Числа та факти
— IX Літні Олімпійські ігри в Амстердамі тривали з 28 липня до 12 серпня 1928 року.
— Це була перша Олімпіада, яка вклалася в тепер стандартний 16-тиденний термін.
— В змаганнях взяли участь 2883 спортсмени (з них 277 жінок).
— На Олімпіаді розігрувались 109 комплектів медалей в 14 видах спорту.
— За медалі боролися 46 країн.
— Вперше після Стокгольмської Олімпіади 1912 року в Іграх взяла участь Німеччина.
— На цій Олімпіаді була відроджена давня антична традиція. Протягом всієї Олімпіади на стадіоні горів Олімпійський вогонь.
— Це була перша Олімпіада без П’єра де Кубертена в МОК. В 1925 році він пішов у відставку з посади президента цієї організації.
У фокусі. Не тільки Тарзан
Якось тренер Вільям Бахрах поїхав зі своїм юним вихованцем на Гаваї для того, щоб перевірити його сили в протистоянні зі самим Дюком Каханамоку. Але слава про подвиги його підопічного давно вже дійшла і до Гаваїв. Тому Дюк вирішив ухилитися від зустрічі з хлопцем.
Джонні Вайссмюллер до 11 років взагалі не вмів плавати та ріс хилим та хворобливим хлопчиком. Одного разу, після чергового походу до лікарів, один з ескулапів порадив його матері, що хлопцеві потрібно почати займатися спортом. І найкращим спортом, на його думку, є плавання. Тоді мама привела Джонні на пляж Фулертон біля Чикаго, на озері Мічиган. У воді Вайссмюллер одразу відчув себе в своїй стихії. Вже після кількох відвідин пляжу він наважився кинути виклик «Скелям» – підступному перекату, який омивався непередбачуваними хвилями. «Вміння плавати прийшло до мене природним шляхом, і, як і кожен хлопчик, я рвався назустріч пригодам. Плавати між скель було небезпечно, але враження було незабутнім», – згадував Вайссмюллер.
Однак романтика романтикою, але хвилі побуту могли поглинути Джонні, а тому він пішов на роботу спочатку в якості посильного, а потім коридорним і ліфтером. Так про Вайссмюллера мабуть ніхто б і не почув, якщо б не друг дитинства, який познайомив Джонні з тренером плавців Іллінойського клубу Великим Біллом Бахрахом. Потужний (більше 150 кг живої ваги) наставник був найкращим у своїй справі. Йому сподобався юнак, адже природа прекрасно попрацювала над ним – високий зріст, міцне тіло та широка грудна клітка. Проте кидалися в очі явні проблеми з технікою. Ось над цим і почав працювати Великий Білл. «Головним для тебе є не швидкість, а стиль. А ось швидкість стане наслідком твого стилю. Попрацюй зі мною рік, виконуй все, що я тобі буду казати, виконуй в точності, не задавай питань і я витягну тебе. Ти будеш моїм рабом та зненавидиш мене, але потім ти поб’єш всі існуючі рекорди».
Юнга Вайссмюллер заступив під начало досвідченого капітана з незмінною сигарою в роті. Розпочалася каторжна праця і досить швидко вона принесла свої плоди. Вже через рік, в серпні 1921 року, Джонні виграв національну першість на дистанціях 50 та 220 ярдів. А 9 липня про нього вже написала вся світова преса, тоді він зробив здавалося б неможливе. Джонні побив рекорд Дюка Каханамоку на дистанції 100 метрів вільним стилем. Вайссмюллер проплив її за 58,6 секунди, скинувши з часу гавайця майже 2 секунди. Ще більш вражаючим виглядало те, що він став першою людиною, яка випливла з хвилини. Через два роки він став ще швидшим та встановив ще більш дивовижне досягнення – 57,4 секунди. Ніхто не міг побити цей рекорд цілих 10 років, і це в плаванні, де рекорди, як правило, змінюються, немов в калейдоскопі.
