Агент спецслужб у вигляді сантехніка проникає у напівсекретне приміщення, де зберігаються усі допінг-спроби спортсменів, знаходить необхідну дірку в стіні, через яку передає працівнику всередині кімнати «чисті» спроби, забираючи взамін «брудні». Виглядає усе це як сцена з якого-небудь голлівудського фільму про шпигунів і спецагентів з бюджетом в декілька сотень мільйонів доларів. Однак ніякий це не фільм – така «спецоперація» проводилася в реальному часі, прямо посеред Зимової Олімпіади в Сочі.

Поширив дану інформацію колишній голова антидопінгової лабораторії Москви Григорій Родченков, який на початку цього року перебрався в США, остерігаючись за власне життя. Уже на території Штатів він поспілкувався з американським виданням New York Times, журналісти котрого на основі слів Родченкова зробили статтю-розслідування. Матеріал, що вийшов в травні цього року, став справжньою бомбою у спортивному світі. У цьому розслідуванні наводяться прямі звинувачення в адрес Росії, навіть називається конкретна кількість медалістів, що здобули нагороди на Олімпіаді-2014 завдяки цій допінговій програмі – таких спортсменів, за словами Григорія Родченкова, виявилося 15.

Звісно, вихід такого матеріалу серйозно вдарив по іміджу РФ. Якщо ж згадати, що допінг-скандал імені Родченкова став третім за останні півроку, в якому фігурує Росія, то очевидно, що про жоден позитивний імідж не може бути й мови. Повторна перевірка допінг-спроб Пекіну-2008, результати якої вийшли наприкінці травня, стала ефектним завершенням руйнування залишків хоч якогось іміджу РФ: згідно з цією перевіркою зразу 10 російських медалістів виявилися «брудними».

Зрозуміло, втім, що після виходу розслідування NYT російська сторона кинулася відкидати усі звинувачення. Зрештою, хто б вчинив по-іншому у цій ситуації? Усвідомлюючи резонанс, який викликали слова Родченкова, WADA (Всесвітня антидопінгова агенція) створила власну комісію, котра повинна була провести незалежне розслідування щодо використання допінгу російськими спортсменами під час Сочі-2014.

Часу для роботи у комісії було вкрай мало – звіт мав бути готовим до початку Олімпіади в Ріо. Саме на цьому і акцентував увагу Річард Макларен, голова незалежної комісії WADA, на своїй прес-конференції, стверджуючи, що якби у нього було більше часу, то він би продовжив розслідування й кількості звинувачень було б більше. Втім, на думку Макларена, сам факт правдивості слів Родченкова ніяким сумнівам не підлягає – допінг-програма в Росії справді існувала. Основні висновки, викладені у звіті WADA, стосуються існування лабораторій в Москві та Сочі, які розробили та реалізували підміну допінг-спроб, а також причетності ФСБ та інших керівних органів до цієї програми. Більше жодної конкретики Річардом Маклареном наведено не було, однак ще одним важливим сигналом стали слова юриста щодо впевненості в участі у цій допінг-програмі не тільки представників зимових видів спорту, але й літніх.

Така гучна заява може суттєво вплинути на ймовірну участь спортсменів з РФ на Олімпіаді-2016. І хоч в кінці прес-конференції Макларен заявив, що його завдання полягало лише у наведенні фактів, тому він не може відсторонювати чи навіть рекомендувати відсторонити спортсменів від участі в Олімпійських Іграх, відповідне звернення розмістив у Twitter керівник відділу зв’язків з громадськістю Бен Нікольс.

Фактично одночасно виступив з заявою і голова МОК Томас Бах, який назвав дії РФ «безпрецедентною атакою на порядність спорту та Олімпійських Ігор». Що цікаво, до виходу звіту WADA Бах доволі критично ставився до можливого відсторонення російських спортсменів від Олімпіади-2016, однак тепер керівник МОК уже не виглядає таким однозначним – міжнародний тиск, а також кількість звинувачень комісії WADA, може вплинути на його риторику.

Недовго довелося чекати й реакцію офіційної Москви – буквально кожен, хто там хоч якось причетний до спорту, вважав за необхідне прокоментувати звіт Макларена. Звісно, при цьому мало хто (одиниці, якщо не менше) хоча б частково визнали провину Росії. Усі інші ж навпаки –  наперебій почали звинувачувати Захід в упередженості та заполітизованості. Телеканал «Матч ТВ» відзняв півгодинний документальний фільм про несправедливість відсторонення російських спортсменів, а Владімір Путін назвав кроки WADA способом «зробити спорт інструментом геополітичного впливу». При цьому Президент Росії пообіцяв тимчасово відсторонити усіх фігурантів звіту Макларена, але це не стосується Міністра спорту Віталія Мутка, якого, до слова, звинуватили навіть у можливому застосуванні допінгу футболістами.

Найцікавіше, втім, полягає у тому, що росіяни, у більшості своїй, звинувачують у всіх недавніх допінгових проблемах саме чиновників (ну і США, звісно ж), але водночас заперечують правдивість слів Родченкова чи звіту Макларена. У підсумку, це все виглядає наступним чином: як тільки перша інформація про допінгову систему в РФ вийшла в світ, місцева влада (як загальнодержавна, так і спортивна) повинна була іти в суд, або ж настоювати на своїй правоті, а не просто усе заперечувати. Фактично, росіяни апелюють до того, що їх чиновники не перейшли в атаку стосовно закидів щодо існування допінг-системи. Тобто, на думку місцевих експертів, якби РФ почала тиснути, а не просто усе заперечувати, то журналісти та різноманітні антидопінгові агенції промовчали б.

Власне кажучи, у цьому й криється основна проблема нинішньої Росії – замість усвідомлення проблеми, її достовірність намагаються поставити під сумнів. Однак навіть якщо уявити, що якась частина інформації щодо допінг-системи в РФ не відповідає дійсності, то що робити з усім іншим масовим інформації? Диму без вогню не буває, а п’ять різноманітних допінг-скандалів протягом року – найкраще підтвердження глибинних проблем у спортивній галузі.

Втім, змінювати систему ніхто не спішить. Усіх усе задовольняє. І навіть примусове залучення іноземців до антидопінгової лабораторії або ж спостерігачів у РУСАДУ (Російська антидопінгове агентство) викликає шквал незадовільного гулу. Бо як так, коли хтось чужий приїжджає спостерігати або (що ще гірше) керувати? 

Тому допоки не зміниться підхід та ставлення самих росіян, доти не буде ніяких зрушень. І доти Бен Нікольс зможе без долі сумніву писати про необхідність «культурних змін» у спорті в РФ, адже жити за принципом: «Ми маємо рацію, а весь світ проти нас» – означає замикатися в собі, і відкидати будь-який сигнал ззовні.

А тим часом наприкінці липня МОК може не допустити усю збірну Росії до участі в Олімпіаді в Ріо. І можна тільки собі уявити, який гул підійметься, якщо таке рішення буде прийнято. Найпарадоксальніше, втім, те, що незаслуженим можливе недопущення РФ до Олімпіади назвати не можна, хоч від цього постраждають також й невинні спортсмени.