«Корія був народжений для того, щоб стати першою ракеткою світу. Якщо б не та поразка в фіналі Ролан Гаррос-2004 проти Гаудіо, Рафа виграв би в два рази менше титулів в Парижі – і Тоні Надаль теж так вважає. Мені видається, що той фінал був дуже серйозним ударом».
Хосе Акасусо

Цим словам Хосе можна вірити, як показав час – він хороший прогнозист. Близько десяти років тому Акасусо заявив, що Новак Джокович стане домінуючою силою в світовому тенісі. Гільєрмо Корія теж міг бути проголошений королем ґрунту, але не склалося і корона прикрасила голову Надаля. Дві важких поразки стали нокдауном та нокаутом для Гільєрмо. Після програшу Гаудіо Корія зумів набрати форму, а ось ще одна невдача в епічній римській битві з Надалем була для нього початком кінця. Рафа вибив з його рук чарівну паличку і він більше не творив дива. Гільєрмо тепер бився не з суперниками, а зі своїми внутрішніми демонами. І ті перемогли.

Руфіно – невеличке аргентинське місто з населенням близько 20 000 осіб. Серед відомих уродженців цього населеного пункту російська Вікіпедія виділяє лише спортсменів – футболістів та Корію. 

Саме в цьому місті з’явився на світ Чарівник Гільєрмо. Батько Оскар колись грав в теніс, а тепер працював тренером. Він сподівався, що синові вдасться досягнути набагато більшого, ніж йому. І зі самого початку намагався прищепити нащадкові любов до гри. Вже у виборі імені для сина прослідковувався символізм. Його охрестили Гільєрмо на честь Віласа, який у 1977 році тріумфував на паризьких кортах. Першим подарунком, який отримав Корія, була тенісна ракетка, а мама – чудова майстриня кулінарної справи – на день народження випікала йому торти, які за формою нагадували ракетку. Ракетка стала його улюбленою іграшкою: в компанії з нею він прокидався, проводив весь день та засинав. Батько теж на повну віддавався роботі. За спогадами Гільєрмо, коли матері набридало чекати на чоловіка, вона їхала з коляскою в школу, в котрій працював Оскар Корія, і чи не з-під палки гнала його додому.

Тато бачив в синові велику перспективу та розповідав сусідам про те, що з нього обов’язково вийде великий чемпіон. Окрім тенісу, як і кожен аргентинець, Гільєрмо не міг не закрутити роман з футболом. Корія подавав непогані надії і навіть був кращим бомбардиром своєї команди, з якою вигравав юнацькі змагання та потрапляв на першу полосу однієї з місцевих газет. Незабаром йому довелося покинути футбол. Батько бачив його тенісистом і натиснув на сина, що пора сказати грі мільйонів «Adios». До того ж спонсори також не вітали захоплення Корії футболом. Вони вкладали в Гільєрмо гроші і їм не подобалось, коли юнак пропускав тенісні матчі через травми, яких він зазнавав під час футбольних баталій. Досить швидко прийшли перші успіхи, які стали наслідком титанічної праці: «Мої перші дитячі спогади пов’язані з батьком та кортом. На щастя, батьки тоді не перегнули палку, і не вбили в мені бажання грати – теніс дарував мені лише радість. А після поразок я ще більше рвався на корт – хотілося якомога швидше забути про невдачу».

У дев’ятирічному віці років Корія вже став першою ракеткою в своїй провінції, поставивши перемоги на конвеєр. А через два роки тенісна асоціація Аргентини запросила його в національну школу, яку очолював сам Гільєрмо Вілас. Потім він, як один з найбільш талановитих тенісистів, отримує право поїхати в тур по США та Південній Америці. Там у нього відбулася ще одна знакова зустріч. Корія впав в око Пато Апі – наставнику, який колись відкрив для світу Габріелу Сабатіні. Тренер зробив йому пропозицію, від якої неможливо було відмовитись – запросив Корію в свою академію. Проте на шляху до Маямі виникла велика перешкода. Оскільки Гільєрмо тоді ще не був магом і не мав мітли, то переїзд в США виглядав місією нездійсненною. На щастя, сім’я прийшла на допомогу Корії – під керівництвом матері вони спекли купу смаколиків та продавши їх, нашкрябали необхідну суму грошей.