Очевидно, що на паризьку Олімпіаду Джонні їхав головним фаворитом на дистанції 100 метрів вільним стилем. Але не всі погоджувалися з таким статусом Вайссмюллера. Були і ті, які говорили, що його рекорди нічого не варті, оскільки він не змагався з Каханамоку (Дюк жив на Гаваях та дуже рідко брав участь в турнірах. Він приїжджав на Олімпіади і перемагав). І ось зрештою вони зустрілися у фіналі запливу на 100 метрів. Переможець двох попередніх Олімпіад 33-річний чемпіон Каханамоку та молодий претендент Вайссмюллер.
Як потім згадував Вайссмюллер, перед стартом він неабияк нервував, проте тут він отримав допомогу звідти, звідки аж ніяк не чекав. «Джонні, удачі тобі. Найважливішим в цьому запливі є те, щоб після нього американський прапор здійнявся на усіх трьох флагштоках. Давай зробимо це!» – сказав йому Каханамоку. І дійсно вони виконали побажання Дюка. Джонні легко та невимушено став першим, Каханамоку взяв срібло, а його брат Сем виборов бронзу. До того ж Вайссмюллер встановив новий олімпійський рекорд – 59 секунд. А вболівальники влаштували йому стоячу овацію, яка тривала протягом трьох хвилин. Публіка заспокоїлась лише тоді, коли сказали, що сьогодні ввечері Вайссмюллер знову буде в басейні. Джонні доповнив свою колекцію трофеїв в Парижі ще двома золотими медалями, за перемоги – на дистанції 400 метрів вільним стилем і в естафеті 4×200 метрів. Також він взяв одну бронзу у складі американської ватерпольної збірної.
Через чотири роки в Амстердамі Вайссмюллер став обличчям американської збірної. Саме йому довірили нести на церемонії відкриття зірково-смугастий прапор. І Джонні вкотре не підвів, хоча був близький до провалу, як ніколи. Виконуючи поворот у фіналі стометрівки кролем, Вайссмюллер зачерпнув носом води і ледве не задихнувся. Відновлюючи дихання, він втратив близько 15 метрів. Але і тут витримка не покинула Джонні: «Я знав, що не можна кашляти. Якщо кашлянеш, то можна проковтнути воду». Він не просто подолав ці труднощі, а й фінішував першим з черговим олімпійським рекордом – 58,6 секунди. Потім ще одна перемога в естафеті 4×200. В його колекції могло з’явитися чергове золото, за перемогу на 400-метровій дистанції, але він вирішив зіграти за збірну з водного поло. На жаль, американці на цей раз нічого не показали та вилетіли після першого ж матчу.
Проте незабаром йому довелося покинути плавання. «Бути любителем та одночасно заробляти на життя – надзвичайно важко», – пояснював Джонні, чому йому довелося покинути голубі доріжки. І ось для того, щоб не втонути в мутних фінансових водах, він почав рекламувати плавальні костюми за 500 доларів на тиждень. Тут він і потрапив на очі голлівудського агента, який і запропонував Джонні спробувати себе в ролі Тарзана. Цікавим є те, що найшвидший плавець світу до Вайссмюллера – Дюк Каханамоку – після того, як покинув спорт, теж став зіркою голубого екрану. І Джонні вдалося затьмарити його не лише в плаванні, а й в кіно. Він став настільки популярним, що про нього вже ніхто не згадував, як про плавця, а всі знали його лише як Тарзана. Одного разу ця популярність врятувала йому життя.
У 1959 році Вайссмюллер ризикнув поїхати на Кубу, де і потрапив до рук крутих хлопців – кубинських революціонерів барбудос, які ненавиділи янкі. Але він не розгубився, миттю вискочив на дерево та закричав. Кубинці впізнали фірмовий крик та змінили гнів на милість: «Тарзан, Тарзан! Ласкаво просимо до Куби!»
