Getty Images
«Мабуть, це і привело мене до перемог на Вімблдоні: те, що я щоліта дивився мій улюблений теніс та бачив свого улюбленого гравця Бйорна Борга», – згадував Борис Беккер. Яскраві тріумфи шведа зробили теніс по-справжньому популярним серед підростаючого покоління. А для своїх співвітчизників він став своєрідним Гамельнським щуроловом: чимало дітей записалися в тенісні клуби, змінивши традиційну в Швеції хокейну ключку на ракетку.
Бйорн народився 6 червня 1956 року в Стокгольмі, але незабаром разом з батьками переїхав в Седертельє. До восьми років він ріс звичайним шведським хлопчиком, головною мрією якого були виступи в складі місцевого хокейного клубу. Але у віці 10 років маленький Бйорн довів, що недарма народився під знаком Близнюків. Він почав розриватися між двома захопленнями. Цьому значною мірою посприяв подарунок батька. Руне Борг, який був одним з найсильніших шведських пінг-понгістів, на одному з турнірів в якості призу отримав тенісну ракетку. Бйорн захопився новою іграшкою і одразу почав просити батьків, щоб вони записали його в тенісний клуб. Вони довго не впиралися і повели сина в секцію для початківців, але тут на Борга чекало розчарування: йому відмовили. Секція вже була повністю укомплектована.
Проте така дрібниця не могла зупинити Бйорна і його першим «суперником» стала стіна гаражу. Він від світанку до заходу відпрацьовував на ній власні удари й інколи навіть забував про їжу і сон. На цих перших тренуваннях ніхто його не вчив як потрібно правильно бити по м’ячу. З часом це пішло йому на користь, оскільки саме тоді народився його унікальний удар – бекхенд він виконував його двома руками, по-хокейному. Незабаром на зміну гаражу прийшов справжній корт – Борга таки записали в тенісну секцію. Далі більше. На талановитого юнака звернув увагу відомий шведський тренер Персі Росберг, який і поставив його перед вибором: «Якщо ти хочеш чогось добитися в спорті, тобі доведеться визначитися: або теніс, або хокей». На відміну від іншого скандинавського принца, Бйорн не довго вагався і віддав перевагу тенісу.
Незабаром прийшли перші успіхи. Відтоді все життя Борга оберталося навколо тенісу, він навіть кинув школу, оскільки на неї просто не вистачало часу. Так, лише на дорогу в Стокгольм до тренера Росберга він витрачав три години. Незважаючи на унікальний талант, не можна стверджувати, що шлях Бйорна на тенісний Олімп був всіяний лише трояндами. «В мене часто бували такі періоди, коли хотілося закинути тренування і ніколи більше не торкатися до сітки. Скільки разів я кидав ракеткою на тренуваннях, коли в мене нічого не виходило, а м’ячі летіли, або ж в сітку, або на метр в аут. Так, тоді я себе не стримував, я сперечався з суддями, обдурював суперника стосовно місця приземлення м’яча, з люті жбурляв м’ячами. Я був справжній псих. Батьки почали соромитися моєї поведінки на корті і, врешті-решт, відмовилися ходити на мої ігри. Якось, зовсім несподівано для мене, я був покараний Шведською федерацією та відсторонений від змагань на півроку. Я жив у невеличкому містечку. Новина про мою дискваліфікацію миттєво поширилася серед жителів. Люди за моєю спиною шепотiли, що я поганий спортсмен, який ганьбить шведський теніс. Я приймав їх осуд близько до серця. Це був жорстокий і повчальний урок. Тепер я жодного слова не говорю суддям, навіть якщо мій суперник це робить. Я знаю, варто мені почати прирікатися з арбітрами, це виб’є мене з колії», – згадував тенісист в своїй книзі «Історія Бйорна Борга».
Тренер шведа, з яким він досягнув своїх найбільших успіхів, – Леннарт Бергелін – відзначав: «Я вважаю, що найбільшою перемогою Бйорна була перемога над собою. Йому вдалося приручити власний пристрасний дух». І справді, Борг, який на початках своєї кар’єри інколи нагадував шаленого берсерка, перетворився на того, кого в британській пресі називали Айсбергом. Навіть персональні фанати Борна відзначали, що в його венах тече холодна кров.
Як правило, зустрічі з Айсбергом для всієї тенісної еліти закінчувалися так же фатально, як і в 1912 році – для відомого англійського корабля.
Варто зазначити, що Борг є унікальним фізіологічним явищем. Частота його пульсу – 35, а артеріальний тиск – 70/30. Бйорн миттєво засинав – і в найдорожчих готелях, і в роздягальнях, і в аеропортах. Навіть напередодні фіналів він спав без задніх ніг. «Бйорну було необхідно спати 9 або 10 годин на добу. І не обов’язково він потребував сну через втому. Його нервовим клітинам була необхідна підзарядка», – розповідала його перша дружина Маріанна Сімонеску. Борг навіть став об’єктом медичних досліджень. Знаменитий бостонський хірург доктор Картер Роу написав про нього в провідному журналі New England Journal of Medicine, де зазначив, що Бйорн –ідеальний спортсмен, настільки гармонійно розвинутий, що під час ударів він використовує практично усі м’язи.
Граючи на Вімблдоні, Борг ставав надзвичайно забобонним. Протягом двох тижнів турніру він завжди зупинявся в тому самому номері того самого готелю, завжди їхав на корти тим самим маршрутом, практикувався на тому самому корті протягом двох годин щоранку. До того ж, він не голився і не займався сексом протягом Вімблдонського турніру. Як раз уникати останнього Айсбергу було важче за все.