Так у віці 14-ти років пташеня Гільєрмо вилетів з рідного гнізда. Йому дуже швидко довелося подорослішати – Корія сам собі готував, прав, заробляв на життя. Тоді він жив на 50 доларів в місяць, інколи фінансів вистачало лише на молоко та пластівці, а в чорний день не було й цього. Гільєрмо часто не мав грошей на те, щоб винайняти житло і тоді йому на допомогу приходили друзі-суперники, які брали його до себе. Особливо важко Корії давалася розлука з родиною. Він не міг зателефонувати до батьків – в ті часи це було недешеве задоволення. Марк Цукерберг тоді ще ходив в школу і навіть не мріяв про соціальні мережі, а тому Гільєрмо писав додому листи, які йшли дуже довго, але він розумів, для чого пішов на всі ці жертви. І скоро Корія почав перемагати, а це позначилось на його бюджеті й тепер ніщо не відволікало його від тенісу. У 1998 році він став фіналістом турніру Orange Bowl в якому поступився старшому на рік юнаку зі Швейцарії на ім’я Роджер. В 1999 році Гільєрмо здобуває титул на юніорському Ролан Гарросі, обігравши в фіналі Давида Налбандяна.

Тоді ж він отримав від одного з журналістів прізвисько Ель Маго. За словами Корії, його охрестили Чарівником через те, що він часто умудрявся витягувати абсолютно мертві м’ячі та вичакловував фантастичні розіграші. Це прізвисько затьмарило старий нікнейм – Чіно (Китаєць). Так його раніше називали за те, що Корія хитро прищурював очі. Ось як про це розповідав Налбандян: «Ну ви подивіться на Гільєрмо, коли він посміхається, то видається великим хитруном». На юніорському Вімблдоні до Корії прийшов ще один успіх – в парі з тим же Давидом вони здобули титул, а після цього в Аргентині розпочалися справжні народні святкування.

Незважаючи на те, що колись в Корії було грошей, як кіт наплакав, в дорослому віці він їх часто губив та міг претендувати на неофіційний титул найбільш розсіяного тенісиста світу. Ракетки, рушники, ключі – це далеко не повний перелік речей, які посіяв Корія. Якось у 2000 році він покатався в автобусі на 3000 доларів. Справа в тому, що Гільєрмо забув в ньому гаманець з гонораром за виграш одного з турнірів.

В травні 2000 року Маг дебютував в ATP турі. За підсумками першого сезону йому вдалося увійти в кращу сотню тенісистів світу. У лютому 2001 року він здобуває свій перший титул, здолавши в фіналі Гастона Гаудіо. Ці успіхи піднімають його в топ-50. Корія небезпідставно розраховував на хороший виступ в Парижі, але жереб дуже познущався над ним – в першому ж раунді Гільєрмо зустрівся з діючим та, забігаючи наперед, майбутнім переможцем Ролан Гарросу – Густаво Куертеном. Незабаром Корія виходить в квартет кращих на одному з Мастерсів – він вже 25-й в рейтингу. Тоді йому виповнилося лише 19 і складалося враження, що ніщо не зможе зупинити стрімкий політ аргентинського чарівника. Але не так сталося, як гадалося…

В квітні 2001 року з’являється інформація, яка мала для Гільєрмо вибуховий ефект – його допінг-проба дала позитивний результат на нандролон. Як наслідок – штраф на 98 565 доларів та два роки без тенісу. Корія не збирався здаватися без боротьби та хотів довести, що звинувачення були безпідставними. «Позитивна допінг-проба вбила мене, я тоді перебував в найкращій формі. А в деяких ЗМІ навіть з’явилася інформація про, те, що я приймаю кокаїн. І я мав одне бажання – довести те, що я чистий», – згадує ті важкі часи Корія. Гільєрмо найняв найкращих фахівців з Іспанії та Франції, які зробили дослідження та виявили, що препарат потрапив в його організм через полівітаміни, які він вживав. Компанія-виробник не вказувала, що до їхнього складу входять стероїди і через це Корія абсолютно не знав про те, що приймав допінг. Гільєрмо подав до суду та отримав кругленьку суму компенсації і добився скорочення дискваліфікації до 7 місяців.