Зірку Вайссмюллера можна знайти на Алеї Слави в Голлівуді. Проте набагато більший внесок, ніж в кінематограф, він зробив в плавання. Можливо, він був найкращим плавцем в історії, про що свідчать його 52 перемоги на чемпіонатах США та 67 світових рекордів, а ще, як стверджував Вайсcмюллер: «Я виступав краще, ніж Марк Спітц. Я ніколи не програвав жодного запливу. Ніколи!»
Олімпійський калейдоскоп
Чи є бажаючі попрацювати?
На проведення IX Літньої Олімпіади МОК отримав лише одну заявку від Амстердама, і, зрозуміло, затвердив її.
Французів побили
Напередодні Ігор трапився гучний скандал. Французькі спортсмени вирішили ознайомитися з Олімпійським комплексом. Коли група галлів на чолі з генеральним секретарем Федерації легкої атлетики Франції Полем Мерікампом підійшла до стадіону, їхній шлях перегородила могутня фігура сторожа, який заборонив їм заходити всередину. Дров на багаття французької люті додало і те, що за декілька хвилин до галлів на стадіон без жодних проблем зайшла німецька збірна. Спортсмени намагалися відштовхнути сторожа, але той виявився не ликом шитий та влупив Мерікампа по обличчю, почалася бійка. Довелося втрутитися фараонам.
Зрештою інцидент вичерпався, а оргкомітет вибачився. Наступного дня французи вирішили потрапити на стадіон, але тут на їхньому шляху знову стояв той самий сторож. Галли не витримали лихої долі та забралися геть, і навіть не взяли участь в параді команд.
Греки–перші
На цій Олімпіаді була започаткована ще одна сучасна традиція. На церемонії відкриття парад команд відкривала Греція, а закривали господарі – Нідерланди.
Роздратували королеву
Ігри відкривав принц Генріх, а не королева Вільгельміна, яка в той час була у відпустці. Вона аж кипіла від люті через те, що організатори не порадилися з нею стосовно дати відкриття.
Так з’явився міжнародний знак паркування
В Амстердамі тоді було дуже мало місць для паркування. Від сили можна було припаркувати 2000 автомобілів. А на час Олімпіади приїхало набагато більше авто. І тут організатори знайшли вихід, вони почали відкривати нові місця для паркування, які почали позначати новим знаком – білим Р на синьому фоні. Скоро він став міжнародним дорожнім знаком паркування.
Зарано поховали чемпіонку
Вперше в історії ОІ відбувалися змагання з легкої атлетики серед жінок. Американка Бетті Робінсон почала займатися бігом лише за чотири місяці до старту Олімпіади, проте її швидкість була вражаюча. Одного разу один тренер побачив, як Бетті з легкістю наздогнала поїзд, на який вона запізнювалася. Після цього він і запропонував їй спробувати себе в бігу.
В першому ж своєму виступі на відкритому повітрі вона встановила світовий рекорд на стометрівці. У фіналі амстердамської Олімпіади Робінсон легко випередила усіх своїх суперниць. Видавалося, що на неї чекає велике майбутнє, але, на жаль, не склалося.
У 1931 році розбився біплан з Бетті на борту. Мужчина, який її знайшов, повіз Бетті в морг, але тут вона раптово ожила. Робінсон отримала серйозну травму голови, переломи руки та ноги. Для стабілізації ноги в неї була вставлена срібна спиця, чотири місяці Бетті пересувалася в кріслі-каталці або ж на милицях. Травмована нога стала коротшою на 1,5 сантиметра. Звичайно ж, всі поставили хрест на легкоатлетичній кар’єрі Бетті. Проте в неї була своя думка. Робінсон повернулася у великий спорт, тепер вона могла стартувати лише з високого старту, оскільки нога не згиналася. Але це не завадило Бетті взяти золото в естафеті 4×100 на берлінській Олімпіаді.
У страху очі великі
Про змагання з бігу на 800 метрів серед жінок розповідали всілякі жахіття. Так, вони відбувалися в умовах надзвичайної спеки, а в фіналі шість з восьми учасниць забігу впали на фініші від перегріву. Насправді все було зовсім не так, але преса зробила свою справу. Вирішили, що ця дистанція є занадто довгою для жінок, а тому наступного разу біг на 800 метрів серед жінок можна було побачити аж на Олімпійських іграх в Римі в 1960 році.
