Франческа Ск’явоне: побачити Париж і перемогти

Sport Arena згадує головний тріумф пристрасної італійки, яка підкорила Ролан Гаррос у 2010 році.

Франческа Скьявоне, Getty Images

29 травня 2017 року Франческа Ск’явоне програла Гарбіньє Мугурусі в першому колі Ролан Гаррос. Можливо, цьогорічний French Open стане останнім в кар’єрі італійки. Адже вона думає над тим, щоб назавжди зачохлити свою ракетку. «2017 рік стане для мене останнім у тенісі. Цей спорт для мене, наче наркотик, я дуже люблю теніс. Проте прийшов час прийняти таке рішення».

На початку 1980-х років в одну з міланських тенісних шкіл батько привів крихітну дівчинку, яка тримала в руках ракетку, котра була більшою за неї. Однак вже з порога дівча шокувало тренера, заявивши йому: «Я тут не просто так. Я хочу виграти Ролан Гаррос. Це моя мрія. І я зроблю все, щоб вона здійснилася. Більше нічого мені не треба». Тренер посміхнувся, адже він не вперше чув щось подібне. Проте на першому ж занятті йому ніхто такого не говорив. Але й в усіх інших його вихованців слова розходилися з реальністю. Однак Франческа Ск’явоне не кидала слів на вітер. Вона стала першою італійкою, яка тріумфувала на паризьких кортах, піднявши над головою кубок Сюзан Ленглен.

Ск’явоне народилася у 1980 році в Мілані. З дитинства вона була надзвичайно непосидючою, з тих дітей, про яких у нас кажуть, що «в них шило в дупі». Це не дуже подобалося матері, яка час від часу дорікала батькові за те, що в усіх діти як діти, а в них отаке чудо, яке ні на хвилину не можна залишити наодинці. Дівчинка однозначно вдалася в тата, який весь вільний час присвячував спорту – грав у футбол, займався легкою атлетикою, зокрема, бігом та стрибками в довжину. Замість мультиків Франческа дивилася спортивні канали. Під час міланського дербі їхня сім’я часто розколювалася надвоє: тато підтримував Мілан, а вона з братом Інтер. «Я почала ходити на Джузеппе Меацца, коли мені було якихось 4 роки. Моє серце з того часу віддане нероадзуррі. Якось Сільвіво Берлусконі намагався переконати мене почати підтримувати россонері, але я відмовила, оскільки можна, наче шкарпетки, міняти політичні погляди, а ось зрадити рідній команді – ніколи!» – розповідала Ск’явоне.

Франческа Скьявоне, Getty Images

Коли Франческа почала добиватися своїх перших успіхів у тенісі, вона заклеїла свою кімнату постерами зірок, на яких хотіла бути схожою: Навратілової,  Граф, Селеш. Італійські спеціалісти пророкували Ск’явоне величезне майбутнє. Але, на жаль, час ішов, а поличка, яку відвела Ческа під свої кубки, припадала пилом. В 2001 році вона дебютувала на турнірі, який прославить її на весь світ. Першою, з ким Франческа схрестила ракетки на паризьких кортах, була тоді ще маловідома Мірка Вавринець. Дебютний паризький млинець не виявився глевким. Ск’явоне дійшла аж до чвертьфіналу, де склала зброю перед самою Мартіною Хінгіс. Проте подальші виступи Ск’явоне на турнірах Великого шолома не додали їй позитивних емоцій. Чвертьфінал залишався її максимумом аж до історичного 2010 року.

На менш статусних турнірах Чесці страшенно не щастило, вона програла 8 фіналів поспіль. Проте ці поразки не зламали її, а лише загартували. Вона, наче хороше італійське вино, з роками ставала кращою. «Моя кар’єра розвивалася повільно, крок за кроком. Вона не схожа на жодну з інших кар’єр, але так навіть краще. Адже після тих 8 поразок я перемогла у восьми інших фіналах, а програла лише у чотирьох.  Мені видається, що ми, італійці, всі трішки схожі. Ми віддаємо себе повністю тому, що робимо, ми вкладаємо в це всю свою душу і серце. Ми особливі. Нам подобається боротися, страждати, відчувати себе в небезпеці та бути під напругою. Ми не з тих, хто стрімко злітає, а потім так само cтрімко падає, ми завжди йдемо до успіху маленькими кроками, ось, наприклад, як ми виграли на футбольному чемпіонаті світу 2006 року».