В 1066 році Вільгельм Завойовник підкорив Англію. Через багато років це вдалося іншому вікінгу. Спочатку, правда, він брав не успіхами на корті, а своєю зовнішністю. «Коли я вперше грав на Вімблдоні в 1973 році, всі наче збожеволіли. Я був юним шведським хлопцем з довгим волоссям, якого раптом почали переслідувати дівчата зі всього світу. Вони були скрізь: на шляху до корту, на якому я тренувався, під час матчів і після гри, в холі мого готелю. Вони швидко дізналися, де я зупинився, і коли я увійшов у фойє, сотні з них чекали на мене. Вони кричали, хотіли отримати мій автограф, поговорити зі мною, бути поруч зі мною. Це було так, ніби я був поп-зіркою. Раніше теніс ніколи нічого подібного не бачив. Такий ажіотаж був чудовим для тенісу, але не для мене. І коли я повернувся в наступному році, я повинен був сконцентруватися лише на грі. Я потребував більшого рівня безпеки».
На своєму першому Вімблдоні 1973 року Борг був посіяний під шостим номером. Два перших кола стали для нього легкою прогулянкою, а ось далі Айсберг потрапив у полум’я п’ятисетових битв. В третьому колі в грі з Карлом Майлером він повів 2:0 за сетами, але потім дещо розслабився і дозволив себе наздогнати. У вирішальній партії йому таки вдалося схилити шальки терезів на свою користь – 6:3. Наступний поєдинок з Шалбошем Баранієм розвивався за тим же сценарієм: Борг легко захопив лідерство, так же легко його віддав і практично без боротьби виграв 5-й сет. У чвертьфіналі на нього чекав третій сіяний –англійська надія Роджер Тейлор. В першому сеті номінальний фаворит розгромив Бйорна 6:1, два наступних Борг записав до свого активу, в 4-му австралієць встановив паритет. У вирішальній партії сил для третьої поспіль перемоги в п’ятому сеті в Айсберга вже просто не залишилось.
Наступний Вімблдон одразу не склався для Борга. Труднощі почали виникати вже в перших двох колах, у яких він перемагав своїх суперників у чотирьох сетах. В третьому ж раунді він програв в одні ворота єгиптянину Ель-Шафею – 2:6, 3:6, 1:6. На Вімблдоні 1975 року в Борга, третьої ракетки турніру, почалася та сама історія. У нього практично не було прохідних матчів, але врешті-решт він брав гору над своїми суперниками. Айсберг зумів дійти до чвертьфіналу, де його збив з курсу Артур Еш. Перші три сети були гойдалками, де вирішальними стали лише декілька епізодів. В четвертій партії Артур просто змів Борга з корту – 6:1 і вийшов до півфіналу. Незабром Еш став тріумфатором Вімлдону 1975 року.
До наступного головного трав’яного турніру Борг готувався, як ніколи ретельно. «Колись мені було дуже незручно грати на швидких поверхнях. Але я розумів, що мені до снаги покращити свою гру так, щоб я зміг перемогти на Вімблдоні. Особливо ретельно в 1976 році я працював над своєю подачею. За два тижні до турніру щодня я протягом години відпрацьовував подачу, до цього я раніше ніколи приділяв їй стільки уваги. До того ж мій тренер Леннарт Бергелін змінив мою стійку під час подачі. Колись я втрачав чимало своїх подач саме через неправильну позицію». Також наставник акцентував увагу Борга на тому, що він мусить частіше йти до сітки, оскільки з грою лише на задній лінії на Вімблдоні далеко не заїдеш. Робота дала свої плоди – його подача здійснила квантовий стрибок з 50 відсотків потрапляння першим м’ячем аж до 75. Та й вилазки до сітки cтали надзвичайно ефективними.
На Вімблдоні 1976 року Борга посіяли під четвертим номером і з перших же раундів він почав виправдовувати свій статус фаворита. До півфіналу в нього не виникало жодних труднощів. Саме півфінал став чи не найважчим матчем на тому турнірі для шведа. В тій грі йому протистояв Роско Таннер, який в чвертьфіналі вибив самого Джиммі Коннорса. Два сети Борг виграв 6:4, а ще в одному Бйорн взяв гору на тайбрейку. Варто зазначити, що в тому році навіть погода допомагала шведу. Літо 1976 року було надзвичайно спекотним, а під час фіналу з незручним суперником Іліє Настасе стовпчик термометра показував 41°C. Така спека не розтопила Айсберг, а, навпаки, стала йому у пригоді. За два тижні турніру сонце випалило практично всю траву на Центральному корті і Борг грав на поверхні, яка стала нагадувати його улюблений ґрунт.
На старті поєдинку Бйорн дещо нервував. Він віддав румуну перших три гейми, але потім продемонстрував свій «крижаний» характер і вирвав перемогу в першому сеті з рахунком 6:4. В другій партії він не залишив жодного шансу Іліє – 6:2. В третьому сеті, розуміючи, що титул вислизає з рук, Настасе спробував вивести Борга з себе. Коли Бйорн вийшов до сітки, румун пробив м’ячем в нього. В останній момент швед зумів ухилитися і м’яч просвистів йому біля вуха. Іліє підійшов до нього та промовив: «Що злякався?». Бйорн витримав паузу та відповів: «Ви цілили в мене. Ви знаєте, що Ви це зробили навмисно і мені це не подобається». Борг впевнено довів матч до перемоги. Швед став тріумфатором Вімблдону, не програвши жодного сету. Артур Еш згадував: «Більшість з нас, тенісистів, вважали, що перемога Бйорна в 1976 році була випадковою, адже ніхто раніше не перемагав на Вімблдоні, граючи на задній лінії». Як показав час, всі вони помилялися, незабаром Борг став королем Вімблдону. Але це вже зовсім інша історія.
Далі буде…
Источник: Sportarena.ua