Тренер-офіціант
Однією з головних сенсацій амстердамської Олімпіади стали перемоги канадського студента Персі Вільямса на дистанціях 100 та 200 метрів. Цікаво, що його взагалі могло не бути в Амстердамі. Для того, щоб назбирати грошенят на заокеанський вояж, тренерові Персі довелося влаштуватися на роботу офіціантом, також запустили кампанію по збору коштів в рідному Ванкувері. Як показав час, тренер та вболівальники недарма вірили в Персі. Вільямс був пристрасним колекціонером зброї. За перемогу на Іграх в Амстердамі йому подарували дуже коштовний пістолет. У 1982 році саме з його допомогою вкоротив собі віку Персі.
Гуманний чемпіон
Австралійський гребець Генрі Пірс у чвертьфінальному запливі зупинився та зачекав, поки водойму перепливуть птахи. Це не завадило йому пройти кваліфікацію. А в фіналі його гуманність була винагороджена золотом.
Завжди «Coca-Cola»
Головним спонсором Олімпіади в Амстердамі стала компанія «Coca-Cola».
Перше азіатське золото
Мікіо Ода з Японії переміг у потрійному стрибку та приніс перше золото для Азії.
Тріумф робітника заводу «Renault» у марафоні
Бугера Ель-Уафі народився селі Улед Джеллаль неподалік від Біскри в Алжирі. Потім він проходив військову службу у французькій армії, тоді і виявили, що він непогано бігає. У 1923 році Бугеру послали захищати честь полку на армійських змаганнях в Парижі. Там його виступ був настільки вражаючим, що Бугеру взяли на Літню Олімпіаду 1924 року. У марафоні Ель-Уафі фінішував сьомим. Тоді він зрозумів, що у випадку тренувань в нього буде шанс досягнути більшого. Ель-Уафі працював на заводі «Renault», а у вільний час тренувався в паризькому спортклубі. В Амстердамі Ель-Уафі на останніх кілометрах дистанції здійснив прекрасний фінішний спурт та зійшов на легкоатлетичний Олімп.
На жаль, після тріумфу для нього знову настали сірі будні. Бугері потрібно було заробляти на життя, а в Олімпіаді могли брати участь лише аматори. Тому перед ним постала дилема – або спорт, або ж життя. Зрозуміло, що він вибрав останнє. І в 1929-30 роках уклав угоду з американським цирком та їздив з турне по США, в якому змагався наввипередки не лише з людьми, а й з тваринами. На зароблені гроші Бугера разом з компаньйоном спробував відкрити кафе. Але напарник виявився шахраєм і він залишився біля розбитого корита. Далі більше. Він пішов на роботу, однак надовго там не затримався, оскільки його збив автобус.
Потім про Ель-Уафі надовго забули, поки в 1956 році інший алжирець – Ален Мімун – не продовжив його марафонські успіхи. Після тріумфу Мімун потрапив на прийом до президента Рене Коті та розповів йому про те, що перший французький переможець марафону тепер живе в злиднях. Після цього наймасовіша спортивна газета Франції L’Еquipe розпочала збір коштів для забутого Ель-Уафі. Так свято прийшло і на вулицю олімпійського чемпіона. Однак воно тривало недовго. Через три роки Бугера загинув внаслідок вибуху, влаштованого бойовиками Алжирського фронту національного визволення.
Король-олімпійський чемпіон
Норвезький принц Олаф переміг на Іграх у вітрильному спорті в класі 6-метрових човнів. У 1957 році він став королем Норвегії Олафом V. Монарх був настільки популярним серед населення, що відмовлявся від охорони та стверджував, що вона йому не потрібна, оскільки в нього і так 4 мільйони тілоохоронців (усі норвежці).
Далі буде.
Источник: sportarena.ua
Добавьте «sportarena.ua» в свои избранные источники ⟶ Google News Подписаться