала епоха Борга. Крім перемог на Ролан Гарросі він незмінно вигравав на Вімблдоні. Йому вдалося зробити аж три таких надважких дублі. Вікторії на найповільнішому та найшвидшому покриттях були чимось унікальним. Але ж хіба Бйорн не був унікальним спортсменом? Його феноменальна серія перемог на Вімблдоні видавалась чимось фантастичним. І американський тенісист Ерік ван Діллен мабуть не перебільшував коли заявив: «Якщо хтось нарешті переможе Борга на Вімблдоні, то ця вікторія мабуть стане однією з найвидатніших перемог століття».
Декілька гравців були за крок до того, щоб перемогти Борга, але цей крок їм так і не вдавалося зробити. Тут на допомогу Боргу приходили його бійцівські якості. (Давайте не будемо забувати, що в його жилах текла кров вікінгів). Вже свою першу велику перемогу безвусий 17-ти річний Борг здобув на Ролан Гарросі у своїй фірмовій манері. Він програв перших два сети у фінальному матчі Мануелю Орантесу, а в наступних трьох знищив іспанця 6:0, 6:1, 6:1. Борг здобував вікторії практично в усіх п’ятисетових поєдинках, в яких він грав. Це пояснюється в першу чергу не його фізичною витривалістю, а ментальними якостями. Він прекрасно проводив вирішальні розіграші. Така гра Борга одного разу дуже вразила Біллі Мартіна: «Він переміг мене 6:0 та 6:1, але при цьому в 9-ти геймах лише одне очко відділяло мене від перемоги».
«Я думаю, що я ймовірно народився з цим. Звичайно, колись я більше нервував. Але за останні роки я зіграв дуже багато великих матчів, коли все вирішувало одне очко, тому я звик до цього. Дуже важко пояснити гравцю, що він має бути більш розслабленим, він є такий, який є. Коли за рахунку 30:40 він нервує на своїй подачі, то це не можна змінити, оскільки причини цього в його особистості. Я відчуваю себе більш розслабленим за рахунку 30-40 чи під час вирішального моменту в матчі. Я не відчуваю на собі тиск. На відміну від інших гравців, які нервують під час ключових епізодів на подачі, я залишаюся абсолютно спокійним. Саме тому мені майже завжди вдається перша подача за рахунку 30:40. Коли я поступаюся, я тоді розумію, що можу програти, і тому я починаю виконувати ті удари, яких не робив раніше. Я завжди граю в захисний теніс, так щоб мій суперник взяв ризик на себе, але коли я програю, я вирішую перейти в атаку, я роблю ставку на віннерси, а тому стаю більш розслабленим та завжди виграю ці очки» – ділився своїми секретами крижаний Борг.
Так на Вімблдоні 1979 року індус Амрітрадж був надзвичайно близьким до того, щоб врешті-решт помножити на нуль безпрограшну серію Борга на Вімблдоні. Після трьох сетів він вигравав з рахунком 2:1, та вів в четвертій партії 4:1, проте Бйорн і не думав піднімати білий прапор і вкотре зумів перевернути все з ніг на голову та довести матч до перемоги. Після поєдинку Амрітрадж відзначив суперника: «Борг – геній. В нього є надприродна здатність покращити свою гру у найважливіші моменти. Він є найнебезпечнішим, коли сам знаходиться в небезпеці. Довший час я думав, що Род Лейвер був найкращим гравцем, якого я бачив, але тепер я вважаю, що Борг перевершив його, до того ж він продовжує вдосконалюватися».
Також варто відзначити роль наставника Леннарта Бергеліна в перемогах Бйорна. Крім того, що він був наставником шведа, він став його менеджером та другою мамою. Він брав на себе всі турботи по організації виїздів Бйорна, планував прийоми їжі, також слідкував за дотриманням графіку тренувань та підбирав спаринг-партнерів, вчасно заганяв Бйорна в ліжко, а зранку будив його. Навіть по ночах він працював на Борга. Часто крізь сон Леннарт чув, як в ракетці рвалася струна тоді він вставав та починав ретельно шукати пошкоджену ракетку. І лише після того, коли він закінчував роботу, лягав спати.
А вона тривала довго, огляд ракеток займав дуже багато часу, оскільки Бйорн возив з собою цілі гори ракеток. Справа в тому, що струни ракеток Борга були натягнуті з надзвичайно великою силою, що неабияк допомагало Бйорну під час його тріумфів. Але через таку натяжку струни часто «не витримували лихої долі». Так на одному з переможних Ролан Гарросів Бйорн поставив своєрідний рекорд. Він порвав струни на 60-ти ракетках. До речі, цю відповідальну роботу по натяжці струн Бйорн довіряв лише одній людині – своєму співвітчизнику на ім’я Матс Лафтман.
Також Бергелін замість Борга брав на себе контакти із зовнішнім світом. Він хотів, щоб ніщо не відволікало Бйорна від турнірів. Особливо ретельно він захищав Бйорна від зазіхань папараці. Інтерв’ю він, м’яко кажучи, недолюблював. Шведа недарма називали мовчазним сфінксом, розговорити якого було так само просто, як і витиснути лимонний сік з тенісного м’ячика.
У фіналі Вімблдону 1979 року Борг схрестив свою ракетку з Роско Таннером. Претенденту вдалося нав’язати боротьбу чемпіону і гра добігла до п’ятого сету. За рахунку 5:4 Бйорн подавав на титул і досить швидко повів 40:0. Він був на відстані лише одного очка від перемоги. Аж раптом трапилася подія, вірогідність якої була приблизно такою ж, як ймовірність Вімблдону без дощів. Борг занервував. В шведа почали тремтіти коліна, ракетка ледь не випадала з рук. Цим вдало скористався Таннер і зрівняв рахунок в геймі. Але це був Бйорн. Йому вдалося опанувати себе і перед Таннером знову постала крижана стіна. Борг виграв два очки та вчетверте поспіль приміряв чемпіонську корону Вімблдону, перевершивши таким чином довоєнний хет-трик Фреда Перрі.