Як зізналась Франческа, на початку 2010 року вона сказала батькам, що відчуває, що цей рік має стати для неї незабутнім, і вона, можливо, переможе на великому турнірі. Ск’явоне набрала хорошу форму і неодноразово засмучувала визнаних фавориток. Франческа підійшла до French Open в чудовій формі, демонструючи кращий теніс в своєму житті. 22 травня 2010 року вона отримала такий заряд позитиву, після якого просто не могла зганьбитись в Парижі. Улюблений Інтер після 45-річної паузи знову став королем футбольної Європи. Тоді Франческа подумала: «А чому б мені не підтримати почин нероадзуррі та не стати першою італійкою, яка візьме турнір Великого шолому?».

Старт Ск’явоне на Ролан Гаррос 2010 зовсім не нагадував легку прогулянку. Вона три години билася з Регіною Куліковою. Навіть 28-градусна спека та дуже сильна гра росіянки не завадили італійці здійснити камбек після відданого першого сету. Франческа у цьому матчі вкотре проявила себе як великий турнірний боєць. Вона є однією з небагатьох тенісисток, які грають набагато краще, коли стоять однією ногою в прірві. «Бійцівський дух – один з моїх козирів, і не лише на корті. За що б я не бралася, я завжди прагну досягнути перемоги. Звичайно ж, я не завжди граю добре, але коли рахунок стає 4:4 чи 5:5, я миттєво збираю волю в кулак та моя концентрація суттєво зростає». У другому колі італійка не дала жодних шансів австралійці Софі Фергюсон. А ось перед поєдинком третього кола Франческа вирішила знову повернути собі статус андердога, заявивши, що Лі На є явною фавориткою їхнього протистояння. Проте час китаянки настане через рік, а Cк’явоне без особливих зусиль прокрокувала в четверте коло. А гра італійки дала їй привід для божевільних думок: «Тріумф над Лі На я вважаю своїм першим кроком до титульної перемоги. Коли я побачила, наскільки я добре грала з нею, і відносно легко перемогла, то зрозуміла, що мені цілком до снаги пройти весь шлях до кінця та втілити свою мрію в реальність», – згодом зізнавалася Франческа. За вихід в чвертьфінал італійка сперечалася з Марією Кириленко. Росіянка добряче попила крові Ск’явоне, однак в Чески у ключові моменти нерви виявилися міцнішими. У чвертьфіналі італійка познущалася над Каролін Возняцкі, віддавши грізній датчанці лише 5 геймів та ставши першою представницею Апеннін у півфіналі турніру Великого шолому.

Саманта Стосур и Франческа Скьявоне, Getty Images

Роллан Гаррос 2010 став турніром Попелюшок, адже того, хто б напередодні турніру заявив, що у півфінали вийдуть Стосур, Дементьєва, Янкович та Ск’явоне, cприйняли б за божевільного. Авторитетні коментатори ESPN Мері Джо Фернандес, Патрік Макінрой та Бред Гілберт вважали, що з цієї прекрасної четвірки якраз в італійки найменші шанси на титул, проте вони дуже сильно помилилися. У півфіналі Ческа вирвала перемогу в Дементьєвої у першому сеті на тайбрейку. Хтозна, як би в подальшому склалася турнірна доля італійки, якщо б не травма росіянки, внаслідок якої та змушена була передчасно зачохлити ракетку. Отримавши такий жаданий відпочинок перед найважливішим матчем у своєму житті, італійка заявила, що в фіналі переможе той, хто буде розумнішим. Перед матчем за титул Ск’явоне, як завжди, приміряла на себе плаття Попелюшки. Більшість вважали, що Саманта Стосур логічно завершить свій тернистий шлях на Олімп, на котрому вона здолала двох тенісних легенд. І дійсно, як можна порівнювати Серену Вільямс та Жустін Енен з Франческою. Однак аналітики не врахували, що це був турнір Ск’явоне, яка грала з неймовірною пристрастю. Вогонь, яким горіла гра італійки в фіналі, згодом перекинувся навіть на нейтральних вболівальників. І Стосур під час поєдинку, несподівано для себе, помітила, що вона грає на виїзді.