У березні 2002 року Чарівник повернувся на корт. Камбек вийшов тріумфальним – він почав домінувати на ґрунті. У травні 2003 року Корія став сьомою ракеткою світу, а в чвертьфіналі РГ помножив на нуль свого кумира дитинства – Андре Агассі. На жаль, далі не склалось – голландець Мартін Веркерк перегородив його політ у фінал. Корія не дуже розчаровувався з цього приводу і незабаром встановив фантастичне досягнення: вигравши три турніри за три тижні, рік він закінчив п’ятою ракеткою світу. Останнім аргентинцем, який настільки високо знаходився в світовій тенісній класифікації був Вілас. Напередодні Ролан Гарросу-2004 спеціалісти чи не одноголосно стверджували, що Корія має взяти естафетну паличку від свого тезки на паризьких кортах. Кубок мушкетерів повинен був поповнити його колекцію трофеїв. Для того, щоб переконатись у силі Корії на улюбленому покритті в 2004 році, достатньо ознайомитися зі статистикою: він виграв 48 з останніх 50 матчів на ґрунті, також Гільєрмо мав серію з 31 перемоги поспіль, яку вдалося перервати лише Роджеру Федереру. Під час прес-конференцій на турнірі його часто запитували, як він збирається святкувати майбутню перемогу. І дійсно, на шляху до Кубка мушкетерів Маг домінував і до фіналу Корія віддав лише один сет Хенману.

У вирішальному поєдинку на нього чекав принциповий суперник – несіяний Гастон Гаудіо. І в перших двох сетах Гільєрмо рухався по корту з грацією кішки та відбивав всі удари, немов у нього в руках була не ракетка, а чарівна паличка. Гастон знаходився на межі нервового зриву і в якийсь момент навіть хотів залишити корт. Але в третьому сеті все змінилося. Ось як згадує ключовий епізод тієї зустрічі суддя Мурьє: «Я дуже добре пам’ятаю цей момент. Третій сет, Гільєрмо Корія домінує на корті, перемагає 2:0 за сетами. Рахунок 4-4 і 40:30 на подачі Корії, і якщо він виграє розіграш, то швидше за все підніме над головою кубок мушкетерів. І тут після його удару м’яч влучає в сітку та залишається на його стороні. В цей момент я зустрівся з ним поглядом і побачив, що в його очах щось змінилося. Як наслідок, Гільєрмо програє сет і при зміні сторін кличе на корт фізіотерапевта. Я зрозумів, що в нього судоми зводять ноги… Хоча цей матч не був вимотуючим. До того ж Корія завжди відзначався своєю витривалістю. Я прийшов до висновку, що судоми виникли на фоні стресу. Я відчув, що він почав панікувати».

В третьому сеті Корія подумав, що добив Гаудіо, але він мабуть забув про те, що Ель Гато (Кіт) мав дев’ять життів і з ним так легко не впоратися. Після цього магія Гільєрмо випарувалась і він почав виглядати безпорадним на корті. До речі, йому знову перешкодив допінг – вболівальники несамовито підтримували Гастона і багато в чому завдяки ним Гаудіо здійснив дивовижний камбек. Четвертий сет Корія віддав за 30 хвилин. І коментатори почали говорити, що Гільєрмо слід знятися, а не нервувати публіку, оскільки той теніс, який показував аргентинець, був далекий від фіналу турніру великого Шолома. Корія в кожній перерві їв банани, ніби сподіваючись з їхньою допомогою повернути собі магічну іскру, і йому це вдалося. В п’ятому сеті на корті з’явився новий Корія, але і Гаудіо вже теж не нагадував себе взірця перших двох партій. За рахунку 6:5 Гільєрмо заробляє два матчболи – його батько на фарт цілує медальйон, але це не допомагає. М’ячі двічі лягають дуже близько від лінії, але цих кілька сантиметрів і коштують Корії перемоги на турнірі. Після того як Гаудіо врятувався, в 12-му геймі його вже ніщо не могло зупинити і він впевнено довів фінал до перемоги. По завершенні поєдинку Гільєрмо міг розповісти про те, що з ним сталося словами пісні «Linkin Park» «In the End»:

I tried so hard
And got so far
But in the end
It doesn’t even matter
I had to fall
To lose it all

Він дійсно дуже старався, але врешті-решт все втратив. І тепер Корія сидів в своєму кріслі і видавався найбільш нещасною людиною на Землі, в очах якої читалося німе питання: «Як я міг програти?» На церемонії нагородження Корія зміг витиснути з себе лише кілька слів, а після цього віддав мікрофон та ледве знайшов в собі сили, щоб не розридатися. Лише після того, як Гільєрмо опинився в товаристві своєї команди, хлинули сльози, тяжкі сльози. З часом Корія розповів трохи більше про той матч: «Причиною моєї поразки стала судоми, які були наслідком нервового напруження. Багато людей продовжували мене ображати за ту історію з нандролоном. І я хотів раз і назавжди звільнитися від минулого і показати всім, що я – найкращий. На жаль я не зміг впоратися з напругою і програв. Але я обов’язково повернуся і в подальшому виграю цей турнір». На жаль, Гільєрмо так і не зміг цього зробити – в ґрунтовому королівстві з’явився новий король і це був зовсім не Гаудіо.

