«Чи часто доводилося пояснювати, що таке скелетон? Так, часто, все-таки новий вид спорту. Спершу дратувався, бо я ж ним займаюся. Це нормально, що люди не знають, але добре, що цікавляться». Владислав Гераскевич, єдиний скелетоніст в Україні, з розумінням ставиться до незначної уваги до свого виду спорту та власних виступів зі сторони фанів. Він пояснює, що це природно — в Україні нема традицій, раніше не було скелетоністів.
Та водночас додає, що 2018 рік — це рік суттєвого приросту. Олімпійські ігри дали поштовх, тоді на скелетон (тобто на Владислава з батьком) звертали найбільше уваги за весь час, а їх успішний старт дозволив зберегти інтерес публіки.
Ми сидимо з Владиславом в напівпорожній піцерії, неподалік метро Олімпійська в Києві. Надворі — кінець робочого дня, крім нас в залі лише декілька людей. Розмовляємо про увагу вболівальників, ставлення до скелетону та перспективу розвитку. Гераскевич залишається оптимістом, запевняє, що кількість небайдужих до скелетону, як і власну фан-базу, можна збільшити. Наводить приклади Латвії, Німеччини, де на етапах збираються тисячі вболівальників.
І хоча етапів Кубка світу (або хоч Кубка Європи) Україні найближчим часом не бачити — у нас навіть естакади нема, про яку трасу може йти мова? — наприкінці розмови до нашого стола підходить дівчина і просить автограф у Владислава. Здивовані, схоже, були всі: скелетоніста приємно здивував сам факт прохання, дівчину — можливість, журналіста — усе разом взяте.
***
2018 рік справді став проривом для Владислава Гераскевича. Олімпійський сезон, який розпочався в листопаді 2017 року, українець майже повністю провів на етапах Кубка світу — це вперше в кар’єрі 18-річний (на той момент) скелетоніст змагався на найпрестижніших змаганнях в календарі. Так, у нього була участь на чемпіонаті світу у 2017 році, але то було разово, радше знайомство зі світом найсильніших. Цього ж разу — все було серйозно і надовго.
«Ми розуміли, що це інший рівень, але не уявляли — наскільки. Коли потрапили туди, побачили, яка велика різниця з іншими змаганнями. Набагато більше уваги, але набагато складніше — сильніші атлети проти тебе, усі професійніше ставляться до змагань».
На дебютному етапі Кубка світу Гераскевич фінішував 27-м, але уже за тиждень перевершив будь-які очікування — 13-е місце. Владислав вперше увійшов в топ-20 і одразу показав досить високий результат: першу спробу закінчив 20-м (саме 20 кваліфікуються в другу спробу), виграв 0.01 секунди у 21-го місця, а в другому заїзді показав неймовірний рівень — 8-й чистий час другого заїзду та підсумкове 13-е місце.
Ще за тиждень він знову потрапив в топ-20 (18-е місце), і в основному саме завдяки цим двом результатам український скелетоніст відібрався на Олімпіаду. Потім у Владислава були три фініші поза топ-20 на етапах Кубка світу, але певний запас він на той момент уже створив.
Лише у 2014 році Владислав Гераскевич почав займатися скелетоном, а уже у 2018 році кваліфікувався на Олімпійські ігри. Звучить фантастично, але це справді так: спортсмену знадобилося чотири роки, аби не просто змагатися на високому рівні, а щоб показувати там результати.
Його виступ на Олімпіаді — ще один бенефіс як сім’ї Гераскевичів, так і всього українського скелетону (тобто, знову їхній). 19-річний Владислав посів 12-е підсумкове місце — це другий найкращий особистий результат на Іграх після золота Олександра Абраменка. Жоден біатлоніст, лижник чи фігурист не фінішував вище. Ще раз: другий найкращий особистий результат України на Олімпіаді показав скелетоніст. Так, представник того виду спорту, про який більшість українців не чула до Пхьончхану-2018.
Хоча майже до фінішу періоду ліцензування Владислав не був впевнений, чи потрапить на Ігри: «До останнього не знали, проходимо чи ні, лише на останньому етапі дізналися, що проходимо. Коли отримали ліцензію — були дуже щасливі, а до того — дуже сильно переживали».