На шляху Айсберга за декілька років до того постала нова і дуже небезпечна перешкода. Нею став молодий американець Джон Макінрой. В це важко повірити, але Борг навіть трішки побоювався його. Джон неодноразово перемагав Бйорна, хоча на кортах Вімблдону до 1980 року вони ніколи не зустрічалися. Та рано чи пізно їхні курси мали перетнутися. І це, зрештою, трапилося в матчі за титул, який мав стати або п’ятим для Борга, або прем’єрним для Макінроя. Вболівальники з великим нетерпінням очікували цього поєдинку і тенісисти не підвели. Джон був налаштований по-бойовому: «До того часу ми вже стали суперниками. Я відчув, що настав час перемогти. І хоча він раніше чотири рази поспіль перемагав на турнірі, я думав, що я граю не гірше і зможу протистояти йому на Вімблдоні. Так що я мав велике натхнення і відчував, що прийшов мій час. Коли граєш з ним, не відчуваєш морального тиску тому що ти граєш з одним з найкращих тенісистів в історії. Для мене це був момент, про який можна було лише мріяти: після кількох років важкої праці я досягнув найвищої точки».
На початку матчу Джону дісталося на горіхи від вболівальників. Вони пам’ятали його постійні прирікання з суддею у півфінальному поєдинку проти Коннорса. Тоді арбітр оцінив ораторські здібності Макінроя «гірчичником». У фіналі Джон не міг дозволити собі зірватися, він розумів: якщо це трапиться – йому кінець. Американець недовго запрягав і відразу помчав до титулу, віддавши могутньому шведу лише один гейм в 1-му сеті. В другій партії Джон теж грав на рівні, не даючи Боргу шансів зачепитись за чужу подачу, але в останньому геймі таки помилився і це дозволило шведові встановити паритет. Макінрой дещо поплив – в третьому сеті він поступився з рахунком 3:6. В четвертій партії Джон знову почав демонструвати теніс найвищого рівня. Та в дев’ятому геймі трапився черговий зрив. Макінрой знову програв свою подачу і склалося враження, що через один гейм Борг вп’яте стане переможцем Вімблдону. Але в цьому поєдинку все тільки починалося. В 10-му геймі американець врятував два матчболи, а потім взяв подачу Борга. Сильнішого в 4-й партії мав виявити тайбрейк. В першу чергу завдяки додатковому гейму цей фінал ввійшов в історію. Тайбрейк тривав більше 20-ти хвилин і в ньому було стільки красивих розіграшів, що їх могло б вистачити на цілий п’ятисетовий поєдинок. Макінрой мав протягом тайбрейку 7 сетболів, а в Борга було 5 матчболів. В результаті нерви виявились міцнішими в Джона. Він здобув право на вирішальний сет. Макінрой був на психологічному підйомі і думав, що перемога в нього в кишені: «Після тайбрейку в мене склалося враження, що він дещо розгубився, але він не хотів здаватися. Я сподівався, що незабаром він таки капітулює. Але він мене жорстоко розчарував».
Борг потім зізнавався, що після 4-го сету був близьким до паніки і почував себе жахливо, розуміючи, що тепер може програти, незважаючи на те, що по ходу поєдинку він мав стільки нагод взяти титул. В першому геймі вирішального сету, який розпочинався його подачею, він горів 0:30. І це дійсно видавалося початком кінця шведського Айсберга. Проте Борг вкотре довів, що його зарано списали. В подальшому він почав подавати на якомусь неземному рівні, підтверджуючи слова Настасе, що Бйорн – марсіанин. Він виграв 19 поспіль очок на своїй подачі, вперше віддавши очко на подачі аж в 10-му геймі. Макінрой не мав жодного шансу на те, щоб зачепитися за брейк. Джон теж тримав свою подачу. Проте в 14-му геймі він таки не витримав натиску Айсберга. Восьмий матчбол Борг реалізував взірцево – Макінрой пішов до сітки, а Бйорн прекрасним кросом зліва поставив ефектну полуничку на Вімблдонському торті. Ця гра вважається однією з кращих в історії цього легендарного турніру. До 2008 року вона була однозначно найкращою, поки їй не було кинуто рукавичку в ще одній епічній битві між Роджером Федерером та Рафаелем Надалем.
Незважаючи на перемогу Борга у фіналі 1980 року, саме в цьому матчі в ідеальному шведському механізмі щось зламалося. В Бйорна кудись зникла крижана впевненість в собі. Тепер він розумів, що перестав бути недосяжним і не зможе штампувати перемоги конвеєром як раніше. Через рік у півфіналі Вімблдону Боргу вдався ще один прекрасний камбек з 0:2 в протистоянні з Коннорсом, а ось у фіналі подібний фокус не пройшов. Макінрой змістив з Вімблдонського трону короля Бйорна та перервав його фантастичну переможну серію, яка включала в себе 41 матч. Більше Борг так і не зіграв на смарагдових англійських кортах. У 26-ти річному віці він, перебуваючи на піку кар’єри, вирішив повісити ракетку на цвях. Незважаючи на передчасний вихід на пенсію, Бйорн золотими літерами вписав своє ім’я в історію Вімблдону. Практично ніхто не міг встояти на шляху Айсберга до чергового чемпіонського кубка.
Источник: Sportarena.ua