Вперше Корія зустрівся з Надалем у 2003 році та переміг його в двох сетах. Вже тоді зовсім юний Рафа нав’язав Гільєрмо боротьбу, довівши першу партію до тайбрейку. Наступна зустріч трапилась через два роки, вже після того, як Корія відновився від операції на плечі, яка залишила його без тенісу на три місяці. І в фіналі Монте-Карло Рафа взяв впевнений реванш, незважаючи на те, що в одному з сетів Гільєрмо повісив йому бублик. А потім вони знову схрестили ракетки в поєдинку за титул в Римі. І цей матч став контрольним пострілом по кар’єрі Корії. Так само, як і в фіналі Ролан Гарросу, Маг міг здобути перемогу. В п’ятому сеті Маг вигравав з рахунком 3:0 і був на відстані одного очка від того, щоб взяти четвертий гейм. Після того, як Рафа відігрався та зробив рахунок 4:4, Корія мав брейк на подачі іспанця. Розіграш вийшов прекрасним. Надаль ризикнув – два його останніх удари влучили в лінію і переміг на тайбрейку – 8:6.

В подальшому гра Гільєрмо пішла під укіс. Він намагався, щось зробити – прирівняв тренерів до рукавичок, але це не допомагало. Демони мучили його і не давали продемонструвати свою магію. Корія став простим смертним, який падав на найнижчі щаблі рейтингу ATP. І у 2009 році як грім серед ясного неба пролунала заява Гільєрмо: «Я не відчуваю в собі бажання продовжувати грати. Я прийняв рішення – більше на корт я не вийду! Це все почалося ще у 2005 році, коли я зрозумів, що граю вже не з тією пристрастю, що раніше. В такому спорті, як теніс, тобі потрібно бути готовим на всі 100 відсотків».

Так у віці 27-ми років Маг повісив на цвях свою чарівну паличку. На жаль, його кар’єра виявилась дуже короткою, хоча від цього не менш яскравою. Корія завжди залишиться в нашій пам’яті і як один з найбільш обдарованих тенісистів в історії тенісу, і як той хто так і не зміг повністю реалізувати свій потенціал. В спорті йому дійсно не щастило. Але в житті все було зовсім не так.

Ще в підлітковому віці разом зі своїм другом Гільєрмо збирався їхати автомобілем на відпочинок, але в останній момент щось не склалося. Ця подорож стала останньою для товариша Корії – він загинув в ДТП. Саме йому Гільєрмо присвятив свою перемогу на турнірі в Буенос-Айресі і хотів вшанувати його пам’ять тріумфом на Ролан Гаррос, проте не судилося. Ті кілька сантиметрів, які забрали в Корії титул в Парижі, через багато років врятували його маленькому синові Тіагу життя. Якось він бавився з дітьми та впав з п’ятиметрової висоти на землю. Буквально в двох дюймах від місця падіння Тіагу знаходилось бетонне покриття.

Тепер Корія рідко дивиться тенісні матчі, та й взагалі не дуже шанує телебачення, за одним виключенням. Він завжди переглядає футбольні баталії, особливо якщо грає його улюблений Рівер. Ще під час своєї кар’єри Гільєрмо часто виходив на корт з медальйоном із зображенням емблеми цього клубу. Навіть на власному весіллі Корія був в кольорах Мільйонерів.

Гільєрмо обожнювали в Аргентині, а ось суперники ніколи не любили його. Вони називали Корію майстром медичних тайм-аутів, також їм не подобалося, що Маг постійно розмовляв з суддями та немов детектив вишукував відбитки м’яча на лініях. Проте істина як завжди – посередині. З цього приводу свого часу влучно зауважив ще один «білий» та «пухнастий» тенісист Джон Макінрой: «Що такого робить Корія, що настільки нервує своїх суперників? Він просто видатний гравець, і він їх перемагає». Про те, що Гільєрмо не аж такий страшний, як його малювали, свідчить те, що він відкрив власну академію «GCoria», в якій тренуються обдаровані тенісисти зі всієї країни, і хтозна, можливо саме з неї незабаром вилетить новий аргентинський маг.