Саме фанати допомогли Франчесці повернутися в гру після катастрофи у другому сеті, коли вона горіла 1:4, та перевести гру на тайбрейк. Під час тринадцятого гейму Ск’явоне прийняла допінг від італійської діаспори на трибунах. Ці «ультрас» були одягнені в чорні футболки з написом «Schiavo (прізвисько Ск’явоне) nothing is impossible». «Це був дуже приємний сюрприз. Коли я побачила цю групу на трибунах, то зрозуміла, що не можу їх підвести. Там було чимало людей, яких я знаю з двох-трьох років. Вони прибули на турнір усі разом, щоб підтримати мене. Згодом навіть жартували, що я пошкодувала для них грошей на літак, і їм довелося їхати до Парижа 10 годин на машині. Які ж вони божевільні. Ми італійці – всі такі. Мабуть, саме завдяки ним я відчула неймовірний приплив енергії. Я зрозуміла, що зараз я отримала той самий великий шанс, який кожному з нас дається  раз в житті. І вирішила, що не можу його змарнувати», – згадувала Ск’явоне. І не змарнувала. У тринадцятому геймі Стосур виглядала приреченою. Франческа грала прекрасно, кожен вдалий розіграш супроводжуючи неймовірними емоціями, вона підстрибувала, стискала руку в кулак. За рахунку 6:2 на тайбрейку вона погладила ободом ракетки корт, на фарт. І щаслива прикмета спрацювала. Ск’явоне виконує бекхенд, австралійка відбиває удар та запускає круглого в паризьке небо. Завіса. Франческа – чемпіонка Ролан Гаррос 2010. Італійка, не вірячи в те що сталося, лягає на корт, а потім згадує, що забула виконати ще один свій звичний ритуал. Вона поцілувала корт. «Чому я це робила? Я цілувала корт тому, що в такий спосіб я розмовляла з землею. Так я висловлювала вдячність цьому корту, турніру, арені, за те, що вони дарували мені найкращі моменти в моєму житті. До речі, зараз я навіть трішки з’їла цієї землі. І для мене вона на смак навіть краща, аніж спагеті карбонара», – пояснювала Франческа свої інтимні відносини з паризьким ґрунтом.

Getty Images

На церемонії нагородження італійка виглядала найщасливішою людиною на Землі. «Я завжди мріяла про тріумф саме на Ролан Гаррос. І я завжди вірила в себе. Я вірила, що все залежить лише від мене. Кожній людині дається нагода стати тим, ким вона хоче бути, та добитися в житті усього, що вона захоче. Це сьогодні відбулося зі мною. Я дуже щаслива. Проте не думайте, що перемога звалилася на мене з неба. Цей тріумф став можливим завдяки наполегливій праці, пристрасті, внутрішньому стержню, повній самовіддачі. Якщо ти не всім серцем прагнеш до перемоги, ти її не досягнеш», – ділилася своїми емоціями італійка після вікторії на Ролан Гаррос…

Слова, якими розпочалася ця стаття Франческа сказала на початку 2017 року. Проте не все так просто із завершенням кар’єри Cк’явоне. В неї, як в справжньої італійки, 7 п’ятниць на тижні. Так, нещодавно Франческа заспівала зовсім по-іншому: «Я не знаю. Є ймовірність, що я буду грати і в наступному сезоні. Розумієте, я дуже люблю теніс. Але інколи я його просто ненавиджу. Ви знаєте, це такий вид кохання, який неможливий без ненависті. Як в шлюбі».



Источник: sportarena.ua

Добавьте «sportarena.ua» в свои избранные источники ⟶ Google News Подписаться