Гераскевич відзначає, що це дуже цікаво — бути першим скелетоністом в історії України, показувати у світі, що в Україні є такий вид спорту. З іншого боку, це виклик і труднощі — немає традицій, немає партнерів, які б розказали щось чи дали якусь пораду. Усе доведеться робити самому. Команда Владислава у новому сезоні (2018/19) складається з трьох осіб — він, його батько Михайло та учениця батька, Лідія Гунько. Раніше їх було всього двоє — син та батько.
Тренуватися в Україні немає де, саму скелетонну підготовку Гераскевич в основному проходить в Латвії. Він не приховує — пропонували змінити громадянство, хоча не латвійці. Але Владислав не планує переходити до інших країн: «Ми любимо Україну, тому виступаємо за неї».
Виснажливий олімпійський сезон, який став дебютним для Владислава на етапах Кубка світу, він завершив на 24-му місці в загальному заліку. Уже в цьому сезоні Гераскевич разом з батьком ставлять набагато амбітнішу ціль — потрапляння в топ-10 загального заліку.
Перші два старти підтверджують плани українського скелетоніста: у Сігульді він показав найкращий результат в кар’єрі (9-е місце), на другому етапі фінішував 18-м. Але при цьому Владислав не надто задоволений показниками: «Так, у Сігульді я показав найвищий результат на етапах Кубка світу, але ми планували краще. Ми не дуже задоволені 9-м місцем».
Водночас, Гераскевич стверджує, що не може поки виступати на 100%. В основному, через проблеми зі здоров’ям: «В Олімпійський сезон була травма, вона пройшла, але за літню підготовку є нові травми, відносно серйозні. Вони заважають мені виступати, тому десь не на максимум викладаємося».
Чи не краще за таких умов пропустити сезон і відновитися? Це не вихід, адже Владислав — єдиний український скелетоніст. Якщо він не виступатиме на Кубку світу, країна втратить квоту і наступного сезону йому доведеться починати все спочатку, втрачати рік на другорядних турнірах, змагаючись за квоту для участі в Кубку світу. Замкнене коло, яке не розірвати, якщо крім Гераскевича не з’явиться інший скелетоніст в Україні.
Зрештою, цієї зими Владиславу має бути простіше. Якщо минулого року в нього було чотири нові траси, на вивчення яких у нього було відео та шість тренувальних спусків в рамках Кубка світу, то зараз у нього лише одна нова траса — усі інші він хоча б мінімально, але знає. У світі скелетону знання трас — це справді дуже важливо.
Має бути простіше й у деяких інших факторах. Наприклад, вперше в історії Кубок світу зі скелетону транслюється на українському телебаченні, а відтак збільшується кількість людей, які знають, що таке скелетон. Окрім того, у команді Владислава з’явилася фізіотерапевтка, яка допомагає йому відновлюватися після спусків — раніше такого не було.
Безперечно, залишається ще маса інших факторів, які поки не вирішені — відсутність естакади або повноцінної траси в Україні, а відтак неможливість повноцінних тренувань, нестача партнерів чи товаришів по команді, а відтак неможливість заміни.
Українському скелетону ще доведеться пройти дуже довгий шлях, аби закріпитися не лише у світі, але й навіть у себе вдома. Так само доведеться пройти довгий шлях Владиславу Гераскевичу — він вважається перспективним скелетоністом, але поки рано зараховувати українця до найсильніших у цьому виді спорту. Для початку Гераскевичу треба покращити стартовий розгін (мабуть, найслабший серед учасників Кубка світу) — і він це розуміє.
Але якщо Владислав разом з батьком продовжать рухатися вперед та здобувати собі ім’я, український скелетон теж почне зміцнюватися. Принаймні, 2018 рік дає таку надію — за цей рік суттєво додав Владислав, а в його особі й скелетон в Україні. І ця дівчина, яка попросила автограф у Гераскевича, лише одне з багатьох-багатьох підтверджень.
Источник: sportarena.ua
Добавьте «sportarena.ua» в свои избранные источники ⟶ Google News Подписаться